Якщо вам пощастило отримати у спадок дідівську хату, а в ній важку ковану скриню, повну пам’ятних старожитностей, то віднесіться уважно до свого набутку, бо, крім історії роду та сімейних реліквій, ви цілком імовірно шалено розбагатіли! Наші предки цінували добротні речі, коштовності, передавали від батьків дітям, творячи непорушний зв'язок. І вся ця розкіш освячена, сповнена доброї енергетики. Отже, дорогий козаче чи пишна панно, уважно роззирніться…
Хрестики: оберіг на віки
Тодішній маст хев кожного українця – натільні хрестики, їх заповідали у спадок. Загалом дизайн чоловічих і жіночих хрестиків особливо не відрізнявся, просто різні часи мали свої тенденції, плюс на коштовність оберегу впливав достаток родини. Вони були дерев’яними, шкіряними, керамічними, металевими, срібними, золотими, різьбленими, інкрустованими. Хрести-мощовики (у спеціальному заглибленні зберігалися мощі святих) носили поверх одягу багачі. До XVI ст. хрестики простенькі, вирубані з пластинки металу, потім їх починають декорувати променями, завитками в дусі бароко. Наступна модна тенденція – зображення розп’яття (вплив католицизму). Саме тоді натільний хрестик стає не тільки символом віри, а й вишуканою прикрасою.
Срібна чарка для гетьмана
Чарка – не просто вид срібного посуду, який бажав купити кожен український козак зі старшини для вишуканого бенкету, а й незаперечний символ козацької звитяги, що на рівні з шаблею, пістолем, люлькою та жупаном уособлювала вільного вояку будь-якого статку. При чаркуванні планували походи, укладали союзи, святкували. Розміри козацьких чарок дуже солідні, бо раніше горілка була удвічі слабшою, ніж сучасна. Козаки знали про антисептичні властивості срібла, здатність збирати отруту, тому цінність чарчини була особливою; у важкі часи її можна було закласти чи продати. У походах міцне срібло доречніше, ніж глина чи кришталь. Чарки були різьблені, чорнені, з інкрустацією, позолотою, їх любили прості козаки і старшина. А гетьман просто не міг обійтися без такого статусного атрибуту урочистих прийомів. Великими шанувальниками срібних чарок були Б.Хмельницький та І.Мазепа. Колекційні чарки полковника Палія, гетьманів К.Розумовського, І.Мазепи, козацьких старшин зберігаються у музеях. Українські золотарі віртуозно володіли справою, слідуючи європейській стильовій моді, ніколи не забували про традиції, тому чарки часто прикрашало зображення козака Мамая.
Сережка для справжнього козарлюги
Звичай носіння сережок козаки перебрали у турків, створивши новий атрибут вольності. Але пірсинг був привілеєм обраних: сережку у лівому вусі носив син-одинак, у правому – останній у роду. Сережки в обох вухах означали, що козак – єдиний син, годувальник, продовжувач роду, таких берегли в бою. Форма прикраси – срібний півмісяць. Знаючи про антисептичні властивості металу, сережку завжди опускали на кілька хвилин у воду для пиття, набрану з нової водойми. А ще постійне носіння її лікувало гепатити.
Шийні жіночі прикраси: від намиста до монет-медальонів
Найбільш популярним був бурштин, модниці XIX - початку XX століття носили довгі разки до середини грудей. Любили молодиці гранати, перли, скло, смальту. Перламутрові «баламути» символізували дівочу цноту, оберігали від чоловічих посягань.
- Полісянки кохалися у бурштині та коралах, подолянки доповнювали їх перлами, склом, монетами.
- Буковинкам полюбилась салба (тканина, розшита срібними монетами).
- Наддніпрянські козачки носили коралі, бісерні «лучки», дукачі з бантами.
- Галичанки вподобали писані «пацьорки» (різнобарвне дуте намисто муранського скла, розписане емалями, інкрустоване золотом), бісерні «силянки».
- Гуцулки пишались латунними зґардами (низаними на ремінець чи дротик литими хрестами) та герданами.
Традиційні українські жіночі сережки: підвіски та півмісяці
Нема жінки без сережок! За традицією вушка дівчаткам проколювали у дворічному віці. Діти носили мідь, дівчата та молодиці – срібло, позолоту, золото, залежно від статків. У траурі чи в піст одягалися скромні кільця. Тогочасні золотарі пропонували широкий асортимент вушних прикрас: метелики, змійки, бовтунці, уточки, ягідки тд., часто серги доповнювали привісками-теліпонами.
Люди вірили, що носіння сережок не лише прикрашає, а й хоронить від болю голови.
Тепер ви знаєте, якими колосальними скарбами володієте. То ж продовжуйте родинні традиції, поповнюючи заповітну скриню сучасними цікавинками!
Автор: Оксана Коваленко
- Культурно-історичний, просвітницький портал "Спадщина Предків"
