Українця, з початку творення світу, радує сонячне світло, ясний, погожий день впливає на його настрій, емоційний стан. Сонячна теплинь підіймає вгору стебла рослин, під сонцем зростають зерна, які потім перетворюються в руках наших батьків на золотосяйний, злеліяний працею хліб.
Сонце радує нас своєю усмішкою, підживлює кожен листок, одягає теплом кожну живу істоту і ми ніжимося у сонячному промінні як малі діти. За таке добро для світу наші предки назвали сонячне світило - Дажбогом (Той, що дає буття). І слава Сонцю зринає повсякдень, не перестаючи - від світанку до сходу. Кожна пташина і лісовий звір проводжає і ловить останні подихи Дажбога, щоб знову зустріти його наступного дня.
Ми як люди освічені, знаємо, що Сонце це найближча до Землі зірка, центр Сонячної системи. Сонце - велетенське розжарене самосвітне небесне тіло і визнавати його за живого бога, звичайно, немає сенсу, проте ніхто не відміняв подяку за його присутність, тому що без Сонця - не буде існувати нічого!
Земля... наш зелений дім, наші пращури здавна персоніфікували Землю як богиню (Матінка Сира Земля), що подає вологу для полів, людей, худоби, яка зберігає в собі всі потрібні для людини сполуки, необхідні для її росту і життя. Земля плодоносить і годує людство з перших днів нашого існування. Звідси виходить, що славлення і шанування землі це цілком логічний і природній стан для кожного. Мало кому відомо, що пісні і танці виникли початково як славлення дарів земних, воззвеличення землі як живої істоти.
Сонце і Земля грають найважливішу роль в бутті людини мільярди років, в часи ще коли первісні люди не ділились на племена, не мали писемності, тому первинно вся наша подяка може бути присвячена лише Святій Природі, яка живить наше єство, підтримує своєю силою весь навколишній світ і збагачує його своєю могутньою величчю.
- Культурно-історичний, просвітницький портал "Спадщина Предків"
