Колись барвінок вирощували в якості своєрідного магічного оберега від злих духів і напастей, зараз же його шанують в основному за декоративність, як квітки ніжно-блакитного або лілового забарвлення, так і темно-зеленого листяного покриву. З давніх часів з барвінком пов’язано багато народних повір’їв, легенд, переказів і обрядів.
Барвінок (Vinca) являє собою або багаторічний вічнозелений сланкий напівчагарник, або трав’яниста рослина, що скидає листя на зиму. Серед вічнозелених особливу популярність придбали барвінок великий і барвінок малий. Перший, як видно з назви, є більш великим різновидом, гілки якого можуть досягати довжини до одного метра. Стебла другого виростають до 0,5 метра і мають менш великі листки і квітки.
Посадка барвінку
Барвінок можна успішно вирощувати не тільки на відкритих ділянках, але і використовувати його в якості ампельної рослини для прикраси лоджій і балконів.
Напівчагарник відрізняється раннім цвітінням – з травня майже до середини літа. В цей час квітконіжки піднімаються вертикально вгору, посилюючи тим самим декоративність барвінку. Після завершення періоду цвітіння стебла рослини знову опускаються вниз.
Посадку барвінку здійснюють ранньою весною, або восени, в період спокою рослини. В крайньому випадку, можна садити його і влітку, але при цьому необхідно вибрати дощову погоду. Барвінок відрізняється дивовижною живучістю. У місцях, де його довгі сланкі стебла стикаються з ґрунтом, утворюються корені, що дозволяють рослині «розповзатися» по ділянці на всі боки, утворюючи килим з листя і квітів.
Кращий ґрунт для вирощування барвінку – суглинний, з великим вмістом гумусу, помірно зволожений. Місце для посадки бажано вибрати злегка затінене, з розсіяним сонячним світлом. У занадто затіненій ділянці барвінок починає скидати листя. Між саджанцями зазвичай залишають відстань у 20 – 30 сантиметрів, але для отримання більш щільних заростей за короткий проміжок часу, можна висаджувати барвінок із розрахунку 100 екземплярів на один квадратний метр. Можна садити як насіння, так і частини куща, або 15-сантиметрові живці, які на диво легко приживаються. Добре, якщо барвінок росте біля дерев, за його допомогою створюється своєрідний живий шар, який добре утримує ґрунтову вологу і не дає розвиватися бур’янам.
Приблизно в середині весни, в період активного росту, можна ввести в ґрунт біля рослин по 30 – 40 грам сечовини на кожний квадратний метр. Підрослі рослини, які утворили килимовий покрив, рекомендується кілька разів за сезон (на початку і в кінці літа) підгодувати торф’яним компостом або перегноєм. Повне мінеральне добриво вводиться регулярно через кожні 20 днів. Поливати барвінок кожен день не обов’язково, але все ж необхідно це робити регулярно. Найбільш рясний полив рекомендується під час весняного активного росту. Для забезпечення більшої тривалості цвітіння у воду для поливу рекомендується додати фосфати.
Для підтримки пишного і акуратного вигляду килимових заростей потрібно щорічно навесні підрізати кінці стебел. Відрізані гілочки можна посадити відразу ж в землю, вони дуже швидко укоріняться. Старі зарослі дернини бажано проткнути вилами в кількох місцях на 15 сантиметрів вглиб, на початку весни і наприкінці літа. Зимує барвінок досить добре, але молоді рослини рекомендується утеплити на зиму шаром листя або ялиновим гіллям. Торфом або компостом вкривати рослину не рекомендується, так як навесні прирослі до землі гілки буде досить складно відкопати і розчистити. Пересаджують кущі барвінку тільки у разі виниклої необхідності. Восени при бажанні можна пересадити частину чагарнику в горщики і тримати в будинку – барвінок буде цвісти і радувати око протягом зимових місяців.
За допомогою барвінку можна чудово маскувати непривабливі місця на садовій ділянці. Вирощувати барвінок можна практично в будь-якому місці, якщо тільки воно не дуже посушливе. Єдине, чого слід остерігатися – це перетворення барвінку в бур’ян, який активно розповзається по саду і не дає нормально розвиватися сусіднім рослинам. Для того щоб це запобігти, кущі рослини регулярно проріджують.
Серед хвороб, які можуть вразити зарості барвінку – нематодоз, борошниста роса, іржа, грибкові ураження. Крім того, в чагарнику може завестися попелиця. Позбутися від неприємностей можна за допомогою сучасних хімікатів.
