Понеділок
26 вер., 2022
    

Ukrainian English Polish

Як будували хату у давнину українці?

Рейтинг 3.5 з 5. Голосів: 31

jak-ukrainci-buduvaly-hatu

Вибір місця для нової хати

Це було одним із найважливіших обрядодійств, пов’язаних із народним житлом. При вирішенні цього питання брали до уваги багато чинників: віддаленість житла від вулиці, рельєф садиби, розташування хати щодо сторін світу тощо. Для нового житла намагались знайти таке місце, яке мало задовольняти цілий ряд вимог, зокрема:

  • щоб город за хатою та господарськими спорудами виходив до річки, ставка, на долину;
  • щоб це місце було по можливості на цілині, де земля “спокійна”;
  • на горбку, де немає вологи;
  • там, де ранком не буває роси;
  • де не ростуть дерева;
  • де колись водилася худоба, була в сім’ї злагода і не вмирали діти;
  • де можна вдало розмістити господарські споруди;
  • де є зручний під’їзд;
  • вхід до хати повинен бути із південного боку або зі сходу.

hata-ukraina-stara-poshtivka

Слід зауважити, що заборон при цьому було значно більше. Так, не можна було будувати нову хату:

  • за розмірами меншою від старої (щоб не зменшилась сім’я);
  • на, місці старої, хоча б трохи не посуваючись убік;
  • на садибі родини, де були п’яниці, злодії тощо;
  • там, де люди вимерли від пошесті;
  • де часто хворіли;
  • де були сварки та розлучення;
  • де колись вбили когось чи ще якось осквернили місце;
  • де були поховання, особливо вішальників;
  • де раніше була церква чи якесь інше святе місце;
  • де колись молотили (бо будуть чорти молотити);
  • на пустирах, вигонах, мочарах, на роздоріжжі, перехресті доріг та на межі;
  • там, де хата розділяла ділянку землі навпіл;
  • на стежках, дорогах та корчах;
  • на камінні та болотах;
  • там, де росло дерево, а особливо бузина, терен, груша і вкрай небезпечна калина;
  • де був льох чи якісь ями;
  • де був хлів чи стайня;
  • де був смітник, гноярка, місце, куди виливали помиї;
  • де скупчувалась дощова вода;
  • де була хата, яка згоріла від удару блискавки.

Крім того, щоб визначити місце для нового будинку, вдавались до будівельної магії, ворожіння. Там, де планувалося звести житло, селяни клали на ніч горнятко зі спеціально освяченою на Великдень цілющою джерельною водою й накривали його зверху окрайцем житнього хліба. Посеред ночі господар перевіряв, чи ці предмети “щось не рушало”. Якщо хліб і вода не пропали і не були зрушені зі свого місця, вважали, що “пляц” під хату вибрано добре й він є придатним для забудовування. Таке ворожіння повторювали й другої, і третьої ночі, а використовувану для нього воду надалі зберігали в пляшці як оберіг (“на якусь біду”)У деяких випадках на цьому місці сіяли жито: якщо воно росло гарно, то вважалося, що й місце гарне. Широко побутував також обряд із використанням металевого або глиняного посуду (сковорідка, горщик тощо). Під такий посуд увечері клали жмут вовни, а вранці перевіряли, чи не зволожилась вона. Якщо так, то й житло буде вологим і будувати його в цьому місці небажано.

На Поділлі, Наддніпрянщині, Поліссі вибір місця для хати здійснювали також за допомогою ворожіння з овечою вовною чи клаптем кожушини (подекуди – сковородою), яку на ніч ставили там, де збиралися закладати дім. Якщо зранку ці предмети були сухими, місце вважалося добрим. Коли ж вовна ставала вологою, а на сковорідці була роса, хату в такому вологому місці не ставили19. За іншим віруванням, яке побутувало в подолян, волога вовна – ознака доброго вибору місця, така хата буде багатою. Подібно поліщуки вірили в те, що коли на сковорідці, з якою ворожили також перед будівництвом хліва, зранку з’явиться роса, саме тут його й треба будувати, худоба буде вестись.

