Вивчення тої чи іншої особи варто починати з ретельного аналізу і перевірки фактів біографії. Часто вони містять вже готові відповіді (а не домисли) на численні питання, а також першопричини майбутніх подій. Про біографію Адольфа Гітлера українськими істориками написано, якщо чесно, мало. Мабуть тому, що ця тема ретельно і довго замовчувалась, була засекречена і затабуйована. Але у цифрову еру будь-яка інформація сама випливає на поверхню, тож залишається лише її упорядкувати. Ми спробували це зробити і зібрали генеалогічні та біографічні відомості про Адольфа Гітлера. Хто він? Чиїх батьків син? Як минало його дитинство та становлення? Кого любив? Де черпав свої ідеї і чим захоплювався? На ці та інші питання ви отримаєте відповіді у цій статті.
Генеалогія Адольфа Гітлера
Генеалогія Гітлера є надзвичайно заплутаною і потребує чимало зусиль, щоби розкопати більш-менш правдиві факти. Тож розпочнемо з вивчення біографії прямих родичів Адольфа Гітлера.
Марія Анна Шикльгрубер (Бабуся Адольфа Гітлера по батьківській лінії)
Марія Анна Шикльгрубер, бабуся Адольфа Гітлера. Фото з Вікіпедії.
Народилася 15 квітня 1795 року в селі Штронез під Деллерсхаймом, Нижня Австрія. Її батько - фермер Йоганнес Шикльгрубер (Johannes Schicklgruber, 29.05.1764 - 12.11.1847). Мати - Тереза Пфайзінгер фон Дітрайхс (Theresia Pfeisinger, 1769 - 11.11.1821). Батьки одружилися у січні 1793 року, після чого жили у Штронезі. У 1817-му продали господарство власному сину Йозефу за 3000 гульденів. Після цього переїхали у Кляйн-Моттен до родичів. Марія мала 11 братів і сестер, з яких вижили шестеро. Її раннє життя було життям бідної селянської дитини в сільській, переважно лісовій місцевості. Сповідувала католицизм, про що свідчать церковні метричні книги.
Вигляд на Деллерсхайм.
7 червня 1837 року у віці 42 роки Марія Анна Шикльгрубер (Maria Anna Schicklgruber) народила хлопчика, якого назвала Алоїс. Народжувала у домі фермера Йоганна Труммельшлагера. Містер і місіс Труммельшлагери були потім вказані як хрещені батьки Алоїса. Ким був Труммельшлагер насправді для Марії Шикльгрубер і чому вона народила дитину у його маєтку - не ясно.
Дитина отримала прізвище матері - Шикльгрубер. У документі про хрещення поле з ім'ям батька не було заповнено і стояла позначка «байстрюк». Кажуть, Марія-Шикльгрубер відмовилася розкривати хто батько. Це і породило безкінечні домисли про походження Адольфа Гітлера.
У віці 47 років Марія Анна Шикльгрубер вийшла заміж за підмайстра мірошника Йоганна Георга Гідлера (Johann Georg Hiedler), який за переказами овдовів й вів дещо бродячий спосіб життя, любив гульнути та хильнути. У певних колах припускають, що саме він і був батьком Алоїса. Це сталося ще до його офіційного одруження з Марією. Жили вони не надто заможно, невідомо чи мали постійне місце проживання, тому можливо син і народився на фермі Труммельшлагера. У подальшому його як біологічного батька впишуть у свідоцтво про народження Алоїса. Однак про це згодом.
Георг мав впливового брата - Йоганна Непомука Гідлера (Johann Nepomuk Hiedler, 19.03.1807 - 17.09.1888, у деяких документах - Гюттлер). Він був власником готелю у місті Шпиталь, проживав у власному великому будинку з дружиною Євою Марією Деккер (16.12.1792 - 28.12.1873). Вони мали 3-х дочок - Йоганну (її донька Клара у майбутньому стане дружиною Алоїса і матір'ю Адольфа Гітлера), Вальбургу і Йозефу. Але не мали сина. У висновку, Алоїса вирішили відправити до них.
Йоганн Георг Гітлер, брат Йоганна Непомука Гітлера. Фото взято з сайту FamilySearch. Ймовірний біологічний батько Алоїса Шикльгрубер, дідуся Адольфа Гітлера.
