Єдиний у світі Тристоронній Біосферний Заповідник “Східні Карпати” має довгу і непросту історію виникнення. Ініціатором його створення виступив польський комітет програми МАВ (Людина і Біосфера) на зустрічі у Києві (травень 1990 року). Слід зауважити, що процес організації заповідника відбувався сповільнено. Причинами цього стали політичні події на територіях України та Словаччини – двох країн, що утворилися після розпаду Радянського Союзу. А на Європейській арені, саме, створювався Карпатський Єврорегіон. Нарешті, у листопаді 1992 року ЮНЕСКО затвердила Польсько-Словацький Біосферний заповідник “Східні Карпати”. Заяву про включення до “Східних Карпат” української складової було подано до ЮНЕСКО лише у 1998 році, а в кінці року ухвалено остаточне рішення.
Українська частина Біосферного Заповідника “Східні Карпати” (58 587 га) складається із Ужанського Національного Парку, що розташований у верхів”ях долини річки Уж та Надсянського Регіонального Ландшафтного Парку. Ужанський національний парк безпосередньо межує із словацьким національним парком “Полонини” та польським “Бещади”. Зі свого боку, ландшафтний парк “Надсянський” є безпосереднім сусідом польського регіонального ландшафтного парку “Долина Сяну”. Таке територіальне положення парків дозволило сформувати у серці Східних Карпат унікальний екологічний комплекс, що забезпечить збереження та відтворення природного біорізноманіття та репрезентативності класичних карпатських ландшафтів.
Національний природний парк "Ужанський"
Ужанський національний природний парк (Uzhanskyi National Nature Park) засновано у 1999 році, хоча ідея його створення з'явилася давно. Ще за часів Австро-Угорщини у 1908 році з метою охорони пралісів тут були створені резервати «Стужиця» і «Тихий», котрі отримали свої назви від найближчих населених пунктів — сіл Стужиця та Тихий. У 1912 році влада Австро-Угорщини виділила 332 га для резервату, а через 20 років площу збільшили до 553 га. Щоправда після Другої світової війни і до 1974 року тут велась нещадна вирубка лісів, котра (частково) закінчилась тільки у 1998 році.
Офіційний веб-сайт: https://unpp.uz.ua/
Сторінка Facebook: https://www.facebook.com/uzhanskyi/
- Ужанський природний парк занесений в ЮНЕСКО як частина єдиної екосистеми - Світової Мережі Біосферних Резерватів, що належить до найважливіших на планеті.
- Ужанський НПП складається з п'яти природоохоронних науково-дослідних відділень і на сьогодні займає площу 39159 га, в тому числі 14,9 тис. га вилученої території.
- Праліси та древні ліси Ужанського нацпарку входять у міжнародний об'єкт Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО «Букові праліси Карпат та інших регіонів Європи».
- В парку виділяють дві кліматичні зони: вологу/помірну (350 – 800 м над р. м.) та помірну/холодну (800 – 1300 м над р. м.). Середня температура липня складає 17,4 С, а січня - - 5,2 С.
Завдяки своєрідності природних ландшафтів, унікальності екосистем пралісів, багатству флори та фауни, визначним пам'яткам культурно-історичної спадщини, парк має важливе значення для збереження цих цінностей. На території парку розташовано цілий ряд пам'яток неживої природи. Біля села Княгиня є карстові печери, а також місце падіння найбільшого в Європі Княгинянського метеориту, уламки якого зберігаються в музеях світу. 9 червня 1866 року, подолавши в атмосфері відстань 200 км, на висоті 40 км від Землі вибухнув, і кам'яним дощем впав на Землю. Найбільший уламок вагою 279 кг був знайдений в урочищі «Чорні млаки», куди прокладений однойменний екологічний маршрут. Також з пам'яток культури необхідно зазначити дерев'яні церкви, які належать до шедеврів народного мистецтва краю і взяті під охорону держави. На території парку їх 6. Також на території парку є понад 15 мінеральних джерел.
Кіт лісовий, Ужанський національний природний парк.
Надсянський регіональний ландшафтний парк
Надсянський регіональний ландшафтний парк створений у 1997 році в Турківському районі на території 6-ти сільських рад на площі 19428 га. Об'єкт природно-заповідного фонду Львівської області. Межує з іншою українською природоохоронною територією – Ужанським національним природним парком, а також двома сусідніми природоохоронними територіями, локалізованими на іншому боці річки Сян – Бещадським Парком Народовим і регіональним ландшафтним парком “Долина Сяну” в Польщі Розміщений на висоті 650 – 950 м. над рівнем моря. Гребені гір дуже розчленовані. Найвищі вершини парку — Сянківська Кичера (870 м), Кичерка (769 м), Вершок (815 м), Сянський (884 м) та Бучок (950 м).
Офіційний веб-сайт: http://www.rlpnadsyansky.org.ua/
Сторінка Facebook>>
Надсянський регіональний ландшафтний парк створено для того, щоб сформувати однорідний природний комплекс, спрямований на утримання природного гідрологічного режиму річки Сян — притоки Вісли. Парк розташований у гірській місцевості зі сприятливими кліматичними умовами. Середня температура в січні становить −2,3 °C, а в липні +16 °C. Парк розташований у межах геоморфологічного району Стрийсько-Сянської верховини. Разом з прилеглим польським ландшафтним парком «Долина Сяну» (35635 га) він утворює єдиний природний комплекс. Також обидва ландшафтні парки включені у міжнародний польсько-словацько-український біосферний заповідник «Східні Карпати».
Ландшафт частини парку, розташованої вздовж державного кордону, формують три гірські хребти, які перетинають територію з північного заходу на південний схід: Червоний Верх (найвища вершина — г. Мархітина, 826 м), Сянський (г. Щолб — 874 м), Бучок (г. Бучок — 915 м і безіменна вершина заввишки 951 м, яка розташована на південному сході цього хребта). Між хребтами Червоний Верх і Сянський є острівні гори — Кам'янець (762 м) і Лосівка (819 м). У ланцюгу острівних гір долини верхнього Сяну найвищою є Сянківська Кичера — 888 м. Хребет Червоний Верх переходить у пасмо Отриту (польська частина резервату). Хребти Бучок і Сянський розташовані на відстані 6 та 10 км від Головного вододільного хребта Східних Бескидів. Через парк проходить Головний європейський вододіл, який розділяє басейни двох великих європейських рік — Сяну (басейн Балтійського моря) та Дністра (басейн Чорного моря). Витоки Сяну розташовані на південь від села Сянки, а Дністра — біля села Вовче. На території парку протікають річки Сян, Ріка, Яблунька та багато менших річок і потоків.
Населення РЛП «Надсянський» нараховує 9 000 мешканців у 8 селах, на території яких локалізовані численні пам'ятки культурної та історичної спадщини. На території РЛП «Надсянський» дуже сприятливий клімат для відпочинку і для наукових досліджень. Тут прекрасні краєвиди гір гармонують із своєрідною архітектурою українських субетносів - лемків та бойків.
На думку істориків, заселення території, на якій знаходиться РЛПН, розпочалося на переломі I і II тисячоліть, у часи існування Київської Русі і Галицько-Волинського князівства. Про це свідчить наявність старих городищ, зокрема, поблизу с.Нижній Турів, де могли знаходитися давньоруські оборонні пункти. За свідченнями польського історика Яна Длугоша, біля витоків Сяну і Дністра стояла легендарна фортеця Собінь. Вздовж Сяну, від Перемишля до Ужоцького перевалу, йшов торговий і військовий шлях із Київської Русі у Західну Європу.
Масова колонізація Верхнього Надсяння розпочалася у XIV-XVI ст., коли, у політичному контексті, ця територія входила до складу Королівства Польського, а після 1569 р. – до Речі Посполитої. У першій половині XVI ст. всі землі, розташовані у верхів’ях Сяну і його приток, належали краківському воєводі Петру Кміту, який заснував частину населених пунктів, що знаходилися чи зараз знаходяться у межах парку - села Сянки, Соколики, Тарнаву Вижню, Тарнаву Нижню, Шандровець, Дзвиняч Горішній, Дидьову, Боберку і Локіть. На королівських землях, що належали до Розлуцької країни Самбірської економії, протягом другої половини XVI ст. королем Зигмунтом Августом та королевою Ізабелою були засновані Дністрик Дубовий, Верхня Яблунька, Нижня Яблунька, Верхній Турів і Нижній Турів, які зараз також входять до складу території РЛПН. З 1772 до 1918 рр. уся територія Галичини, включаючи Турківщину, була у складі Австро-Угорської імперії. У 1918 р. Надсяння увійшло до Західно-Української Народної Республіки, з 1919 р. воно знаходилося у складі Польщі, з 1939 р. - СРСР і з 1991 ця територія перебуває у складі України.
Варто також згадати трагічну сторінку історії Надсяння, коли протягом 1944-1946 рр., внаслідок операції щодо очищення прикордонної смуги, проведеної радянським режимом, було цілковито виселено біля 7 тис.мешканців восьми сіл - Соколиків, Тернави Вижньої, Тернави Нижньої, Дзвиняча Горішнього, Локітя, Дидьової, Журавина та Кривки.
Видовий склад тварин на території парку невеликий. З ссавців поширені дика свиня, козуля європейська, олень благородний тощо. З рептилій трапляються гадюка звичайна, саламандра плямиста, вуж водяний, вуж звичайний. З птахів можна спостерігати пугача, лелеку білого та чорного та ін.
Територія, на якій можна розмістити намети, знаходиться поблизу колишнього села Беньова (хутір Ліски). Місця організованого відпочинку знаходяться поблизу с. Бориня, Сянок, в Шандровці та на хуторі Ліски. З огляду на те, що парк локалізований у прикордонній зоні, кожен відвідувач повинен постійно мати при собі паспорт, а для організованих туристичних подорожей долиною верхового Сяну потрібно попередньо отримати письмову згоду прикордонних військ України. Найближчі банки знаходяться в м. Турка, банкомати в м. Турка та с. Бориня.
На території парку збереглася значна кількість пам'яток матеріальної культури, переважно греко-католицьких храмів і дзвіниць - церкви у селах Верхня Яблунька (Собору Пресвятої Богородиці, 1788 p.), Нижня Яблунька (Преображення Господнього. 1820 p.), Верхній Турів (Св.Пантелеймона, 1890 p.), Боберка (Вознесення Господнього, 1913 р. та Св. арх.. Михайла, 1914), Нижній Турів (Успення Пресвятої Богородиці. 1914 p.), Дністрик Дубовий (Собору Пресвятої Богородиці / Найсвятішого Серця Ісуса, 1920 p.), де до цього часу зберігаються унікальні ікони Риботицької школи та літургійні книги зі старих, вже неіснуючих, дерев'яних бойківських церков, споруджених у XVI-XVIII ст., як на території сучасних, так і вже неіснуючих сіл. Дві старі церкви бойківського типу, споруджені у с. Сянки в 1645 та 1703 pp., були продані в с. Кострино (1703 р.) та с. Сіль (1831 р.) на Закарпатті, де збереглися до сьогодення (зараз це територія Ужанського національного природного парку).
У селах, що знаходяться на території парку, збереглася традиційна дерев'яна бойківська забудова - однорядні двори («довга» хата), які об'єднують комплекс житлового будинку та стайні. Одна з таких садиб із с. Шандровець, побудована в 1909 p., за ініціативою митрополита Андрея Шептицького, у 30-х роках минулого століття була перевезена до Музею народної архітектури і побуту у Львові.
Громадський транспорт: Львів - Ужгород. Залізничне сполучення – станції лінії Львів – Сянки – Ужгород у Нижній Яблунці і Сянках, поїзд також зупиняється у Нижньому Турові, Соколиках та Беньовій.
© Портал SPADOK.ORG.UA
