Четвер
20 черв., 2024
     

Ukrainian English

Скелі в Ямельниці: короткий огляд історії та географії села

Рейтинг 3.8 з 5. Голосів: 6

skeli-v-seli-yamelnycia

Історія та географія села Ямельниця

n146 yamelnicyaСело Ямельниця є одним з небагатьох, які природа щедро обдарувала неповторними скалами, які і так чудову карпатську природу збагачують загадковістю та таємничістю свого незрозумілого походження, невідомого призначення в глибині віків та здогадками, які довести так само важко, як і спростувати.

В одному з переказів йдеться про те, що назва села пішла від того, що тут було багато млинів, куди з'їжджалися молоти зерно люди з інших сіл. Мабуть, у цьому є доля правди. Адже, ще у 30-х роках XX століття у селі було три млини.

В іншій легенді розповідається наступне:

«Було це в сиву давнину. Часті набіги татар спустошували землі Галицько-Волинського князівства. Серед них і землі, де сьогодні знаходиться село Ямельниця. Мужньо захищали тоді землі князі. Після одного такого бою князь запитав їх, чого б вони бажали за те, що так мужньо билися. Вони попросили дати їм землю, де зараз це село. Спершу там нічого не було, лише одна мельниця (млин). У мельника була дочка-красуня. Її краса полонила усіх воїнів. І коли вони спитали: «Хто ти, красуне?», та жартома відповіла: «Я — мельниця». Це сподобалось воякам, і вони вирішили так наректи своє село. З того часу почали називати ті землі ямельницькими.»

Інші перекази подають версію, що засновником села був утікач від татаро-монгольської неволі — Матій. Ще сьогодні територію, де, можливо, стояла його (перша в селі) хата називають Матьховою.

Люди, які проживали у Матьхові, водили різати бички в іншу частину села, де були густі ліси. Нині цей куток називається Бичковою. Третя частина села отримала назву Ровінь. Гірський хребет, який розмежовує села Ямельниця і Орів, називається Діл, а місцевість під ним — Підділ. П'ята частина — Нижній кінець — була заснована найпізніше.

jamielnica-na-karti

У XVI—XVII століттях село перебувало під владою польських феодалів. Часи польсько-шляхетського панування у селі підтверджуються документально, матеріалами ревізії поселень Пермської землі за 1862 рік. Селяни Ямельниці, як і всієї Галичини, відробляли панщину та виконували інші повинності. Проте люди не мирилися із жорстоким панським гнітом. Багато селян втікало на Поділля та Наддніпрянщину.

З 1772 року бере початок австрійське панування. Все господарське життя було у руках шляхти, дідичів, що використовували працю поневоленого селянства.

Нова доба в історії села почалася з 1848 року. Була скасована панщина, люди здобули омріяну свободу. На честь цієї події ямельничани поставили пам'ятний знак — Хрест. А біля нього посадили дерева. Ще й сьогодні гордо височіє одне з них — липа, якій близько півтора століття.

jamielnica-old-map-xviii

У другій половині XIX століття починається масове заснування сільських шкіл Львівською Митрополичою консисторією в Галичині, у тому числі на Сколівщині. У Ямельниці перша така школа була заснована 1850 року. 1869 року у селі налічувалося 115 дворів і 615 жителів; 1900 року — 129 дворів і 869 жителів (з них 821 українець, 5 поляків, 43 євреї). 1931 року кількість дворів зросла до 215, а населення — до 1204 осіб.

