П'ятниця
09 груд., 2022
    

Ukrainian English Polish

5 фактів, чому Велесова Книга - це фальсифікат

Рейтинг 1.8 з 5. Голосів: 10

 Велесова Книга - фальсифікат

Скоро 2022 рік. Пора ставити крапку на темі "Велесова Книга" (далі - ВК), яка за останні 10 років дискусій і суперечок так і не обросла правдивими доказами, не набула жодної автентичності, не отримала жодної підтримки серед наукового світу. Мусимо нарешті визнати, Велесова Книга - це художній твір, який містить цікаві елементи та деталі давньослов'янського, давньоруського фольклору (молитви і обряди, зібрані Ю.Миролюбовим), але аж ніяк не історичний епос, трактат чи літопис, пам'ятка або старожитність. Нижче зібрані очевидні і об'єктивні причини, чому ми так вважаємо.


 

1. Велесову Книгу ніхто в очі не бачив

І це справді так. З початку її появи у 1919 році, коли Алі Ізенбек (Федір Артурович, офіцер білої армії), ніби-то знайшов розкидані по підлозі дерев'яні дощечки з випаленими письменами у садибі дворян Донців-Задонських (про яких теж мало що відомо) в селі Великий Бурлук на Харківщині, ніхто ВК в очі так і не побачив. Усі, хто пізніше досліждували Велесову Книгу - і Лісний, і Кур, і Скрипник, і Творогов оперували фотокопіями (які  робилися, імовірно, не з дощечок, а малюнків). Як за таких умов можна провести хоч якийсь аналіз автентичності і вважати Велесову Книгу історичною пам'яткою?

1280px-Palace of Velykyi Burluk Manor 2019 by Kharkivian 08Палац Задонських у Великому Бурлуку на Харківщині, у якому білогвардієць Ізенбек нібито знайшов старовинні дощечки.

Ті, хто дійсно міг тримати у своїх руках ці загадкові "таблички" - це Ізенбек і Миролюбов. Останній дуже любив збирати різноманітний фольклор-солянку для своїх книжок, яких видав кілька томів. Досить непересічна особистість. І прочитавши його твори, а опісля Велесову Книгу не покидає відчуття, що ВК, імовірно, скомпільована саме ним, на базі зібраних літописних джерел, історичних фактів (він дуже захоплювався "Словом о полку Ігоревім") і фольклору (був краєзнавцем і постійно збирав польовий матеріал "пачками"). Власне тому і не існувало жодних дощечок в реальності, адже історичне датування та радіовуглецевий аналіз швидко би показали де, ким і коли вони були зроблені...

myrolubovПортрет Юрія Миролюбова, намальований Алі Ізенбеком у 1939 році.

doshechka-izenbekaПередрук дощечки Ізенбека на друкарській машинці. Фото Миролюбова.

У 1950-х роках в журналі "Жар-Птиця", який редагував і випускав Юрій Мироюбов на еміграції в Сан-Франціско (США), стверджувалося, що самі дощечки були вивезені у Брюссель (Бельгія) Федором Артуровичем Ізенбеком та передані (продані) Миролюбову на дослідження і реставрацію. Ізенбек зобов'язав Миролюбова усі дослідження проводити у себе в офісі, щоб таким чином не стався витік інформації. Згодом прийшли нацисти і окупували Бельгію. Дошки таємно зникли. Природньо, що жодних уточнень не повідомляється.

zhar-ptycya-san-francisko
Оригінал дошки Ізенбека з журналу "Жар-птиця" 1955 роік. Фото Юрія Миролюбова. Зберігається в Музеї російської культури у Сан-Франціско, США.

Зрештою, цілком вірогідно, що сам Алі Ізенбек - художник, графік, дизайнер за фахом, а в минулому не байдужий до історії працівник російських спецслужб, полковник білогвардійців, і є тим метром ілюзії, який самотужки виготовив дощечки, покрив лаком та стилізував їх на подобу новгородського кодексу, давньоруських берестяних грамотіндійських манускриптів або клинописних табличок хеттів-гіттитів, згодом підсунувши їх наївному профану-досліднику (який проговорився за склянкою кави, що хотів би написати поему про Святослава Хороброго і взагалі у пошуку нових матеріялів). Підсунув як неабияку реліквію, мабуть ще й підзаробивши на цьому та водночас збаламутивши увесь український світ. До слова, пропозицію Брюссельського університету дешифрувати пам'ятку Алі Ізенбек відхилив. А після смерті - картини і "дощечки" (стандартно) зникли. Швидше за все Ізенбек їх просто знищив, зберігши "таємницю".

novgorodskyy-kodeksНовгородський кодекс (Новгородський псалтир) - одна з найдавніших книг давньоруського періоду, яка містить християнські псалми і виконана на церковнослов'янській мові. Знайдена у 2000 роках археологами під час розкопок. Являє собою липові дощечки, вкриті воском, по ньому з допомогою писала були нанесені літери. Палеографія та радіовуглецевий аналіз датували пам'ятку 1015 роком. 

hittite-clay-tabletsКлинописні таблички хеттів (гіттитів) - древнє індоєвропейське плем'я, яке населяло Малу Азію. Зберігаються в Археологічному музеї Стамбула. Є думка, що хетти вийшли з Північного Причорномор'я.

На жаль, одурений письменник Миролюбов, усе своє життя думав і вірив, що загубив найцінніший раритет своєї Батьківщини (родом був з України, Донеччини), а тому сліпо та вперто продовжував ВК популяризувати, що врешті-решт нічим хорошим не закінчилося, а вилилося у вічний конфлікт та протистояння з істориками і науковцями, заплутавши до схочу і так складну українську минувшину.

myrolubov-kolazh

myroluboc-izenbek

У висновку, стає зрозумілим одне - перед нами якась абсолютно замулена, заплутана і закручена детективна історія про міфічний, неправдоподібний предмет, який ніхто ніколи не бачив і не побачить. А самі Ізенбек і Миролюбов - надто неоднозначні, курйозні і заангажовані персонажі, і не виключно, що обоє могли бути "агентами" і співпрацювали у парі: Ізенбек як митець створив фальшивку, а Миролюбов як письменник - розповсюдив міф про неї

Є також підозри, що за "Велесовою Книгою" стояв відомий фальсифікатор XIX ст. Олександр Сулакадзев, який виготовив чимало фальшивих рукописів. Сулакадзев працював над псевдостародавньою мовою і склав цілий алфавіт, що нагадував руни, вигадував імена богів, міфологічні та історичні сюжети. Подейкують, у його бібліотеці знаходили якісь дерев'яні дощечки з вирізьбленими письменами.

2. У Велесовій Книзі відсутня чітка хронологія

Якщо фіксувати уважно все те, що відбувається у Велесовій Книзі - то маємо набір абсолютно незрозумілих та непоєднаних між собою подій, фактів, дат. Якусь хронологію у цій хаотично зібраній та зліпленій докупи інформації складно виявити. Усі часові рамки розмиті, що просто унеможливлює історичність знахідки. Власне, це дозволяє кожному трактувати їх на свій манер. Фрагменти, подані у ВК, ніяк не в'яжуться з джерелами справжніх літописів. Не повідомляється жодного імені реального вождя, князя, імператора чи полководця, яких можна було б співставити з існувавшими.

3. У Велесової Книги квазіісторичний стиль

Індра, Варуна, Сур'я, Вишень-Кришень та інші імена, які "ріжуть вухо" та тісно переплетені з індуїзмом - хіба міг таке знати і писати волхв чи літописець княжої доби? Кількість різноманітних непоєднуваних між собою божеств, племен та вигаданих героїв, які згадуються у Велесовій Книзі - просто зашкалює. Таке змішування ведичних (індійських) і старослов'янських елементів - має чіткий квазіісторичний відтінок. Враження, що автор навмисне "намішав" всього потрохи, створивши такий-собі мікс "Авести", "Рігведи" та "Слова о полку Ігоревім". Сам Миролюбов, до речі, захоплювався ведичною релігією і слов'янським язичництвом та видав чимало цікавих творів - деякі уривки надто перегукуються з Велесовою Книгою:

Отже, за типом і характером "Велесова Книга" нагадує твір "new-age" - свідоме штучне нашарування минулого, міфологічного, сучасного і фантастичного у створенні чогось нового, гібридного, популярного. Течія "new-age" набула великого розмаху в кінці XIX - початку XX ст. з розквітом діяльності таких діячів як Олена Блаватська, Микола Реріх, Алістер Кроулі та інших. Власне, цим і озброївся полковник Ізенбек, коли створював свої дощечки. Він прекрасно знав, що у дворянських аристократичних колах на еміграції цікавляться різними старожитностями, а тому знав як здивувати.

kartyny-izenbekaХудожні твори Алі Ізенбека: картини, автопортрети, репродукції.

4. Жоден з науковців так і не підтвердив автентичність "Велесової Книги"

Так чи інакше, але це вагомий аргумент. Не всі історики продажні. Не всі заангажовані. І серйозно Велесову Книгу визнають лише неоязичники - рідновіри, сонцепоклонники, які практикують молитви і обряди, зібрані у ній. Проте це аж ніяк не впливає на те, аби Велесову Книгу вважати автентичною пам'яткою українського народу. На сьогодні немає жодного ані українського, ані закордонного фахівця, який би офіційно назвав ВК історичною пам'яткою й аргументовано довів це. Вже давно ніхто серйозно не роглядає Велесову Книгу, хоча у світі чимало авторитетних спеціалістів - славістів, шумеологів, санскритологів, які постійно щось досліджують і відкривають. "Велесова Книга" їм не цікава, тому що як історичний, писемний чи археологічний суб'єкт її ніколи не існувало і не існує. Будь-якому академіку достатньо поверхнево проаналізувати "Велесову Книгу", щоб сказати: "Це фейк".

volhovnyk-velesova

5. Мова і писемність "Велесової Книги" - вигадані

Писемність Велесової Книги являє собою фантастичну суміш різноманітних старослов'янських (кирилиці, глаголиці), рунічних символів та санскриту, злитих між собою верхньою лінією. І все це дивовижно поєдналося у старослов'янську мову так, щоб сучасники і дослідники-аматори могли більш-менш прочитати зміст та захопилися ним. Але для лінгвіста-професіонала - це нісенітниця. І ось чому:

  • мова "Велесової Книги" немає стійкої фонетичної системи (справжня мова не може мати три різні варіанти вимови одного і того ж звуку в одній і тій же фонетичній позиції);
  • немає чітких правил граматики;
  • містить видозмінену кирилицю, забезпечену елементами інших древніх алфавітів;
  • писемність Велесової Книги не фіксується на жодних інших пам'ятках, старожитностях слов'ян;
  • ба більше, мова ВК порушує закономірності усіх слов'янських мов;
  • містить лексеми, які виникли в XVIII столітті, що дивно для документа, датованого IX століттям.

pysemnist-velesovoi-knygyindian-manuskriptПорівняння автентичного давньоіндійського манускрипту, виконаного на санскриті, з писемністю Велесової Книги. Разюче співпадіння? Не думаю.

Писемність "Велесової Книги" - головна "ахилесова п'ята" цієї "пам'ятки", яка вказує, що перед нами чистої води підробка. За увесь час жоден лінгвіст не визнав Велесову Книгу. Тому що, мова ВК - штучностворена, спроєктована безграмотно і непослідовно, стилізована під давній архаїчний шрифт. Дослідження писемності ВК - це вагомий аргумент і ключовий доказ вбік її неавтентичності.

Висновки

Усі ці плітки та чутки довкола ВК - це насправді безпричинний класичний сценарій популяризації історичної вигадки, фальсифікату. Штучний галас. Хитра витівка і маніпуляція спецслужб (?). Але зрозуміти та охарактерезувати це - можуть одиниці: незалежні історики, фахові науковці та переконані експерти, досвідчені політологи, які знайомі з подібними "махінаціями" в історії (напр. Книга мормонів, Прильвицькі чури, Котел із Гундеструпа та багато ін.).

Отже, пропонуємо дощечки знайдені Ізенбеком саме так і називати - "дошки Ізенбека" та не втягувати бога мудрості і достатку Велеса у цю аферу. Дошки Ізенбека - авторський художній твір (літератури і мистецтва) й водночас уміла історична підробка, що було зрозуміло на самому початку. Ця влучно запущена "сенсація" в інформаційний простір через емігрантів встигла стати предметом язичницької ідеології. Її тривалий час експлуатували різноманітні апологети, які вважають "ВК" за "святе письмо", й мали пройти цілі покоління, перш ніж люди змогли тверезо поглянути і оцінити сей витвір.

- Культурно-історичний портал "Спадщина Предків"


Підпишіться та поділіться публікацією у соцмережах: