Одною з найсильніших держав Стародавнього Сходу була Перська держава Ахеменідів, утворена в середині VI ст. до н.е., і яка проіснувала до завойовницьких походів Олександра Македонського в другій половині IV ст. до н.е. Центром держави був Іран, що зберіг назву Персія аж до XX століття.
Раніше інших народів Ірану на історичній арені з'явилися еламіти (III тисячоліття до н.е.). У першій половині II тисячоліття до н.е., протягом деякого часу під їх контролем фактично перебувало все Межиріччя. У VIII-VII ст. до н.е. відбувалася запекла боротьба Еламу з Ассирією, в якій остання здобула перемогу. Елам занепав, в результаті чого на перший план вийшли інші народи Ірану - мідяни й перси.
Мідія навіть в епоху відносної могутності (з кінця VII ст. до н.е.) була досить нестійким племінним союзом. У сферу впливу Мідії увійшов розгромлений ассирійцями Елам, царю Кіаксару (625-584 рр. до н.е.) вдалося приборкати і скіфів. У 612 р. до н.е. Кіаксар взяв асирійську столицю Ніневію і поділив з вавилонянами Ассирії спадщину. До складу Мідії увійшла велика частина Урарту і східна частина Малої Азії. За царствування сина Кіаксара Астіага (584-550 рр. до н.е.) дружні стосунки з Нововавилонським царством були порушені через Харрана. В той час, коли мідійскі війська були на заході і воювали проти Вавилона, проти Астіага повстала південна частина Ірану - Персія. На чолі повстання стояв перський цар з династії Ахеменідів - Кір II.
Повстання Кіра почалося в 553 р. до н.е. і тривало 3 роки. У 550 р. до н.е. Астіаг був повалений, Мідія підкорилася персам. В результаті перемоги Кіра Великого була створена давньоіранська держава, яку прийнято називати державою Ахеменідів. З метою боротьби проти перського царя відразу ж була створена коаліція, до якої увійшли не тільки країни, що межували з Персією (Нововавилонське царство і Лідія), але й більш віддалений Єгипет. Однак одночасні дії союзникам почати не вдалося. Легендарно багатий цар малоазійської Лідії Крез виступив проти персів, не чекаючи інших учасників коаліції, що згубило всю справу. У вирішальній битві Кір завдав поразки лідійській кінноті, направивши проти неї своїх верблюдів, після цього він заволодів лідійською столицею Сарди.
Далі настала черга Вавилонії. У 539 р. до н.е. вона також була розгромлена. Кір дозволив євреям повернутися в Палестину і відновити Єрусалим і тим самим підготував плацдарм для наступу на Єгипет. З цією ж метою Кір намагався знайти спільну мову з фінікійськими торговими містами, які до того ж могли дати персам свій сильний флот. Самому Кіру не довелося здійснити похід далі на захід, оскільки його відволікли війни на північному сході та Середній Азії. Тут Кір здійснив похід проти войовничих скіфських племен массагетів і загинув в одній із сутичок в 530 р. до н.е.
Смерть першого перського царя не зупинила наступального пориву молодої держави. Вторгнення до Єгипту здійснив його син Камбіз (530-522 рр. до н.е.). Зосередивши в Палестині свої війська, він вступив в угоду з арабськими кочівниками, які володіли шляхами через Синайську пустелю. На морі Камбіз максимально використовував фінікійські та грецькі кораблі, на сторону персів перейшов Фанес - командир грецьких найманців в Єгипті. Завдання Камбіза полегшилось з несподіваною смертю енергійного фараона Амасіса в той момент, коли перси вже стояли біля кордонів держави. Вигравши битву біля прикордонного міста Пелусія, перси згодом захопили Мемфіс. Фараон Псаметтіх III потрапив в полон і був страчений, а Єгипет втратив незалежність (525 р. до н.е.). Але подальша спроба Камбіза підкорити Ефіопію не вдалася.
У самій Персії в цей час назрівало невдоволення деспотизмом Камбіза, особливо в колах військової знаті. Спалахнуло повстання. Камбізу довелося спішно покинути Єгипет, і по дорозі додому він загинув при загадкових обставинах. Через деякий час вельможі передали трон представнику молодшої лінії родини Ахеменідів - Дарію Гістаспу (522-486 рр. до н.е.).
Відразу після захоплення престолу Дарієм I проти нього повстав Вавилон. Дарій особисто очолив похід проти заколотників. Перси вступили в Вавилон, а повсталих ватажків було страчено. Поки Дарій був зайнятий каральними діями у Вавилонії, проти нього повстали Персія, Мідія, Елам, Маргіана, Парфія, Саттагідія, сакські племена Середньої Азії (Бактрія, Кушанія) і Єгипет. Почалася довга, жорстока і кровопролитна боротьба за відновлення держави. До кінця 521 р. до н.е. Дарію вдалося повністю приборкати країну, яка досягла на той час величезних розмірів.
Між 519-512 рр. до н.е. перси підкорили Фракію, Македонію і північно-західну частину Індії. Це було часом найвищої могутності Перської держави, кордони якої стали сягати від річки Інд на сході до Егейського моря на заході, від Вірменії на півночі до Ефіопії на півдні. Таким чином, виникла світова держава, що об'єднала під владою перських царів десятки країн і народів. «Країна країн» - так називали державу Ахеменідів. Була створена досить міцна адміністративно-бюрократична система. Країна була розділена на 20 сатрапій, якими управляли призначені царем намісники; зміцнилися багато державних інститутів; були прокладені дороги, налагоджена бездоганна робота пошти і податкова система. Столицею держави став відбудований Дарієм I Персеполь.
Велика держава потребувала засобів комунцікації, необхідних для контролю центральної влади над місцевими чиновниками і правителями. Мовою перської канцелярії, на якій видавалися навіть царські укази, була арамейська. Це пояснюється тим, що вона фактично була загальновживаною в Ассирії та Вавилонії ще в ассирійські часи. Завоювання ассирійськими і вавилонськими царями західних областей, Сирії і Палестини, ще більш сгприяло її поширенню. Ця мова поступово зайняла місце древньго аккадського клинопису в міжнародних зносинах; вона використовувалася навіть на монетах малоазійських сатрапів перського царя.
Ще одним захопленням греків стосовно Перської імперії були прекрасні дороги, описані Геродотом і Ксенофонтом в оповіданнях про походи царя Кіра. Найвідомішими були так звана Царська, що йшла від Ефеса в Малій Азії, біля узбережжя Егейського моря, на схід - в Сузи, одну зі столиць перської держави, через Євфрат, Вірменію і Ассирію уздовж річки Тигр; дорога, що вела від Вавилонії через гори Загрос на схід до іншої столиці Персії - Екбатану, а звідси до бактрийского і індійського кордону; дорога від Ісської затоки Середземного моря до Синопу на Чорному морі, що перетинала Малу Азію, та інші.
Ці дороги прокладали не тільки перси. Більшість з них існувало в Ассірії і навіть більш ранній час. Початок будівництва Царської дороги, яка була головною артерією перської монархії, ймовірно, відноситься до епохи Хетського царства, яке перебувало в Малій Азії на шляху з Месопотамії і Сирії в Європу. Сарди, столиця підкореної мідійцями Лідії, були з'єднані дорогою з іншим великим містом - Птеро. Від нього дорога йшла до Євфрату. Геродот, говорячи про лідійців, називає їх першими крамарями, що було природньо для господарів дороги між Європою і Вавилоном. Перси продовжили цей шлях від Вавилонії далі на схід, до своїх столиць, удосконалили його і пристосували не тільки для торговельних цілей, але і для державних потреб - пошти.
Також варто відзначити введення в обіг в Перському царстві монети, яку вони запозичили у лідійців. До VII ст. до н.е. на всьому Сході панувало натуральне господарство, грошовий обіг лише починав зароджуватися: роль грошей виконували зливки металу певної ваги і форми. Це могли бути кільця, пластини, гуртки без карбування і зображень. Вага скрізь була різною, а тому поза місцем походження злиток просто втрачав значення монети і повинен був кожного разу знов зважуватися, тобто робився звичайним товаром. На кордоні між Європою та Азією лідійські царі першими перейшли до карбування державної монети чітко визначених ваги і номіналу. Звідси вживання таких монет поширилося по всій Малій Азії, на Кіпр і в Палестину. Стародавні торгові країни - Вавилон, Фінікія і Єгипет - ще дуже довго зберігали стару систему. Вони почали карбувати монету вже після походів Олександра Македонського, а до цього використовували монети, виготовлені в Малій Азії.
Встановлюючи єдину податкову систему, перські царі не могли обійтися без карбування монет; крім того, потреби держави, яка утримувала найманців, а також переживала небувалий розквіт міжнародної торгівлі викликали необхідність в єдиній монеті. І в царстві була введена золота монета, при чому право карбувати її мав лише уряд; місцеві правителі, міста і сатрапи для розрахунку з найманцями отримали право карбувати лише срібну та мідну монети, які за межами їхнього регіону залишалися звичайним товаром.
І все ж таки, не дивлячись на небувалий для того часу розвиток імперія трималася на армії та застосуванні сили. Військові гарнізони були розташовані в усіх куточках країни і слугували для залякування та придушення непокірних. Та остаточно «пов'язати» воєдино інтереси тисяч племен перським правителям так і не вдалося. Це підтвердили і невдалі війни проти греків, які значно поступалися кількісно, але морально стійкі і дисципліновані елліни перемогли різноплемінне перське воїнство.
Хронологія правителів династії Ахеменідів
- Ахемен, 600-ті рр. до н.е.
- Тейспес, 600-ті рр. до н.е.
- Кір I, 640 - 580 рр. до н.е.
- Камбіс I, 580 - 559 рр. до н.е.
- Кір II Великий, 559 - 530 рр. до н.е.
- Камбіс II, 530 - 522 рр. до н.е.
- Бард, 522 рр. до н.е.
- Дарій I, 522 - 486 рр. до н.е.
- Ксеркс I, 485 - 465 рр. до н.е.
- Артаксеркс I, 465 - 424 рр. до н.е.
- Ксеркс II, 424 р. до н.е.
- Секудіан, 424 - 423 рр. до н.е.
- Дарій II, 423 - 404 рр. до н.е.
- Артаксеркс II, 404 - 358 рр. до н.е.
- Артаксеркс III, 358 - 338 рр. до н.е.
- Артаксеркс IV Арсес, 338 - 336 рр. до н.е.
- Дарій III, 336 - 330 рр. до н.е.
- Артаксеркс V Бессуса, 330 - 329 рр. до н.е.
© Портал SPADOK.ORG.UA