Усі зазначені обрядодії в далекому минулому виконували лише чоловіки, здебільшого самі майстри. В уявленнях селян майстер наділявся магічними здібностями і міг вплинути на долю майбутніх мешканців житла. Відповідно, господарі ставилися до майстра з величезною повагою та пошаною, щоби жодним чином не образити, а навпаки догодити.

Українська хата - стара світлина

Вибір часу для закладин житла

Закладати нову хату було прийнято навесні та влітку. На Поділлі будівництво починали у п’ятницю, найкраще у повню, щоб в хаті було повно. Загалом по Україні найбільш сприятливими днями вважались вівторок, четвер, п’ятниця та субота. Небажано було починати будівництво у високосний рік, понеділок, середу та на свята. Перш ніж закладати житло, довідувалися, чи не припадає це на день, присвячений комусь із святих мучеників, бо не доведеш справу до кінця. Після ж закладин уже можна було працювати всі дні, крім неділі, свят та постів (Петрівка, Спасівка).

Закладини

Цей обряд, як правило, починався рано-вранці. У центрі майбутнього житла, перед місцем, де мала бути піч, або у східному кутку південного боку ставили стілець, застелений рушником, на якому лежали хрест, букет квітів, хліб, сіль, чашка води або вина. Старший майстер брав рушник із хлібом, цілував його, промовляючи: “Господи, допоможи”, і починав роботу. Рушник, а інколи й добрий шмат тканини і гроші (своєрідний аванс) майстер забирав собі. Якщо у майстра були помічники, то найчастіше він розраховувався з ними сам.

Закладини починалися з того, що майстер робив хрест, який з ходом будівництва поступово піднімався до вершини даху (по закінченні його назавжди прибивали на горищі).

Щоб будинок стояв довго, перший камінь чи якийсь інший жертовний атрибут закладали тоді, коли пролітав крук.

Майстра на закладинах гарно поїли, годували, частували, щоб той не зарубав на кого-небудь, коли закладатиме першу підвалину; намагалися не попадати йому на очі, бо як побачить кого, то той може померти скоро чи сильно занедужати. Крім того, на закладинах, як і при зведенні нової хати, навхрест дерева не клали, бо невдовзі буде в домі мрець.

Дрібні гроші, зерно, хліб, вино, трави, квіти, зілля, часник, овечу вовну, лампадки, іконки, ладан, освячену воду, проскурки та інші жертовні атрибути (як і перший камінь, перший кілок, глиняні вальки та інші будівельні матеріали) обов’язково закладали господарі майбутнього житла. У південнозахідних районах цей обряд інколи здійснювали куми (ненаш і ненашка).

Жертовні атрибути закладались під усі чотири кутки житла, а подекуди — лише під один так званий красний куток, який, як правило, був розташований на сході. Із прийняттям християнства він став називатися також і святим.

Після того як майстер з помічниками уже встиг добре попрацювати, а господар приготував усе необхідне для трапези, родичів та сусідів запрошували на “закладини”, тобто обід на місці майбутнього житла. Таким чином сплачувалася своєрідна данина займаній природі.

За звичаєм, господар наливав чарку горілки чи вина і спочатку випивав сам, дякуючи всім, що прийшли, а потім підносив кожному по черзі, починаючи з того кінця, звідки сонце сходить. Пообідавши, гості розходились, а майстер продовжував роботу. Іноді гості допомагали йому і працювали до вечора.

українська хата

Закладання сволока

Досить важливий етап зведення житла. Під його голову (від сходу сонця) закладали різні предмети, освячені в церкві, найчастіше ладан (від ударів блискавки), а з протилежного (глухого) кінця — шматочок хліба, сіль, гроші (для достатку) та вовну — для сухості й тепла. При закладанні сволока не можна було грюкати (щоб не чаділо у новій хаті). Цей ритуал зберігся і до наших днів.

Будівельна жертва – елемент обряду закладин, своєрідний відкуп на початку будівництва нового житла. Цей обряд глибоко архаїчний: у далекому минулому для зміцнення будівлі приносили людські жертви, потім — тварин, їхні черепи, ще пізніше — рослини й нарешті — дрібні гроші. Більшість сучасних забудовників за традицією продовжують кидати монети під перший камінь фундаменту, аби гроші з хати не виводились.

