Напередодні нового року ми завітали у Тернопільський обласний краєзнавчий музей - один з кращих музеїв України та найдавніших закладів культури та історії в місті Тернопіль і Тернопільській області. У даній статті хочемо коротко розповісти про музей, а також поділитися своїми враженнями.
Історія Тернопільського музею
Тернопільський обласний краєзнавчий музей заснований у 1913 році. Офіційно відкритий 13 квітня 1913 року як Музей Подільський Товариства «Народної школи» (засновник — польський географ Станіслав Сроковський, який також уклав путівник по музею). Напередодні відкриття був виданий “Путівник по Подільському музеєві Т.Н.Ш.”, що свідчило уже тоді про серйозну науково-дослідницьку роботу зачинателів та організаторів музею. Ними були найдіяльніші члени освітнього Товариства “Народна школа”, у полі зору яких була і краєзнавча справа та були розпочаті заходи для створення хоч би скромного музею і публічної бібліотеки.
Перша музейна експозиція була розміщена у чотирьох великих залах Товариства “Народна школа” на тодішній вулиці Качали, 2 (будинок зберігся, нині – це бульвар Тараса Шевченка). Представлені у музеї експонати відтворювали, в основному, історичне минуле, культуру, природу краю. Тут була велика археологічна колекція, предмети міського побуту ХVІІ – ХІХ ст. (старовинні меблі, фарфор, різні види тканин, годинники), рідкісні документи та стародруки ( документи на пергаменті польських королів, дипломи, календарі, ін.). Найбільшою була нумізматична колекція, тільки в експозиції було виставлено понад 1300 монет та 58 медалей різного часу. Унікальний метеорит, вагою майже два кілограми, був серед виставлених природничих матеріалів – вони займали окрему залу.
У часі першої світової війни музей припинив свою діяльність, а найбільш вартісні експонати були пограбовані окупаційною владою та вивезені у Росію. І лиш 1929 р. музеєві було дещо повернуто, в т.ч. і частину нумізматичної колекції. Через рік музей відновив свою роботу. На той час це був поважний музейний заклад, добре відомий у регіоні своєю просвітницькою та науково-краєзнавчою роботою. В експозиції появилось чимало етнографічних матеріалів (кілька комплектів українського весільного вбрання, колекція килимів, гончарних виробів, глиняного посуду).
В одночасі з Регіональним Подільським музеєм у Тернополі під великим тиском польської окупаційної влади працював також український музей Товариства “Рідна школа”, створений 1932 р. за ініціативою відомого вченого і педагога, професора Якима Яреми. У напівлегальному статусі українським музейникам вдалося зібрати біля трьох тисяч унікальних експонатів з національної історії.
Наказом Народного комісаріату освіти УРСР від 26 грудня 1939 р. Регіональний Подільський музей було реорганізовано і на його базі створено Тернопільський обласний історико-краєзнавчий музей. До новоствореного закладу були передані також експонати музею “Рідна школа”, мистецька колекція замку Потоцьких у Поморянах та Кудринецького замку, а відтак і матеріали інших приватних музеїв, що існували на Тернопіллі.
У новому статусі музей декілька разів міняв місця знаходження, а від червня 1941 р. понад 27 літ займав давню триповерхову споруду на вулиці Музейній, у центральній частині міста. Нині на цьому місці знаходиться будівля Управління внутрішніх справ області.
У роки Другої світової війни музей втретє був пограбований (вдруге це було під час зміни влади у 1939 р.). Гітлерівці вивезли 49 найцінніших живописних полотен західноєвропейських художників ХVІІІ – ХІХ ст., решту колекцій було врятовано завдяки мужньому вчинкові наукового працівника музею Стефанії Садовської, яка самотужки перенесла фондові збірки у глибокі підвали музею та оберігала їх до закінчення бомбувань у місті. 1948 р. вона була нагороджена орденом “Знак Пошани”.
Кількість врятованих по війні експонатів становила майже 26 тисяч одиниць збереження.