Цікаві історичні та географічні факти про село:

  • Село Ямельниця Сколівського району Львівської області, межує на півночі та північному сході з с. Орів Сколівського району, на південному сході з с. Верхнє Синьовидне Сколівського району, на півдні з с. Крушельниця, на південному заході та заході з селами Підгородці та Урич Сколівського району та смт. Східниця Дрогобицького району. Середня висота над рівнем моря 567 м.
  • Селом тече річка Бачкова. На південно-східній стороні від села початок річка Здзенни, права притока Стрию. Через центр села протікає річка (є лівою притокою річки Стрий), яка має назву Ямельничка, хоч деякі старожили кажуть, що давніша її назва — Тиса.
  • Найвища вершина — гора Ковбура — знаходиться на південному сході села. Її висота над рівнем моря становить 773 м.
  • Рік заснування за даними Вікіпедії 1242, за офіційними даними Ямельницької сільської ради 1365.
  • Площа населенного пункту 226, 5 га.
  • Загальна площа території 2, 07 кв. км. (2 061, 96 га.), в тому числі землі запасу 708 га, з них особисті селянські господарства використовують 658 га, сіножаті 569 га, пасовища 179, 23 га, рілля 224, 1 га., водне дзеркало 12, 8 га. Резервний фонд 50, 29 га. Громадський ліс (Галсільліс) займає 799 га території.
  • Кількість населення станом на 1 серпня 2009 року 492 чоловік, з них віком до 5 років 25 осіб, від 5 до 18 років 61, від 18 до 60 272, від 60 до 90 133, від 90 до 100 1 особа. В селі проживає 228 сімей, багато вихідців із села проживає за його межами в містах Стрий, Трускавець, Борислав, Дрогобич, Стебник, Львів та інших. Кількість дворів 209. Густота населення 264, 25 осіб на 1 кв. км.
  • Від села до районного центру міста Стрий — 50 км, до залізничної станції Верхнє Синьовидне — 20 км, до м. Львів — 120 км.
  • В селі 2 км дороги з чорним покриттям, 2 км з твердим покриттям і 14 км з грунтовим покриттям.
  • В Ямельниці діє середня школа І ІІ ступеня (дев`ятирічна), збудована в 1961 р., директором є Гоїнець Ганна Олексіївна, Народний Дім (клуб), збудований в 1939, керівник Гоцинець Оксана Ярославівна, при клубі є сільська бібліотека (керівник Костів Ольга Степанівна), діє поштове відділення зв`язку (приміщенння збудоване в 1922 р., начальник пошти Попович Степанія Володимирівна), медичний пункт (ФАП) завідує Кирейто Ірина Степанівна. Є три торгові точки, одна від Верхньосиневиднянського ССТ, дві приватних підприємців Савчин Ірини Михайлівни та Гоцинця Віктора Степановича.
  • В селі є діюча церква св. ап. Івана Богослова, в ній почергово проводять богослужіння парафії УГКЦ (настоятель о. Юрій Хамуляк) та УПЦ КП (настоятель о. Андрій Перун).
  • У 1940-х роках в Ямельниці базувалася підпільна радіостанція УПА - "Афродита", яка велась українською, французькою, англійською, німецькою. Радіостанцію слухали в Німеччині, Великій Британії, Франції, Швейцарії.
  • Село має власну сільську раду, її адреса 82611, с. Ямельниця, вул. Нижній Кінець, 50, тел. 03251 37-5-37.

Родзинкою села є неповторні скельні комплекси, які розсипані природою в різних частинах. Таку кількість скель пояснює гіпотеза про існування колись на цій території великої водойми, океану Тетіс, а скелі були на дні цього океану. В результаті величезного землетрусу в доісторичні часи вода відступила, а скелі залишилася. Інші воліють говорити про просування велетенського льодовика, який не лише сприяв у формуванні гірської системи, але і залишив по собі власне це каміння. Оскільки скелі є пісковиками, то дехто хотів би пояснювати утворення цих скал власне з піску під дією атмосферного тиску, інших природніх факторів. Версії про метеоритне чи інше походження скал ніколи не розглядалися.

До речі, в селі скелі не називають словами «скелі», «скали», а найчастіше «каміння», інколи – по власних назвах як то «Пищик», «Шиятий», «Кикошів», «Юшкова Яма» чи «Стіна».

