Субота
06 черв., 2020
завантаження...

Чистий Четвер

Рейтинг 5.0 з 5. Голосів: 1

Чистий Четвер - звичаї

Останній тиждень перед Великоднем називають - чистим, або білим. Його апогеєм є "Чистий Четвер" - один із найважливіших днів цього тижня. Це день весняного очищення - як духовного, так і фізичного. У Чистий Четвер влаштовували генеральне прибирання житла, очищали будинок від непотрібних речей, вимивали посуд, прали одяг і білизну, готували їжу і пекли паски до Великодня. Також фарбуються яйця, печуться пироги та інші частування, адже в п'ятницю цього робити вже не можна.

Ще вдосвіта, до схід сонця селяни чистили в стайнях, коморах, на подвір'ї, в хатах — все повинно бути чистим і виглядати по-святковому. В саду і на городі господар згрібав на купу торішнє листя, бадилля бур'янів та сухе ріщя і підпалював — «щоб очистити землю від морозу, зими, смерті і всякої нечисти». Робилося це із замовлянням:

«Смерте, смерте, іди на ліси, іди на безвість, іди на моря. І ти, морозе, великий і лисий, не приходь до нас із своєї комори. Смерть з морозом танцювала, танцювала і співала, і за море почвалала!»

Чистий Четвер

Існує повір'я, що в Чистий четвер, до схід сонця ворон носить з гнізда своїх дітей купати в річці. Хто скупається раніше від воронячих дітей, той буде здоровий протягом цілого року. Отож хворі люди купалися, бувало, вночі — «поки ворон дітей не купає», щоб очиститись від хвороби. Викупавшися, хворий набирав з свого купелю відро води, ніс ту воду на перехресну дорогу і виливав — «щоб там усе лихо зоставалося». Обережні люди ранком цього дня з хати не виходили, а як були в дорозі, то обминали перехресні дороги — «щоб хвороба не вчепилася».

В Чистий четвер стрижуть, бувало, дітей — «щоб волосся не лізло та щоб голова не боліла».

Щоб зняти негатив з себе або члена сім'ї, вранці в Чистий четвер помийте обличчя, примовляючи:

"Змиваю все, що напустили, тіло і душа більше не мається, все Чистим четвергом забирається".

chystyi-chetver2

У Чистий четвер господині, поруч з іншою роботою, готували сіль для великоднього столу. Вони брали грудку соли, загортали її в ганчірку і клали у піч. Коли ганчірка вже обгорить, сіль збирали і зберігали до Великодня. Цю сіль зберігали і давали худобі при шлункових недугах.

Люди, повертаючися з церкви, намагалися донести додому «страсну» свічку так, щоб вона не погасла. Для цього робили спеціяльні ліхтарі з кольорового паперу або фарбованого скла. Червоні, сині, зелені ліхтарі у формі зірки або місяця були колись гарною оздобою цього вечора. Полум'ям страсної свічки випалювали (вірніше — викопчували сажею) солярний хрест у хаті на сволоці — «щоб лиха нечисть хату минала». Якщо полум'ям страсної свічки випалити хрест на воротях, то в двір не забіжить «поганий собака», тобто «нечиста сила», що в цей вечір бігає по землі, взявши на себе таку подобу.

Хто дуже хотів бачити відьму, той в кожний четвер Великого посту робив борону з осикового дерева, а в Чистий четвер кінчав її. Прийшовши з церкви додому, йшов з запаленою свічкою в коровник, сідав за тією бороною і тоді міг би бачити відьму, якби вона прийшла до нього в коровник. Протягом усього посту, щочетверга, кидали на горище по одному поліну дров, а в Чистий четвер цими дровами палили піч і сподівалися, що відьма прийде до хати просити вогню. Прийшовши з церкви, йшли з свічкою в стайню і там ніби бачили домовика. Так само ходили в клуню і в комору. Страсна свічка в народному віруванні, як бачимо, мала велику магічну силу. Крім того, народ вірив, що ця свічка в скрутний час стає людям у пригоді; її запалювали перед святими образами, коли на мешканців дому нападав страх. Так, під час великої грози запалювали страсну свічку, «щоб грім хати не спалив». Тому страсна свічка ще називалася «громичною» або «громицею». Запалювали цю свічку і при тяжкій хворобі людей або худоби, а також під час тяжких пологів; давали в руки вмираючому. Пасічники з цією свічкою ходили до бджільника. В день Стрітення, коли «зима з літом зустрічається», запалювали «громичну» свічку — «щоб літо зиму побороло». Від цього Стрітення ще називається «Громницею».

