Четвер
16 вер., 2021
     

Село Воловець: історія, цікаві факти і місця

Рейтинг 4.3 з 5. Голосів: 6

selo-volovec

Воловець (пол. Wołowiec, угор. Volóc, сл. Volovec) — селище міського типу на Бойківщині, Мукачівського району Закарпатської області України. Воловець розташований у високогір'ї Українських Карпат, на південь від Вододільного хребта та на північ від масиву Полонина Боржава, у долині річок Вича (притока Латориці) та Волівчика, при підніжжі гір Темнатик (1343,6 м) та Плай (1330,5 м), на висоті близько 500 м над рівнем моря. Відстань до обласного центру (Ужгород) 115 км, до Львова 190 км, до Києва 750 км.

Трембіти звук над горами лунає 
І пісні стрепенулися серця 
Історія народу виринає 
З мелодії гірського Воловця
Тут між лісами, неспокійна Вича 
Тече собі, як і завжди текла
Тут у народі чесність трудівнича
З правіку і донині збереглась
Тут небо чисте, тут душа первинна 
І не наступить цій землі кінець
Бо є на світі наша Україна 
І є на Україні Воловець.
(В.Пішко)

Volovets-1938

Нарис до історії Воловця

Археологічні знахідки свідчать, що місцевість сучасного Воловця була заселена в добу бронзи. У 1930 роц в урочищі "Під Килицем" під час добування глини знайдено скарб бронзових і золотих речей. На віддалі 1,5 кілометра від першого знайдено другий скарб – посудина з шістьма золотими кільцями. Скарби датуються епохою пізньої бронзи. У 1933 році в околицях Воловця знайдено бронзовий скарб із 15 предметів і золотий скарб із 32 золотих намистин і браслетів. Скарби датуються епохою пізньої бронзи.

Перша згадка про Воловець відноситься до 1433 року, коли він разом з навколишніми землями належав феодалам Переньї та частково Білкеям. В наступні роки Воловець переходив від одного до іншого, а на початку XVII ст. його включили в Мукачівську домінію. У 1625 році начальник гарнізону Мукачівського замку Янош Балиндя подарував його Олексі Шімону. В дарчій грамоті, підтвердженій 1628 року, вказувалося, що новий хазяїн зобов'язаний поселити тут своїх кріпаків.

У 1645 році трансільванський князь Дйордь ІІ Ракоці, який вів активну боротьбу за розширення своїх володінь, приєднав до них і Воловець. Село в той час було невеликим, в ньому проживало кілька десятків сімей. Основним заняттям жителів було тваринництво. На початку XVI ст. селяни були повністю закріпачені. Феодальні війни і міжусобиці неодноразово приводили до розорення Воловця. Так, в 1657 році польські війська на чолі з воєводою Любомирським зробили наїзд на володіння цього князя. Багато сіл, у тому числі Воловець, були зруйновані і спустошені. Після придушення визвольної війни угорського народу 1703–1711 рр. всі володіння її керівника Ференца ІІ Ракоці були конфісковані і в 1728 році перейшли до графа Карла Шенборна. Воловець увійшов у Мукачівсько-Чинадіївську домінію.

Перша половина XIX ст. характеризувалася розширенням поміщицького господарства за рахунок наділів кріпаків і посиленням їх експлуатації. Пригнічені селяни не мирилися з кріпосницькими порядками і неодноразово виступали проти експлуататорів. У 1761–1762 рр. 33 жителі Воловця перебували в тюрмі за непідкорення адміністрації домінії.

Влітку 1831 р. на Закарпатті вибухнуло селянське повстання, в якому активну участь брали й жителі Воловця. Результатом революції стала відміна кріпосного права в 1848-1849 рр. На дорозі між селами Нижні та Верхні Ворота розташоване святе джерело та пам’ятний знак з нагоди цієї події.

В середині XIX ст. у Воловці було збудовано найкращий в Австо-Угорщині лижний трамплін. У 1862 р. село відвідали імператор Франц-Йосип разом з герцогами Шварценбергом та Естергазі. Імениті гості спускалися з гір на лижах та стрибали з місцевого трампліна. На жаль, нині від від унікальної споруди зберігся лише фундамент. 

