П'ятниця
23 лют., 2024
     

Ukrainian English

Улюблені страви і напої Тараса Григоровича Шевченка

Рейтинг 5.0 з 5. Голосів: 4

Улюблені страви і напої Тараса Шевченка

Незважаючи на короткий життєвий шлях, Тарас Григорович Шевченко залишив по собі великий спадок у літературі і художньому мистецтві. Майже 200 років дослідники з України, і не тільки, вивчають цю глибоку і непересічну особистість. Однією з маловивчених сторінок Тараса Шевченка є народна кухня, а саме - гастрономічні водобання. Тож які страви полюбляв, чим харчувався Тарас?


“Голод не знає сорому”, – писав Кобзар на засланні в своїй автобіографічній повісті “Музикант”. Спогади дитинства, а потім і студентської молодості Тараса пов'язані з постійним недоїданням. Н.Савичев, який зустрічався з поетом в Новопетрівському укріпленні, писав у своїх спогадах, що Шевченко “розповідав про своє життя художника в Петербурзі... Це було “перебивання з хліба на квас”... Але були і в нас свята, говорив Шевченко, коли мені чи Василю Штернбергу вдавалося написати портрет з якого-небудь купця або чиновника. Тоді ми нагороджували себе “за всі голодні дні” (Н.Савичев “Кратковременное знакомство с Тарасом Григорьевичем Шевченко”. К., ИХЛ., “Дніпро”, 1988).

pencil 8

Там, у Петербурзі, молодому художнику  доводилося лише згадувати смак його улюбленої страви, який, можливо, залишився найкращим гастрономічним спогадом  дитинства і про яку він часто буде згадувати пізніше. “Любив він простоту сімейного побуту, - пише у своїх спогадах  О.Афанасьєв-Чужбинський, -  де приймали його не пишно, але щиро, там він бував надзвичайно балакучиим...У мене в Києві жили рідні, небагаті люди, які вважали за щастя пригостити гостя, чим Бог послав...” Там частували Шевченка пісним борщем із сушеними карасями зі свіжою капустою та якимись особливими приправами і пшоняною кашею, яка була зварена на раковій юшці і посипана свіжим кропом. “Після цього декілька разів за бажанням Шевченка,- продовдує О.Афанасьєв-Чужбинський,- ми ходили обідати у пісні дні до старих, тільки бувало, я заздалегідь попереджу тітоньку, і пісний борщ виходив якнайкраще. Навіть цієї зими в ресторані Вольфа нагадав він мені якось про наші пісні обіди на Хрещатику” (А.Афанасьев-Чужбинский “Воспоминания о Т.Г.Шевченко”).

Письменниця Стефанія Крапівіна в своїх спогадах теж згадує борщ, як одну з улюблених страв Тараса Шевченка: “Улюбленою його їжею був справжній український борщ, “затертий пшонцем і затовчений старим салом”, вареники з сиром з грубої гречаної муки та такі ж  самі галушки; але від двох останніх страв у нього кожного разу зчинилася надзвичайно болісна печія, від якої він лікувався теж пшоном, випиваючи перед тим горілочки (“бо нічим не виб”єш клина, як клином!”).

52e5707cf0feedb55b9586d4014b871a

Тарас Шевченко (який за гороскопом був Рибою) особливо знався на рибних стравах. “Лящі дніпрові”, карасі сушені або “засмажені зі сметаною”, судак і щука, “міцно приправлена перцем”, астраханська тарань  згадуються в його творах, листах і “Щоденнику”. М.К.Чалий в своїй книзі “Жизнь и произведения Тараса Шевченко”, виданій у Києві у 1882 році писав: “Перша моя зустріч з ним відбулася  у нашого спільного приятеля Івана Максимовича Сошенка, який квартирував тоді у церковному будинку Всіх скорбящих. Це було під час Успенського посту. Друзів застав я за сніданком, який, з нагоди поста, був доволі скупий: на столі стояла довгов”яза пляшка з горілкою, а в руках обох приятелів було по половині платаного судака, яким вони ласували без допомоги ножа”. А ось що згадує Ганна Барвінок: “Так і рідний усім нам українцям Шевченко, під час перебування мого в Петербурзі, так уподобав мариновану мною корюшку, що я постійно постачала єю студію художника-поета” (Ганна Барвінок “Кілька зустрічів з М.І.Костомаровим” у збірнику до 170 річчя від дня народження, К., “Рада”, 2001). “Помалювавши годинку,- згадує про останній петербурзький період Шевченка його учень  Б.Суханов-Подколзін,- ми піднімались нагору, в напівтемний антресоль, що був за спальню Тарасу Григоровичу, де відбувалося своєрідне й незмінне пригощання. З величезної, воістину величезної скляної банки діставалися кільки, сторож приносив свіжого хліба; хазяїн випивав чарку “горілки” і ми приймалися уплітати непомірну кількість цих ревельських сардинок. Повторюю, що одного разу вже говорив: ніколи Шевченко при цьому п'яним не напивався й ніяких зайвих речей собі не дозволяв” (Б.Суханов-Подколзин “Что вспомнилось мне о Тарасе Григорьевиче Шевченко” в  кн. “Воспоминания о Тарасе Шевченко”, К., ИХЛ “Дніпро”, 1988).