Через аварійний стан пристосованого музейного приміщення, яке по закінченні війні жодного разу не було ремонтованим, 1968 р. експозиція для відвідувачів була закрита. І лиш у грудні 1982 р. у Тернополі відбулася подія, якої чекали майже п’ятнадцять років. У спеціально побудованому будинку у центрі древнього міста було відкрито Тернопільський обласний краєзнавчий музей, експозиція якого розмістилась на площі майже 1800 м2.
Музей був високо оцінений як вітчизняними, так і зарубіжними вченими та музеєзнавцями, експозиція визнана одною з кращих серед краєзнавчих музеїв України та колишнього СРСР. 1983 р. музей став дипломантом ВДНГ України і майже ціле десятиріччя отримував найвищі музейні нагороди. На його базі відбувались республіканські та всесоюзні семінари і наради, першим в Україні він виступив з ініціативою про пріорітетність у музейній справі наукової роботи та розробив концепцію музейної справи, основні положення якої лягли в основу законопроекту “Про музеї України”.
Ця експозиція в основі своїй залишається чинною донині, хоч з плином часу, зміною суспільного устрою та набуттям Україною незалежності на поч. 1990-х рр. було здійснено реекспозицію окремих розділів і тем, виставлено матеріали, що роками зберігались у запасниках, а також зібрані у результаті нових експедицій та пошуків. Так великий пласт національної історії, забороненої, забутої, частково знищеної завдяки музейній експозиції став доступним для тисяч відвідувачів, які щорічно відвідують музей. І не перестають захоплюватися. Адже попри смислове навантаження – це ще й мистецька робота кращих вітчизняних дизайнерів, які були залучені до художньо-оформлювальних робіт.
Сьогодні збірки музею становлять більше 166 тисяч матеріальних пам’яток, серед них є унікальні, аналогів яким немає у жодному іншому музеї України. Стародруки, старовинна зброя, збірки національного одягу, поштівки, рідкісні світлини та документи, предмети міського та сільського побуту, багаті філателістичні та нумізматичні колеції, ряд вартісних антикварних речей, особисті речі та архіви видатних уродженців краю та інше – все те, чим жив і що творив народ упродовж кількох століть.
У 1990—2000-ті роки Тернопільський обласний краєзнавчий музей — один із найсерйозніших наукових і просвітницьких закладів України. У його складі — 42 наукові працівники (початок 2009 року), які забезпечують усі види музейної діяльності: науково-дослідницьку, просвітницьку, експозиційну, виставкову, видавничу, комплектування фондів, збереження пам'яток історії та культури і науково-методичну.
Завдяки співпраці музею з українською та західною діаспорою, у 1990-х рр. надійшли тисячі експонатів, у тому числі художні полотна Якова Гніздовського, Михайла Мороза, О. Кендла, інших художників, документальні і фотоматеріали з національної історії та національно-визвольних змагань, філателістичні та нумізматичні колекції. Листування велося з десятками українських діячів США, Канади, Англії, Німеччини, Австралії.
У 1996 році в окремому приміщенні був відкритий історико-меморіальний музей політичних в'язнів на правах відділу музею.
Фонди і експозиції музею
Архітектурна будівля музею виконана в стилі мінімалізму та являє собою витягнутий прямокутник (70м х 15м), декорований виступаючими ребрами міжвіконних секторів зі світловими вузькими прорізами побоках. Його чотириповерховий обсяг площею майже в дві тисячі квадратних метрів дав можливість не тільки одночасно належним чином розмістити у виставкових залах до десяти тисяч експонатів, але і зберігати колекцію, що збільшується з кожним роком і нараховує вже понад ста п’ятдесяти тисяч одиниць.
У структурі Тернопільського краєзнавчого музею є 7 відділів: три експозиційні відділи (природи, давньої історії та нової і новітньої історії), а також відділи фондів, науково-методичної роботи, науково-просвітницької роботи та художньо-реставраційний.
У фондах музею зберігається понад 274 тис. експонатів. Особливо великими є збірки українського народного одягу з різних регіонів Тернопі́лля, образотворчого та декоративно-ужиткового мистецтва, нумізматики, філателії, документів і світлин, речей побуту.