Йоганн Непомук Гітлер. Фото з ресурсу FamilySearch. Старший брат Йоганна Георга Гітлера.
У Йоганна Непомука Алоїс ріс і почувався дуже добре, дитині дали все - житло, харчування, навчання, потім знайшли достойну роботу. У висновку, у віці 39 років Алоїс офіційно взяв собі прізвище Гідлер (в різних документах - Гітлер, Гюттлер; у той час не було усталеної транскрипції).
Будинок Йоганна Непомука.
Щодо подальшої долі матері Алоїса, то Марія Анна Шикльгрубер померла у 1847 році від грудної водянки, що могло бути пов'язано з алкоголізмом. Її поховали на території парафіяльної церкви в Деллерсхаймі як Марію Анну Шикльгрубер Гітлер. У 1942 році ця територія стала частиною військового полігону, який був розбомблений (чи то радянською армією, чи то сам Гітлер наказав артилеристам провести навчання, а всі надгробки пов'язані з Шикльгруберами познімати, й таким чином виявив свій гнів по відношенню до родини батька). Місцеві жителі були виселені. Церква в Доллерсгаймі чудом збереглася до нашого часу і перебуває на реконструкції.
У своєму житті Алоїс намагався більше не згадувати ні про свою матір, ні про Шикльгруберів.
Алоїс Шикльгрубер (Батько Адольфа Гітлера)
Алоїс Шикльгрубер, 1901 рік. Батько Адольфа Гітлера.
Народився 7 червня в селі Штронез під Деллерсхаймом, Нижня Австрія, в родині 42-річної селянки Марії Анни Шикльгрубер.
Як зазначалось вище, Алоїсу у домі Йоганна Непомука жилось добре. Цікаво, що самі брати Гітлери (Гідлери або Гюттлери) офіційно ніколи не визнавали його за сина. 6 січня 1876 року, коли Алоїсу виповнилося 39 років, він вперше підписався як «Гітлер». У висновку, остаточно відмовився від усіх контактів з родичами по матері і став Алоїсом Гітлером.
Цікавий його життєвий шлях і кар'єра, яка мов по велінню чарівної палички розвивалася надзвичайно стрімко. Алоїс пішов у початкову школу. Вивчившись, став шевцем. Далі потрапив у Відень, де вступив до прикордонної служби Міністерства фінансів Австрії. Спочатку позаштатним співробітником, а з 1855 року зарахований до штату. Пройшовши інтенсивну підготовку, восени 1861 року склав іспит і отримав призначення на посаду Finanzwach-Rezipient – найвищу в табелі нижчих чинів. Далі пішли нові призначення і переміщення. 1862 року він служив у Заальфельдені, поблизу Зальцбурга. 1864-го - у Лінці, вже на посаді державного чиновника. У 1870 році перебрався в Пассау, а у 1871-му призначений митним контролером в Браунау-на-Інні. Неначе по невидимому велінню, він швидко піднімався по службових сходах.
Генеалогічне дерево Адольфа Гітлера, авторка - Дженніфер Розенберг.
У 1873 році Алоїс одружився на доньці митника - Анні Гласль, яка була старшою від нього на 14 років. Життя у них не складалося, Анна постійно хворіла і Алоїс заприятелював з 19-річною Францискою "Фанні" Матцельзбергер, яка працювала служкою в готелі "Pommer Inn", будинок № 219, у місті Браунау-ам-Інн. Алоїс там орендував кімнату на верхньому поверсі. Він зробив її своєю прислугою. У подальшому від неї у нього народився позашлюбний син - Алоїс Матцельзбергер (Алоїс Гітлер).
Анна Гласль на той час вже зовсім погано почувалася, у них з Алоїсом виникали постійні сварки і непорозуміння через його невірність (кажуть, навіть доходило до суду). Невдовзі 7 листопада 1880 року вони розходяться за взаємною згодою, але залишаються одруженими. Алоїс тепер спокійно робить Франциску своєю коханкою і паралельно заводить роман з іншою - Кларою Пьольцль (Klara Pölzl, 12.08.1860 - 21.12.1907, мати Адольфа Гітлера, онука Йоганна Непомука), яка на той час проживала у місті Вайтра і активно шукала роботу. Зазначимо, що Клара Пьольцль була дитиною Йоганни - доньки Непомука, вітчима Алоїса. І якщо припустити, що хтось з братів Гітлерів - Непомук або Георг таки був біологічним батьком Алоїса, то Клара приходилася Алоїсу племіннецею або двоюрідною сестрою!
Незважаючи на це, її, 13-річну, Алоїс теж запросив до себе додому. У висновку, тепер вже Франциска ревнувала Алоїса до Клари й наказала тій негайно покинути їх дім, що й сталося. При цьому, Алоїс все ще залишався офіційним чоловіком Анни Гласль, яка померла 6 квітня 1883 року. Тільки після цього Гітлер офіційно одружився з Францискою від якої у нього народилася друга дитина - Анжела Франциска Йоганна Гаміцш (Angela Franziska Johanna Hammitzsch, 1883-1949, мати Гелі Раубель - коханки Адольфа Гітлера). Через деякий час Франциска теж помирає - від туберкульозу.
Клара Пьольцль, онука Йоганна Непомука Гітлера, дружина Алоїса Шикльгрубера, мати Адольфа Гітлера.
Тут і настав "зоряний час" Алоїса Шикльгрубера і Клари Пьольцль. "Солодка парочка" бере шлюб, де відбувається найцікавіше:
Алоїс в церкві заявляє кюре, що його законним батьком є брат Непомука - Йоганн Георг Гідлер (Гітлер). Цю інформацію підписав і підтвердив сам Непомук й показав нотаріально засвідчений документ 1876 року, у якому йдеться що Йоганн Георг Гітлер - законний чоловік Марії Анни Шикльгрубер і батько Алоїса. Але оскільки жив у крайній бідності, то не міг його виховувати сам і віддав брату.
А отже, Клара Пьольцль - кровна родичка свого чоловіка Алоїса Шикльгрубера. І дозвіл на такий шлюб неможливо було отримати - католицьке єпископство в Лінці засуджувало близькі родинні зв'язки!
Але дозвіл видали. Сталося це, ймовірно, завдяки впливовому Йоганну Непомуку.
***
Якою була подальша доля Алоїса і Клари? У них народилося 6 дітей: Густав, Іда, Отто, Едмунд, Паула і Адольф. Усі, за виключенням Паули і Адольфа, померли. Алоїс накопичував статки і у 1895 році придбав будинок з площею 3,6 га у Гафельді біля Ламбаху, приблизно за 50 кілометрів на південний захід від Лінца. Ферму називали Rauscher Gut. Він перевіз туди родину. 25 червня 1895 року Алоїс вийшов у відставку в віці 58 років після 40 років служби на митниці. Вранці 3 січня 1903 року він, як завжди, пішов до Gasthaus Wiesinger (№ 1 Michaelsbergstrasse, Leonding), щоб випити ранкового келиху вина. Йому запропонували улюблену газету, й він раптом упав. Його відвели в сусідню кімнату і викликали лікаря, де він і помер у корчмі, ймовірно, від плеврального крововиливу. Клара ж померла від раку молочної залози у 1907 році.
28 березня 2012 року надгробок могили Алоїса Гітлера та його дружини Клари на міському цвинтарі в Леондінгу, без церемонії був видалений нащадком, за словами Курта Піттерчачера, пастора парафії. Кажуть, що той нащадок є родичкою першої дружини Алоїса Гітлера - Анни Гласль, яка відмовилася від будь-яких прав на орендовану ділянку поховання. Що сталося з рештками - невідомо. Можливо хтось намагається приховати родовід Гітлера від прискіпливої уваги дослідників і журналістів, замітуючи сліди.
Хто насправді біологічний батько Адольфа Гітлера?
У висновку вимальовується ціла черга на звання бути батьком Алоїса Шикльгрубера:
- Невідомий, у якому часто вбачають єврея (Леопольда) Франкенбергера.
- Фермер Йоганн Труммельшлагер, в маєтку якого з'явився на світ Алоїс.
- Мельник Йоганн Георг Гітлер.
- Брат мельника, заможний бізнесмен Йоганн Непомук Гітлер.
