Хто такі андрофаги? Трохи про пращурів москвинів

Андрофаги (грец. Ἀνδροφάγοι, англ. Anthropophage, укр. канібали) - стародавнє плем'я Східної Європи, жили на північ від Скіфії, ймовірно в лісах між верхніми Дніпром і Доном. У перекладі з грецької "андрофаг" - людожер. Назву свою одержали через випадки канібалізму. Вели спосіб життя і одягалися подібно до скіфів, однак мова їх була іншою.

Походження андрофагів

Археологічно андрофагів зіставляють з носіями Дніпро-Двінської археологічної культури (смоленське Подніпров'я, білоруське Подвіння й край Себежських озер). Можливо, вони є предками балтських та угрофінських племен. Фінами вважав андрофагів і чеський учений Любор Нідерле. Є версія, що племена андрофагів мають зв'язок з Городоцькою археологічною культурою (Пензенська, Рязанська, Нижегородська, Саратовська, Липецька, Орловська області, Марій Ел, Чувашія). Чеський учений Вільгельм Томашек припускав, що це грецький переклад іранського найменування "мордвинів" - мардха-вар (від коренів mard - «людина» та xvar- «пожирати»). Більшість скіфологів відзначають, що андрофаги не мали своєї власної культури, а були "осколком" іншого племені - будинів - блакитнооких і рудоволосих, які проживали поряд із неврами та меланхеленами і є пращурами угро-фінських племен: ерзя, вепсь, чудь, меря, мурома, мордва.

Історичні джерела про андрофагів

Геродот знав про андрофагів та подає про них такі відомості:

"Якщо перейти Борисфен, ідучи від моря, то спершу буде Гілея, а якщо йти ще вище, там живуть скіфи-землероби, яких елліни, що живуть уздовж ріки Гіпанія, називають борисфенітами, а самих себе ті елліни називають ольвіополітами. Отже, ці скіфи-землероби живуть на сході на відстані трьох днів шляху, і до ріки, що називається Пантікап, а на півночі на відстані, якщо пливти одинадцять днів, там джерела Борисфена. Далі країна, що над ними, це пустеля великих розмірів. За пустелею мешкають андрофаги, які є окремою народністю, яка не належить до скіфів. А далі за ними вже справжня пустеля і, наскільки я знаю, там нема іншого народу. 

... Андрофаги серед усіх людей мають найдикіші звичаї, в них нема ні прав, ні законів. Вони кочовики, одягаються, як і скіфи, але мова в них своя."

Мапа "Світ Геродота", 1860 р.

З історії відомо, що з походом перського царя Дарія I проти скіфів (512-514 рр. до н.е.), лицемірні андрофаги разом з деякими іншими племенами відмовилися допомагати скіфам:

"Проте Агатірс, Невр, Андрофаг і царі меланхлайнів і таврів дали скіфам таку відповідь: «Коли б це не ви перші образили персів і не ви перші почали війну проти них, ми сказали б, що справедливі ваші слова і те, що ви хочете тепер від нас, і ми охоче послухалися б вас і зробили б так, як і ви. Проте, тепер, коли ви вчинили напад на їхню країну без нас і поневолили персів, на скільки років завгодно було богові, і вони, бо їх підняв проти вас той самий бог, відплачують вам рівною мірою. Проте ми ні тоді не нападали на цих людей, ні тепер не хочемо завдавати їм шкоди. Але, коли вони виступлять проти нашої країні і перші розпочнуть ворожі дії, тоді і ми виступимо, щоб їх відкинути. Доки ми не будемо певні цього, ми залишатимемося спокійні, бо ми гадаємо, що перси не прийшли сюди, щоб напасти на нас, але на тих, які винуваті в кривді, що була їм вчинена"

Коли перське військо таки з'явилось на території їх країни: "..меланхлайни, і андрофаги, і неври, щойно вдерлися до їхньої країни перси із скіфами, навіть не спробували відбити їх, але, забувши про свої загрози, повтікали в безладді на північ із своїх країв, у пустелю. Скіфи не наважилися увійти в країну агатірсів з огляду на те, що їм це було заборонено, але, відходячи з країни неврів, завели персів до своєї країни." (Геродот)

Андрофаги і канібалізм

Андрофаги "прославились" здебільшого завдяки своїм дикунським "звичаям" та кровожерливістю. Зокрема, хочеться згадати про канібалізм:

"Андрофаги, яких ми вже раніше згадували, які мешкають в десяти днях поїздки від Борисфену, відповідно з обчисленням Iсігонуса Нікейського, мали звичку пити з людських черепів, і розміщувати скальпи з волоссям, прикладеними до їх грудей." (Пліній Старший Природнича історія Книга 7, Глава 2)

Хтось каже, що це був ритуальний канібалізм, але напевне він був занадто відвертий, що аж сам Геродот окремо згадав про це у своїй "Історії", а пізніші грецькі та римські історики тільки підтверджують даний факт.

Мапа Джакомо Ґастальді, складена на основі «Географії» Птолемея (1548). На ній позначено землі андрофаґів (антропофаґів). Відкрити мапу у повному розмірі >>

Страбон у своїй "Географії" (VII) пише:

"Ефор, в IV книзі своєї «Історії» під назвою «Європа» описавши Європу аж до Скіфії, говорить під кінець, що спосіб життя савроматів і інших скіфів не однаковий, тому що одні настільки жорстокі, що пожирають людей, інші ж, навпаки, утримуються навіть від вживання в їжу всіх інших тварин. За словами Ефора, інші письменники розповідають тільки про їх дикості, так як знають, що страшне і дивовижне вселяє страх; однак, каже він, варто було б також передавати і протилежні факти і брати їх за взірець для наслідування; і сам він тому буде говорити тільки про тих, які слідують найправеднішим звичаям; адже серед скіфів-кочівників є якісь племена, які харчуються кумисом і перевершують всіх справедливістю..."

Помпілій Мела ("Про положення Землі", кн.ІІ): "Різні природа і спосіб життя народів, що населяють ці землі. Ісседони (споріднені племена будинам і андрофагам - С.П.) відзначають похорон батьків веселощами, подячною жертвою і урочистим збором родичів. Розтерзавши тіла померлих і змішавши їх із нутрощами жертовних тварин, вони влаштовують бенкет і все це з'їдають. Майстерно відполірувавши черепа і оправивши їх в золото, вони користуються ними як чашами для пиття. Ісседони вважають це останнім боргом синівського благочестя. Агафірси розписують обличчя і все тіло більшою або меншою кількістю знаків (воно визначається значущістю кожної окремої особи), самі ж знаки у всіх однакові, і змити їх не можна. Сатархи не знають таких найбільших зол, як золото і срібло; торгівлю вони здійснюють шляхом обміну речами. Через сувору і дуже тривалу зиму, вони живуть в підземних сховищах, печерах і підкопах, одягають все тіло і навіть обличчя, залишаючи незакритими тільки очі. Таври, яких знають головним чином завдяки перебуванню на їхній землі Іфігенії і Ореста, користуються жахливою ​​славою, і звичаї у них самі дикі, вони зазвичай вбивають і приносять в жертву чужоземців. Царські скіфи ведуть свій рід від Геркулеса і Єхидної, вдача у них деспотична, єдина їхня зброя - стріли. Кочівники слідують пасовищами за своєю худобою і живуть на одному місці до тих пір, поки худоба знаходить тут корм. Хлібороби зайняті обробітком полів. Аксіаки не знають, що значить красти, тому вони не стережуть свого майна і не зазіхають на чуже." 

Що цікаво, в угрофінів був звичай, за яким кожного іноземця, який не приймав їх віру - спалювали живцем. У разі, якщо в країні не було такого іноземця - його купували, щоб принести в жертву. Причому над ним довго знущались, підпалювали факелами, а коли людина вмирала - труп залишали кинутий у лісі птахам.

Цілком ймовірно, що саме з цих земель й прийшли андрофаги, спускаючись вниз від Балтійського моря до Полісся, зупинившись на рубежі скіфської держави. Живучи на її окраїнах, в пустелі, як пише Геродот, в умовах постійного холоду і виживання, дійсно могли скластись такі хижацькі звичаї. Андрофаги не мали власної культури чи мистецтва, а лише копіювали - скіфський одяг, військове ремесло, устрій. Проте, розмовляли вони незрозумілою для скіфів мовою, що і відрізняло їх від царських скіфів-борисфенітів.

Таблиця племен, які населяли Скіфію