Кирилівська стоянка (Києво-кирилівська стоянка) — пізньопалеолітична археологічна стоянка старо-кам'яної культури. Древнє поселення на Подолі в Києві неподалік Кирилівської церкви (розкопана на вул. Кирилівській № 59 — 65).
Наприкінці 1893 року дослідник Вікентій Хвойка зацікавився Подолом, де на вулиці Кирилівській край гори брали глину для цегли. Це місце було мисом річкової тераси північно-східної частини долини Оболоні й Дніпра. У зрізі глибокого глиняного кар'єру він побачив величезні кістки, серед яких були й перепалені на вогнищі.
Як писав Хведір Вовк:
"Добродій В.Хвойка, чоловік дуже освічений і дуже охочий до розшукування старовини, роздивляючись кручу, наглянув у долішній частині, на глибині 19 метрів, якусь круглу жовтувато-білу пляму. Обкопавши її, запевнився, що має діло з іклою якогось вимерлого товстошкірця."
Знайдена стоянка простяглася на 1000 кв. метрів ушир. Тут було виявлено рештки понад 60 мамонтів, безліч розбитих для добуття шпіку й обпалених кісток та багато вугілля й попелу (подекуди 40—50 см завтовшки). На той час, археологія як наука тільки розвивалась, про величезні кістки давно вимерлих тварин мало хто знав й міг собі уявляти. Вони були схожі на кістки величезних африканських чи індійських слонів. Вікентій Хвойка негайно звернувся до досвідченого археолога В.Антоновича і повідомив про незвичайну знахідку, запрошуючи ознайомитися з нею на місці. Той, почувши про таку дивину у Києві, наступного дня прибув на місце розкопок. Професор відразу ж упізнав у знайдених кістках залишки вимерлих мамонтів. Антонович зрадів знахідці й схвально поставився до відкриття та попросив В.Хвойку продовжувати розкопки.
Поміж кістками мамонтів були тут кістки і носорогів, і зуби печерного ведмедя та лева. Знайдено крем'яні ножі та скребачки, при чому найцінніші для духовної культури того часу були тут мамутові ікла (сікачі) покриті карбованим орнаментом. Усе це свідчило про діяльність людини. Дослідники зрозуміли, що перед ними давня археологічна стоянка. Щоби визначити історично-хронологічні періоди пам'яток, а також тип місцевості та інші нюанси. Вони звернулися до знаного геолога П.Армашевського. Той дослідив і підготував докладний опис київського лесу, морени, водно-льодовикових та піщано-глиняних відкладень, алювія річок Дніпра та Либіді, а також порід, що їх підстеляли. Учений підтвердив надзвичайну давність залягання кісток мамонтів та супровідних крем'яних знарядь людини.
Макет Кирилівської стоянки, кін. XIX ст. Національний музей історії України, Київ. Макет був виготовлений на замовлення Вікентія Хвойки до XI-го Всеросійського археологічного з'їзду, який відбувся у Києві у 1899 р. Знизу зображено розкопки стоянки мисливців на мамонтів, зверху — розвідковий шурф, в якому Вікентій Хвойка вперше дослідив пам'ятки трипільської культури.
Згодом був підключений ще один геолог - К.Феофілкатов. У результаті докладних досліджень вдалося встановити, що на стоянці представлено 2 культурні шари. Нижній шар з кістками мамонтів та великими залишками вогнища залягав у зеленувато-сірих пісках на поверхні третинної глини на глибині 20-22 м від сучасної поверхні. Крем'яних знарядь було небагато. Отже, наприкінці XIX ст. у Києві була виявлена та досліджена одна з визначних пам'яток палеоліту — Кирилівська стоянка мисливців.
Датується Кирилівська стоянка приблизно 25 000 рр. до н. е., але висловлюються думки про ще більшу давність поселення. Матеріальна культура Кирилівської стоянки відповідає осокорівсько-рогалицькій культурі Наддніпрянщини та південного сходу України.