Гордістю музею є доволі численні колекції декоративно-ужиткового мистецтва, у якому найбільш повно збереглися народні традиції, побутові, етнічні та національні особливості. Це — художня тканина й кераміка, народний одяг і вишивка, художня обробка шкіри та дерева та ін. Найбільш повно в цьому ряду представлена фондова група «Тканина», загальна кількість експонатів якої становить 9250 одиниць збереження. Хронологічні межі збірки охоплюють більш як ціле століття: кінець ХІХ — ХХ ст. Особливістю її є унікальні зразки народного одягу з усіх географічно-етнографічних куточків області (Придністров’я, Галицького Поділля, Галицької Волині, Опілля) та велика колекція вишиваних рушників, верет, сервет, пошивок, серед яких чимало авторських робіт майстрів народної творчості (Ганни Баран, Петра Ткачука, Стефанії Папи, Марії Гарап’юк, Євгенії Наконечної).
Музей володіє великою колекцією інших елементів народного одягу. Це — різноманітні безрукавки з тканини (у різних районах мали назви — «камізелька», «горсик», «горсет», «жупан»), шили їх переважно з оксамиту та оздоблювали вишивкою. На лляному полотні та оксамиті вишивалися фартухи («запаски»). Мистецькими зразками народного одягу є хутряні безрукавки («лейбики», «півкожушки», «куці кожушки»), оздоблені в основному аплікацією з рослинним орнаментом чи поєднанням вишивки з аплікацією, а також кожухи — білі та червоні, різного крою, багато декоровані.
За насиченою кольоровою гамою й технікою вишивання близько до «борщівських» стоять сорочки «заліщицькі», основне тло яких, на відміну від перших, — червоно-золотисте, але таке ж насичене й навдивовижу красиве. У фондах знаходиться також велика колекція жіночих сорочок із галицьких Опілля та Поділля (Бережанський, Козівський, Гусятинський, Зборівський, Тернопільський райони). Збірка чоловічих сорочок — це майже 160 одиниць збереження, які представляють усі типи відомих на Тернопіллі сорочок: за кроєм, застібкою, наявністю коміра чи комірця-стійки та за розміщенням вишивки, кольоровою гамою, технікою вишивання.
На поштовій листівці, яка датована 1930-м роком, видно, що жінки стоять переважно босі. Оскільки світлини чорно-білі, на жаль, не можна роздивитися, якими кольорами було вишито сорочки. Світлину колись було зроблено в Заліщицькому районі Тернопільщини. Варто зазначити, що колись селяни жили небагато та дуже шанували свій одяг, а особливо взуття. Тому влітку жінки часто ходили босоніж.
Селяни з села Горожанка, Тернопільської області, фото Корпс Гофманн 1915 р.
Унікальне значення серед експонатів Тернопільського краєзнавчого музею мають: археологічні артефакти (бл. 40 тис. одиниць), 270 предметів зброї, цінна колекція ікон XVII — поч. XIX століть, стародруки Почаївської Лаври XVII-XVIII століть, зразки українського національного вбрання з різних регіонів Тернопільщини, килими з вікнянських ткацьких майстерень XIX ст., золототкацтво з Бучацьких мануфактур, західноєвропейське мистецтво XVII — поч. XIX ст.
Доволі повно представлений у музейній колекції слов’янський період VІ—VІІ ст. Це переважно матеріали Кровинського городища, що знаходиться поблизу Теребовлі: срібні та бронзові орнаментовані пряжки, трапецієподібні підвіски, ранньовізантійські фібули. Останні за своєю кількістю та різноманітною типологією перевищують усі відомі музейні колекції в Україні.
Проте найбільша археологічна колекція — це матеріали давньоруського періоду Х—ХІІІ ст. Походять вони з літописної Теребовлі: городищ Бозок та Уніас, городищ-святилищ, що знаходяться південніше с. Крутилова Гусятинського району. Серед них виділяються срібний перстень, щиток якого прикрашений одним із різновидів герба Рюриковичів, срібна грошова гривня київського типу, золоті скроневі підвіски. Велику групу складають цілі форми керамічного посуду Х— ХІ ст., зовнішня поверхня яких чудово орнаментована (Антоновецький давньоруський комплекс).
Цікаві факти
- Постійна експозиція музею охоплює близько 10 тисяч одиниць зберігання.