«Особливо велику силу має свічка, що горіла дванадцять Страстей — з року в рік. У кого є така свічка, той собі хату де схоче поставить, і всяке господарство буде йти йому добре, і не пристане до нього ніяка нечисть. Тільки треба ту страсну свічку розтоплювати в каганці і обкурювати нею всі статки». Так думали в слободі Біло-Куракинській на Харківщині; в інших місцях України вимоги до страсної свічки були скромніші. Вважалося, що як свічка горіла в церкві три роки вряд на Страстях під час читання євангелій, то така свічка вже мала достатню чарівну силу, щоб «берегти хату від усього злого».

Громниця свічка

Як засвідчують Брокгауз і Ефрон, в Україні виготовляли до сорока різних сортів баб. При виготовленні пасок дотримувалися різноманітних дійств. Починаючи із вчинення, вимішування та викачування тіста всі дійства підпорядковувались прадавнім обрядам. Особливо стежили, щоб не було порушено звичаєвих форм, коли саджали паски в піч. Усіх, хто був у хаті, просили вийти на двір, «щоб не потривожити пасок».  

Саджаючи паски на черінь, господиня читала спеціальну молитву:

— Свята пасочко, будь велична і красна, як сонце, бо сонцю тебе печемо. Хай усі (перераховуються родичі й члени родини), коли живі, будуть здорові. Щоб діти так швидко й красно росли, як ростеш ти. Світи нам, паско, як світить сонце ясне, щоб хліб на ниві був такий багатий, величний, як ти велична...

Для білих пасок, які призначалися предкам, було інше причитання:

— Хай будуть праведні душечки чисті й святі, як чиста й свята та велична ця паска. Щоб було вам так відрадно там, як паскам у печі. Вам, родителі наші, ці паски печемо, шануємо вас, а ви допомагайте нам...

Також в Чистий Четвер допомагали нужденним.

В давнину Чистий Четвер був справжнім днем пивоваріння – пиво варили на цілий тиждень наперед.

В чистий четвер, наприклад, на Волині ще до світанку господар або старший син – хто перший встане – біг до воріт із жмутком соломи і розкладав вогонь коло хати, проти воріт, підтримуючи його аж до сходу сонця.

Раніше в селах в чистий четвер ввечорі, як настануть сутінки, запалювалися вогнища – і в них горіло сміття після прибирання і весь торішній непотріб. Вогнем очищували повітря аж до неба, щоб землю звільнити від всякої нечисти і щоб урожай був добрий. Цей вогонь нікуди не можна було брати – навіть попіл – сам мусив погаснути.

vogon-chystyi-chetver

А ще в народі існує повір’я, що на Чистий четвер Бог відпускає на землю душі праведників, аби вони могли відсвяткувати Навський Великдень

- Культурно-історичний портал "Спадщина Предків"

Використана література:

  1. Олекса Воропай. Звичаї українського народу
  2. Скуратівський В. Т. Обереги пам'яті : народний агрокалендар.
  3. Скуратівський В. Т. Русалії.
  4. Максимович М. Дні та місяці українського селянина.
  5. Войтович В. М. Українська міфологія.

Не забудьте поділитись статею у соцмережах:


Теги:     звичаї      традиції      великдень

загрузка...

Прокоментувати:

blog comments powered by Disqus

Опитування

Якого Ви віросповідання?
 
завантаження...

загрузка...