Зимові звичаї, свята, обряди

У передріздвяний Святвечір, згідно з повір'ями, мало не кожна річ у домі має символічне значення. Окрасою і одним з важливих символів карпатської оселі у період традиційних зимових свят завжди був сніп жита чи пшениці — Дідух (Дідо, Дідочок, Сніп-Рай, Коляда, Колідник). Він заміняв новорічну ялинку, яка не була особливо поширена в карпатському регіоні.

У річному календарно-обрядовому циклі української усної народної творчості колядки та щедрівки належать до величальних пісень — ідеалізації людини в образах переважно селянської хліборобської родини, представників трьох поколінь: старшого (дід і баба), середнього (батько й мати), молодшого (діти). Важливий момент у структурі цього величання — увага до пошанування пращурів (культ предків у різдвяно-новорічній обрядовості).

Свята Сонячного кола — Коляда, Великдень, Купайло, Калита є цілою духовною системою українського народу. Вони присвячені кожній порі року й зумовлені колорухом Сонця і Землі. Одна пора року переходить в іншу і ці космічні переміни також мають свої пошанування. Якщо перші називаються святами, то другі — присвятками. Вони в системі свят на честь Сонця висвітлюються мірністю три. Ці дві мірності — чотири і три — в сумі дають семичинність як творящу світову сталість. Відзначення самого переходу пори року в наступну відбувається рівно стільки, як і творення світу, — сім днів.

Відзначення Святого вечора є фактично найважливішою датою у всьому різдвяно-новорічному циклі свят бойків. Саме в цей день здійснюється найбільше обрядодій, найкраще збережена форма їх виконання і глибинна суть. Частина н аселення Бойківщини ще дотримується архаїчних обрядодій приготування обрядового хліба “керечуна” (“василяника”); виготовлення і ритуального встановлення “діда” (“дідуха”) – традиційного вівсяного снопа, що раніше мав відношення до культу родючості і культу предків, а тепер для все більшої кількості людей символізує солому, на якій народився Ісус Христос, або й самого маленького Ісусика в яслах; розтрушування соломи по підлозі; запалення свічок на могилах родичів; обв'язування фруктових дерев солом'яними перевеслами та лякання їх сокирою; імітування дітьми звуків домашніх тварин для того, щоб вони велися у господарстві; зв'язування ложок після вечері для того, щоб наступний рік худоба під час випасу “трималася купки”, або, щоб уся сім'я була разом тощо.

2 лютого слов’янський народний календар відзначає день Громниці-Перуниці [також Громи, Зимобор (укр.), Грамнiцы (біл.), Hromnice (чех.), Свjeтло (серб.)] - небесної Богині, втілення блискавки. Здавалося б, парадоксально, що це свято відзначається взимку – але у Традиції все закономірно. Цей день ще називають Срітенням – себто Зустріччю – зустріччю Зими і Літа. Вважається, що саме у цій точці Сварожого Кола – річного кругообігу – ці дві протилежні пори року „позирають” одна на одну. І „містком” між ними є саме Перуниця. За переказами, це єдиний день взимку, коли можна почути грім та побачити блискавку. Як маленьке „відзеркалення” небесного полум’я люд запалював скрізь великі та малі вогники.

У цей день, 6 грудня - бог скотарства та підземного світу Велес сходить на землю і приносить в оселі господарів зародки багатства, врожаю і приплоду. Найстаранніших Велес наділяє відунським яснобаченням і чарівними якостями, тому він є покровителем відунів і волхвів, а також музикантів, поетів, співців - обДАРованих людей. Ясновидці та мольфари, натхненні відуни, бояни та буйні скоморохи шанують Велеса - Премудрого Бога, свого Покровителя - волхованнями та проріканнями, оспівуваннями та славленнями. Саме з цього часу починається підготовка до Різдва, вивчення колядок, виготовлення масок, обрядового одягу тощо.

Сьогодні ми з вам відкриваємо для себе все нові сторінки історії УПА. Але навіть у такі важкі часи серед воякі була пісня, а з настанням різдвяних свят вояки колядували… Від Буковини й Гуцульщини до Лемковини співали повстанці колядки котрі нараховує стільки куплетів, що для заспіву їх усіх потребує цілу ніч, од Свят Веора й до ранку коли наступає Різдво.

Шановне товариство, вітаємо вас з початком Зимового Сонцестояння!  Сьогодні найкоротший день у цьому році (Корочун) і одна з найважливіших астрономічних дат!

У всіх космогонічних колядках виступає оден мотив, усім спільний, іменно: невідлучний попередник первовічних подій, космічні, творчі води. Вони появлюються в подобі первовічних рік або первісного світового моря. Виняток творить група колядок про прадерево, між якими замість мотиву космічних вод стрічаємо мотив широкого поля, або якоїсь таємної сторони, а часом – містичної будівлі, де відбуваються біля прадерева і за його причиною первовічні події.

Дуже радісним святом взимку для нас, дітвори, було Різдво. До нього готувалися у селі Миклашеві Пустомитівського району на Львівщині з початку грудня. Ходили в олійню, щоб зробити з конопляного насіння олію, та опихати пшеницю на кутю. Батько лаштував снопи житньої соломи на дідуха.

Добірка старовинних різдвяних листівок, які були дуже популярні в Україні в середині XIX -  початку XX ст. Від них віє теплими спогадами, атмосферою добра та любові. Колись наші прадіди дарували ці листівки один одному в руки або надсилали поштою. Сьогодні ці архаїчні листівки є для нас знаком пам'яті невмирущої традиції. Можете використати їх як привітання близьких та родичів у своїх інтернет-стрічках.

Багато з нас нарікають на те, що Україна закордоном часто стає відомою тільки в негативному ключі. Проте, щорічно перед різдвяними і новорічними святами ось уже майже 100 років, як весь світ починає слухати, співати і виконувати на музичних інструментах наш «Щедрик», в західному світі більш відомий, як «Carol of the Bells».

Лелека - символ України і дуже прикро, що через погодні умови, ці птахи подолавши такі великі відстані, змушені боротися за виживання. Деякі не витримують підступного морозу і вмирають. Тому, ми розкажемо: що робити, як рятувати лелек від холоду - список дієвих та корисних для природи порад.

«На святу Катерину ховайся пiд перину!» - голосить народна традиція. Що це свято та які витоки воно має - спробуємо з'ясувати у коротенькій статті. Сьомого грудня в народному календарі - день святої Катерини. З цього дня у природi зазвичай починалися лютi морози. Люди казали: ”Як Катерина по воді, то Різдво по льоді”; “Якщо на Катерину холодно — то буде голодно”. Свято Катерини було найбільшим і найзнаменнішим серед численних жіночих свят українців.