П'ятниця
29 бер., 2024
     

Ukrainian English

10 фактів про куницю - дрібного хутряного звірка

Рейтинг 5.0 з 5. Голосів: 3

Куниця хатня і куниця лісова

 

Всім привіт, мої любі! На зв'язку дідусь Захар. Давно не бачились. Хочу розповісти історію про одного маленького, але хитрого, спритного, кучерявого та граціозного звірка, який був відомий нашим предкам з давніх-давен. Це Куниця. Скажу, що ніколи не планував про неї писати. Так вийшло, що Куницю я вперше побачив на своєму обійсті, за кілька днів перед приходом російських окупантів на нашу територію. Це було під ранок, тоді ще якось так аномально засніжило, що мене  насторожило... Чорне, продовгасте і хутряне з закрученим хвостом. Так можна його описати. Спочатку я подумав, що це кіт, потім білка, але феноменальні стрибки й кульбіти з одного дерева на друге через 4 метри, а далі по сусідським дахам за якісь лічені секунди, дали мені зрозуміти, що я мав змогу спостерігати наживо давнього звірка - Куницю. Причому не звичайну - кам'яну ("хатню", коричневу), а лісову - чорну, дику (зазвичай, уникає людських поселень). Чи заблукав сей звір, або ж це була якась погана прикмета?.. Не люблю забобони. Але несподівано для себе, в останніх числах травня я знову побачив його! О 4-й годині ранку цей "кусник" хутра, так само збудив мене, намагаючись пролізти по трубі на горище та хутко втік, побачивши мене ;) Отож, вирішив поцікавитись, троха зібрати інформації, а й за одно поділитися з вами, що я дізнався!


 

  1. Куниці (укр. куна, куня, лат. martes) – це хижий ссавець родини куницеві (mustelidae). В Україні представлений 2-ма видами: куниця лісова і куниця кам'яна. Зовні невеликого або середнього розміру, з короткими 5-ти пальцевими ніжками, пальці озброєні гострими втяжними кігтями, мордочка куца і гостувата, нагадує щеня, з короткими вухами, довгим тілом і хвостом, що може досягати половини довжини тіла. Має гострі м'ясоїдні зуби. Зимове хутро довге і шовковисте, влітку - шерсть коротша і жорсткіша. Довжина тіла становить від 45 до 58 см, довжина хвоста — від 16 до 28 см, а вага — від 0,8 до 1,8 кг. Самці більші й в середньому на 30% важчі за самок.
  2. У світі існує понад 8 видів куниць. Мешкає по всій Європі і західних частинах Азії. Її ареал тягнеться від Британських островів до Монголії і Гімалаїв та на півдні від Середземномор'я до Кавказу і Ельбурсу. Кажуть, цього виду немає в Ісландії і північній Скандинавії, а також на частині Піренейського півострова. В Україні населяє головним чином лісові місцевості - листяні, мішані. У гірській місцевості зустрічається до висот, на яких ще ростуть дерева (зафіковані також на висоті 4000 м). Хоча, як показує досвід, може силитися й поблизу залюднених місцин, поблизу господарств. Розміром більша за свійського кота. Куниць найчастіше приваблюють як численні схованки, так і гарна кормова база (зокрема, кури і кролі). Куниця краде курей вночі коли їх господарі сплять. Ця тварина дуже хитра і гнучка, її важко спіймати.
  3. Куниця Лісова відрізняється від Кам'яної (хатньої, звичайної) насамперед тим, що набагато ліпше пристосована до дерев. Дерево для неї як для білки, рідне середовище. Адже вона Лісова й може перескакувати з одного дерева на інше одним махом, долаючи відстань від 4 м. В залюдненій місцевості частіше пересуваються вночі по дахах будинків. Здатність до стрибків й кульбітів надають кігті куниці, які є суперцупкими.  При лазінні вони в змозі розвертати свої ступні на 180°, утримуючись кігтями за кору дерев. Сховища створюють на своїй території, переважно в дуплах, або ж використовують покинуті сховища вивірок, а також гнізда хижих птахів. У цих сховках вони відпочивають у денний час, а в сутінках і вночі йдуть на пошуки здобичі.
  4. Лісові куниці - тварини з вираженою територіальною поведінкою, що маркують свою територію за допомогою секрету, який виділяється анальною залозою. Вони боронять межі своєї території від одностатевих родичів, але території самців і самок часто перетинаються. Розміри територій сильно варіюють, хоча вони завжди більші у самців, ніж у самок. Відмінності спостерігаються і у зв'язку з порами року — взимку території окремих особин до 50% менше, ніж влітку. Куни лісові всеїдні, але надають перевагу дрібним ссавцям (наприклад, полівкам, мишакам і вивіркам), а також птахам і їх яйцям. Не гидують і плазунами, жабами, равликами, комахами і падлом. Восени частиною їхньої їжі можуть бути фрукти, ягоди і горіхи. Здобич вбивають укусом у потилицю. Пізнього літа і восени вони накопичують і складають запаси їжі для холодної пори року.
  5. Куниці ведуть одиночний спосіб життя і поза шлюбним періодом уникають контактів зі своїми родичами. Спарювання у куниці проходить літом (червень-серпень), але вагітність через консервації сперми в тілі самки починається набагато пізніше і потомство з'являється на світ лише у квітні. При народженні їх довжина становить 10 см. У виплоді найчастіше троє малят. Протягом перших 8 тижнів вони залишаються в батьківському гнізді, а потім починають лазити навколо нього і обстежувати місцевість. До 16-го тижня вони остаточно стають самостійними, але іноді до наступної весни все ще супроводжують свою матір. На другому році життя у лісових куниць настає статева зрілість, хоча вперше спаровуються вони, як правило, на третьому році життя. Тривалість життя в неволі складає до шістнадцяти років, але в дикій природі лише деякі лісові куниці живуть більше десяти років.
  6. Цікаво, що хутро куни лісової цінувалося і цінується набагато більше, ніж хутро куни кам'яної: воно м'яке, шовковисте, соболине, особливо взимку. У результаті інтенсивного полювання куни цього виду стали в багатьох місцевостях рідкісними тваринами, хоча завдяки великому ареалу розповсюдження в цілому не вважаються під загрозою зникнення. Проблематичним є скорочення середовищ проживання, оскільки лісовим кунам потрібні великі ліси.
  7. Куниця - дуже свободолюбивий звір. Зокрема, утримання куни лісової в неволі — досить непросте завдання, і тому в зоопарках цей вид можна побачити нечасто. У Молдові  лісова куниця занесена в Червону Книгу.
  8. Середня тривалість життя в дикій природі складає три роки, найуспішніші особини доживають до десяти років. Зустрічаються випадки, коли жили по 18-20 років (переважно, куниці хатні).
  9. Кам'яні куниці відомі тим, що перегризають кабелі і шланги в автомобілях, чим завдають істотного збитку. Причиною такої поведінки є залишкове тепло двигуна і його запах, що діють на цих тварин привабливо. Там же вони люблять залишати маркування свого перебування (послід, запахові мітки), які, у свою чергу, привертають увагу інших родичів. Для захисту від куниць існують різні засоби; іноді допомагають і домашні засоби відлякування куниць, такі як волосся собаки.
  10. Звичаї та вірування пов'язані з куницею. У деяких регіонах України, коли засилали сватів до нареченої, згадували про куницю, яка могла асоціюватися з дівицею-молодицею, бути символом родючості, продовитості. Також, куниця досить тісно пов'язана з давніми гуцульськими мисливськими ритуалами, де куниці-здобичі-молодиці протиставляється мисливець-парубок. Ось що пише видатний фольклорист, дослідник Валерій Войтович у своїй праці «Українська міфологія», так пояснює символічне значення цієї тварини: «Куниця – пухнастий звір, пов'язаний з еротичною символікою. У весільних обрядах і піснях молоду називали ласицею, а найпотаємнішу жіночу принаду – куною, кункою, куночкою. Ласку використовували у любовній магії: щоби зміцнити любов чоловіка, дружина розрубувала навпіл ласку і заставляла його пройти між частинками її тільця...». А ось ще один фрагмент, який я знайшов в одному стародруці: "Ходили-ходили, нічого не знайшли. Аж гульк – назустріч нам іде князь, підніма угору плечі і говорить нам такії речі: “Ей ви, охотники, ловці молодці! Будьте ласкаві, покажіте дружбу. Трапилась мені куниця-красна дівиця; не їм, не п'ю і не сплю від того часу, а все думаю, як би її достати. Поможіть мені її піймати; тоді чого душа ваша забажа, усе просіте, усе дам: хоч десять городів, або тридев'ять кладів, або чого хочетеˮ.
    Куницю часто використовували в геральдиці, зустрічається як зображеннях на давніх монетах.

Отже, якщо я її ще раз побачу - піде на хутро! Жартую. Куниця не такий вже й поганий звір, як його малюють. А навіть й романтичний! ;)

Насправді це проблема масової вирубки лісів, а відтак відсутність здобичі для тварин. Можливо, цей звірок - "останній із Могікан", який в стані голоду прийшов поласувати птахом чи гризуном.

Лісові куни зникають. Ці звірки тікають від знищення Природи і шукають їжу де-інде, тому доводиться наближатись до людських поселень.

Автор: дідусь Захар

MD-2004-10lei-Martes-b

800px-Heubach pine marten

Brehms Het Leven der Dieren Zoogdieren Orde 4 Edelmarter Mustela martes

Steinmarder 4 2010

Martes foina MHNT ZOO 2010.9.2

© Портал SPADOK.ORG.UA


Долучайтесь до спільноти та діліться публікацією у соцмережах:

Підписатися на Twitter та Viber