В листі до Варфоломія Шевченка від 25 серпня 1860 року Шевченко звертається з проханням, щоб той “прислав сушених карасів десяток-другий або й третій та запеченого дніпрового ляща одного, другого або й третього. Ти писав мені, що в Каневі цього добра хоч лопатою горни, а тут і за гроші не добудеш от тобі й столиця!”, а  5 жовтня поет вже дякує йому за посилку: “Спасибі тобі за лящі і карасі; ...ми вдвох собі з М.М.Лазаревським по-чумацькому та по-бурлацькому зваримо борщу з карасями, лящем закусимо та подякуємо тобі з жінкою і помолимось за щастя і здоров'я твоїх діточок”.

330342195 2350865491741735 1337714980429075392 n

Неможливо перерахувати всі страви, що згадує Тарас Григорович у своїх творах: устриці, «кав’яр»(ікра), крес-салат, спаржа, духм’яний «огурешник», смажена качка з яблуками, гуска, смажена з капустою, порося фаршироване «з бабою», пиріжки з цибулею та грибами  («просто геніальні!»), кулічі (що їх так «геніально» готують польки), котлети, баранина, «кебаб», кренделі, бублики, смажена індичка, курчата, вестфальська ковбаса (особливо з гірчицею), «бефстек», холодна телятина і, звичайно, ж сало та домашня ковбаса.

У листі до свого родича Варфоломія Шевченка 12 січня 1860 р. Шевченко писав: "За ковбаси і сало спасибі тобі, а як получу та покуштую, то ще раз скажу спасибі. Думаю, що вони такі самі будуть, як і ті, що ми з тобою колись під яблунею вкушали. Мені байдуже, що ми вже не ті стали, аби ковбаси не старілися, а з ними і ми помолодіємо."

Любив Шевченко вареники і пельмені. В листі до Я.Кухаренка від 31 січня 1843 з Петербурга він писав: “Як будете ви мені розказувать про вареники та проче, то я вас так вилаю, як батька рідного не лаяв. Бо проклятуща ота страва, що ви розказували, неділь зо три снилась. Тілько що очі заплющу, вареник так, так тобі і лізе в очі…” .

Гумористично-гастрономічного патріотичного віршованого листа написав Шевченкові Віктор Забіла у 1844 році, ось рядки з нього:

“ Дак ні!.. Зазнався, бач, з панами,
А земляка дак і забув.-
Бодай тобі за сюю штуку
Послали відьми отцю муку,
Послухай, зараз іскажу:
Борщу, вареників, ковбас, литівки,
Сеньги, чехоні і скумбрійки,
З півгоду щоб не коштував.
Щоб цілий день не пив горілки,
Не довелось щоб і наливки
Хоч раз один ковтнуть насміх,
Да щоб приснилась: бужанина,
В'юни, лоскирка і свинина,
З сметаною да із хрінком !!!
Отії щі щоб їв ти руські!
Отії совуси хвранцюзькі !!!
Що тільки в животі бурчать...
(“Листи до Шевченка. 1840-1861. Ви-во АНУРСР.  К. 1962)

7qw7tl---c1010x673x50px50p-c1010x673x50px50p-up--bf664db2adefd1771ff510328f4e7a05

Згадує Аґата Ускова: “Після приїзду до форту чоловік мій запропонував Шевченку ходити до нас обідати, ввечері пити чай... У форті певний час була мода влаштовувати пельмені. Пані збиралися і самі їх готували. Одного разу, коли приготування пельменів було в мене, під час самого розпалу нашої роботи входить Шевченко. Пані його питають, скільки зробити пельменів на його долю. Він відповідає: “сотню” – йому заперечують, что він не з”їсть, але він просить про це не турбуватися. Тоді йому приготували сотню більш великих, а в деякі з них наклали більше перцю, в інші солі, цибулі, крупи тощо. Цю сотню зварили окремо й чекали, що буде, коли потраплять йому пельмені з такою начинкою, але він чудово все з'їв і навіть не скривився”. (А.Ускова “Т.Г.Шевченко в Новопетровском укреплении” в кн.”Воспоминания о Тарасе Шевченко”, К., ИХЛ “Дніпро”, 1988). Про цей обід Шевченко записав у “Щоденнику” 11 липня 1857 року: “За обедом было веселе обыкновенного... Отуманенный лестию, я против обыкновения и, разумеется во вред желудку не имел силы отказаться от пельменний. Пельмени были мастерски приготовлены, и я оказал им неложную честь... Воспоминания меня убаюкали, я сладко  заснул... Это все пельмени так наметаморфозили”.

З фруктів Тарас Григорович любив сливи та кавуни. А ще любив пити "джерело натхнення" – так він називав чай із самовара. У чай Шевченко любив додавати ром, до того ж у такій кількості, що його друзі жартували: мовляв, Тарас п'є не чай із ромом, а ром із чаєм.

Тут слід також назвати й інші міцні напої, якими любив почастуватися Тарас Григорович. Це лафіт (популярне на той час червоне вино), чихир, джаксон (повість “Художник”), ликер (повість “Блинецы”), різні наливки: вистоялка, слив’янка, вишнівка (повість“Наймичка”), лимонівка, англійський портер “Браунстут Берклей Перкенс і компанія”, італійське лакріма-крісті, яке пили під макарони і стофатто (повість “Художник”), джин, вина херес й мадера (“Щоденник”), горілка, “стуканець”, пиво, мед, квас, шампанське для особливо урочистих подій. Близькі друзі Шевченка в своїх спогадах зазначали, що він міг випити багато (це йому дозволяла його козацька вдача).

У творі «Мандрівка з приємністю і не без моралі» знаходимо такий фрагмент:

«Може пан чого потребують, то я все зараз панові можу постачити, – додав шинкар, лукаво посміхаючись.
– Добре, – сказав я. – Так ти кажеш, що все дістанеш, чого тілько забажаю?
– Дістану все, – відповів він, не запинаючись.
– Ти знаєш анґлійський портер під назвою «Браунстут, Берклєй, Перкенс і компанія»? Добудь мені одну пляшку, – сказав я задоволений з себе.
– 3араз, – сказав шинкар і зник за дверима.
– Ну, – подумав я – хай пошукає. Тепер цього вражого продукту й у самій столиці не дістанеш, не те що в Білій Церкві.
Не встиг я так подумати, як з’явився мій шинкар з пляшкою справжнього Браунстуту.
– Скажи мені правду, – звернувся я до шинкаря – яким чином опинився анґлійський портер у вашій Білій Церкві?
– Через наше місто – відповів шинкар – возять із Севастополя полонених аглицьких лордів, ото ми й держимо про них портер».

ofort-pryiateli

Любив Шевченко й овочі: часник, цибулю,огірки (свіжі й солоні), а  особливо  молоду редьку.

Взагалі, Тарас Шевченко дуже любив й сам пригощати, особисто дітей і звичайно ж солодощами. “Между прочей публикой, - записує Шевченко в “Щоденнику” 30 вересня 1857 року,-  встретил я на бульваре детей – три девочки и мальчик. Прехорошенькие и резвые дети... Я дошел с ними до кондитерской, купил им сладких пирожков на полтину и познакомился”.

От як про це пише у своїй статті “Несколько слов о Тарасе Шевченко” С.Крапівіна: “Як його не відмовляли, але в наступну за тим неділю, він побажав улаштувати “знатний” бенькет для всієї навколишньої дітвори, а дітвори було в нього знайомої мало не півсотні. Сам вибрався до міста на ринок і повернувся звідтіль, таки пішки, й так навантажившися великими й малими вузлами та пакунками з різними ласощами та цяцьками, що ледве приплетався до ґаночка, увесь спотілий і запорошений..., проте, веселий і вдоволений з наступного свята... По обіді з'явилася договорена перекупка з ручним візком, в якому були яблука, груші, пряники, бублики та рум'яні “закордонні” булочки, - й бенкет бучно відбувся на вигоні...”.

Кавою Тарас Шевченко захопився в Академії мистецтв. Кава піднімала тонус й підтримувала працездатність студентів-художників. Читаємо в повісті “Музыкант”: “...великолепной терассе, украшенной столами с чайными приборами и несколькими пузатыми самоварами и кофейниками. Не успел я кончить вторую чашку светло-коричневого суропа со сливками, как грянул вальс”. “На небольшом круглом столике,- пише Шевченко в повісті “Прогулка с удовольствием...”, - она поместила все: и кофейник, и кофейничек, и кипяченые сливки в миниатюрных горшочках, и булки, и булочки, и сухари, и сухарики, и, наконец, две большие черные сигары и зажигательные спички”.

0012

1015

Цінність такого напою, як чай, Шевченко оцінив на засланні, де була дуже погана вода й часто відбувалися розлади травлення ( від кумису теж). Ось як розповідає про це герой повісті “Близнецы”: “Трое суток мы не снимали шинелей... До колодцев еще оставалось верст десять... Жара была нестерпимая. Никогда в жизни я не чувствовал такой страшной жажды, и никогда в жизни я не пил такой гнусной воды, как сегодня. Отряд, посылаемый вперед для расчистки колодцев, почему-то не нашел их, и мы пришли на гнилую солено-горько-кислую воду. А в добавок ее в рот нельзя взять, не процедивши: она пенилась вшами и микроскопическими пьявками. Тут-то я вспомнил подарок моего карабутацкого друга, и, благодаря его догадливости, я с помощью лимона выпил стакан чаю.  Ничем так быстро не утолишь жажды, как горячим чаем вприкуску. Только тот почувствует всю цену сему китайському продукту, кому пришлося хоть раз пройти эту киргизскую Сахару.”

Справді, чай з лимоном на засланні – це була велика розкіш (“Щоденник”). Як гарний профілактичний засіб від простуди Шевченко любив й часто вживав чай з ромом. “...на огромном серебряном подносе,- пише Шевченко у  повісті  “Прогулка...”- чай в стаканах и ром в реповидном зеленом графине не миниатюрного размера”. Друзі жартували, що Тарас пив не чай с ромом, а ром з чаєм. Взагалі, в традиціях того часу були чаювання просто неба, на лоні природи. Про таке київське чаювання на річці Почайні пише Феофан Лебединцев у своїх спогадах “Мимолетное знакомство мое с Т.Г.Шевченком и мои об нем воспоминания”: “Компания была небольшая; собрались люди близкие; пили чай,  расположившись  на траве, и вели беседу о прелестях киевской природы и Украйны вообще...”.

zc72cy---c1010x673x50px50p-c1010x673x50px50p-up--123aea4e7df28c513aeef3713cf0c79a

Незадовго до смерті Тараса Шевченка відвідав Микола Лєсков. Він описав  у своїх спогадах “Последняя встреча и последняя разлука с Шевченко”  зустріч з поетом у його   помешканні, яке вразило письменника: “... в ногах у біля ліжка інший, самий простий столик, на якому завжди стоя графін з водою, рукомийник і скромний чайний прибор”. За півгодини до смерті Тарас Григорович випив свою останню склянку чаю з вершками (спогади А.Лазаревського “Последний день жизни Т.Г.Шевченко). Серед описаних після смерті Шевченка речей були одна срібна чайна ложечка, “три кастрюли и самовар старой формы” (А.Благовещенский “Шевченко в Петербурге (1858-1861)”).

eed8052-1-scaled

Рецепти приготування улюблених страв Кобзаря

Рецепт пісного борщу з карасями

Інгредієнти:

  • 6 невеликих карасів або інша риба, яку любите,
  • 1 ст. л борошна,
  • великий буряк,
  • цибулина,
  • 4 картоплі,
  • одна морква,
  • 200 г капусти,
  • 200 мл томатного соку, 
  • сіль та спеції на смак, лавровий лист.

Приготування:

  1. Добре посоліть очищених карасів (або іншу рибу) та запаніруйте в борошні. Обсмажте карасів до рум’яної скоринки. Перекладіть на паперові рушники, щоб всмокталася зайва олія.
  2. Очистить овочі — великий буряк, середню цибулину, чотири середні картоплини та одну середню морквину. Цибулю поріжте кубиком, а моркву з буряком натріть на тертці. 
  3. Обсмажте цибулю   на олії у глибокій пательні до м’якості. Додайте натерті моркву і буряк, влийте 200 мл томатного соку, краще домашнього та тушкуйте все разом кілька хвилин. Додайте 150 мл води, доведіть до кипіння і тушкуйте на повільному вогні 10 хвилин.
  4. Тим часом у каструлю викладіть почищену картоплю, порізану кубиками та залийте 2 л води. Посоліть, варіть на середньому вогні 20 хвилин. Нашинковану свіжу капусту додайте у каструлю та варіть ще протягом 10 хвилин.
  5. Після цього додайте в каструлю овочі з пательні, 2 лаврових листи, пару горошини духмяного перцю, сіль, перець до смаку. Залиште на повільному вогні на 5 хвилин.
  6. Додайте до борщу смажених карасів та проваріть все разом протягом кількох хвилин.

Рецепт вареники з гречаної муки з сиром

Інгредієнти:

  • гречана мука – 3 скл.
  • яйце – 1 шт.
  • молоко / вода – 0,5 склянки
  • сіль – 0,5 ч. л.

Для начинки:

  • сир – 600 гр.
  • яйце – 1 шт.
  • цукор – 0,5 ч. л.
  • сіль

Для соусу:

  • сметана – 2,5 скл.
  • або вершкове масло – 40 гр.

Приготування:

  1. Доведіть до кипіння молоко, або воду для тіста. Всипте муки, солі, вбийте яйце, і заваріть тісто, добре все перемішавши.
  2. Протріть сир через сито, перемішайте його з сирим яйцем, цукром і сіллю.
  3. Рукою, сформуйте на долоні круглі тонкі коржі, в центр кожного викладайте начинку з сиру, заліпіть звичайні напівкруглі вареники.
  4. Готувати вареники по-українськи з гречаної муки з сиром так: опустити в киплячу підсолену воду і проварити 10-12 хвилин. При подачі можна полити їх сметаною або розтопленим вершковим маслом.

shevchenko-gurman-08

Використані джерела:

  1. Ізборник. Тарас ШЕВЧЕНКО. ПОВНЕ ЗІБРАННЯ ТВОРІВ В ДЕСЯТИ ТОМАХ.
  2. Ізборник. Т. Г. ШЕВЧЕНКО БІОГРАФІЯ. КИЇВ — НАУКОВА ДУМКА — 1984.
  3. ізборник. Шевченківський словник у 2-х томах.
  4. ізборник. Н. Ф. Савичев. КРАТКОВРЕМЕННОЕ ЗНАКОМСТВО С ТАРАСОМ ГРИГОРЬЕВИЧЕМ ШЕВЧЕНКО.
  5. Ізборник.ВОСПОМИНАНИЯ О ТАРАСЕ ШЕВЧЕНКО, Київ, 1988.
  6. Т.Г. Шевченко. Мандрівка з приємністю та й не без моралі.
  7. Мельниченко Володимир. Тарас Шевченко: "Якби до ковбас та ще й сала додать..." / Слово Просвіти. - 2019. - № 19, 9-15 травня. - С. 10-11.
  8. Відділ Національного музею Тараса Шевченко Меморіальний музей «Хата на Пріорці». Єрмоленко Юлія. "Тарас Шевченко. Їжа".
  9. Український центр культурних досліджень. Улюблені страви Тараса Шевченка.
  10. Facebook. Євген Клопотенко. Рецепт борщу з карасями.
  11. Український Тиждень. Історики розповіли про кулінарні вподобання Тараса Шевченка (інфографіка).
  12. Яке пиво пив Тарас Шевченко?
  13. Леонід Ушаков. Шевченко від А до Я.

© Портал SPADOK.ORG.UA


Долучайтесь до спільноти та діліться публікацією у соцмережах:

Підписатися на Twitter та Viber