Загалом, на Кирилівській стоянці протягом 1893— 1897, 1899— 1900 рр. було розкопано понад 900 кв. м площі. Сучасні дослідники вважають, що В. Хвойка розкопав три наметоподібні житла з кісток мамутів, схожих на ті, які відкрили пізніше на стоянках в Мізині та Межиріччі. Особливо цінною знахідкою виявилася кістка мамонта з вирізьбленими зображеннями. Це взагалі була перша знахідка мистецтва цієї епохи на території Східної Європи. В. Хвойка виявив ці зображення під час розчистки та відмивання від глини кісток мамутів. На бивні молодого мамута крем'яним різцем була вигравірувана ціла композиція. Вона являє собою складний образ, в якому одні бачать голову птаха, а дехто — зображення черепахи. Орнаменти у вигляді насічок виявлені й на інших кістках мамутів з цієї стоянки. Зрозуміти, що хотіла зобразити людина в такі давні часи, досить важко.
Визначним відкриттям В. Хвойки було й те, що на 7 — 8 м вище від залягання найдавнішої тут стоянки з кістками мамутів, у розрізі стародавньої тераси, він виявив ще один шар більш пізнього палеолітичного стійбища. У ньому вдалось знайти близько 3 000 крем'яних знарядь, але такого скупчення кісток, як у глибшому шарі, там не було. Взагалі щодо цього Кирилівська палеолітична двошарова стоянка виявилась майже унікальною на всьому просторі Східної Європи.
Про розкопки дуже скоро дізнались учені Європи. На місце знахідки приїжали відомі французькі вчені професор Альберт Годрі, барон Ж. де Бай. В. Хвойка не тільки радо ознайомив їх із сенсаційними розкопками, а й подарував збірку крем'яних виробів зі стоянки, яку вони повезли до Франції. Речі негайно виставили в музеї. Про виставку барона де Бая в Музеї Онітеї в Парижі на той час писало багато європейських газет і повідомлення про неї були надруковані в журналі «Археологическая летопись Южной России» (1901 р.), що видавався в Києві. Цікава доля частини цієї колекції, подарованої Вікентієм Хвойкою французьким колегам. Науковий співробітник Інституту археології НАН України Л. Яковлева зацікавилась нею і під час наукового відрядження 2000 року до Франції знайшла і вивчила її. Колекція, яка тепер зберігається у фондах Музею національних старожитностей у Сен-Жермен-ан-Ле під Парижем, налічує 36 одиниць. У ній представлено розщеплені кремені. На деяких з них ще збереглися навіть піщинки грунту з київського Подолу. Серед оброблених крем'яних знарядь дослідниця виявила нуклеуси скребки, пластини, відщепи та інше. Огляд крем'яних виробів під мікроскопом дозволив Л. Яковлєвій з'ясувати їхнє функціональне призначення. Дослідження колекції кирилівських знарядь триває.
Як підрахували пізніше спеціалісти з вивчення кісток, стародавні мисливці Кирилівської стоянки, вбили 67-70 мамутів. Крім того, на стоянці знайдено кістки сибірського носорога, дикого коня. В 50-ті роки Я Підоплічко спеціально дослідив фауністичні залишки з Кирилівської стоянки. За його висновками, крім кісток мамутів, у колекції представлені кістки лева, вовка, гієни, росомахи, ведмедя. Більшість кісток виявились роздрібленими, очевидно, в результаті розбиття їх стародавніми людьми для добування мозку — основних їхніх ласощів. Дрібні кістки використовувались надалі для палива, вироблення знарядь праці, а великі (черепи, бивні, лопатки та інше) для спорудження жител. І. Підоплічко пізніше дослідив це на стоянці біля с. Межирічі, де черепи мамутів разом з бивнями ставили по колу бивнями догори, утворюючи таким чином каркас житла.
Орнаментоване ікло мамонта з Кирилівської стоянки та Мізинські музичні кості й декорований протосвастичним меандровим орнаментом палеолітичний Мізинський ритуальний браслет. Фото з виставки у Національному музеї історії в Києві.
- Культурно-історичний портал "Спадщина Предків"
