Жодна з реліквій давньої Європи, мабуть, не викликала у свій час стільки дискусій і суперечок (за виключенням "Велесової Книги"), як легендарний срібний котел з Гундеструпа (Данія). Щоправда, і його називають фальшивкою. Загадка, перш за все, полягає в культурній приналежності - пам'ятка являє собою збірну "солянку" і об'єднує притаманні риси одразу декількох культур: гальського (кельтського), фракійського та германського народів. Його датування теж має спірний характер.
Котел був знайдений селянином Єнсом Соренсеном випадково під час орних робіт в торфянику Rævemose ("Болото лис") у 1891 році, поблизу данського поселення Гундеструп, округи Орс в провінції Хіммерланд, Північній Ютландії. Артефакт був у розібраному стані - складався з семи коротких зовнішніх пластин і однієї округлої (нижньої) базової. Пластини були зроблені з допомогою штампу, спаяні між собою і скріплені з базовою частиною з допомогою верхнього ободка. Усі декоровані рельєфними малюнками.
Характеристики котла:
- Приблизний вік: ~ 300 р. до н.е. - 200 р. н.е.
- Діаметр: 69 см
- Висота: 42 см.
- Вага: 9 кг.
- Зберігається у Національному історичному музеї Данії в Копенгагені.
В музеї були шоковані - нічого подібного раніше не бачили. Учені довго "ламали собі голову", що ж саме зображено на котлі, який був так філігранно, витончено і довершено виготовленим. Висувалося безліч гіпотез, теорій, версій. Одні казали, що він був виготовлений десь у Фракії, інші вбачали у ньому почерк "латенської", тобто кельтської культури. Одне з ключових питань, на яке було складно відповісти - яким чином котел потрапив в Ютландію (Данію)?
Спеціалісти, уважно проаналізувавши матеріал, з якого був виготовлений котел, зазначили, що така техніка не характерна для кельтів. Срібло не було традиційним для кельтських племен, натомість золото і бронза були найбільш поширеними. Також дослідники визначили, що при карбуванні окремих пластин було використано 15 різних штампів, тобто у створенні котла брали участь щонайменше три майстри срібного карбування з трьома різними наборами чеканів — інструментів для карбування.
За однією з гіпотез, давньогерманське плем'я кімври (не плутати з кіммерійцями, хоча й спроби ототожнення відбувалися) пішло на південь з області нижньої Ельби, і напало на племена кельтів - Скордиски (Scordisci) в 118 р. до н.е. Витримавши кілька поразок, кімври відступили північ, щоб оселитися в Хіммерланді (Himmerland), можливо, взявши із собою цей котел, де його знайшли як своєрідний трофей. Кельтське плем'я, відоме як Скордиски з Тевтонобургіуму, могло замовити котел у місцевих фракійських ювелірів, які були відомими у тогочасній Європі.
Походи кімврів, тевтонів і амбронів між 120 і 101 рр. до н.е. Мапа складена на основі книги "Deutsche Geschichte" (Herrmann Joachim. 1982, 115)
Повернімось до рельєфних малюнків котла з Гундеструпа. На одній із пластин у центрі зображена антропоморфна фігура у буддійській позі лотоса з оленячими рогами. Довкола нього різні тварини - лев, вовк, собаки, олень, бики і змій, якого він тримає у лівій руці. В правій руці він тримає шийну гривну (торквес). Ліворуч також зображений один цікавий персонаж, який сидить на дельфіні і наче кудись відпливає. Вся сцена прикрашена рослинним мотивом. Історики припускають, що "рогате божество" - це кельтський бог Природи та Достатку - Кернуннос (Cernunnos).
На іншій частині зображено сцену ритуального вбивства биків, у якій беруть участь три жерця, поруч із ними три вовка. На всіх трьох зображені декоративні елементи у вигляді листків, які повторюються на інших пластинах. Вони можуть бути просто окрасою котла, але, можливо представляють собою певний символізм, наприклад кров жертовної тварини.
На дні ритуального котла в базовій частині рельєфно зображена фігурка молодого бичка (теля), що лежить, приготовленого до заклання. Роги у нього відсутні, але присутні отвори, де ніби-то спочатку вони були встановлені, можливо були золотими. На лобі жертовного бичка можна побачити закручену за годинниковою стрілкою сваргу. Над бичком зображений жрець або жриця з довгим кинджалом у руках. Навколо жертовного тільця зображено трьох собак або вовків і, вже згадуваний, листяний візерунок, що імовірно уособлює пролиту кров тільця.
Ще одна пластина ілюструє дворівневу композицію, яка розділена рослинним візерунком. На нижньому ряду рельєфу в ліву сторону йдуть воїни, озброєні довгими списами та щитами, що вирушають у похід. Попереду них біжить вовк. Позаду загону воїнів йдуть 3 музиканти, що дмухають у довгі труби (карнікси), прикрашені головами драконів з відритою пащею. Зліва постать божества-велетня, що розпоряджається життям і смертю воїнів, показано, як він відправляє душу воїна в ритуальну урну з прахом. Воїни, що йдуть у бій - гинуть у бою, і не відроджуються до земного життя, але воскресають у небесному світі, перетворюючись на небесних вершників Хеймдала (Heimdal) — вартова Світового дерева в германо-скандинавській міфології. По верхньому ряду рельєфу зображені беззбройні вершники у шоломах, прикрашених скульптурними фігурами — сокіл, кабан, роги, півмісяць, вони йдуть за змією, що веде їх у царство мертвих.
На інших пластинах показані бородаті чоловічі фігури, а решту трьох пластин — жіночі фігури. На пластині з бородатою личиною в очі божества було вставлено скло, виготовлене з матеріалів, характерних для східного узбережжя Середземномор'я. Аналіз скла звузив час виробництва скла до ІІ століття до нашої ери та І століття нашої ери.
На наступній пластині зображений бородатий чоловік з піднятими догори руками, поруч із ним меншого розміру, фігура берсерка у рогатому шоломі, що стрибає у танці і тримається за ободок колеса (можливо, шаманський бубен). Під його ногами зображена змія і три крилатих грифони в русі. Зверху від центрального божества зображені дві плямисті пантери чи гієни. Спиці колеса відображаються асиметрично, але, судячи з нижньої половини, колесо могло мати дванадцять спиць.
На пластині із жіночим барельєфом зображені два солярних знака з квіткою - так-званих "громових" колес (квітка блискавки Перуна, громовик), які є візитівкою індоєвропейських культур та дуже часто зустрічаються в Балкано-Карпатському регіоні. По обидва боки богині, чи то пак відьми, яка чаклує, зображені слони. Знизу міфічні грифони і вовк, який ричить й охороняє богиню.
У кельтській культурі ніколи не було слонів, але деякі кельтські дослідники пояснюють це тим, що в армії карфагенського полководця Ганнібала (Hannibal, 247—183 рр. до н. е.), який здійснив перехід у ході Другої Пунічної війни з Іберійського півострова через Піренеї та Альпи в Італію, були слони. Дослідники зображень котла вказують на схожість між жіночою фігурою та індуїстською богинею Лакшмі, яку часто зображували у супроводі слонів.
Досі немає чіткої думки, що символізує котел із Гундеструпа, яке його призначення, хто його виготовив і для чого. Велика кількість екзотичних антропоморфних (воїни, герої, боги і богині) й зооморфних фігур (слони, леопарди, пантери, тигри, бики, вепри, дельфіни, грифони, змії, вовки, собаки), нашарованість композицій, стилів і сюжетів (кельти, фраки, германці, скандинави), а також ледь помітні паралелі з шаманізмом та індуїзмом, дають підстави вважати, що це все-таки підробка. І замовити її могли прихильники Третього Рейху (*завуальовані орли на котлі*), які розташовувались в Ютландії. Після закінчення війни, швидше за все, "пам'ятка" була розібрана на пластини й викинута, схована або просто загублена у торфовищі. Проте, це чергові домисли. Ніхто так на цьому крапки і не поставив. Вченими висловлюються нові і нові припущення про ритуальне значення цього котла і що він був начебто створений різними племінними об'єднаннями на пошану богів та застосовувався як священний атрибут в обрядах.
© Портал SPADOK.ORG.UA