У 30-ті роки XIX ст. у Воловці почало діяти напівкустарне підприємство по виготовленню черепиці і цегли. У 1872 році італійськими промисловцями було розпочато будівництво залізниці.

У 1906 р. почала діяти парова лісопилка, де працювали 25 місцевих жителів (населення Воловця на той час нараховувало 1280 осіб).

1911 року Воловець відвідав відомий  американський антрополог Джордж  Дорсей, який дуже дивувався чому людям потрібно виїжджати на заробітки до Америки маючи такі благодатні умови проживання.

У 1931 році Чехословацька туристична спілка побудувала у Воловці два туристичні комплекси. Воловець розростався і вже в 1938 році тут проживає 2350 жителів.

Воловець на старій світлині

У 1939 році у Воловці була побудована казарма прикордонної поліцейської сторожі.

Весною 1944 року із Воловця були депортовані всі єврейські сім’ї і вивезені до німецьких концтаборів.

Влітку 1944 року в пору сінокосів жителі Воловця потрясла велика залізнодорожна катастрофа. Внаслідок зіткнення двох військових ешелонів вигоріла вся вулиця Мадяровиця і частина Слатини.

9 жовтня 1944 року до Воловця ввійшли Радянські війська.

29 листопада 1945 року Воловець став окружним центром, а 12 листопада 1953 року всі округи перейменовані в райони і Воловець стає районним центром.

В 1957 року Воловець віднесено до категорії селищ міського типу. Цього ж року в селищі було збудовано середню школу

Походження назви "Воловець"

За сім з половиною століть з часу першої письмової згадки (1433р.) в історичних документах Воловець мав безліч легенд з різними версіями походження своєї назви. Невідомо з яких причин, версія про те, що з потічка Волівчик пастухи поїли худобу, звідки і пішла назва “Воловець“, стала офіційною історичною версією походження сучасної назви.

Старожил Поп М. чув ще від прадіда, що колись ходила легенда, нібито село називалось Воловець, через те, що у Вишньому кінці перші поселенці поїли худобу з дерев'яних корит, яких називали "валовами" (до речі ця назва збереглася донині). Від них і походила назва “Валівець“, яка з часом трансформувалась у “Воловець”.

volovec-podk-rus

Згідно довідки викладеної І. Селівановим: Воловець виник багато віків тому. За переказами старих воловчан, на гірську річку Вича, в ущелину Мончила, Темнатика й Килиці селяни з навколиніх сіл приганяли своїх волів поправлятися після зимової голодовки. Тому це місце спершу називали Воловчиком, а за тим Воловцьом.

Дещо в іншій інтерпретації відображається історія виникнення назви у легегнді від Кубаш Л. з села Жденієво в книзі Ю.Чорі - ”Що не сільце - своє лице”:

У давнину вівчарі попасували на полонинах вівці. Але там води мало, рідко де криниця. Тому поїти овець вони зганяли в долину, де були потічки. Де тепер село Воловець, бігла річка. Вівчарі обабіч неї наробили валови і валівчики, щоб вівцям було зручніше пити, цілій отарі водночас. Вода набігала самопливом, по жолобках. На тому місці де стояли валівчики поступово селились люди, робили собі хижі, село поступово розросталося. Вівчарі вже не зганяли туди поїти овець. Але те місце, прозвали в народі Волівчик - від слова “валів” перейшли в назви: потока-Валівчик, і поселення, що там виросло - Воловець.

podkarpatska-rus-volovec-postcard

Перші поселенці, присілки і вулиці Воловця

За переказами, першим поселенцем був угорець (мадяр), котрого за якусь провину вигнали в цю місцевість.Тут в поточині зробив свою колибу і почав газдувати. З часом його сусідами стали канорці, що облюбували протилежні зелені схили. Згодом це поселення почали називати мадяровицею. (Спогади Бігар І.Д.1942р.) 

volovec-1932

Разом з тим легенди та перекази донесли до нас відомості, що в ті далекі часи на місці сучасного Воловця були ліси та чагарники. Перші поселенці оселелися в Канорі, в собачій буді на сучасний лад. Жителі, а всього їх було 2-3 хижі з своїми собаками ходили на полювання в навколишні хащі. Увагу їх привернули дикі коні, що паслися на горі Корні і люди вирішили їх приручити. Проте коні близько не підпускали. І от один сміливець, взявши з собою псів пішов у засідку, але коні напудились і задум його не вдався. Люди прозвали того сміливця Конепудом.

Баганич Ганна Іванівна 1916 року народження розповідала, що саме перше поселення в селі було у верхній течії Волівчика і носило назву Вишній кінець. Оскільки там найбільше проживає Тимковичів, очевидно це прізвище пішло від Тимка. З роками селилися в різних куточках, тому і виникли нові назви розселення.

volovets2

У 1870 році в Воловці проживало 600 осіб. У 1900 році в селі проживало 1284 осіб, у тому числі 839 українців, 253 німців, 177 угорців, 3 словаки, 1 румун, 11 євреїв.

Сучасні вулиці Коротка і Дружби носила назву Лапташовиця, від прізвища першого поселенця Лапко. 

Від прізвищ поселенців Хаданів сучасна Підгірна, була Худановицею. Існує й інша версія – нібито тут будувалися худобні (бідні) люди, які через матеріальну скруту спроможні були лише купити клаптик землі на крутих берегах Вичі.

Є у Волівці і Мадяровиця, що починається від будинку Мадяра М. і простяглася через переїзд вверх праворуч, в поточину. Поселення дістало назву від прізвища Мадяр, від чого і сам потік називається Мадярійським (вул. Перемоги).

У 20-30 роки ХХ століття від старої аптеки до будинку Грінберга (будівля сучасної музшколи) носила назву Головної вулиці. Вона була не заселена бо люди селилися там де легше було прожити за рахунок землеробства і скотарства.

volovec-stara-karpatska-rus

Сучасна вулиця Фабрична колись мала назву Новоселиця (Нова). Цей клапоть землі викупили залізничники Селянчин Онуфрій і Варга Юлій від заводчика Грінберга, де й побудувалися. Згодом тут постали житлові будинки і Худана, Грудзура і Копчі…

В сучасний Воловець на правах вулиці влилося село Канора. Легенда про походження назви села, що розповів житель села Кобрин Василь Васильович 1921 року народження, яку вчув ще від свого діда, а подала його Брунцвик - Кобрин Віра Олексіївна гласить: "Давним – давно в лісових зворах жили кочівники, які займалися розведенням худоби. Шукаючи нові пасовища, вони натрапили на Бескиди. Тут росли запашні зелені трави, а поряд гуркотіла з невеличкого водоспаду холодна джерельна вода. Вона якась була незвичайна, виривалась з глибоких надр землі і шумно перекочую- чись по кам”яних брилах, падала донизу. Хоча люди мандрували, але час від часу поверталися сюди. А дехто з них поселився в долині річки, яка брала початок від водоспаду Шипіт. Люди почали викорчовувати дерева, випалювати площі і обробляти землю. Але земля тут була дуже кам'янистою, отож людям безкінечно необхідно було корчувати ліс, щоб оновлювати ділянки. Сонце, дощ і вітер робили свою справу і знову залишалися одні брили. В цих брилах поробилися нори, що стали справжнім порятунком від набігів войовничих племен. Рятівні Кам'яні Нори і стали прообразом назви Канори."

volovec-rusynka

volovec-old-photo

Можна також зробити припущення щодо часткового волоського походження назви села-Канора – кануре-начіс із вовни, а може й цілком слушна версія, що перші поселенці жили в конурах, від яких і пішла Канора.

