Середа
06 лип., 2022
   

Ukrainian English Polish

Козацькі перемоги в Чорному морі

Рейтинг 5.0 з 5. Голосів: 3

Козацькі морські походи в Чорному морі

Козаки - знавці корабельної слави. Успішно перемагали турецькі ескадри і навіть навчали морської справи американських адміралів. Війна на морі довгий час була коронною для запорожців. Найбільше козаки "насолили" Туреччині, яка прагнула перетворити Чорне море на власне "внутрішнє озеро". Козаки розвіяли міф про неприступність турецького флоту. Пантелеймон Куліш у своїх перших повістях писав про козаків не інакше як про «лицарів, захисників України», і наголошував, що істинними причинами, чому козаки панували в Чорному морі було бажання послабити міць турків і таким чином стримати їх подальшу експансію углиб України.

rsz kozaky-hvyli-chorne-more

На перших порах походи козаків були переважно сухопутними, до човна відносилися радше як до допоміжного транспорту. Одним з перших зафіксованих в історії морських походів вважається вилазка козаків під проводом Фоки Покотила - під час війни за молдавську корону у 1574 році запорожці пройшлися по чорноморському узбережжю і атакували турецькі поселення, щоб відвернути основні сили турків від Молдавії. Однак досить скоро з'ясувалося, що маневреність і швидкохідність козацьких чайок дозволяє впевнено перемагати неповороткі турецькі галери й фрегати. Козаки швидко освоїли морську справу і вже з початку XVII століття боронили Чорне море уздовж і поперек. Їх тактичні успіхи були настільки переконливі, що від кінця 1570-х Річ Посполита, Ватикан, Молдова не уявляли антитурецької коаліції без підтримки козаків на морі. Проти Османської імперії запорожців мала намір використовувати навіть Персія.

Козацькі морські походи - бої у Чорному морі

Попри міжнародну складову, морські походи козаків відповідали глибинним інтересам українського світу. Утвердитися на берегах Чорного й Азовського морів - це здавна було українською ідеєю. Втілити її прагнули ще давні київські князі. Якийсь час у Приазов'ї існувало Тмутороканське князівство, а Північне Причорномор'я належало до Галицько-Волинської держави.

Одним з перших козацьких флотоводців був отаман Самійло Кішка. Ставши після загибелі Вишневецького гетьманом, він відкрив перед січовиками принади морських походів. Морем можна було швидко, а головне, несподівано, дістатися до Порти і атакувати її прибережні міста. Вперше Кішка вивів запорізьку флотилію в Чорне море ще в 1567 році і протягом двох років нападав на Гезлев, Ізмаїл, Кілію, Аккерман, Очаків. Паралельно запорожці нещадно громили турецькі галери у відкритому морі. Доходило до того, що турецький султан в 1568 році погрожував королю Речі Посполитої війною, якщо той не приборкає козаків. Однак хоч Сигізмунд Август ІІ й зажадав від запорожців залишити «морський промисел» і «зійти з Низу» (з Запорізької Січі) та записатися до реєстру для служби королю, послухалися його мало хто. Сам же Кішка і "в ус не дув", а продовжував нахабно знищувати турецькі кораблі ще п'ять років - поки в одному з походів його ескадра була розбита турками, а сам запорізький гетьман потрапив у полон. 25 років Самійло пробув рабом на галері, прикутий ланцюгом до весла, однак у 1599 році він примудрився підняти повстання українських невільників, перебити команду і повернувся на Запоріжжя! Ця подія знайшла своє відображення в українській народній думі «Самійло Кішка». Про подальшу діяльність Кішки і обставини смерті достовірних даних немає. Деякі дослідники вважають, що Кішка загинув 28 лютого 1602 року під час Лівонської війни у бою під Фелліном (тепер Вільянді) біля міста Полтсамаау у Лівонії і був перевезений та похований у Каневі.

Друг і соратник Самійла Кішки - Семен Скалозуб будучи кошовим отаманом, вперше з часів Вишневецького, також ходив в море, зокрема походом на фортецю Азов, після чого зачистив Анатолійське узбережжя. Однак в Керченській протоці козаків розбила турецька ескадра. У бою загинув і сам Семен Скалозуб.

kozaky-na-chovnah-v-more

Продовжувачем подвигів Самійла Кішки був гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Цей уродженець Львівщини був не тільки харизматичним полководцем, а й видатним тактиком і стратегом. Сагайдачний розумів, що якщо козаки будуть домінувати на морі, то це допоможе стримати турецьку експансію углиб України. Саме він відчайдушно агітував січовиків на морські походи, і за часів його гетьманування козацькі флотилії могли виставити до 150-300 чайок. Стратегія була незмінна - бої тільки на території супротивника. Так, у 1607 році козаки Сагайдачного розгромили турецьку флотилію під Очаковом, в наступному році впав Перекоп, а у 1609 році в складі 16 чайок заророжці проникли в гирло Дунаю і взяли Кілію, Ізмаїл та Аккерман (Білгород-Дністровський). Далі більше. 1614 року запорожці здійснили набіг на турецькі береги - спочатку захопили Трапезунд, а потім обклали Синоп, взяли штурмом замок, знищили гарнізон і знищили весь турецький флот, що стояв на рейді.