Ніхто з них офіційно не називав себе батьком Алоїса Шикльгрубера. Враження, що батько той "Невідомий", кого ніхто не знає і не хоче згадувати...
А може, все ж таки Непомук? Таємно допоміг брату-п'яничці "зробити дитину", в потайки від дружини Єви (яка не подарувала сина). А тому і не визнавав Алоїса, аби не зіпсути бездоганну кар'єру і репутацію, що потім допомогло йому підсунути кюре "липовий" документ на батьківство брата. Цікава версія. Її навіть притримується історик Вернер Мазер, але здається, що істину не розгадати... У подальшому, саме завдяки Непомуку, Алоїс продовжував рости по кар'єрі і багатіти. Непомук заповів Алоїсу значну частину своїх заощаджень.
У цьому контексті варто згадати легенду про єврейство Гітлера.
Міф про єврейство Гітлера
Вперше чутки про єврейство Гітлера розповсюдив Ганс Франк, який займав пост генерал-губернатора Польщі у 1944-45 роках. На Нюрнберзькому трибуналі він зазначав, що ніби-то хтось з родичів Гітлера почав шантажувати фюрера листами бабусі Гітлера Марії-Анни Шикльгрубер, яка листувалася з якимось Леопольдом Франкенбергером. Гітлер доручив йому розслідувати справу. Єврей Франкенбергер ніби-то у 1836 році проживав в австрійському селі Грац, де Шикльгрубер прислуговувала у його домі. Той обіцяв їй виплачувати аліменти на сина до досягення 14-літнього віку.
Ніхто цієї переписки в очі не бачив. І навіть якщо ці листи існували, а в подальшому були знищені, то історики стверджують, що у Граці в 1830-ті роки просто не могло бути євреїв. Та й сама Марія ніколи не жила у Граці... І можливо навіть ні разу не бувала там. Обіцяних аліментів теж не було.
Давайте розберемося.
Євреї насправді були у Граці. Ними взагалі була заселена велика частка Штирії (земля на південному сході Австрії). Але потім відбулися певні події. 1438 року герцог Фрідріх V на прохання австрійських торговців вигнав євреїв з Граца, конфіскувавши і продавши їх майно. Місто Грац запровадило повну заборону на в'їзд євреїв, яка тривала 10 років. Потім колишні жителі-євреї стали поступово повертатися до міста, доки знову не були вигнані 1497 року Максиміліаном I з династії Габсбургів. Це пояснювалися тим, що гроші євреїв не йшли у місцеву казну. Вони утворили по-суті свою маленьку "автономію", що не на жарт роздратувало австрійську владу. Власне, тому й пішли на такий відчайчудшний крок.
З 1509 року євреям було дозволено проживання лише у трьох князівських німецьких містах - Гюнсе, Айзенштадті та Марчезі. Повернутися до Штирії вони змогли лише через кілька століть — після революції 1848 року, яка дала представникам усіх релігій імперії Габсбургів рівні громадянські права. У наступні два десятиліття в Граці оселилися кілька тисяч євреїв, і навіть вже старої синагоги на 200 місць їм не вистачало.
Отже, у 1830-ті ніяких Франкенбергерів та їм подібних, усвідомлюючи ті ризики які на них чекали, в Граці не могло бути. Це перш за все підтверджується метричними книгами, документами, протоколами. У них немає ніде згадки про Франкенбергера. Також не є переконливою (а навіть смішною) версія, начебто євреї з Моравії і Угорщини (де нібито зафіксоване прізвище Франкенбергер) прибували на ярмарки в Грац й Марія Анна Шикльгрубер познайомилась з тим "Невідомим".
Сучасний Ґрац, Австрія
Особисте життя Адольфа Гітлера
Особисте життя Адольфа Гітлера було не менш бурхливим і трагічним, ніж у його батька Алоїса, якого він вважав деспотом й часто страждав від бичування і насилля з його боку. Кажуть, той пропонував йому престижну роботу на службі, але Адольф не хотів слухати і погано вчився (був не здатний до постійної регулярної роботи). Понад усе любив свою матір. Клара теж обожнювала сина. Захоплювалася його малюнками, підтримувала будь-які його амбіції на противагу батькові.
Дитяча фотографія Адольфа Гітлера, 1890 рік, джерело - газета BILD.
Адольф Гітлер (у центрі) школярем, 1899 рік
Смерть матері породила велику психологічну травму у свідомості Адольфа. "Спустошений, він поніс це горе на все життя. За всю свою кар'єру я ніколи не бачив нікого, хто був би настільки розбитий горем, як Адольф Гітлер", - зазначає сімейний лікар Гітлерів Едуард Блок, єврей за національністю. Потім, в знак подяки Гітлер дозволить йому емігрувати з дружиною з Австрії до США.
Адольф Гітлер на могилі батьків.
Гітлер захоплювався живописом, тримав собак, любив читати німецького письменника Карла Мая і слухав Вагнера. У творах Карла змальовувалося життя німців, які через бідність змушені були емігрувати в далекі краї, зокрема Америку, де їх перебування було сповнене різними пригодами і незвіданим. Карл Май також описував побут індіанських племен. Все це захоплювало і надихало Адольфа. Здавалося б, його могло чекати зовсім інше майбутнє. Однак Гітлер познайомився з Георгом фон Шонерером - австрійським зброєносцем, політиком-радикалом, ідеологом пангерманізму, протестантом, почесним членом 3-х братств "Germania Innsbruck", "Teutonia" і "Gothia".
Георг фон Шонерер близько 1890 року
Георг фон Шонерер був сторонником пангерманізму - політичної ідеї, яка прагнула об'єднати усіх людей з німецьким (германським) корінням в одну національну державу під назвою "Великий германський рейх" (Großgermanisches Reich). Він вимагав усунення євреїв з державної служби, зі шкіл, університетів, клубів і газет. Виголошував пропагандистські гасла на кшталт: «Людина, яка виросла під прохолодним небом, також має обов’язок викорінити паразитичні раси, так само як треба викорінити грізних отруйних змій і диких хижаків». Одного разу навіть вчинив погром в редакції єврейської газети "Neues Wiener Tagblatt". Слов'ян він теж недолюблював і взагалі вбачав загрозу у всіх чужинцях. Цікаво, що при цьому Шонерер був одружений на жінці єврейського походження.
Шонерер здобув підтримку в основному серед селянської верстви населення, яка переживала на той час скрутне економічне становище. В родинах діти часто хворіли і не доживали до підліткового віку. Приклад тому - рід Шикльгруберів. Німці на той час складали меншність в Австро-Угорщині, тим часом як євреїв на високих постах тільки більшало й вони фактично представляли інтелігенцію. Найбільшими купцями і феодалами були теж представники єврейських громад. При цьому вони не були католиками і сповідували чужий німцям юдаїзм. Відповідно, на цьому фоні наростало загальне невдоволення власним становищем і становищем євреїв. Набирав обертів антисемітизм, який розпалював Шонерер та йому подібні. Фактично, Шонерера можна вважати "духовним батьком" і наставником Адольфа Гітлера.
Свідоцтво членства клубу Флорідсдорфської гімнастики для Шонерера, складене рунічним письмом. Транскрипція: «Через чистоту до єдності». Шановний Вожде! Гімнастичний клуб Deutschvölkliche у Флорідсдорфі на своїх 31-х щорічних загальних зборах прийняв рішення призначити вас, шановний сер, почесним членом, з огляду на ваші великі заслуги для справедливої справи, які клуб як Deutschvölklicher знає, як цінувати. Флорідсдорф, у крижаний місяць [січень] 2009 р. [1896 р. н.е.],
Сам Гітлер не любив розмовляти на тему свого походження. З 1923 року він усіляко приховував будь-які факти і подробиці, що мали відношення до нього і його родини. Очевидно побоюючись аби там не накопали чогось, що може його дискредитувати. У 1930 році заборонив Алоїсу Гітлеру молодшому та його синові Вільяму Патріку Гітлеру представляти себе як родичів у засобах масової інформації, оскільки його опоненти не мали права знати це. Як згадувалося вище, він навіть створив військовий полігон в рідному селі бабусі і зняв табличку з її могили, аби засекретити таким чином усі шляхи які вели до Шикльгруберів.
Гітлер мав з дитинства слабке здоров'я й часто хворів. З 1936 по 1945 роки лікувався від іпохондрії у д-ра Тео Морелля, який вводив йому величезні дози глюкози, вітамінів, стимуляторів, різні засоби для збудження апетиту і таке інше. Деякі особи з оточення Гітлера навіть побоювалися, що той таємно труїв фюрера. Ходили також чутки, що Гітлер мав вроджений монорхізм, що робило його сексуальне життя нестерпним і відлякувало, а іноді й травмувало партнерок.
Справді, перший свій інтим Адольф пізнав у досить зрілому віці. Кажуть, нею стала його 17-літня племінниця Геля Раубаль (онука Алоїса). Вона працювала домогосподаркою в Адольфа Гітлера. Гітлер таємно був закоханий у неї і усіляко намагався ізолювати від зв'язків з чоловіками. У результаті дівчина покінчила життя самогубством. У 1931 році її знайшли мертвою в дев'ятикімнатній квартирі Гітлера в Мюнхені по вул. Принцрегентенплац, 16. Гітлер впав у сильну депресію і переїхав до свого будиночку на березі озера Тегернзе (Tegernsee). На похоронах присутній не був, але відвідав її могилу на центральному кладовищі у Відні. Пізніше Гітлер заявив, що Раубаль була єдиною жінкою, яку він коли-небудь любив. Він повісив її портрети у своїй кімнаті та в рейхсканцелярії в Берліні. Історики висувають версії, що у Гелі в день смерті насправді був зламаний ніс - Гітлер бив її і застрелив через те, що вона чекала дитину від іншого. Ексгумація тіла Гелі Раубаль у 1985 році для з'ясування точної причини смерті була відхилена німецькою владою.
Геля Раубаль і Адольф Гітлер.
Наступні коханки "вождя", яких він притягував мов магніт своєю вдаваною "величчю" - Шарлота Лобжуа, Хелена Ханфштангль, Марія Райтер, Юніті Валькірія Мітфорд теж намагалися покінчити життя самогубством. Юніті, наприклад, після того як Гітлер їй відмовив, пустила собі кулю в лоб, але та застрягла в черепі і таким чином жінка вижила. Лікарі не наважувалися на операцію, тому що результат був невизначеним, а також побоювалися, що в разі невдачі британська громадськість звинуватить німців у замовному вбивстві Мітфорд. Гітлер особисто відвідував Юніті в лікарні, питав, чому не доцільно видалити кулю, яка все ще була в голові, і повернув їй партійний значок. Вона взяла його і проковтнула. Кажуть, що Гітлер після цього сказав своєму особистому фотографу: «Гоффман, я починаю боятися». Кулю так і не видалили, Юніті Мітфорд у 1948 році померла від менінгіту.
В результаті численних невдач на особистому "фронті", Гітлер став політичним фанатиком ("Німеччина - моя дружина" виголошував він) і переключився на різні окультні, езотеричні і традиціоналістичні кола, яких у тогочасній Австрії та Німеччині вистачало. Їхніми виразниками були такі особи як: Рудольф фон Зеботтендорф, Йорґ Ланц фон Лібенфельс, Гвідо фон Ліст. Перший - теософ, засновник "Товариства Туле". Другий - монах-теолог, засновник "Нового Ордену Тамлпієрів". Третій - арманіст (від "армани" - корінні німецькі племена), лідер традиціоналістичного руху völkisch (народники), досліджував і розробляв духовну систему стародавніх дохристиянських традицій, зокрема розробив власний рунічний алфавіт "Арманічний Футарк". Усі троє вважаються сподвижниками "аріософії" - квазіісторичне вчення, яке базувалося не на науковому підході (історія, археологія), а на езотериці (теорія письменниці Олени Блавантської про неземне походження деяких рас) та расовому походженні (теорія письменника Артура де Гобіно про нижчі та вищі раси, а також книги расиста Ланца фон Лібенфельса - "Теозоологія", "Остара" і т.д.).
Таємний замок Вевельсбург. Тут SS проводили закриті зустрічі і зібрання, а також різні обряди, посвяти, ініціації. У подальшому у Вавельсбурзі здійснювали ідеологічну обробку воїнів.
Варто зрозуміти одне: інтерес Гітлера до усіх цих традиціоналістичних структур насправді був штучним і базувався не на його ідейних поглядах і переконаннях, а на бажанні прийти якнайшвидше до влади, використати традиціоналістів для моделювання ідеології своєї партії NSDAP, яка по суті просто задовільняла тодішні народні настрої, підбурювані Шонерором. Як писав історик Ніколас Гудрік-Кларк у своїй книзі «Окультні корені націонал-соціалізму»: "Гітлер загалом мало цікавився народними культурними питаннями, і висміював «народних мандрівних проповідників» як «марних борців». По факту, Гітлер використав традиціоналістичні рухи у своїх інтересах, познущавшись над тисячолітніми символами, взявши у якості символіки свастику (свастя, сварга) - один з найстаріших символів планети, який позначає сонце, щастя та удачу.
Прийшовши до влади, представників традиціоналістичного і езотеричного рухів (у тому числі медіумів з "Ордену Вріль", які нібито безслідно щезли після війни) класифікували як «антидержавні секти» й разом з іншими релігійними групами під наглядом Служби безпеки SS відправили до концтаборів або були засуджені до примусових робіт, дехто страчений, дехто депортований. Гітлер побоювався, що може зазнати політичних збитків через зв’язки з народними "сектантами" і "бородачами", як їх тоді називали в суспільстві. Сам Гвідо фон Ліст у своїх щоденниках писав, що був розчарований деякими поглядами і вчинками Гітлера, й має страх, щоб над ним теж не вчинили самосуд.
Рунолог Гвідо фон Ліст (1848-1919).
А Гітлер міг таке зробити. З усіма зайвими на своєму шляху він розправлявся подібно Сталіну - грубо, нещадно та жорстоко. При ньому існували "всюдисущі" гестапівці (аналог НКВД), які усували інакомислячих - або фізично, або шантажом, залякуванням, обманом. Так усунули засновника "Туле" Зеботтендорфа, який після видання книги "До приходу Гітлера" змушений був тікати в Туреччину, де працював на місцеву розвідку.
Тут варто згадати також як Гітлер зрадив Степана Бандеру і посадив того у концтабір Заксенхаузен в бункер Целленбау, замість того щоби разом боротися проти диктатора Сталіна. Тож, якщо брати Гітлера як державника, як військового чи громадського діяча, як особу, його інтелект, здібності і якості, то складно приписувати йому великі здобутки. Генієм він не був. Немає тут особливо чим та ким захоплюватися. Радше був пропагандистом і агітатором, який страждав гострою одержимістю власних ідей, нестерпно зомбував народ, використовуючи здобутки і напрацювання інших задля досягнення власних цілей.
У 1929 році Гітлер зав'язав стосунки з Євою Браун - "сірою мишкою", про яку взагалі мало хто знав. 17-річна, вона приїхала до Мюнхена як майбутній фотограф, влаштувалась на роботу у фотоательє місцевого нациста Генріха Гофмана й за кілька місяців познайомилася з лідером партії NSDAP Адольфом Гітлером. Її теж чекали спроби самогубства, але Адольф знаходив потрібні слова. 29 квітня 1945 року вона стала єдиною законною дружиною фюрера, а через день вони обоє врешті-решт вчинили те, чого так прагнули - самогубство.
Замість висновків
Життя Гітлера сповнене драм, насилля, ненависті. Просякнуте зрадами, обманами, інцестами і смертями.
Історія Гітлера - це історія нещасного шизофреніка, який намагався згубити світ, але погубив самого себе.
Світова війна, яку бездумно затіяв і розв'язав Адольф - це війна його власних "дитячих травм", війна заради власного "Я". Гітлер страждав маніакально-депресивним синдромом, що сформувався внаслідок дегенеративної спадковості. Якби там не звучало, але Гітлер - каліка. Дитя інцесту. Його батьки Алоїс і Клара - кровні родичі. У висновку Третій Рейх зазнав повного краху і фіаско. Але наслідки тієї злочинної діяльності Гітлера і КО - пожинаємо досі. Ба більше, з нього намагаються тепер брати приклад деякі новітні диктатори, копіюючи ті чи інші штрихи. Зрештою, їх чекає абсолютно та сама ганебна доля і кара. Тому, що за Гітлером стоїть - не здоровий, нечистий, злочинний егрегор, який веде до самознищення.
© Портал SPADOK.ORG.UA