На таких же правах вулиці входить в селище і древній Яблунів (Яблуново). Перекази, що дійшли до нинішнього часу переконують нас, що першою поселилась у цій місцині якась заможня панянка Маня, яка мала багато землі і великий яблуневий сад - продовжує розповідь воловецький бібліотекар Кобрин Ганна Михайлівна,- цей сад весною буйно розквітав біло-рожевим квітом, мов куточок земного раю. А восени дбайливо доглянуті яблуні віддячували Мані щедрим врожаєм. Ось цей райський куточок гірського краю і дав назву поселенню людей, що обрали собі похилий правий берег Вичі. Село так і назвали-Яблуново. У 1872 році розпочалось будівництво залізної дороги і більша частина цього яблуневого саду поглинула залізниця. А те, що залишилося купив корчмарь, а сама хазяйка виїхала… Тут появилися дві кам”яниці для робітників штреки, які служили для них житлом. (Збереглися і донині). В одному з цих будинків мешкає Далекан Володимир…

Однак старожили впевнені, що Яблуново старіше від Воловця і самі перші поселенці почали селитися на гірських землях Воловецької округи саме з Яблунова, адже це найтепліший куток між гірськими верховинськими улоговинами… По мадьярські Яблуново – Олмозев, що означає яблуневу поляну.

За матеріалами Савчина О.М.

volovec-doroga

На сьогодні у Воловці нараховується 35 вулиць, проживає 7,014 тисяч жителів.

Цікаво, що на кордоні між Польщею та Словаччиною, в Західних Татрах, є красуня-гора, назва якої також Воловець, її висота над рівнем моря - 2064 м, що на 3 метри вище за нашу Говерлу.

volovec-selo

Що цікавого у Воловці?

Всього за 10 км від Воловця - один з найкрасивіших водоспадів в Україні - Шипіт. Там же знаходиться селище Пилипець та його присілок-курорт Подобовець, де у будь-яку пору року можна відпочити: покататися на лижах чи квадроциклах, політати на парапланах та повітряних кулях, проїхатися по спеціальним трасам з мотокросу та маунтбайкінгу, поїсти смачної бойківської кухні й просто відпочити - місцеві постійно здають житло в затишних куточках біля річки, а для вибагливих є безліч відпочинкових комплексів преміум-класу.

Також на території Воловецького району розташований ботанічний флористичний заказник - Пікуй, під охороною якого знаходяться чимало цінних і рідкісних рослин. Сам заповідник зачаровує: адже тут є заважає ліс, де ростуть ялини, буки, ялиці, тополі і ясени, кедри, дуби, є унікальний пам'ятник природи - Високий камінь. Навесні тут цвітуть цілі масиви пролісків, конвалій, белоцветников і інших красивих квітів, занесених до Червоної книги.

Воловець в долині Боржави на старій світлині

У Воловецькому районі багато річок, в яких водяться райдужна та річкова форель, і є спеціальний форелевий заказник «Потік Оса» (знаходиться на схилах Полонини Боржава) з форелевим інкубатором, що сприяє популяції виду.

Можна замовити екскурсію по горах з ночівлею або піднятися самостійно – заблукати буде складно, весь маршрут позначений, є покажчики.

В селищі є 4 банки (у тому числі Приватбанк), магазини, заправка, готелі, ресторани і кафе – все, що потрібно для комфортного відпочинку.

У селі Келечин, що в 7 км від Воловця, знаходяться 3 мінеральні джерела – тут можна набрати цілющої води.

Можна також вибратися на Воловецький перевал (знаходиться на автомобільному шляху T0717 на виїзді з села в напрямку с. Нижні Ворота), з нього відкривається неймовірний панорамний вигляд на все селище. 

В 70 км від Воловця серед гір знаходиться чудове закарпатське містечко - Мукачево, де можна гарно відпочити, а також закупитися (великі супермаркети АТБ, Silpo, Silverland, ZINA). 

volovec-wolowiec

Як добратися до Воловця?

Доїхати до Воловця можна будь-яким поїздом ужгородського напрямку або електропоїздом Львів–Мукачево. Або автобусом з Ужгорода або Мукачевого.

Альтернативний варіант - скористатися сервісом BlaBlaСar. Він дозволить дістатися у пункт призначення з будь-якої точки. Безліч бусів та приватних авто щодня курсують у напрямку Воловця та згодні підвезти туристів.

GPS-координати: 48.71681, 23.18029

Воловець на карті:

 

- Культурно-історичний портал "Спадщина Предків"


Не забудьте поділитись статею у соцмережах та вподобати нашу сторінку:



blog comments powered by Disqus