Щодо подальшого будівництва хати, то його часто-густо проводили всім гуртом, так званою толокою.

Завершення будівництва (“квітка”)

По закінченні основних будівельних робіт на гребені даху ставили хрест, колоски збіжжя та букет квітів — це й була квітка. Досить часто відзначали й завершення якихось етапів будівництва. Так, після зведення стін і стелі майстер прибивав до сволока хрест і квіти. Господар у свою чергу прив’язував до сволока кожух (щоб у домі було тепло), скатертину (для чистоти й порядку), хустку з хлібом та сіллю (щоб у домі завжди був хліб-сіль). Хустка, хліб і сіль призначались у подарунок майстрові.

Обряд “квітки” зберігся й донині, оскільки його активно підтримують майстри, що зводять житло. Вивершення хати “квіткою” слугує своєрідним сигналом до того, що господареві слід розраховуватися з майстром, а господині — накривати стіл. Це яскравий приклад утрати обрядом своєї колишньої змістовності, його суто матеріального приземлення.

Слід зазначити такий прояв магічної дії, котра мала вберегти мешканців нової хати від усякого лиха, як ідея незавершеності. Закінчуючи будівництво, майстри обов’язково залишали непокритою частину даху над сіньми, вважаючи, що через цей отвір мусить вилетіти усе зло. Через декілька днів отвір все ж закривали. Крім того, після спорудження хати протягом року не можна було білити всю будівлю, а залишити хоча б невелику “латку” де-небудь, щоб не бачили сторонні люди.

Використана література:

  1. Леся Горшко. Ритуальне застосування води в традиційному будівництві горян.
  2. Тетяна Гощіцька. Обрядодії в процесі спорудження житла.
  3. Тетяна Гощіцька. Уявлення пов'язані з особою майстра-будівельника.
  4. Сілецький Р. Звичаї та обряди, пов’язані з будівництвом хати на Старосамбірщині // Старосамбірщина. – Львів: Місіонер, 2001. – С. 59.
  5. Сілецький Р. Звичаї, обряди та повір’я у традиційному житлобудівництві // Лемківщина: Історико- етнографічне дослідження. – Львів: Інститут народознавства НАНУ, 2002. – Т. 2. – С. 157
  6. Сілецький Р. Традиційні ворожіння про місце для житла в українців / Р. Сілецький // Вісник Львівського університету. Серія історична. – Львів, 2000.
  7. Сілецький Р. Вибір будівельного матеріалу в українців (заборони, прикмети, звичаї, повір’я) / Р. Сілецький // Вісник Львівського університету. Серія історична. – Львів, 2003.
  8. Сілецький Р. Майстер-будівельник у звичаях та повір’ях українців / Р. Сілецький // Вісник Львівського університету. Серія історична. – Львів, 2003
  9. Гребінь І. Обряди, пов’язані з будівництвом сільського житла // Поділля: Історико-етнографічне дослідження. – К.: Доля, 1994.
  10. Т.В. Косміна. Сільське житло Поділля.
  11. Аліна Ярова. Традиційне житло Коропського Подесення.
  12. Вовк Ф. Студії з української етнографії та антропології / Ф. Вовк. – Київ : Мистецтво, 1995. – 336 с
  13. Данилюк А. Г. Давня архітектура українського села : етнографічний нарис / А. Г. Данилюк. – Київ : Техніка, 2008. – 254 с.
  14. Данилюк А. Г. Наша Хата : етнографічний нарис про традиційне поліське житло / А. Г. Данилюк. – Луцьк : Надстир’я, 1993. – 63 с.
  15. Самойлович В. П. Народна архітектура України в ілюстраціях / В. П. Самойлович. – Київ : Абрис, 1999. – 281 с.
  16. Самойлович В. П. Українське народне житло (кінець ХІХ – початок ХХ ст.) / В. П. Самойлович. – Київ : Наукова думка, 1972.
  17. Роман Радович. Традиційне житло Південного Поділля.

© Портал SPADOK.ORG.UA


Підписатись на електронну розсилку нових матеріалів: