Субота
08 трав., 2021
      

26 найдавніших дерев'яних храмів Західної України

Рейтинг 5.0 з 5. Голосів: 3

Найдавніші дерев'яні храми Західної України

Багата на дерево Україна стала батьківщиною одного з найоригінальніших і найдосконаліших під оглядом форми й конструкції типів дерев’яного будівництва всього світу. Українське дерев’яне будівництво досягло найвищого рівня технічної й мистецької досконалості в дерев’яних церквах, котрі, розсіяні по всьому просторі України, викликають подив у місцевих і туристів. Пам'ятки дерев'яної архітектури - є важливим джерелом народних традицій і мистецтва. I хоча час невблаганний до такого нетривкого матеріалу, як дерево, все ж окремі з цих споруд збереглися до наших днів у своїх автентичних формах. Пропонуємо ознайомитися зі списком найдавніших дерев'яних храмів Західної України.

Зміст

Церква св.Параскеви в м.Сколе

Церква св. Параскеви (нині церква св. Пантелеймона) у м. Сколе Львівської області є рідкісним експонатом, на основі якогоу XVIII ст. бойки дали західноукраїнську інтерпретацію вертикальної композиції церковних споруд, відомої під назвою бойківський тип – церкви бойківської школи. Церква є найдавнішим зразком дерев'яного мистецтва бойків і належить до пам’яток архітектури Всеукраїнського значення.

Церква Параскеви-Пантелеймона у Сколе

Інтер’єр церкви організується на основі контрастного розкриття просторів. Бабинець, невисокий і перекритий настилом із брусів, контрастує з висотним розкриттям простору нави до самої основи верху, що створює враження великого простору. Верх нави в інтер’єрі скріплений двома парами перехресних балок, так званих «сволоків», які здержують відсерединну силу розтиску і дещо скріплюють верхи відхитання.

skole-cerkwa-paraskewy

Ця дерев'яна церква за своєю структурою – тризрубна, триверха, квадратні у плані зруби накриті чотиригранними шатрами, центральний зруб є значно ширшим за бічні і перекривається невисоким наметовим верхом з одним заломом. Вівтар цієї святині завершується чотиригранним дахом без заломів. Сакральну будівлю оперізує широке піддашшя, яке посилює загальне враження присадкуватості форм.

План бойківської Церкви Параскеви у Сколе

Загалом унікальність цієї дерев'яної церкви полягає у тому, що вона поєднувала народні старовинні традиції сакрального зодчества як галицької, так і бойківської школи. Споруда своєю формою подібна до церков, наприклад, в Ужку (церква св.Михаїла) або Черче (церква св.Василія).

cerkwa-paraskewy3

У 1760 р. біля храму була побудована квадратна двох'ярусна дзвіниця, яку згідно з написом на одвірку, збудував майстер Сень Шлоковець. Три з половиною століття у цьому храмі відправлялися богослужіння. Однак, після закінчення Другої світової війни церкву зачинили, а у її приміщенні згодом почав функціонувати музей народної архітектури. У 1993 р. церкву освятив Преосвященніший владика Кир Юліан і богослужіння відновилися, ще через два роки тут провели ремонтні роботи, а у 1997 р. закупили дзвони і здійснили перекриття храму. У цьому старовинному храмі зберігається ікона Богородиці, яка була колись коронована.

cerkwa-paraskewy-bojky

У 2009 у храмі через коротке замикання електромережі сталася пожежа, але на щастя, на відміну від багатьох подібних випадків, вогонь швидко загасили. Невдовзі церкву відновили.

najstarisha-bojkivkska-derevjana-cerkwa

cerkwa-davnia-bojkiv-skole

Церква Успіння Пресвятої Богородиці в с.Нижнє Синєвидне

Церква Успіння Пресвятої Богородиців с. Нижнє Синьовидне, збудована у 1803 році. Є пам’яткою архітектури національного значення (охоронний номер 1416). Вона найстаріший представник дерев'яних церков бойківської школи, який має давні пропорції внутрішніх склепінь і зовнішніх дахів щодо середньої частини. Вона має хрещатий план із незначним скороченням бокових гранчастих рамен та видовжений прямокутний бабинець. Належить до кращих одноверхих церков, де центральний верх у вигляді восьмигранного стіжкового завершення на восьмибічнику, посаджений на видимий зі зовні четверик. Північний, південний та східний зруби накриті п’ятисхилими дахами, а західний – двосхилим. За зовнішнім виглядом вона має спільні ознаки з церквами бойківського типу.

cerkwa-uspinnya-nizhnie-synevydne

Над головним входом сучасної церкви бачимо широку, відкриту галерею, яку підтримують різьблені стовпи. За своїм планом і загальними архітектурними формами церква споріднена з храмами на Покутті, що традиційно звуться гуцульськими церквами.

csm IMG 1732 654bd22c57

На території церкви насипана могила та поставлений пам’ятний хрест борцям за волю України. Від найближчих дерев`яних храмів у Карпатах святиня в Нижньому Синьовидному відрізняється не тільки кольором, але й тим, що навколо неї немає цвинтару.

csm lito2019 ae69fe34bf

Святодухівська церква у с.Верхня Рожанка

У с. Верхня Рожанка Сколівського району на пагорбі у 1804 р. була збудована Святодухівська дерев’яна церква. У цій церкві є повна відповідність між об’ємним вирішенням екстер’єру і його розкриттям в інтер’єрі. Церква бойківського типу, тризрубна, триверха, з широким, спільним піддашшям, орієнтована з півночі на південь. Праворуч від головного входу церкви є металевий значок «Товариство обезпечень „Дністер“». Біля нього на дереві зберігся напис: «Церква збудована у липні 1804 року». Зруби бабинця, нави та вівтаря квадратні в плані та виконані з ялинових брусів. Одночасно до вівтаря були прибудовані бічні приміщення. Характерна пластика верхів обумовлена конструкцією, в основі якої багатозаломність. Восьмигранне з перехватом завершення нави, через систему низьких заломів, спирається на два восьмерика, поставлених один на один, основою яких, є четверик на четверику. Аналогічним способом, але на одному восьмерику формується верх вівтаря. Завершення бабинця виростає безпосередньо з четверика на четверику. Верхи церкви завершують трьома маленькими маківками з оригінальними трираменними хрестами, на яких зображено ряд символів.

svyatoduhivska-cerkwa-verhnia-rozhanka

У 1877 році біля церкви була зведена двоярусна дзвіниця. До 1939 року церквою опікувалися брати барони Гредлі зі Сколього. У 1969 та 1977 роках церква та дзвіниця були відреставровані. Нині церква та дзвіниця мають статус пам'ятки архітектури національного значення.

cerkwa-zislannya-svyatogo-duha-verhnia-rozhanka

Церква Пресвятої Євхаристії в с.Волосянка

Церква Пресвятої Євхаристії — це дерев'яна тризрубна триверха (тридільна) церква, пам'ятка архітектури національного значення, збудована у 1804-1824 роках, стоїть в центрі села Волосянка. Нава квадратна в плані, а бабинець і вівтар – прямокутні, поставлені широким боком перпендикулярно до головної вісі споруди. Бані завершені глухими ліхтарями з маківками цибулеподібної форми. Стіни мають невеликі віконечка, під якими по периметру влаштоване піддашшя. Зі східної сторони його підтримують стовпи. Навпроти головного входу стоїть широка, приземиста дзвіниця. Біля церкви розташований старий цвинтар, який заріс бур`янами.

derevjana-cerkwa-volosianka

shema-cerkwa-volosianka

Відомо, що до Другої світової війни її покровителями були брати барони Гредлі із Сколе. Навпроти головного входу в храм стоїть широка, приземкувата дзвіниця. Церква і дзвіниця створюють яскравий ансамбль народної архітектури бойківської школи. Біля церкви є старе кладовище.

Церква Успіння Пресвятої Богородиці м.Глиняни

Церква Успіння Пресвятої Богородиці в Глинянах належить до найвиразніших і добре збережених дерев’ яних пам’яток XVIII ст. Ця церква пережила не одну реконструкцію та перебудову, однак незважаючи на усі лихоліття і природні катаклізми, ніколи не була знищеною. Так, 1886 р. у Глинянах була велика пожежа, всі будівлі обабіч храму згоріли, дерев’яна ж церква залишилася неушкодженою. За переказами людей, над храмом бачили постать Богородиці, яка тримала над церквою широко розведені  руки аж до часу, коли полум’я зникло.

derevjana-cerkwa-u-glynyanah

У 30-х рр. минулого століття храм перебував у незадовільному стані. Було вирішено, що у ньому не можна проводити Богослужінь. Церква мала бути розібрана. Однак, немов на знак протесту проти знищення храму, 1936 р. надприродним способом самовідновився почорнілий від часу запрестольний образ Розп’яття Ісуса Христа. Iз темного став яскравим і продовжував випромінювати світло ще протягом трьох тижнів. Святіший Отець Папа Пій XI 18 травня 1938 р. надав церкві Успіння Пресвятої Богородиці право проведення відпустів у свята Вознесіння Христового, Пресвятої Євхаристії, Різдва Івана Хрестителя, Успіння Пресвятої Богородиці та Воздвиження Чесного Хреста. Згодом Митрополит Андрей (Шептицький) надав церкві право проводити 12 відпустів на рік, кожної першої п’ятниці місяця.  Чудесне відновлення ікони потверджене не лише церковною владою, а й безліччю чудодійних оздоровлень, що відбувалися як у довоєнний період, так і починаючи з 
90-х рр. минулого століття, коли відродилася молитва у храмі.

Церква св.Кузьми та Дем'яна у с.Корчин

Церква святих Кузьми та Дем'яна — діюча дерев'яна бойківська церква у селі Корчин Сколівського району Львівської області. Пам'ятка місцевого значення. Церква знаходиться у Корчині Рустикальному (східній частині села), біля головної дороги в долині, біля річки Стрий.

najdavnisha-derevjana-cerkwa-u-korchyni

Церкву збудовано у 1824 році, відремонтовано — у 1890 році. Канонічна візитація (ревізія та інспекція церковного майна) церкви відбулася 1909 року.

Ікона «Святий Юрій та свята Параскева П'ятниця», кінця XV – початку XVI ст, з церкви Козьми та Дем'яна, є окрасою експозиції Національного музею у Львові. На іконі на повний зріст зображені св. Юрій і св. Параскева П'ятниця. Св. Юрій представлений у лицарському вбранні часів середньовіччя зі стягом та щитом у руках. Свята Параскева у піднятій правій руці тримає хрест, лівою благословляє. Ікона унікальна тим, що у ній виразно простежуються впливи цехового малярства Європи. Це насамперед засвідчують літери написів на іконі, виконані у готичному стилі, а також спосіб трактування бганок одягу, військових обладунків св. Юрія.

yuriy-parakeva-ikona

Церква тризрубна одноверха. Об'єм нави накритий восьмигранним шатром, який завершений глухим ліхтарем з маківкою. Бабинець і вівтар мають двосхилі дахи. По периметру будівлі влаштоване піддашшя. Входи з півдня та заходу підкреслені двосхилими дашками, які виступають з площини піддашшя. На північний-захід стоїть дзвіниця. Загалом, церква типової конструкції та класичного кольору. Біля церкви немає цвинтара.

cerkwa-demjana-kuzmy

Церква св.Михайла у с.Сможе

Церква св. Михайла — чинна дерев'яна церква, пам'ятка архітектури національного значення, знаходиться у селі Сможе Сколівського району на Львівщині. Храм розташований на сільському цвинтарі, біля автотраси М 06. Від 1979 року входить до пам'яток архітектури державного, а тепер — національного значення.

У своєму плануванні церква дерев'яна, тризрубна, триверха. Її спорудив відомий у Бескидах майстер Лука Снігур у 1874. Унікальністю церкви є закінчення двох бічних об'ємів: перехід від восьмерика до четверика відбувається за допомогою трикутних парусів, що надають храму типово бойківського пірамідального характеру. Церкву оточує піддашшя; з південного боку східного зрубу добудовано приміщення. Уся церква вкрита бляхою. Дерев'яна двоярусна дзвіниця храму (нижній ярус зрубний, верхній — каркасний) стоїть на південний захід від храму, теж з XIX століття. Дзвіницю перенесли з присілка Сможі — Долинівки.

derevjana-cerkwa-u-smoge

Храм був патроном «Інституту убогих і сиріт Станіслава графа Скарбка». Під час ІІ світової війни церква була дещо пошкоджена гранатами в лютому 1915 року, але парафіяни у 1916 році її відновили. Недалеко від церкви були вириті окопи, а на плебанії була конюшня. Тоді в селі згорів лише один будинок.

Церка Здвиження в с.Опорець

Якщо їхати потягом з Ужгорода до Львова, то після Бескидського тунелю, по правій стороні, неодмінно побачите на схилі триверху, жовтого кольору дерев`яну церкву, яка немов охоронець стереже розташоване в долині село. Збудована у 1844 році. Відомо, що її патронами були брати барони Гредлі зі Сколього. Пам'ятка архітектури національного значення.

cerkwa-oporec2

Тризрубна, великого розміру святиня, збудована майстром Біленем, яку опоясує широке піддашшя, а до вівтаря симетрично прибудовані ризниці, чомусь зацікавила мене. Був сонячний день і я зорієнтувався, що головна вісь будівлі має не класичний напрям схід-захід, а розташована з півночі на південь. В горах усе підпорядковано рельєфу, тому і церкви стоять перпендикулярно напряму схилу. Ще можна згадати про маленькі віконечка у стінах храму, типові карпатські трираменні хрести над пірамідальними верхами, триярусну дзвіницю, другий і третій ярус якої має аркади по периметру і, звичайно, цвинтар, який тягнеться від церкви вгору по схилі. Взагалі, у гірських (та й багатьох рівнинних) селах, цвинтарі нагадують дикі джунглі з усіляких бур`янів і кущів, серед яких сиротливо виглядають бетонні та металеві хрести.

cerkwa-oporec

Церква Миколая в с.Мала Горожанка

Церква Миколая в селі Мала Горожанка - пам'ятка архітектури національного значення, розташовується на східній околиці села, біля головної дороги. Найдавніші згадки про неї походять з 1515 р. Існуюча дерев`яна церква збудована як монастирська у 1688 (1682) р. Після ліквідації монастиря перебудована у 1746 р. (за іншими даними - у 1720 р.). Легенда каже, що церква була перенесена з іншого місця (те саме розповідають місцеві мешканці).

derevjana-cerkwa-mala-gorozhanka

Акт візитації (перевірки парафії) 1764 р. говорить про неї, як двоверху. Ремонти 1930-х рр. частково змінили її  силует. Будівля тризрубна, триверха розміром 15,0 м. х 7,5 м., її опоясує стрімке піддашшя. На північній стіні нави, висить великий образ св.Миколая. Наву і вівтар вінчають сплюснені бані, бабинець перекритий чотирисхилим наметом. Оригінальні хрести над верхами церкви замінили на сучасні. Іконостас XVIIст. чотириярусний, різьблений і золочений. Одвірки царських врат, згідно з написом на них, виконані у 1778 р. майстром Миколою Урбановичем. Поряд з церквою, на північний-захід від неї розташована двоярусна дерев`яна дзвіниця, розміром 4,3 м. х 4,3 м, збудована у 1713 р. Реставрована у 1804 р. майстрами Федором Федасом, Петром Мандуєм та Кузем Данилівом. У 1962-1989 рр. церква стояла закритою. Ремонтована в кінці 2000-х рр.

Церква Введення в с.Велика Горожанка

Церква Введення в храм Пресвятої Богородиці в с. Велика Горожанна — дерев'яна церква у селі Велика Горожанна Миколаївського району Львівської області України. Зведена у 1798 році, разом із дзвіницею мала статус пам'ятки архітектури місцевого значення (охоронні № 467/1-М і № 467/2-М). Була найбільшою дерев'яною сакральною спорудою Львівщини.

velyka-gorozhanka-cerkwa

Перша згадка про церкву в селі Велика Горожанна датована 1515 роком. У 1798 році звели дерев'яну церкву Введення Богородиці, замість старої, збудованої 1720 року. У 1862 та 1922 роках проводили реконструкцію церковної будівлі. Станом на 1930 рік цекрва підпорядковувалася Комарнянському деканату Перемишльської єпархії греко-католицької церкви, парафія нараховувала 2 107 осіб. При церкві діяли читальня товариства «Просвіта» і семикласна школа.

За незалежної України церква перейшла у підпорядкування до Миколаївського деканату Стрийської єпархії УГКЦ. В серпні 2018 року в церкві була пожежа. Незважаючи на зусилля пожежників, церква вигоріла зсередини повністю, три найбільші бані обвалилися, також пожежа знищила все церковне майно та інвентар. Вдалося врятувати лише дерев'яну дзвіницю. Однією з імовірних причин пожежі є несправності, замикання в електромережі.

Church of the Presentation of Mary Velyka Horozhanna 01

Дерев'яна церква у Великій Горожанні первісно була тризрубною і триверхою, кожен із зрубів завершувався восьмериком (нижчими над бабинцем і вівтарем, вищим над навою), увінчаним шоломовою банею із заломом. Пізніше, найімовірніше — при реконструкції 1862 року, будівлю церкви значно розширили, добудувавши до бабинця ще один зруб, увінчаний парою шоломових бань на двох восьмериках, завдяки чому церква у Великій Горожанні стала чотиризрубною і п'ятиверхою, видовженою у плані. До вівтарної частини прибудували захристію, вкриту трисхилим дахом. Будівлю церкви оточувало високе піддашшя.

cerkwa-velyka-gorozhanka

В інтер'єрі церкви зберігався різьблений іконостас XVIII ст., нижній ярус якого вирізнявся рокайлевими мотивами. Також в церкві раніше висів портрет єрусалимського патріарха Якова роботи львівського майстра Йова Кондзелевича, його передали до Національного музею у Львові. На надпоріжнику південних дверей нави був напис «Та церква збудована: Року Божого — 1798».

Неподалік, на північний захід від церкви стояла дерев'яна триярусна, вкрита наметовим дахом дзвіниця, перший ярус — зрубного типу, другий і третій — стовпові, під дахом — відкрита аркада із підсябиттям. Біля дзвіниці стояла фігура Пресвятої Богородиці.

Церква Собору Пресвятої Богородиці у с.Матків

Дерев’яна церква Собору Пресвятої Богородиці (або святого Дмитрія)  в селі Матків, споруджена 1838 року. Воістину благодатне, сповнене сакральною гірською енергією місце. Матківська дерев'яна церковиця - вершина української народної архітектури. Цей архітектурний шедевр, який своїми численними заломами нагадує китайську пагоду, більшість фахівців вважає найкращим серед 70-ти збережених до сьогоднішніх днів храмів бойківського типу. Храм входить до реєстру пам’яток архітектури національного значення,  а у 2013 році церкву Собору Пресвятої Богородиці було включено до списку світової спадщини ЮНЕСКО.

derevjanyi-hram-matkiv

Село Матків розташоване в карпатських Бескидах, на території етнічної Бойківщини, неподалік від міжнародної траси Київ-Чоп. Село мальовничо розкинулося на гірських пасмах в долині річки Стрий, зберігши історично сформований вільний характер забудови, яка вдало вписана в навколишні ландшафти. Перша письмова згадка про Матків датується 1538 роком, коли польська королева Бона скликала комісію для розмежування королівських та шляхетських сіл. У ті часи село поряд з іншими населеними пунктами належало дідичеві Думці Височанському, пізніше – одному з його синів. Згодом Матків став родинним гніздом шляхетського роду Матковських, витоки якого пов’язують з угорським графом Іваном Волохом.

matkiv-cerkwa-pagoda

Точна дата побудови першого храму в Маткові невідома, але згадки про нього під назвою церкви Втечі до Єгипту Пресвятої Богородиці, існують принаймні з XVIII століття. Проте на початку наступного сторіччя ця церква перебувала уже не в найкращому стані І громада вирішила збудувати на її місці новий храм. Цю дерев’яну церкву-красуню звели у 1838 році майстри Іван Мельникович та Василь Іваникович, про що свідчив тепер закритий напис на одвірку південних дверей до нави. На головному західному порталі зберігся напис польською мовою: «Tey swiatyni fundamenta», на лівому одвірку напис з датою спорудження: «Zalozone dnia 21 czerw.», на правому: «Roku 1838».

matkiv-09

Цікаво, що робочою силою на будові храму в основному були жінки – чоловіче населення села у ті роки масово було рекрутовано до війська Австро-угорської імперії. Тож нова церква була ще й своєрідною офірою Богові задля повернення чоловік і синів додому. Новозбудований храм освятили на честь Собору Пресвятої Богородиці. Це церква бойківського типу –  тризрубна, триверха, з багатьма заломами над кожним куполом, що придають їй вигляд ялинки або типової китайської пагоди.

Квадратні зруби розташовані по осі захід-схід. Нава є дещо ширшою за бабинець і вівтар, до якого з обох боків прилягають невеликі прямокутні ризниці. Основні об’єми завершують восьмибічні верхи: над навою з п’ятьма заломами, а над вівтарем і бабинцем — з чотирма. Верхи увінчані шоломовими банями з маківками і хрестами. Оперізує церкву піддашшя оперте на східчасті виступи вінців зрубів, під яким на західному фасаді влаштований засклений ґанок. Опасання церкви має чітку прямокутну форму і великий винос, під яким ховається низ церкви. Стіни підопасання, надопасання і заломів шальовані вертикально дошками й лиштвами. Первісно храм повністю був вкритий гонтом, нині на його стінах шалівка, а на маківках бляха.

cerkwa-matkiv-fantastychna

Для внутрішнього простору усіх зрубів характерне висотне розкриття. Центральну наву з’єднано з бабинцем високою аркою. Уздовж стін бабинця розташовані хори у вигляді широкої галереї, які виходять у центральний зруб. Інтер’єр вкритий стінописом кінця ХІХ століття. Збереглися також тогочасні іконостас з різьбленими царськими вратами, бічні вівтарі, старі лави й церковне начиння.

matkiv-vyglyad

На південний захід від церкви розташована дерев’яна дзвіниця – квадратна в плані, триярусна, з балконом на другому ярусі, зверненим у бік невеликої площі перед південним фасадом церкви. Споруду вкрито наметовим дахом з колосниковою галереєю над ним. Дзвіниця, яка, як теж є пам’яткою архітектури національного значення, майже на століття молодша від церкви: її у  1924 році збудував майстер Михайло Веклич.

matkivska-velychna-cerkwa

У першій половині ХХ століття церква Собору Пресвятої Богородиці зазнала кількох перебудов. Так, 1928 року до вівтарного зрубу з обох боків прибудували прямокутні в плані жертовник і дияконник, а первісний триарковий ґанок західної стіни бабинця перетворили на закритий тамбур. У 1939-му під час ремонту змінено інтер’єр: первісно відкриті внутрішні простори трьох частин церкви перекриті купольним склепінням на рівні першого залому. Храм ьуло піднято на бетонний підмурівок, аби зберегти його від проникнення вологи. Тоді ж дахи і верхи церкви та дзвіниці, первісно укриті ґонтом, покрили оцинкованою сталлю.

derevjana-cerkwa-matkiv-verhy-banya

У радянські часи комуністична влада закрила церкву (це сталося у 1949 році). Відчинено її було лише через 40 років, у 1989-му.  Храм було наново освячено на честь святого Дмитрія, нині він належить місцевій громаді Української греко-католицької церкви.

matkiv-07-1

У червні 2010 року матківську церкву ледь не спіткало лихо, внеї влучила блискавка, і лише надійність автоматичної системи пожежегасіння врятувала святиню від загибелі. А трьома рокамі пізніше сталася знаменна подія – 21 червня 2013 року на 37-й сесії Комітету Світової спадщини ЮНЕСКО, що проходила у Камбоджі, церква Собору Пресвятої Богородиці, разом з сімома іншими дерев’яними церквами карпатського регіону України, була включена у список світової спадщини ЮНЕСКО.

Церка святого Михайла в с. Ужок

Церква святого архангела Михаїла, яка знаходиться в селищі Ужок, Великоберезнянського району, Закарпатської області є однією з найяскравіших пам`яток Українських Карпат, була зведена у 1745 р. у стилі бойківської школи народної архітектури і розташована під Ужоцьким перевалом, на схилі високого пагорба. Згідно з історичними даними, храм збудували народні майстри – Павло Тонів із сусіднього села Бітля з львівської сторони Карпат та Іван Циганин із села Тихого, що на околиці с. Ужок.

derevjana-cerkwa-uzhok

З моменту закінчення будівництва (червень 1745) і донині храм відвідують жителі села, з покоління в покоління передавали історію цього надзвичайно цікавого будівлі. Головною особливістю є те, що церква була побудована без єдиного цвяха, витримана в бойківському стилі і розташована на схилі пагорба. У червні 2013 року церква св. Михайла була включена в список Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

uzhok-cerkwa

Ця дерев'яна церква – тридільна, триверха, збудована з ялинових брусів, покрита ґонтом, відзначається своїми лаконічними формами, серед трьох квадратних у плані зрубів домінує центральний, верх якого має два квадратних заломи і шатрове завершення. Для бабинця характерне більш низьке завершення з одним заломом. Покрівля виготовлена із шинглів – спеціально вирізьблених дерев'яних дощечок, довжина яких становить 30см., а ширина – 10см. Особливістю будівництва цієї церкви є те, що вона була зведена без жодного цвяха. Широке опасання, охоплюючи всю будівлю, надає їй компактного вигляду. У храмовому інтер'єрі спостерігається своєрідний контраст між напівтемним низьким бабинцем і величним розкритим простором центральної нави. Коли людина із темного бабинця потрапляє в урочисту, гарно освітлену центральну частину храму, створюється враження, що внутрішній простір цієї будівлі є набагато більшим, ніж насправді. Безперечно, такий ефект використовували талановиті народні будівничі. Крім того, тут привертає увагу фігурно прорізаний прохід із бабинця до нави, а особливо вражають Царські врата, збереглися різьблення іконостасу XVІІІ ст., окремі фрагменти старого різьблення, що виграють позолотою у сонячних променях та кивот у святилищі.

cerkwa-uzhok-unesko

Церква Успіння у с.Тухолька

Церква Успіння Пресвятої Богородиці у с.Тухолька - дерев'яна церква збудована у 1858 р. (за іншими даними у 1845 р.) поблизу дороги до села Климець, на невисокому хребті, найхарактерніша пам’ятка дерев’яної культури бойківського типу. Вона стоїть на узгір’ї серед дерев на північ від шосейної дороги, що веде на Закарпаття.

До 1939 р. її покровителями були відомі промисловці та меценати брати барони Гредлі зі Сколього. На великому металевому хресті напроти церкви є таблиця з короткою історією святині у період 2-ї половини ХХ ст.: "8.ІХ.1961 р. - церква перестала бути діючою. 19.І.1988 - перше Богоявленьє освящення води на річці. 10.IV.1988 - перше посвящення Паски Христової. 29.V.1988 - відкриття церкви і перше богослужіння. 20.ХІ.1988 - надання священика Олексія Юрійовича. 27.ХІ.1988 - приїзд Владики в честь 1000 річчя". Поруч ще одна пам'ятна таблиця: "Въ рочницю заложеня читальнъ заведенія брацтва найсв. тайнъ. та запровадженя загальной тверезости въ день св. о. Николая 1895 р. Памятникъ сей поставили зъ вдячности ку г: Богу члены сихъ товариствъ".

cerkwa-uspinnya-tuholka

Церква знаходиться за кілометр на південь від центру Тухольки. Перша письмова згадка про село датується 1552 роком. Першими поселенцями села були люди із села Тухля

Це тризрубна триверха будівля підвалини якої опираються на кам'яну підкладку. Орієнтована вівтарем на північний-схід. До вівтаря від заходу прибудована ризниця, накрита трисхилим дахом на гребені якого влаштований ліхтар з маківкою. На другому ярусі бабинця є емпора (каплиця над бабинцем), яку зовні оточує аркадова галерея. До неї ведуть зовнішні дерев'яні сходи, а вхід до емпори захищають масивні металеві двері. Оскільки емпора нависає над бабинцем, то під піддашшям яке опоясує святиню зробили невеликий рівноширокий присінок. Стіни під опасанням складаються з відкритих брусів зрубу, стіни над опасанням і присінку - вертикально шальовані дошками. Наву завершує четверик з одним заломом, на якому восьмерик також з одним заломом, накритий витягнутої форми банею з ліхтарем та маківкою. Вівтарна частина під опасанням квадратова у плані, над опасанням - п'ятибічна з восьмериком на два заломи, накрита низьким восьмибічним наметом з ліхтарем і маківкою. На трисхилому даху над емпорою влаштували світловий восьмерик на два заломи, завершений як над вівтарем.

tuholka-cerkwa

tuxolka2

На осі церкви, на південь від неї знаходиться дерев'яна квадратова у плані двоярусна дзвіниця, збудована у 1862 році (напис на надпоріжнику вхідних дверей), накрита восьмибічним наметовим дахом, який вінчає ліхтар з маківкою.

cerkwa-tuholka-posylannia

П'ятницька церква в с.Стара Сіль

Церква Параскеви П'ятниці у селі Стара Сіль, Самбірського району, Львівської області - прийнято вважати найстаршою збереженою на Львівщині і, можливо, навіть найстаршою в Україні. Роком народження її вважають 1440-й. Також вважається, що за віком з поміж українських дерев’яних храмів вона поступається тільки церкві святого Миколая Чудотворця із села Колодне на Тячівщині у Закарпатті, два зруби якої датують 1428 роком.

pyatnycka-cerkwa-stara-sil

У часи князя Лева Даниловича ченці заснували у нинішній Старій Солі монастир, який проіснував до першої половини XVI століття. А монастирській церкві окремим привілеєм 1543 року року Зигмунд І Старий надав статус парохіяльної та ґрунти в користування. До сьогодні немає єдиної думки, чи у привілеї йдеться про новозбудовану церкву, чи реконструйовану чернечу.

У XVIII столітті над бабинцем храму Параскеви влаштували емпору з аркадовою галереєю, а верх нави і вівтаря переробили. Тоді ж був встановлений бічний вівтар святого Миколи. Найдавніший збережений опис церкви походить з інвентаря 1833 року. У 1830-х роках провели також суттєве відновлення споруди – підвели мурований фундамент з криптою, добудували захристію та поновили ґонтове покриття. Про це описано в інвентарі 1848 року. Уже під час низки порівняно недавніх ремонтів, здійснених впродовж ХХ століття, ґонт поступово замінили на бляшане покриття  Цікаво, що на відміну від багатьох інших давніх церков, старосільська Параскева залишалася діючою і в радянський період.

Stara Sil Pyatn-28st

2004 року під час чергової і вкрай необхідної реконструкції було розібрано північну ризницю, зрізали випусти і вивели новий фундамент під ризницю та вимурували її. Під час реставрації очистили та відполірували стіни храму зсередини та вкрили воском за давньою технологією. Усунули трухляві частини конструкцій храму і замінили на нові.10 листопада 2010 року реставровану церкву освятив владика Юліян Вороновський.

Поруч із церквою розташована мальовнича дерев’яна дзвіниця XVII століття. Бажано не полінуватися піднятися на неї, щоби зблизька оглянути масивні дзвони та помилуватися чудовою панорамою на Стару Сіль, її могутній костел та власне на церкву Параскеви П’ятниці.

Церква Параскеви П'ятниці у селі Стара Сіль

Перша згадка про село Стара Сіль датована ще 1255 роком. Назва селища говорить сама за себе – з давніх давен ченці варили тут сіль. Саме завдяки солі територія розвивалася і розвинулася аж до містечка, яке назване на німецьку манеру Зальцборком. У 1421 році воно отримало Магдебурське право і привілей проводити аж по дві ярмарки на тиждень.

Церква Святого Духа у с.Потелич

Церква Святого Духа в селі Потелич Жовківського району Львівської області внесена до світової спадщини ЮНЕСКО, її вважають однією з найдавніших дерев’яних сакральних споруд Львівщини. Цей храм був побудований на місці колишньої церкви святих Бориса і Гліба завдяки коштам місцевих гончарів близько 1502 року, хоча в деяких джерелах можна зустріти 1555 рік. Спочатку це був тризрубний одноверхий храм, та у 1736 році майстер Казимир Домінікович перебудував верх з вівтарем, внаслідок чого сьогодні перед нами двоверха церква з бароковою банею.

DSC01059-Rawa-1024x680

Унікальну мистецьку цінність становлять іконостас і стінопис, які збереглися в інтер’єрі храму. Розписи храму виконані близько 1620 року кількома майстрами. Керівником художників міг бути Іван Маляр, який на той час мешкав у Потеличі. Стінописи храму складають одну чітку сюжетну лінію життя і смерті Ісуса Христа, особливу увагу привертають цикли «Страстей» та «Оплакування». Цікаво зауважити, що в чині «Оплакування» представлені українські святі: Володимир Великий, княгиня Ольга, Києво-Печерські святі Антоній і Феодосій.

DSC01051-Rawa-1024x711

Центральне місце в композиції «Страстей» займає великий образ «Успіння Богородиці», довкола якого у п’ятьох рядах представлено понад 20 страсних сюжетів від «Входу Господнього в Єрусалим» до «Воскресіння». Цей стінопис розміщений на північній, холодній частині храму. На південній частині зображена «Богородиця Печерська зі святими Антонієм та Феодосієм».

Церква Зішестя Святого Духа у м.Рогатин

Церква Святого Духа у Рогатині (Рогатинська Святодухівська церква, більш правильна назва Церква Зішестя Святого Духа, як це підписано в іконостасі церкви) — найстаріша збережена в Україні дерев'яна церква, у місті Рогатині Івано-Франківської області, пам'ятка народної архітектури та монументального мистецтва національного значення. Нині (2000-ні) використовується як музейний заклад, офіційна назва «Музей-пам'ятка дерев'яної архітектури і живопису XVI—XIX століть», складова (разом із художньо-краєзнавчим музеєм) Музейного комплексу в місті Рогатині, що є філіалом обласного художнього музею. Завідувачем музейного комплексу у місті Рогатині-філії Музею мистецтв Прикарпаття є Петрів Тетяна Василівна. 21 червня 2013 року на 37-й сесії Комітету Світової спадщини ЮНЕСКО, що проходила у Камбоджі, Церква Святого Духа, разом з іншими дерев'яними церквами карпатського регіону, була включена у список світової спадщини ЮНЕСКО.

cerkwa-u-rogatyni2

Церква Святого Духа в Рогатині побудована, імовірно, в 1-й половині XVII століття, хоча й дотепер офіційно датується 1598 роком — ця дата була віднайдена в інтер'єрі церкви на північній стіні центрального зрубу (нави) і прочитана парохом церкви о. Іполитом Дзеровичем наприкінці XIX століття. Попри розбіжність у думках вчених і дослідників храму щодо дати його спорудження, рогатинська Церква Святого Духа є одним із найдавніших дерев'яних храмів України.

cerkwa-u-rogatyni

Церква Святого Духа — дерев'яна, тризрубна, одноверха, з квадратним центральним зрубом, гранчастим п'ятистінним вівтарем та подовженим бабинцем. Центральний зруб перекритий квадратним верхом з двома заломами. Попри існування різних точок зору на дату зведення споруди (1598, 1644—1645, 1648 рр. тощо), її можна віднести до архаїчних пам'яток дерев'яної архітектури Галичини. І хоча первісний вигляд церкви дещо змінено у XIX столітті — прибудовою дзвіниці, а також влаштуванням над центральним верхом додаткового восьмерика з аркадною сиґнатуркою та струнким восьмигранним наметом у завершенні, визначальні риси цього класичного зразка найдавніших українських дерев'яних храмів залишилися майже без змін.

Композиційну основу пам'ятки становлять монументальний четверик нави з шестигранними зрубами бабинця й вівтаря, а також приставлена до західної стіни бабинця каркасна дзвіниця квадратної в плані форми. Триярусна наметова дзвіниця й, особливо, центральний об'єм церкви з розвиненим двозаломним чотиригранним верхом помітно домінують у загальній композиції споруди, в той час як невисокі приміщення бабинця та вівтаря під дво- і п'ятисхилим дахом відіграють другорядну роль. Попри відмінність окремих частин пам'ятки за висотою, формою та розмірами в плані, всі вони сприймаються як єдине ціле. Цьому сприяють вдало знайдені співвідношення поміж ними та влаштування по периметру будівлі розлогого піддашшя на фігурних кронштейнах.

rogatyn-cerkwa-sw-duha

При церкві діяло одне з перших в Україні церковних братств, коштами якого створено унікальний ренесансно-бароковий іконостас, що датується 1650 роком та є одним з трьох найстаріших, збережених до нашого часу, іконостасів України. У 1656 році братству при церкві Святого Духа в Рогатині львівським єпископом Арсенієм Желиборським надано диплому.

У 1760 році здійснений перший повний опис церкви, — складений візитатором о. Миколою Шадурським. 1800 року Рогатинська церква Святого Духа стає дочірньою парохією Різдва Пресвятої Богородиці в Рогатині. У XIX столітті до бабинця прибудовано дзвіницю. У 1885 році художник Юліан Макаревич реставрував іконостас церкви, після чого він експонувався на археологічно-етнографічній виставці у Львові. А 1895 року здійснювалась реставрація храму під керівництвом львівського архітектора М. Ковальчука на виділені Галицьким сеймом 2 000 злотих. На початку XX століття в результаті ремонту даху змінено форму маківки нави та форму даху вівтаря. У 1941 та вже по війні проводились ремонтні роботи на ґонтовому даху церкви. У 1963 році Святодухівську церкву включено до Державного реєстру пам'яток архітектури національного значення постановою № 970 РМУ від 24 серпня 1963 року під охоронним номером 243. У 1980—82 роки у пам'ятці проводились ґрунтовні реставраційні роботи під керівництвом архітектора Івана Могитича, і вже наступного (6 серпня 1983 року) в храмі було відкрито відділ (нині філіал) Івано-Франківського художнього музею. У 1999 році було здійснено заміну ґонтового перекриття церкви та дзвіниці.

Церква святої Трійці у м. Жовква

Церква Пресвятої Трійці — дерев'яна церква у м. Жовква Львівської області, споруджена 1720 року. Видатна пам'ятка архітектури та монументального мистецтва галицької школи. 21 червня 2013 року на 37-й сесії Комітету Світової спадщини ЮНЕСКО, що проходила у Камбоджі, Церква Пресвятої Трійці, разом з іншими дерев'яними церквами карпатського регіону, була внесена до списку світової спадщини ЮНЕСКО.

zhowkwa-cerkwa

Першу будівлю церкви звели 1601 року. 17 червня 1719 року в місті спалахнула пожежа, яка поширилася на схід і знищила все Львівське передмістя. Тоді згорів і храм Пресвятої Трійці. Нову церкву, що збереглася й донині, було збудовано у 1720 році коштом парафіян та королевича Костянтина Владислава Собєського на місці згорілої. Приміщення церкви було передано у користування музею, а вже в часи незалежності було передано спочатку православній, а потім греко-католицькій громаді. Храм належав УГКЦ з часу заснування. В 1993 церква знову передана вірянам УГКЦ.

Церква становить собою дерев'яну тризрубну будівлю із цегляною добудовою — ризницею. Білокам'яне обрамлення вікон та портал перенесені сюди із розібраної замкової вежі. У церкві знаходиться п'ятиярусний іконостас, що налічує приблизно 50 ікон, створений майстрами Жовківської школи малярства та різьби Івана Рутковича на початку XVIII ст. В іконописі втілено новаторський пошук — образи святих наділені елементами українського типажу. Іконостас виготовлений з липи, його декор має глибоке різьблення, котре виконав Ігнатій Стобенський. У 1978—79 роках церкву і, зокрема, іконостас було реставровано.

Церква святого Юрія у м. Дрогобич

Церква святого Юрія в Дрогобичі – спадщина ЮНЕСКО. Цікавою є історія про «перевезення» церкви. Первісний дерев’яний храм на цьому місці був у ХV столітті. Та приблизно у 1656 році зі с. Надіївка, що поблизу Долини, привезли іншу розібрану церкву. «Перевезену» сакральну споруду, мовляв, обміняли на сіль і притягнули на волах до Дрогобича. Одні джерела кажуть, що з того матеріалу добудували вже існуючу церкву. Інші схиляються до думки, що сучасна церква св. Юрія і є тою, що перевезли з Надіївки. Ще більш малоймовірні версії кажуть, що буцімто церкву перевезли аж з-під Москви, ну або з Києва. І хоч протягом свого існування, церква бачила і перебудови, і ремонти, та її вигляд лишився збереженим з ХVІІ століття. З того ж часу (1678 рік) походить і дзвіниця біля храму.

cerkwa-yura-barokko

Розписи на стінах храму виконав місцевий художник знаний як Стефан Маляр. Цікавим є зображення Древа від кореня Ієсеєва над хорами.

У 2012 році на подвір’ї церкви був встановлений рекорд, занесений до Книги рекордів України: на великодні свята у гаївках взяли участь, як мінімум, 5 583 учасники – так відбулася перша Велика Гаївка за історію незалежної України.

foto-hram-yura-drogobych

Церква святої Параскеви у с.Крехів

Церкву святої Параскеви у селі Крехів Жовківського району вважають найдосконалішою за пропорційним устроєм. Цей тризрубний і триверхий храм був побудований на території Крехівського монастиря у 1658 році на зразок Преображенської церкви чоловічої обителі. У 1720 році церкву разом із дзвіницею перенесли в саме село, де у 1724 році над її частковою реставрацією працював майстер Іван Хом’юк. Слід зауважити, що від початку свого будівництва церква чудом не зазнала жодних значних змін, окрім невеличкої прибудови до вівтарної частини.

krehivska-derevjana-cerkwa

Дослідники стверджують, що церква св. Параскеви довгий час була взірцем для будівництва інших храмів регіону, серед яких і Троїцька церква в Жовкві. Тут теж знаходиться іконостас Рутковича, який, за переказами, вкінці ХІХ століття хотіли купити англійці, та селяни відмовилися.

dzvinycia-cerkwy-u-krehowi

Тепер замість втраченої ґонти зеленіє металочерепиця на перших ярусах церкви і дзвіниці, а зверху – бляшане покриття. До речі, дзвіниця церкви мала раніше характер чатової вежі, через яку була в’їзна брама на церковне подвір’я.

Церква св.Микити у с.Дернів

Храм святого Микити у с. Дернів (Кам’янка-Бузький район) унікальний тим, що збережений у первісному вигляді - без прибудов, із дерев’яним покриттям, тризрубний і одноверхий. Та попри те, що споруда і належить до пам’яток архітектури національного значення, останній раз храм реставрували у 1977 році під керівництвом архітектора Богдана Кіндзельського, та зараз під час дощу деякі частини даху церкви виступають у ролі друшляку.

Дерев'яна церква святого Микита у селі Дернів

Цеква тризрубна, одноверха. Зі сходу і заходу до центрального квадратного зрубу прилягають менші рівні квадратні зруби. Ця сакральна споруда має ґонтове покриття, а у її інтер'єрі центральний простір висотно розкривається у напрямку до зеніту. Дата будівництва храму вирізьблена просто на одвірку дверей 1666 р.

13481 5ff ht8l3p

До 40-х років XX ст. храмом опікувалася місцева землевласниця – Броніслава Вислоцька. Після Другої світової війни тут функціонував музей, а згодом – дитячий садочок, внаслідок цього від інтер'єру церкви майже нічого не залишилося. Дзвіниця відсутня. У 1977 р. у храмі відбувалися відновлювально-реставраційні роботи під керівництвом архітектора Богдана Кіндзельського (1933-2001). Цей храм відзначається унікальною красою, належить до найдосконаліших пам'яток і вважається шедевром народної архітектури галицької школи.

Церква святого Миколая Чудотворця у с.Колодне

Церква святого Миколая Чудотворця у селі Колодне Тячівського району Закарпатської області — одна з найвидатніших та найдавніших пам'яток українського церковного будівництва, являє собою цікавий приклад синтезу архітектури, монументального настінного живопису і прикладного декоративного мистецтва XV-XVIII століть. Первісно збудована 1470 року. Пам'ятка архітектури всеукраїнського значення (охоронний № 205). Найдавніший дерев'яний храм України. XVI ст. 

Церква стоїть на невеликому пагорбі в центрі села біля перехрестя головної вулиці й гірського потічка, що оперезує західну межу церковного подвір'я. Згідно з місцевими переказами, церква св. Миколая була головною церквою православного монастиря, колись розташованого в урочищі Одарів. Там вона простояла 330 років, і у 1800 року, коли за розпорядженням австрійської влади, Йосифінська касата, монастир було закрито, була перенесена на своє нинішнє місце.

cerkwa-kolodne

Відомий дослідник закарпатської сакральної архітектури Михайло Сирохман стверджує, що збудували церкву первісно у Кричівському урочищі Одарів у 1470 році, де була головною церквою православного монастиря. А у 1800-му, коли за розпорядженням австрійської влади, монастир було закрито, перевезли на підводах, запряжених волами, до Колодного. Тут, на пагорбі у центрі села, серед кремезних дубів храм височіє і зараз. Найдавнішими є стіни храму з 12-метрових колод на кам'яному фундаменті, складеному насухо. Зруби надбудовано у XVI сторіччі. У XVII або другій половині XVIII ст. перебудували вежу і прибудували галерею над бабинцем та ґанок на різьблених стовпчиках. На стінах храму збереглися напівстерті фрагменти настінного розпису ХVIII ст. майстра-дворянина  Антонія Валі – обличчя святих. Всередині церкви є кам’яний престол.

mykolaivska-cerkwa-kolodne-galereja

Як свідчать записи у радянських архітектурних довідниках, востаннє реставраційні роботи всередині храму проводились у 1970-1971 рр. Тоді ж на реставрацію до Львова відвезли іконостас XVII ст., та, на жаль, до храму не повернули.

Церква св.Миколи у с.Нижня Апша

Дерев'яна церква св. Миколи (Нижня Апша) — дерев'яна церква, яка знаходиться у селі Нижня Апша, Хустського району, Закарпатської області. Тригранний вівтарний зруб з маленьким арковим віконцем є найдавнішою частиною. Такі ж архаїчні віконця прорізають бічні стіни. Усі частини церкви вкрито спільним двосхилим дахом з виносом над входом і стрімким поворотом площини над вівтарем. Центральну і східну частини перекрито арковими склепіннями, над бабинцем – плоске перекриття.

cerkwa-nyzhnia-apsha

Дерев'яна церква Св. Миколи Чудотворця, споруджена 1604 року (за іншими даними – 1561) з наступними перебудовами у XVIII сторіччі. У 1751 році згадується лише одна церква (з гарною вежею, гарними образами прикрашена, з двома дзвонами). Нижня церква належить до дуже вузького кола кількох найдавніших дерев'яних пам'яток Закарпаття. Церква чудово вирішена в пропорціях – храм гордо увінчує вершину пагорба, догори злітає висока вежа зі шпилем – найдосконаліша за гармонією і рівновагою частин. Вишуканий стрункий силует церкви і одноярусна каркасна дерев'яна мінідзвіниця під восьмисхилим шатром сприймаються з будь-якого боку як довершений архітектурний ансамбль. Церква довго стояла закритою і була перетворена на музей народного побуту. Реставрацію проведено у 1969 році. У 1994 році церкву повернуто греко- католицькій громаді.

Церква св.Михаїла у с.Крайниково

Церква святого архистратига Михаїла — дерев'яна церква, зразок мармароської готики, яка знаходиться у селі Крайниково, Хустського району, Закарпатської області. Пам'ятка архітектури національного значення, охоронний номер 217/1. Готична будівля, двозрубна, тридільна, з меншим за розміром східним зрубом. Висота церкви — 25 метрів, довжина — 14 метрів. Споруду утворюють два зруби, збудовані з дубових колод. Зруб нави з бабинцем має опасання і високий двосхилий дах. Значно менший вівтарний зруб вкрито стрімким дахом. На західному фасаді бабинець продовжений закритим ґанком з аркоподібними прорізами. Такі ж віконця має вівтар. Вікна нави — квадратні, заґратовані кованими «готичними» прутами з вигнутими «вусиками». Над ґанком, вище опасання, влаштовано відкриту галерею. Мотив аркади повторено у формі голосниць під шатром вежі.

krainikowo-cerkwa

Михайло Сирохман так пише про цю церкву: "Церква Св. Михайла — ще один геніальний витвір з дерева, розташований тут майже на рівному місці, на галявині між дубами — однолітками церкви. За переказами перше село було в урочищі Голди за 2-3 км на схід від теперішнього села, а перша дерев'яна церква стояла на пагорбі Церквище. Люди вмирали від епідемії чуми і село відродилося на новому місці, де біля джерела поставили церкву."

krainikowo2

У церкві є намісна ікона Богородиці з підписом: "маларь Яворски з Вілокъ сей образь: купиль благородний отєць Алексей со женою своею Ана со чади своіми свіащенимь Михаіломь и Василимь за золотихь угорскихза свое отпущение гріховь и за поме[р]ших от віка родичовь своіхь свщенаго Іереіа Ніколаіа Михаіа ану Марию Штефана Ивана и прочиї 1766 sмісіаца сефем дніа 3".

krainikowo-gotyka

Свято-Миколаївська церква у с.Чорноголова

Свято-Миколаївська церква — дерев'яна церква, яка знаходиться у селі Чорноголова, Великоберезнянського району, Закарпатської області. Належить до найкращих зразків закарпатської народної архітектури. Є пам'яткою дерев'яної архітектури, в дереві якого втілені досягнення бароко. Стрункий силует ажурної дзвіниці в Чорноголові здалеку видно на тлі невисоких пагорбів, темний колір зрубу надає споруді похмуру важливість. стоїть віддалено від головної дороги, на своєрідному півострові, утвореному злиттям двох потоків. Місце, як завжди, вибране бездоганно — з усіх боків церква домінує в навколишньому пейзажі, об'єднує навколо себе дороги, стежки і струмки, що розбігаються в усі боки, гармонійно взаємодіє з буянням живої природи.

derevjana-cerkwa-chornogolowa

Спочатку церква була бойківського типу з трьома верхами, але перебудова надала їй сучасний вигляду, характерний для великої групи закарпатських церков кінця XVIII століття. Дерев'яна, збудована з ялинових брусів. Опасання, конструкції башти і даху дубові. Завершення вежі та ліхтаря покриті лемешем, стіни над опасанням і вежі — ґонтом, дахи — дранкою. До зрубу бабинця і нави зі сходу примикає більш вузький шестигранний зруб. Покрита спільним дахом, м'яко охоплює злами плану. Над бабинцем дах переходить в опасання на різьблених стовпах. Опасання охоплює церкву з трьох сторін, а біля східного зрубу переходить у піддашшя на випусках зрубу. Над бабинцем височить квадратна в плані каркасна вежа-дзвіниця з підсябиттям і аркадою голосників, увінчана двоярусним бароковим завершенням. Нава та східний обсяг зберегли шатрові перекриття, над бабинцем влаштовано плоске перекриття. Бабинець і центральний об'єм з'єднані фігурним арочним вирізом. Дахи, вежа і завершення пам'ятника спочатку були пофарбовані в червоний колір. Підлоги викладені з плит пісковику.

Церква після перебудови отримала двосхилий дах, що плавною площиною покриває зруб гранчастого вівтаря і дещо ширшу наву. Усередині збережено первісні шатрові перекриття, характерні для бойківських церков. Особливу увагу привертає вежа з декоративно багатим бароковим завершенням: підсябиття з фігурно обробленими кінцями дощок і захисним дашком згори, аркада голосниць, чотирисхиле шатро з приплюснутою банею і ліхтарем. Вишуканим архітектурним елементом є галерея, утворена опасанням, що підтримується довкола бабинця і нави різьбленими стовпчиками. Подібна галерея характерна для лемківських церков Закарпаття.

Струківська церква у с.Ясіня

Святовознесенська церква в Ясіні (Рахівщина) відома як Струківська - одна з найдосконаліших дерев'яних церков на всій Гуцульщині, знаходиться в с. Ясіня, Рахівського району Закарпатської області. Внесена в 2013 році до списку світової спадщини ЮНЕСКО. Струк — прізвище пастуха Івана, легендарного засновника храму, який звів його в 1824 р. (за іншими даними - в XVI ст.) на вшанування порятунку отари. Неподалік і трохи вище храму стоїть 11-метрова дзвіниця (1813), зрублена з ялинових колод. Зберігся різьблений іконостас (ХІХ ст.) У 1971 р. пам’ятку реставрували. У 1994 р. святиня була віддана місцевій греко-католицькій громаді.

strukiwska-cerkwa

Струк — прізвище пастуха Івана, легендарного засновника храму, який звів церкву у 1824 р. (за іншими даними, в XVI ст.) на вшанування порятунку отари. Коли він гнав восени з Румунії отару, на горі Свидовець на нього напали вовки. Пастух поспіхом виготовив з ясеневих колод огорожу навколо отари — і побіг зі Свидовця. На його величезний подив, навесні він знайшов всіх своїх вівців живими і здоровими: вони харчувалися, обгризаючи ясеневі колоди. Звідси, до речі, й назва селища.

strukivska-cerkwa-yasinya

Маленька і скромна Струківська церквиця ховається подалі від перенасиченої туристами і автівками траси. Ну я вже писала: до центру селища звідси кілометри три.   Неподалік і трохи вище храму стоїть 11-метровая дзвіниця (1813), зрублена з ялинових колод. Зберігся різьблений іконостас (ХІХ ст.) з дещо наївними, але щирими зображеннями святих - це якщо пощастить потрапити в церкву досередини. Мені от так не пощастило.

Церква Різдва Пресвятої Богородиці у с.Нижній Вербіж

Церква Різдва Пресвятої Богородиці — дерев'яна церква в селі Нижній Вербіж Коломийського району Івано-Франківської області, споруджена в 1756—1808 роках. Видатна пам'ятка архітектури та монументального мистецтва. Включена у список світової спадщини ЮНЕСКО. Розташована в західній частині села на схилі пагорба. За переказами, нинішню церкву Різдва Пресвятої Богородиці збудував за опришківські гроші Григір Мельник, який прожив 114 років і тут же коло церкви похований.. "Найясніший пан, австрійський цісар Фердинанд, — писала 1812 року «Gazeta Lwowska» у зв'язку з будівництвом церкви нагородив Григорія Семенюка  золотою медаллю "За заслуги". Епіграф на могилі свідчить: "Б + П / тутъ спочиває Р.Б. / Григорій Семенюк / Мельникъ / добродітель і провізоръ сіѧ ц~ркви. / проживъ літъ 114 / а престависѧ року / 1822". Над порталом церкви є донаторський напис, який також свідчить, що "сиа цер-ков єсть за стараіємь соwрɣжи титора Григориа Сємєнюка и прочіихь провьзоров рокɣ БЖ 1788 ІАWI МЦА МАІ ДИА 3".

cerkwa-nyzhnij-verbizh

Донаторський напис перед входом називає  Григорія Семенюка та «прочіх провізоровь» і  вказує дві дати - 1788 та 1808 (ІАWI) перша дата, очевидно, є роком випосадження церкви, друга із  таким докладним уточненням, можливо, дата кінцевого її опорядження та освячення.

Місцеві краєзнавці Михайло Ласійчук та Іван Лудчак вважають, що будівництво церкви розпочалося 1756 року. На думку дослідниці Надії Бабій, церква Різдва Богородиці у селі Нижній Вербіж не належить до типологічної групи гуцульських дерев'яних споруд, а повторює форми сакральних споруд Поділля та Слобожанщини.

Навіть короткочасний огляд споруди вербізької церкви дозволяє стверджувати, що це непересічна пам'ятка сакральної архітектури, не характерна для цього регіону, Ніде поруч у регіоні — Печеніжині, Княждворі чи Коломиї, та й загалом на території Івано-Франківщини, немає п'ятибанних церков. Думається, що саме факт подільського походження Малярчука та його малярська освіта, можливо, відіграли ключову роль при наборі тилу споруди.

1cd78491ef9dc39ec030990b63922387

За визначенням, п'ятибанна церква — це сакральна споруда, яка над об'ємами п'яти верхів (бань), поставлених на осях навхрест (чотири на наріжниках, п'ята головна посередині). 3 описів Павла Аленського відомо, що середині XVII ст. на східному Поділлі, на Подніпров'ї та Лівобережжі існував уже тип високої дерев'яної хрещатої церкви з п'ятьма банями. Такі церкви були в Умані, Переяславі та Густинському монастирі. Одним і перших цей термін почав уживати В. Щербаківський. Володимир Залозецький уважав, що традиція п'ятиверхих церков буда Україні перервана, і виводить п'ятиверхий тип церкви з новіших часів в Україні від бароко через реставровану 1613 р. Успенську церкву в Києві на Поділлі. У М. Драгана «тип дерев'яної п'яти верхової церкви мусить мати стару традицію в Україні ще княжих часів, бо тільки зо старої нерозрізаної традиції могло піти таке широке розповсюдження п'ятиверхої церкви на Україні. На Заході п'ятиверхий тип належить до дуже рідких випадків. Зокрема ж західні сусіди України не мають зовсім таких хрестових церков».

dzvinycia-cerkwy-nyzhnyy-verbizh

Хрещаті в плані п'ятиверхі  дерев'яні церкви в Гуцульщині будувалися досить рідко, частіше у містах, рідше  у великих селах. Церква в п'ять зрубів не могла бути широко розповсюджена, як церква в три зруби, бо коли невелику тризрубну церкву могло собі дозволити собі невелике село, то велику П'ятизрубну церкву могло собі дозволити тільки більше і заможніше містечко або більше заможній фундатор. По візитації 1740 року відома п'ятиверха церква у с. Іспас (зараз с. Гірське, Косівського р-н) споруджена після 1624 року, розібрана 1811 року. Усі інші спорудження в II п. XVII—XIX ст. Церкви з прямокутними раменами мають восьмигранні барабани, посаджені видиму зовні чотиригранну, рівну розмірам зрубу або через залом трохи зменшену: Успенська церква, 1843 року, у с. Коршів Коломийського району; або восьмигранник центрального верху, поставлений чотиригранну основу, а восьмигранники всіх інших верхів не мають зовні видимої чотиригранної основи: церкви Богородиці 1686 року, у селі Рожнів Косівського р-ну.

Той же дослідник аналізуючи пам'ятки сакрального будівництва Гуцульщини зауважує, що серед планів. близьких до рівнораменного хреста, з незначним скороченням бокових рамен можна визначити два типи: a) з прямокутним завершенням рамен ; б) з трьома гранчастими раменами — прямокутне завершення зрубу завжди з боку входу до церкви. Планів із гранчастим завершенням усіх чотирьох рамен, що є приземлені, не мають вертикального розвитку зрубів та верхів, як це спостерігаймо в досліджувальній пам'ятці. Натомість церкви з назвами конструктивними характеристиками були поширені в сусідньому Поділлі (Церква Успіння Богородиці у с. Яришів, 1768 р.), також у Покутті, Подніпров'ї та Слобожанщині — церква Св. Трійці у с. Королівці, 1716р, Чернігівська обл., Покрови Пресвятої Богородиці у Ромнах, 1664 р. церква Введення Пресвятої Богородиці, 1761 р. 3 найближчих найбільш точно повторює план нижньовербізького храму церква Різдва Пресвятої Богородиці у Ходорові, 1768 р.

cerkwa-nyzhny-verbizh

Появу гранчастих закінчень зрубів, а також перехід центрального квадрата у восьмибічний усі дослідники дерев'яної архітектури XVIII ст. і пов'язують з впливами на народне будівництво стилю бароко. Про це ж саме в іншого дослідника: «Бароко за своїм головним мистецьким засобом архітектурі, а саме світлом і тінню в заломних площах, перемінив прямокутні простори церкви на восьмикутні». Завдяки цьому: «всі п'ять бань  ніби висять у повітрі ширяють на недосяжній височині, створюючи ілюзію дивної  легкості краси висотою розкритого простору верхів».

- Культурно-історичний портал "Спадщина Предків"

Використані джерела:

  1. Маркіян Боднарчук. Сакральні історико-культурні пам'ятки Сколівщини.
  2. Слободян В. Церкви України. Перемиська єпархія.
  3. Слободян В. Каталог існуючих дерев'яних церков України і українських етнічних земель.
  4. М.Сирохман. П'ятдесят п'ять дерев'яних храмів Закарпаття. К.: Грані-Т, 2008
  5. Прибєга Л.В. Дерев’яні храми Українських Карпат. К.: Техніка, 2007.
  6. Грабар І. (1997). Дерев’яна церковна архітектура Прикарпатської Русі.
  7. Д.И.Гоберман. Памятники деревянного зодчества Закарпатья.
  8. Залозецький В. (1938). Церкви бойківського типу.
  9. Роман Мельник, Віра Мельник. Найдавніші дерев'яні церкви Сколівщини.
  10. Краєзначо-туристичний портал "Наш край".
  11. Електронний ресурс "Замки і фортеці України" (castles.com.ua)
  12. Електронний ресурс "Дерев'яні церкви України" (decerkva.org.ua)
  13. Електронний ресурс "Прадідівська слава" (pslava.info)
  14. Державний реєстр національного культурного надбання: пам'ятки містобудування і архітектури України (проект).
  15. Крушинська Олена Сорок чотири дерев’яні храми Львівщини. К.: Грані-Т, 2007
  16. Матеріали з Вікіпедії.

Не забудьте поділитись статею у соцмережах та вподобати нашу сторінку:



завантаження...
blog comments powered by Disqus

завантаження...