Види барвінків
Барвінок великий (Vinca major). Цей великий невибагливий вигляд, що піднімається над ґрунтом до 30 см у висоту, росте в Південній Європі, Малій Азії та Північній Африці. Вічнозелені шкірясті листя великі, довжиною до 5 див Світло-сині квітки, що досягають в діаметрі 3— 4 см з'являються в травні—червні. Добре переносить півтінь. Рослина швидко розростається і здатне покривати великі площі гірки. Цей вид зазвичай висаджують окремими куртинами. Виведені сорти з жовтими і білястими листям. На зиму цей вид барвінку краще прикрити лапником.
Барвінок малий (Vinca minor). Морозостійкий і невибагливий вигляд, який зазвичай рекомендують розводити починаючим аматорам гірок. Його батьківщина — Європа і Мала Азія. На досить довгих пагонах розташовуються довгасті темно-зелені шкірясті листя, які не відмирають на зиму. Цвіте в травні і до середини червня. Квіти блакитні, одиночні, великі, до 5 см в діаметрі. Барвінок малий використовують як грунтопокривна рослина, здатне швидко розростатися і закривати великі площі. Старі листки відмирають повільно, тому в суцільному покриві не виникають лисини. При гарному догляді зацвітає повторно в серпні. Добре переносить витоптування. У народній медицині листя містять дубильні речовини використовуються як сечогінний та кровоспинний засіб. Виведені садові форми з білими, рожевими і пурпурно-червоними квітами. Листя деяких сортів можуть бути сріблястими, жовтими по краях або навіть строкатими.
Барвінок опушений (Vinca puhescense). У дикому вигляді зустрічається в приморських лісах західного Кавказу. Добре вкорінюється при зіткненні з грунтом. Цвіте в травні—червні. Квітучі пагони піднімають над килимом, утвореним стеблами і листям. Поодинокі блакитні квіти до 3-3,5 см в діаметрі красиво виглядають на зеленому тлі листя. Цвітіння тривале — 20-30 днів. Листя восени обпадає. На зиму рослина прикривають шаром опаду, оскільки молоді пагони пошкоджуються сильними морозами.
Барвінок трав'янистий (Vinca herbaceae). Батьківщина цього виду — Крим, Карпати, Кавказ і Європейська рівнина. Щорічно утворює довгі, до метра і більше, сланкі пагони з дрібними шкірястими темно-зеленими листками. Утворює не такий щільний покрив, як барвінок малий. Цвіте блакитними квітами в середині червня протягом 20-25 днів. Полюбляє сухі, добре освітлені місця. Не переносить надлишку вологи в грунті. В кінці літа верхівки пагонів вкорінюються.
Барвінок в українській традиції
Відомий український фольклорист Микола Костомаров у праці “Слов’янська міфологія” зафіксував староукраїнський “барвінковий” ритуал, коли у недільний день весною парубок назривавши барвінку, ніс його до дівоцької громади та запитував у дівчат – “Що це за дивне зілля?”. Деякі дівчата відгадували і сором’язливо признавалися, що
То зілля барвінок
Паняночкам на вінок, на вінок.
Здавна вважалося, що ця рослина дарує дівчині вроду. Дівчата колись умивались відваром із барвінку: “Десь ти мене, мати, в барвінку купала”. Про дівчину, що зганьбилася, казали: “Барвінчик свій потоптала”.
Барвінок для українців став постійним символом шлюбу. Дівчина згадує про барвінок, коли говорить про кохання й порівнює з ним милого:
Зелененький барвіночку, стелися низенько!
А ти, милий, чорнобривий, присунься близенько.
Колись барвінок був і одним із головних героїв українського традиційного весілля. Збирання цієї рослинки перед весіллям, коли з неї плели вінки-силимени (долю) на стіну, сволок чи стелю, на голову княгині – молодій, – було цілим ритуалом. Дружки з дівчатами йшли в сад або до лісу, де були барвінкові місця, зістригали листя, співаючи пісні:
Ходили-смо в дубину
По червону калину.
Калини ни нарвали,
Барвінку назбирали.
Барвінку, барвіночок,
Маруси на віночок.
Най сі матінка кає,
Що мене замуж дає
Такую молодую,
Косоньку золотую.
Потім гостилися просто в лісі «під дубиною», били склянки, залишали хліб і йшли до хати молодої. Там на них чекали поважні жінки-«поплетниці» із роду нареченої, і найстарша з них просила благословити маму виплітати весільний вінок.
Барвінок, як зілля весільне, садилося і на могилах. Причиною цього, на думку М. Костомарова, було слов’янське вірування про таємничий зв’язок між шлюбом і смертю. Імовірно, в цьому символі ми маємо бачити високе розуміння наших пращурів про міцність і святість шлюбу: вони обрали символом його рослину просту, не пишну, проте нев’янучу, квітка якої нагадує небесну зірку.
Барвінок в інших країнах світу
Стародавні кельти наділяли барвінок захисними властивостями і називали його «чаклунська фіалка». Вони широко застосовували квітки барвінку в любовній магії.
В Австрії та Німеччині вінки з барвінку використовували для гадання на заміжжя; повішені над вікнами, вони оберігали будинок від удару блискавки. Квіти, зібрані між Успінням та Різдвом Богородиці, мали властивість проганяти всяку нечисть: їх носили на собі або вішали над вхідними дверима.
В середні століття в суді з допомогою барвінку перевіряли, чи не має обвинувачений зв'язку з дияволом. Вінки з барвінку малого (його називали "фіалкою мерців", так як з нього плели вінки на могили), повішені над входом, допомагали виявити відьму. Всіма цими магічними властивостями барвінок зобов'язаний своєю дивовижною життєвою силою — він живе, поки залишається хоч крапля води у вазі (а інші квіти букета вже давно засохли), і якщо його вийняти з вази і увіткнути в землю, то вона швидко пустить коріння.
Легенди про барвінок
Ще за тих часів, коли в Карпатах люди поклонялись язичницьким богам, теплої купальської ночі молодь бавилася біля яскравої ватри. А потім дівчата, співаючи, опускали в швидкі води Черемоша барвисті вінки. Нехай пливуть до милого, хай причарують його серце навіки, хай зв’яжуть серця вірним коханням на все життя.
Однієї такої ночі дівчата плели вінки, слухаючи пісню хвиль Черемоша, ловлячи голоси ставних легінів, котрі гуляли на березі ріки.
Ось вінки і сплетені. Лунко сміючись, веселою ватагою побігли юні чарівниці до Черемоша, аби кинути вінки на воду. Пливіть, мовляв, віночки, до щасливого берега кохання!
Лише Лади, наймолодшої і найвродливішої, не було серед дівчат. Вона так захопилася збиранням квітів, що забрела далеко в ліс та й заблукала.
Злякалася Лада, опинившись сама-самісінька в нічному лісі. Почала гукати, кликати своїх подруг. Та дарма, лиш таємниче відлуння відгукувалося на її голос.
А ніч, ця чудова купальська ніч, творила в лісі справжні дива: чулися голоси якихось незнаних птахів, на галявині, що світилася феєричним сяйвом, завели свій танок лісові дівчата-мавки. А під темними кущами розквітали небачені квіти. Вони розкривали свої ніжні пелюстки і сяяли сріблясто, манили до себе, ніби обіцяючи розкрити якусь незвідану таємницю.
Нахилилася Лада, зірвала квітку, вплела до свого барвистого вінка. І сталося диво: засвітився вінок голубуватим світлом. Замість різнобарвних лісових квітів постали у вінку темно-зелені гладенькі листочки, а з-поміж них виглянули ніжно-блакитні п’ятипелюсткові квіти.
І почула дівчина тихий голос, народжений нічним вітерцем:
— Пам’ятай, Ладо, що п’ять пелюсток цієї квітки — то п’ять засад щасливого подружнього життя. Запам’ятай їх і збережи в серці своєму на все життя: перша пелюстка — то краса, друга — ніжність, третя — незабутність, четверта — злагода, п’ята — вірність. Будь щаслива!..
Замовк голос, приліг вітерець між трав лісових, стало доокруж тихо-тихо.
І тоді якась невідома сила повела дівчину через ліс. Почало благословлятися на світ. Лада опинилася на крутому березі Черемоша.
Нікого там уже не було. Молодь давно додивлялась останні сни купальської ночі по своїх оселях.
Стояла Лада над Черемошем і все вагалася: чи кидати їй цей дивний вінок у кришталеві води, чи зберегти його для себе?
Незчулася, як підійшов до неї леґінь красний, торкнувся легенько рукою її плеча і мовив:
— Ти забарилася, Ладо, зі своїм вінком. Черемош його не прийме. Може, мені подаруєш той вінок?
Не промовила дівчина ні слова. Мовчки простягнула красному леґіню свій вінок.
А потім гойдалися дерева, сп’яніло плив зелений ліс, і радісно шепотіли хвилі Черемоша.
Вінок упав на траву, розсипався, розрісся веселими зеленими стьожками попід кущами, глянув на світ блакитними очима квіточок.
... Довге і щасливе життя прожила з того часу Лада зі своїм судженим, а молодь відтоді плете вінки з барвінку, аби не переводилося на нашій землі щасливе і вірне кохання.
А от обізнані люди з давнини і донині лікують барвінком серцеві недуги, бо люблячим серцем народжена ця ніколи не в’януча рослина.
Та хіба тільки серце?..
- Культурно-історичний портал "Спадщина Предків"
