Церква-фортеця Покрови Пресвятої Богородиці - пам'ятка сакральної оборонної архітектури XV ст. Розташована в с.Сутківці Ярмолинецького р-ну Хмельницької області. За своїми архітектурними формами Свято-Покровський храм не має аналогів в Україні, об'єднуючи в одній споруді і замок, і церкву.
Дослідники припускають, що первісно це була твердиня, споруджена біля Кучманського шляху, яким татари прямували на Поділля і Волинь. У 1476 фортецю перебудовано на церкву. Історія цієї церкви-фортеці пов'язана з історією місцевого шляхетського роду Сутковецьких, які в другій половині XV ст. побудували на пагорбі над річкою Ушницею невеликий замок, що мав захистити населення від татарських набігів.
Визначний історик давньої української архітектури Г. Павлуцький так описував цю споруду:
...Ця церква з сірого каменю, товщина стін якої майже досягає одного сажня, з загостреними, конусоподібними баштами, амбразурами і бійницями представляє надзвичайно цікавий пам'ятник південно-російської архітектури в середні століття. Це - церква-замок; вона побудована у вигляді фортеці в два поверхи; в нижньому розміщений власне храм, верхній же служив для цілей захисту. І зовнішній вигляд, і внутрішній устрій вказують, що ця давня православна церква побудована ще в той час, коли Поділля зазнавало набігів і спустошень татар. Безсумнівно, зразком для цієї церкви-замку послужили готичні замки західної Європи, в подобі замку Шомон у Франції. Але в цю грізну західноєвропейську оболонку, в ці, так би мовити, чужоземні бойові лати вдягалися по суті форми народної малоросійської архітектури. Це була б звичайна п’ятикупольна церква малоросійського типу, якби не деякі відхилення, що виникли на ґрунті західного впливу, проте захопливі своєю своєрідною красою; відхилення ці знайшли втілення в тому, що середня частина храму, замість куполу або башти, була покрита високим готичним двосхилим дахом із звичайною башточкою або главкою посередині, а на передньому фасаді підносилася висока дерев’яна дзвіниця, малоросійського втім типу (ця дзвіниця була розібрана в 1903 р. — Авт.)
Щодо функціонально-типологічних прототипів Покровської церкви дослідники мають різні погляди. Священик Й. Стрельбицький зазначав, що поява цієї споруди як “фортеці” була пов’язана з періодом татарських набігів і згодом вона перетворилася на церкву. Г. Логвин розглядав церкву як високохудожній зразок оборонного храму. І. Могитич проводив типологічну паралель з квадрифолієм у Побережжі під Галичем і мотивував її появу потребою оборони від татарських набігів. Й. Стржиговський та М. Драган пов’язували тип храму з вірменськими впливами, а Є. Сіцінський, не заперечуючи його вірменського походження, вважав, що в Україну він потрапив із заходу. В. Вечерський, грунтуючись на дослідженнях Є. Пламеницької, виключає сутковецький храм з типологічного ряду тетраконхів. Ю. Диба розглядає церкву в колі аналогів храмів-ротонд. С. Боньковська шукає паралелі сутковецького тетраконху в місцевому храмобудівництві, а також у каплицях-ротондах XI—XIII ст. Угорщини та Польщі, однак робить хибний, як доведемо нижче, висновок, що “у національному храмобудівництві утверджується започатковане сутківецькою церквою-твердинею знамените українське “п’ятиглавіє” (п’ятивершя)”.
Досліджуючи оборонні споруди типу донжонів, варто придивитися до масивного мурованого “Борисоглібського квадрифолію” на полі “Мурованка” у Побережжі під Галичем, датованого другою половиною XII ст., що має зовнішній діаметр понад 20 м та стіни завтовшки близько З м., а також просліджується його вражаюча типологічна подібність до донжону в Етампі (Іль де Франс) кінця XII ст.
Загальна концепція будівлі, конструкція перекриттів і склепінь, окремі архітектурні деталі виразно свідчать про готичний характер пам’ятки. Навколо центральної квадратної частини стоять чотири напівкруглі башти, три з яких завершуються широким зубчатим карнизом. Завдяки цим тісно поставленим баштам храм справляє враження неприступної фортеці. Монолітність стін підкреслюють невеликі бійниці-вікна. Сувора, аскетична зовнішність будівлі пожвавив лише пояс машикулів, що спираються на фігурні кронштейни.
Центральна будівля (власне церква) має два поверхи і перекрита двосхилою крівлею з характерними для готичної архітектури високими ступінчастими фронтонами. Спочатку вони фланкували високу двосхилу крівлю, але в 1906 р. замість неї був влаштований декоративний верх. Приміщення першого поверху, квадратне в плані (8x8 м, висота 6,5 м) з круглими кріпосними вікнами і амбразурами перекрите складною системою склепінь з готичними нервюрами. Стіни церкви, що місцями досягають двометрової товщини, складені з вапняку, склепіння — з цегли.
Інтер’єр церкви скромний і затишний. Тут збереглися фрескові розписи XVI ст. Під час ремонту храму в XVI ст. портали дверних отворів були прикрашені білокам’яним різьбленням в стилі ренесанс. Верхній поверх, призначений для розміщення стрільців, має цілу систему стрільниць-амбразур. Як на першому, так і на другому поверсі влаштовані бійниці. Завершуються стіни поясом машикулів з чотирма мініатюрними башточками на одного стрільця, розташованими по кутах.
Гонтові дахи замінені залізними, висока двосхила покрівля з бароковою главою над нею і кам'яними фронтонами зовсім знищена і замінена дерев'яним багатокутним барабаном з шатровим верхом в новітньому стилі; дерев'яна дзвіниця над західним кінцем хреста, XVIII століття, обшелевана і втратила свої оригінальні красиві форми малоросійського (українського) стилю, дах її навіть дещо змінений; зовні церква оштукатурена. Під північними і південними межами храму колись існували підвали зі склепіннями, що тяглися, по місцевим вказівкам, далеко у напрямку до замку; тепер вони майже зовсім засипані землею.
У церкві зберігся надгробний камінь останнього з Сутківських Івана Дахновича (пом. 1593) і був раніше надгробок Олександра Балабана (пом. 1 646); його бачив в половині XIX століття польський історик Пржездзецкий, але наразі невідомо, де він знаходиться. У церкві зберігається Євангеліє з написом 1639 року...
- Культурно-історичний, просвітницький портал "Спадщина Предків"
