Цій пам'ятці близько 3-4 тис. років. Знайдена була у селищі Верхоріччя (крим. "Бія Сала") Бахчисарайського району у 1967 році лісником Г.К. Челедніковим в урочищі "Лісова поляна" при прокладанні траншеї. У верхів'ях річки Кача він знайшов загадкову кам'яну стелу і передав її досліднику А.О. Щепинському.
Верхоріченська стела - це видовжена, майже прямокутна, пласка плита з майже трикутним закінченням зверху у вигляді голови, нижня частина якої (призначена для закопування) - грубо виділена, округла. Верхня частина стели старанно оброблена та відшліфована, що робить пам'ятку одним з найкращих зразків монументального первісного мистецтва. Бокові частини статуї орнаментовані у вигляді 10-11 рельєфних заглиблень, виконаних паралельно. На думку науковців, стела втілює образ вождя, представника військової касти бронзової доби. У потойбічний світ воїна супроводжують зброя, особистий інвентар та ритуальні сцени, вирізьблені на поверхні твердого діориту.
Розміри стели:
- загальна довжина: 167 см
- довжина до закопування 123 см
- довжина бази для основи - 44 см
- ширина стели: 45 см
- товщина: 15-20 см
Найближчі аналоги: археологами на території України була виявлена ціла група кам'яних антропоморфних стел соціально-культового характеру із зображенням воїнів, зокрема подібні екземпляри знайдені у селі Казанки (Крим), а також Наталівці і Керносівці на Дніпропетровщині.
Культурна приналежність: Кемі-обинська археологічна культура бронзової доби на території Нижнього Приазов'я, Нижнього Подніпров'я та Криму.
Вік: ~ 3 тис. до н. е.
Опис сюжетної частини рельєфної композиції:
Дві пари антропоморфів позначають танок і єдиноборство, а на них ніби чекають дві кобилиці з діаметрально орієнтованими головами. Інша пара різностатевих рогатих тварин зображена на спині ідола й прямує до храмової структури, за О. М. Смирновим. Поруч з ними зображено сагайдак, закинутий за спину. На грудях ідола вирізьблено лук у горизонтальному стані, дугою догори, та кам’яну сокиру, ніби покладену на пояс. Зображення зброї на площині ідола може символізувати: з одного боку – атрибути влади (кам’яні сокира, булава); з другого – знаряддя для здійснення офіри (металеві спис, кинджал, сокира); з третього – інструментарій ритуального запліднення (лук, сагайдак та «шлюбна стріла»).
Ще І. Т. Черняков звернув увагу на горизонтальну (неробочу) позицію лука на грудях ідола з Верхоріччя, на відміну від вертикальних (робочих) зображень стрілецького знаряддя на інших скульптурах. Несподіване пояснення цього відхилення знаходимо в І. В. Калініної: «Лук Индры есть радуга. […] представление о радуге, как о луке (оружие), зарегистрировано многими индоевропейскими и семитскими языками». Тут важко втриматися від наступної цитати: «В некоторых текстах «Ригведы» повествуется о том, как Индра (иногда вместе с богами) отпраздновал день творения или даже совершил акт творения, пустившись в пляс и «подняв (ногами) пыль»». Піднятий при цьому пил знаменував запліднення Землі. Коли звернути увагу на міфологічну тотожність вістря антропоморфізованої стріли з ногами, то останні набувають ембріональної символіки: «Стопа, след, подошва в связи с фазой зачатия хорошо известны в ритуале и ритуальном фольклоре: свадебном – относящиеся к жениху мотивы вытаптывания посевов, раззувания, богатырской поступи и др., как залог будущeго чадородия […]». Це дає змогу припустити, що тема «священного шлюбу» займала значне місце серед сюжетів на площинах степових ідолів, петрогліфах та образах дрібної пластики.
Готське кладовище, с. Верхоріччя, Бахчисарайський р-н
- Культурно-історичний портал "Спадщина Предків"