- Експозиція відділу природи знайомить відвідувачів з рослинним і тваринним світом, кліматом, ґрунтами, природними багатствами Тернопільської області, яка була створена 4 грудня 1939 року.
- Експозиційний відділ стародавньої історії відтворює період від найдавніших часів до Першої світової війни.
- Відділ новітньої історії охоплює період від Першої світової війни (1914—1918 рр.) до сьогодення.
- При музеї є виставкова зала, де щомісячно влаштовуються експозиції з фондових матеріалів, а також виставки з інших музеїв України та з-за кордону, виставки сучасних українських художників, тематичні експозиції в рамках Всеукраїнських проектів. Фондові матеріали були представлені на міжнародних виставках у Польщі, Німеччині, Румунії.
- Музей періодично проводить атракцію ніч в музеї під назвою "Музейна дивоніч" - екскурсії, квести, конкурси, майстер-класи.
- Музей щорічно влаштовує виставки із своїх фондів. Традиційно, це Різдвяні та Великодні виставки, мистецтво старовини, сакральне мистецтво, античні речі тощо. До найчисельніших належить персональні виставки сучасних художників.
Резюме
Резюмуючи, можемо сказати, що Тернопільський музей у першу чергу вразив нас своїми масштабами і атмосферою, габаритами і реалістичністю експозицій, а також їх кількістю і якістю. Відчувається, що не одне покоління працівників вклали в цей заклад і серце, і душу. Музей фактично працював при трьох владах: польська, німецька, радянська. Безумовно, це один з кращих музеїв України і в нього варто потрапити кожному. Музей являє собою кілька різнотематичних поверхів історії Тернопільського краю. Чимало галерейного простору займають скульптури і картини. Працівники музею дуже ідейні й можуть розповісти багато цікавого, якщо у них запитати. Фонди Тернопільського музею зберігають чимало унікальних історичних артефактів. Можемо сказати, що Тернопільський музей за цінністю є своєрідною "Меккою" Поділля. Особливо хочеться відзначити гіпсову копію Збруцького ідола (Світовида), оригінал якого сьогодні зберігається в Краківському історичному музеї, а також експозицію Трипілля і виставку старожитностей давньоруських та козацьких часів
Закликаємо молодь і батьків - ходіть до музею, приводьте дітей, нам треба знати свою історію! Щоб ми бачили у музеях не тільки туристів чи іноземців, а й нас - українців! Музеї в Україні - рідкісні острівці культури, які зберігають реліквії. На жаль, наші музеї немов в тумані, не популяризовані на належному рівні, не модернізовані, а тому маловідвідувані. Потрібно це виправляти - як нам, відвідувачам, так і керівникам, переймаючи досвід престижних європейських музеїв.
Як потрапити до музею?
Музей знаходиться фактично у самому серці Тернополя і його дуже легко знайти. Орієнтир - Катедральний Собор Різдва Христового.
Адреса музею: місто Тернопіль, вул. Площа Героїв Євромайдану, 3
Час роботи (може бути змінений):
пн, середа - зачинено
вівторок - 10:00–17:00
четверг - 10:00–17:00
п'ятниця - 10:00–17:00
субота - 10:00–17:00
неділя - 10:00–17:00
Телефон: (0352) 25 - 14 - 59
Ціна квитка: 35 грн (дорослий), фотозйомка (+45 грн)
Офіційний сайт: http://tokm.com.ua
- Культурно-історичний, просвітницький портал "Спадщина Предків"
Використані джерела:
- Тернопільський обласний краєзнавчий музей: 100 років [Текст] : бібліогр. покажч. / департамент культури, релігій та національностей Терноп. облдержадмін., Терноп. обл. універс. наук. б-ка, Терноп. обл. краєзн. музей ; уклад. Л. Оленич ; авт. вступ. ст.: Я. Гайдукевич, С. Костюк ; кер. проекту та наук. ред. В. Вітенко ; ред. О. Раскіна. — Т. : Підручники і посібники, 2013. — 224 с.
- Збірник праць Н Т Ш . Т.8 - Ярослава Гайдукевич, Степан Косинок. ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОБЛАСНИЙ КРАЄЗНАВЧИЙ МУЗЕЙ: ІСТОРИЧНА ХРОНІКА
