У закарпатському селі Вишка в понеділок, 12 липня, проведуть вперше фестиваль “Петрівські субітки” з відтворенням рідкісного обряду літнього циклу – субітки (собітки), що являє собою запалення обрядових вогнищ.
Організатор дійства - Костринська сільська рада. Місце проведення - село Вишка, гора Красія (на пересадці). Початок - о16:00 за київським часом.
В програмі фестивалю:
- виступ народних ансамблів;
- фаєр-шоу;
- запалення субітки.
Приуроченість до днів християнських святих Петра і Павла (12 липня) визначила назву Петрівські. Субітки - належить до рідкісних календарних обрядів літнього циклу, що збереглися у західних слов’ян. Головна подія обряду – запалення сакральних вогнищ. Їх готували заздалегідь (за 2-3 тижні до свята) на околиці села: стягуючи старі сухі берези та ялиці, монтуючи з них високі каркаси (з 3-4 жердин заввишки 15-18 метрів). Висота субіток залежала від кількості вулиць, які брали участь у обряді. Між хлопцями різних частин села існувало змагання: чия субітка буде вищою, і горітиме довше. Зазвичай субітки розгоралися майже одночасно. Разом із вогнищем у темряві запалювалися факели, і хлопці біля субіток утворювали цікаві фігури, а потім – бігли в село дізнатися про результати змагання. Палиці з факелів закопувалися в грядку з капустою, щоб гарно вродило і капусту не поїдала попільниця та гусінь.
Основна зона побутування обряду – село Вишка Великоберезнянського району (в урочищах Магерка, Загорди, Плішка, Черевків горб, На скалі та Чертіж). Згадки про субітки (собітки, сибітки) зустрічаються в сусідніх селах району – Люта та Тихий, а також у лемків на території Словаччини. Учасники обрядодійства беруть наготовані заздалегідь факели (2-3-метрові палиці-факели), підпалюють їх й із криками «Ура, ура» й швидко рушають із ними вниз, до села. Вони йдуть вервицею, через сотню-півтори метрів зупиняються на урочищі, хвилин зо п'ять ходять колом, ходять швидко й енергійно, вигукуючи «Ура! Ура!», славялчи таким чином, мабуть, Вогонь і Сонце. О цій порі по всьому селі Вишка звідусіль чути ці ж вигуки. Так само з інших чотирьох урочищ у селі спускаються люди, в основному підлітки, з факелами, вони несуть їх вниз, у село, й кінцева мета - затушити ці «факлі», як їх тут називають, у капусті. Сенс цього обряду - закликати врожай, родючість, отримати захист від неврожаю ("від попелиці", як казали деякі місцеві). Тим часом на полонині ще догоряють субітки (вогнища). Біля них залишаються старші парубки та чоловіки, гостяться, співають народних пісень.
Безсумнівно, що Вишківські субітки - це відголос давнього звичаю купальських ігрищ з вогнями. Не всі знають назву цих вогнів - «соботки». У тлумачному словнику Брокгауза та Ефрона є стаття про соботки:
«Так називають купальські вогні білоруси, галицькі поляки і словаки в Угорщині. Влаштувавши багаття з дерева або соломи на горі або якій-небудь височині, хлопці й дівчата, узявшись за руки, стрибають навколо цих вогнів і приспівують. Найдавнішу згадку про соботки зустрічаємо у поляків Мартіна z Urzedowa (1596 р.) і Яна Кохановського (1639 р.). Звичай запалювати купальські вогні і скакати навколо і через них відомий і іншим слов'янам, але назва «соботки» ні у кого, крім білорусів, галицьких поляків і словаків тепер не зустрічається, хоча раніше воно вживалося, ймовірно, на більшому просторі: у Прусській Сілезії є гора з назвою Sobotka (нім. Zobten)».
Детальніше про свято Субітки і що воно символізує можна прочитати у нашій окремій статті ->>
- Культурно-історичний, просвітницький портал "Спадщина Предків"