Сагайдачний на гравюрі

Географія морських походів козаків вражала іноземців. Італійський мандрівник П'єтро делла Валле не дуже перебільшував, коли наприкінці 1610-х писав, що "немає таких турецьких міст навколо Чорного моря, які б козаки не зайняли". Французький посол Філіп де Арле де Сезі 1625-го називав козаків "господарями Чорного моря", а посланець шведського короля Жак Руссель 1631-го звертався до них як до "володарів Дніпра і Чорного моря". "Сарафанне радіо" тих часів розносило славу про морські походи козаків - почалося щось на зразок "золотої лихоманки", народ масово прагнув на Запорізьку Січ «ходити в море». Хортиця в ті роки цілком могла зійти за легендарну столицю піратів Порт-Ройал на далекій Ямайці - з однією лише відмінністю, що на Січі не було жінок і панувала залізна дисципліна. Сагайдачний же з братчиками не раз ходив і на Стамбул, і громив турецьку ескадру в гирлі Дніпра, і брав у полон турецьких адміралів. Італієць Оттавіо Сапієнца в першій половині XVII століття писав: «На Запоріжжі в ті часи було 30-40 тисяч козаків, а флот їх складався з 300 чайок. Ходять вони по Чорному морю і нападають на Кафу, Синоп і Трапезунд». Османський літописець Кятіб Челебі про морський похід козаків 1625 року під Кара Харманом у своїй праці "Дар великих мужів у воюванні моррів" писав так: 

"Козаки були самовпевнені й пішли в атаку, маючи біля кожної галери по 25-30 чайок, на кожній з них було по 50 стрільців, оточили їх. Кожен корабель опинився у скруті. Вони не могли допомогти один одному. Їхня надія на життя була відтята. Вчинили битву такого рівня, що ангели в небесах були в захваті, били браво та були зачаровані лютісню бою... Раптом з'явився вітер і наповнив вітрила галер. І кожна з них, будучи мертвою, ожила. За допомогою потуги вітру галери розтоптали тих самовпевнених проклятників. Одразу ж більшість (чайок) попереверталася, і багато козаків, що були всередині, потоплено. Ті, що залишилися, були розкидані по поверхні моря. Сльози та стогін досягли небес, поверхня забарвилася кров'ю. Одним словом, із 350 штук чайок заледве 30-м вдалося втекти кудись до берега. Решта була на межі потоплення. Під кінець чайки не тонули, козаки вели битву, стоячи по саме горло у воді. Після ранку настав і проминув час післяполудневої молитви, однак майжк 70 чайок ще не могли заснути. Їх добивали з трудом до самого вечора".

Здобуття Кафи козакамиЗапорожці знищують османський флот і захоплюють на чолі з Петром Сагайдачним Кафу у 1616 році. Гравюра з книги "Вірші на жалісний погреб шляхетного лицаря Петра Конашевича-Сагайдачного" Касіяна Саковича 1622 року.

Європа затамувала подих - в Чорному морі з'явилася грізна сила, котра хвацько управлялася з могутньою Османською імперією і не боялася «ні бога, ні аллаха, ні чорта лисого». Були серед козаків не тільки українці. В рядах січовиків у різні роки перебували шукачі удачі з усього світу: німці, турки, поляки, греки, євреї і навіть ефіопи. Більш того - козаком був і найсправжнісінький американець. І не простий, а легендарний флотоводець, якого вважають батьком-засновником Військово-морських сил США, а сучасники називали його "Чорним Корсаром". Звали цього "забіяку" - Пол Джонс (John Paul Jones), козаки ж називали його Павлом.

800px-John Paul Jones by Moreau le Jeune 1780

Під час Російсько-Турецької війни 1787-1791 років цариця Катерина відчувала серйозну нестачу досвідчених морських офіцерів й дозволила видавати ліцензії на каперство (капери - приватні особи, які за підтримки держави мали право військових дій) в надії, що досвідчені моряки з усього світу допоможуть покращити стан флоту. Одним з таких "каперів" був американець Пол Джонс, який у себе на батьківщині виявився не при справах. Будучи в чині контр-адмірала, Джонс познайомився з козаками. Як командувач,  він не міг не відзначити тактичну перевагу козацьких чайок, які могли переломити хід битви. Закінчилося тим, що американець напросився до запорожців в гості, познайомився з козками Білим і Головатим. А наші піднесли "корсару" щедрий подарунок: козацьку шапку, кунтуш, шаровари і чоботи з поясом, трубку і дорогу турецьку шаблю. Джонс потім часто одягав козацьке вбрання та смалив козацьку люльку.

rsz chajky-kozakyЗапорожці на чайках атакують османські галери, 1636 р.

Козакам вдлося випрацювати успішну тактику морського бою, яка давала змогу кількістю й технічно протистояти значно сильнішому супротивникові. Для виходу в море вони користувалися кількома маршрутами. Географічно найзручніший пролягав через Дніпровсько-Бузький лиман, але турки як могли старалися "заблокувати" Дніпро. У 1510 році кримський хан навіть висловив ідею перегородити цю річку ланцюгами, а річечку Ягорлик, яка впадала у Дніпро нижче від Тавані, загатити камінням та деревами. Серйозною перешкодою для козаків була фортнця Іслам-Кермен, що знаходилася біля сучасної Каховки. У 1660-х на місці сучасного міста Берислав та його околиць з'явилися фортеці Кизикермен, Мустріткермен, Мюбареккермен. Ще одним опорним пунктом турків в пониззі Дніпра була Очаківська фортеця - осідок флотилії і гарнізону, які мали усіляко перешкоджати козакам і сповіщати про небезпеку. Не від доброго життя козаки опрацювали ще два маршрути виходу в море та повернення з нього. Перший планував використання річок Самара, Вовча, Кальміус, другий - вихід в Азовське море за Доном. За крайної потреби козаки тікали на Таманський півострів.

kozacki-chajky-na-gravurah

Улюбленими для козаків місцями ведення бою були мілини й дельти річок. Тут козацькі чайки мали перевагу перед турецькими галерами. Найбільшим успіхом вважалося посадити противника на мілину. Найнадійнішим союзником козаків у морських походах була безвітряна погода. Козаки використовували з вигодою для себе захід сонця, ніч, туман. Наближаючись до ворогів, козаки стріляли з фальконетів, а потім ішли на абордаж, маючи надію перемогти ворога в рукопашному бою. Козаки активно провадили розвідку, уважно спостерігаючи за турецькими кораблями та оцінюючи сили супротивника, намагаючись ретельно та ефективно спланувати атаку.

kozaky-na-chornomu-mori

Під час знаменитого штурму Кафи 22 липня 1616 року Сагайдачний дуже дотерпно  ошукав місцеву сторожу. Дізнавшись про те, що у фортеці чекають на турецьку флотилію, козаки підпливли уночі. Окремі з них своїми вигуками по-турецьки змусили вартових повірити, що підійшли очікувані галери. Частина козаків тим часом кинулася з драбинами на стіни і, перебивши на протилежному боці ошелешених ватових, якнайшвидше відкрила ворота, крізь які одразу увірвалася решта учасників походу. Про цей похід є згадка у листах московських послів у Криму Ф.Челюскіна та П.Данилова:

"Приходило до Кафи морем багато запорозьких козаків і Кафу воювалаи, і багатьох кафинців повбивали, і дорогі товари пограбували, і великий полон, багатьох ккращих кафинських людей захопили, і руський та литовський пполон взяли з собою для визволення, а финців багатьох побили до смерті, а чого людей і товарів в човни не поклалли, те все спалили. А прийшли до Кафи вночі, а варотовим назвалися турецькими людьми, надісланими на з'єднання з ханом Джанібек-Гіреєм для кизилбашицької служби, і кафинці опростоволосилися, прийняли їх за турецьких людей".

kozacki-galery-chajky

Вільний від походів час козаки присвячували аналізу та плануванню майбутніх морських спецоперацій. А також смачно готували куліш, любили зіграти в карти. Те, що любителів «покидати листи» серед козаків вистачало, підтверджують і реєстрові списки, зокрема прізвища: Чирва, Козир, Тузенко, Дев'ятка. Алкоголь в козацьких ескадрах був під суворою забороною. Петро Сагайдачний на початку XVI століття провів військову реформу і заборонив будь-які прояви пияцтва під час походів. Покарання було єдиним - смертна кара. Доводилося козакам відводити душу вже після походів.

kozaky-v-mori

© Портал SPADOK.ORG.UA


Поділитись статею у соцмережах:


Підписатись на електронну розсилку нових матеріалів: