Гетьманщина: якою вона була?

Рейтинг 5.0 з 5. Голосів: 1

ГетьманщинаГетьманщина багатьма істориками оцінюється чи не найкращий період українській державності. Однак явище це далеко не однозначне. Про роль гетьманів і гетьманщини в історії України суперечки йдуть і сьогодні. Ким були насправді гетьмани та яку роль виконували? Війни, зради, інтриги козацькиїх гетьманів - про все це ви дізнаєтесь у нашій статті.  

 

Гетьманщина: історичні межі, походження

З розгортанням національно-визвольної війни 1648-1657 рр. починається створення Української держави. Її офіційна назва в цей час була Військо Запорозьке. У наслідок того, що терени, на яких вона була розташована, підпорядковувалися гетьманській владі, неофіційно її називали Гетьманщиною. Створювалась вона на основі традицій і звичаїв козацької демократії Запорозької Січі.

Гетьма́нщина
або Ві́йсько Запоро́зьке — українська козацька держава на території Наддніпрянщини, Сіверщини, Полісся та Східного Поділля. Веде свій початок від найбільшого козацького повстання в Речі Посполитій — Хмельниччини. Головою виступав виборний гетьман. З 1654 року перебувала під протекторатом московського царя. Протягом другої половини XVII — початку XVIII століття, під час громадянської війни — часу розколу та правління окремими територіями різних гетьманів, останні, в боротьбі за єдиновладдя, визнавали верховенство Московського царства, Речі Посполитої та Османської імперії.

Гетьманщина за правління Богдана Хмельницького охоплювала землі площею понад 200 000 км². Західний кордон відповідав західній межі Брацлавського воєводства Речі Посполитої, північний і східний кордони — рубежам Київського і Чернігівського воєводств. Південні землі межували з Кримським ханатом, а після Вічного миру з кордонами Низового козацтва. У 1650-х роках козацька держава деякий час контролювала частину Південної Білорусі.

Мапа Гетьманщини 

На думку більшості вчених, слово «гетьман» походить від германського "hauptmann" - капітан, ватажок. Є воно і в поляків - "hetman" (начальник), чехів - "hejtman". Що цікаво, в Чехії гетьманом досі називають главу краю - Krajský hejtman. Навіть у англосаксів і скандинавів є схоже слово - headman - тобто «начальницький чоловік». Зауважимо, що гетьманів, як і сучасних польових командирів, не призначали, а обирали. Так, у 1572 році після створення польського, а потім і російського козацького війська, його начальник якраз і став іменуватися «Гетьман його королівської величності Війська Запорозького». Втім, титул гетьмана використовували і керівники козацьких рухів, які підпорядковувалися уряду Речі Посполитої, як більш значимий в порівнянні з терміном отаман.

Гетьман

Як обирали гетьмана?

За розповіддю Боплана "Опис України", 1660 р:

"Нам ще залишається розповісти, як ми й обіцяли раніше, про те, як козаки обирають свого старшого.

Коли зберуться усі старі полковники і старі козаки, що користуються серед них пошаною, кожен з них віддає свій голос за того, кого вважає за найздібнішого, і той визначається більшістю голосів. Якщо обраний не хоче приймати посади, відмовляючись невмінням, малими заслугами, браком досвіду чи похилим віком, це йому не допомагає. Відповідають лишень, що він дійсно не заслужив такої честі і тут же, не гаючись, одразу ж убивають його, як якогось зрадника.

Якщо обраний козак приймає на себе обов'язки старшого, то дякує зібранню за виявлену честь, хоча [додає, що] недостойний і для такої посади нездатний. Далі ж, однак, урочисто запевняє, що докладе зусиль і старання, аби гідно послужити як всім взагалі, так і кожному зокрема, і що завжди готовий покласти своє життя за своїх братів (так вони називають між собою один одного).

На ці його слова кожен плеще в долоні, вигукуючи: "Слава! Слава!". Потім усі один за одним відповідно до свого рангу йдуть вклонитися йому, а старший подає їм руку, що у них служить за форму вітання.

Ось так вони вибирають свого старшого, що часто відбувається серед Дикого Поля. Вони йому дуже підкоряються. Цей старший їхньою мовою називається гетьманом [hettman], його влада необмежена аж до права стинати голови і садити на палю тих, хто провинився. Гетьмани дуже суворі, однак нічого не починають без військової наради, яку називають Радою [Ruds].

Немилість, якої може зазнати старший, змушує його бути дуже обачним у своїх діях, зокрема, щоб не трапилось жодної невдачі, коли веде їх у похід, і щоб він проявив себе хитрим і відважним під час непередбачених зіткнень [з ворогом], оскільки за виявлену малодушність його вбивають як зрадника. Негайно обирається новий отаман так само, як я розповідав вище.

Керувати ними і вести їх у похід – нелегка справа, і нещасний той, кому це випадає. За сімнадцять літ, доки я служив у цьому краї, усі, хто обіймав цей уряд, скінчили погано".

Вибори гетьмана на Січі

Політичний устрій Гетьманщини

Пояснення до схеми: • генеральний писар — керував Генеральною військовою канцелярією; • генеральний обозний — відав артилерією і військовим постачанням; • генеральні судді (два) — очолювали гетьманський суд; • генеральний підскарбій — відав фінансами, був керівником Військового скарбу; • генеральні осавули (двоє) — були найближчими помічниками гетьмана у військових питаннях; • генеральний хорунжий — хранитель військової корогви; • генеральний бунчужний — хранитель гетьманського бунчука; • наказний гетьман (тимчасовий )— командувач військових сил на час проведення певних бойових операцій.

Першим офіційним гетьманом, якого обрали козаки був - Богдан Хмельницький. Історія про це розповідає так:

У 1647 р. Богдан Хмельницький прибув на Микитинську Січ. Його тримали ув’язненим у селі Бужині Чигиринського повіту Київського воєводства. За наказом коронного гетьмана Потоцького Хмельницького мали стратити за бунт проти польського уряду. Але йому вдалося втекти з в’язниці.

Козацький літописець Самійло Величко писав: «…За давнім запорозьким звичаєм, ударили з трьох найбільших гармат, а переночувавши, удосвіта знову стріляли з гармат. Коли розвиднилося, до Січі зібралася вже значна частина війська понад 30 тис. Коли вдарили на раду, то побачили, що для такої кількості війська січовий майдан затісний. Тому кошовий з Хмельницьким і військом змушені були вийти за фортецю».

Кошовий був за Хмельницького. Розповів про образи, яких зазнають русини від поляків і оголосив, що Хмельницький їздив до Криму і хан обіцяв надати допомогу. А Орда Тугай-бея стоїть коло Січі. “Слава і честь Хмельницькому! − вигукнуло зібрання − нехай він буде нашим гетьманом!“ Тоді кошовий послав писаря до скарбниці принести клейноди: королівську хоругву, бунчук із позолоченою кулею, булаву, військову печатку. Старшини вручили Хмельницькому ті знаки і визнали його гетьманом Війська Запорізького. Після цього частина війська розійшлася по куренях, інша з гетьманом і кошовим − пішла до церкви.

Обрання Хмельницького гетьманом відбулося на території Микитинської Січі 19 квітня (29 квітня за новим стилем)1648 року.

Гетьман Хмельницький

В руках гетьмана була зосереджена вся повнота виконавчої, законодавчої та судової влади, він здійснював зв'язки з іноземними державами, мав значний вплив на релігійні справи. Гетьманські укази — універсали, які були обов'язковими для всього населення. Ознаками влади гетьмана були бунчук та булава. 

Сучасними дослідниками історії України доведено, що на Гетьманщині змагалися два типи держаної влади - республіканський і монархічний. Гетьмани, які складали булаву перед Генеральною Радою визначали тим її зверхність, особливо Виговський та Дорошенко були представниками республіканського типу правління, а Хмельницький, Многогрішний, Самойлович і передусім Мазепа були носіями монархічного начала. 

ЧИТАТИ: Виборча система у козаків

Треба завважити, що поряд зі словом «гетьман» на Січі вживалося рівнозначне «кошовий отаман». З часів визвольної війни українського народу 1646-1654 рр.., титул гетьмана закріпився за правителем основної частини визволених земель України, а для Запорожжя з того часу лишився титул кошового отамана. У XVI-XVIIIст. влада кошового отамана іноді не визнавалася частиною козацтва або урядом Речі Посполитої і тоді він волів титулуватися «старшим» («старшим на той час у Війську Запорозькому»).

 

Від Богдана Хмельницького до Кирила Розумовського

Сама Гетьманщина бере свій початок з повстання Богдана Хмельницького, що спалахнуло у 1648 році. Спочатку охоплювала як Ліво- так і Правобережну Україну з Придністров'ям, а також Запоріжжя, яке власне є джерелом Гетьманщини. Потім Січ стала підкоряться гетьману лише чисто номінально. Землі Гетьманщини включали в себе Полтавську, Чернігівську, частково Київську, Черкаську та Сумську області сучасної України, а також частину Брянської області Росії. Аж до 1704 року на Правобережжі та Лівобережжі був свій гетьман («Гетьман лівого берега Дніпра» і відповідно «Гетьман правого берега Дніпра»). Але потім термін «Гетьманщина» став вживатися щодо Лівобережної України разом з Києвом, а на правому березі Дніпра Гетьманщина була ліквідована. Проте, аж до 1760-х років інститути гетьманської влади також існували на землях Придністров'я і в інших землях, які перебували під протекцією кримських ханів. У 1654 році Гетьманщина прийняла протекторат російського царя, а з 1663 року була підконтрольна Малоруському наказу.

Гетьмани

 

У 1704 році лівобережний гетьман Іван Мазепа, скориставшись повстанням проти Речі Посполитої і вторгненням в Польщу шведських військ, зайняв Правобережжя, і об'єднав Україну. Потім вже восени 1708 роки він перейшов на бік шведських військ, проте не був підтриманий більшістю українського козацтва. Новообраний у тому ж 1708 році гетьманом Іван Скоропадський залишився вірним союзником Росії. Після смерті гетьмана Скоропадського, нового гетьмана Петро І вирішив не вибирати, а наказав створити спеціальну Малоросійську колегію, якою Україна по суті при ньому і управлялася. Ну, а у 1764 році звання гетьмана Війська Запорозького було скасовано остаточно - Катериною II, а його останній гетьман Кирило Розумовський отримав звання генерал-фельдмаршала. Але адміністративно-територіальний поділ Гетьманщини зберігався аж до 1782 року, коли в ході адміністративної реформи сотенно-полковий адміністративний устрій було остаточно скасовано.

У грудні 1918 року титул гетьмана отримав глава Української держави Павло Скоропадський. Однак після встановлення на Україні влади Української Директорії, він склав з себе звання гетьмана, і емігрував до Німеччини, де і загинув в місті Потсдам в травні 1945 року під час одного з нальотів американської авіації. Якийсь час його син Данило вважався прихильниками гетьманської влади в Лондоні та Мюнхені легітимним спадкоємцем гетьманського титулу («гетьманича»), але, звичайно, реальної влади він не мав.

Висновки

  • Гетьманщина проіснувала 115 років, відіграла важливу роль в історії і державотворчих змаганнях українського народу.
  • Створення власної державності захистило український народ від асиміляції, соціального визиску і національно-релігійних утисків із боку польської влади.

  • Створення Гетьманщини стало складовою загальноєвропейських процесів творення національних держав, які розгорнулися в Нові часи.

  • Переважну частину свого існування Гетьманщина перебувала під контролем царської влади, яка постійно втручалася в її внутрішні справи і зовнішньополітичні зв’язки. Проте управління та соціально-економічна політика Гетьманщини здійснювалася самими українцями, яким належали ключові позиції в судочинстві, фінансах та армії.

  • Гетьманщина забезпечила умови для остаточного становлення українського народу, створила можливості для розвитку його мови і культури. 


Не забудьте поділитись статею у соцмережах:



загрузка...

Прокоментувати:

blog comments powered by Disqus

Варто переглянути ⬇

Опубліковано 19 березня 2015, 08.57 admin
2015-03-19-07-22-03Хто ми є, українці? І як ми опинилися у такому стані, в якому животіємо зараз? Чому ми, на своїй землі, не відчуваємо себе хазяївами? Чому, нібито маючи...
111725
Опубліковано 20 січня 2014, 03.23 http://webcommunity.org.ua
2014-01-20-01-37-21Ось такі от ті легендарні і напівміфічні химородники і галдовники, що апелюють до глибин нашої уяви. Але варта трохи розвіяти пелену загадки, вдавшись до...
98214.3333333333333
Опубліковано 15 лютого 2014, 20.20 admin
kharakternykyКоли вчитель-характерник бачив, що учень вже готовий, відбувався ритуал посвячення його в характерники. Традиція була така. Рубали просіку в густому лісі....
105005
Опубліковано 13 травня 2014, 20.11 admin
2014-05-13-19-44-21З прадавніх часів наші Пращури розуміли що, всесвітом і людиною керує тільки інформація, і цю інформацію ми сприймаємо за допомогою відчуттів нашим...
99365
Опубліковано 29 червня 2017, 09.24 Євген Луців
2017-06-29-07-59-56Українська історія - це дзеркало трагічної долі великого народу, який володів знаннями(навіть у побіжному порівнянні, виходячи із тих фрагментарних...
67033.3636363636364

Опитування

Який період історії для Вас є найцікавішим?
 
loading...

загрузка...