Карта села Ямельниця

історія України

Подібні до ямельницьких скель є в с. Урич на Сколівщині, можливе місце легендарної фортеці Тустань (про це багато розповідається в книжці дослідника Михайла Рожка), а також неподалік від сіл Бубнище та Розгірче на межі між Львівщиною та Станіславівщиною, де в камені видовбані печери, сходи, споруди і пояснюють це з існуванням там в давнину скельного монастиря.

Скелі в с. Ямельниця ніхто ніколи серйозно не досліджував, багато з того, що могло б пролити світло на їхнє походження та призначення в старовину, втрачено назавжди. Так, в «Пищику» могло колись бути язичницьке капище, ще в 30-ті роки ХХ ст. там були витесані з каменю стіл та лавки, які до цього часу не збереглися. Багато скал розмальовані піктограмами (малюнками), солярними знаками (такими, як і на головному камені в с. Урич), оброблені механічно в давніші часи, але коли точно, ніхто не знає. 

Під впливом сильних злив, перепадів тиску чи температури, вітру та поєднання цих елементів окремі фрагменти скал руйнуються, видозмінюються, окремі печери завалюються назавжди, інші ж скали просто заростають кущами, лісом і за якийсь час можна буде лише здогадуватися, що в нетрях під покривом буйної рослинності є та чи інша невеличка скеля.

Скельні групи села Ямельниця

Загалом, в Ямельниці скали є в кожному кінці, вони різняться формою, висотою, грандіозністю та привабливістю. В одних із них є печери, в інших – ущелини, одні цілком голі, а інші зусібіч покриті ягідником, кущами та деревами. Проте про це дещо пізніше, а зараз кілька слів про саме географічне розташування самого населеного пункту та його особливості.

Село ділиться на 5 історичних частин, з яких найстарішою є Матьхова, назви інших – Бичкова, Підділ, Ровінь, Нижній Кінець.

Скелі на Ровені

Ровінь є центральною частиною села Ямельниці, де розміщені сільська рада, школа, пошта, медичний пункт, клуб, церква та всі три торгівельні заклади. Недалеко від сільської ради знаходиться єдиний більший на Ровені камінь – Ксьондзів Камінь.

skeli-na-roveni

Висота його порівняно невелика – орієнтовно 6 – 7 м, знаходиться він зразу за мостом навпроти колишньої резиденції священика, де тепер розміщені пошта та медпункт. Проте навряд чи це має якийсь стосунок до назви каменя, адже резиденція була збудована лише в ХХ столітті, а назва каменя існувала значно давніше. Цілком можливо, що камінь розміщувався на грунті, який колись належав церкві і від цього пішла ця назва. Окрім Ксьондзового Каменя на Ровені є ще невеликі скелі, які навіть не отримали окремої назви, знаходяться вони обабіч стежки з Ровені на Тису і від того дехто їх називає Каміння на Тисі, один з них, плоский камінь, має назву Теклина Верета.

Скелі на Тисі

Камінь на Тисі є одним з найкращих оглядових майданчиків, з якого видно майже всю без винятку територію села. Особливістю Тиси є те, що з цієї частини села можна побачити навіть найстарішу частину села Матьхову, яка більше не проглядається так добре з жодного місця. В цій частині села проживає найменша кількість мешканців, головно через брак води, потрібної для приготування їжі, для худоби та для побутових потреб.

kamin-na-tysi

На Тисі є кілька Каменів, один з них через свою легку доступність є місцем для забав місцевого люду. Більші чи менші скали можна побачити по дорозі з Тиси на село Підгородці, один з них – Чорний Камінь, який має серед місцевих жителів недобру славу.

Скелі в Бичковій

Цю скельну групу так назвали завдяки тому, що колись у цій частині села або різали биків (хоча жодних фактів правдивості цієї версії немає). А можливо ця назва пішла ще з дохристиянських часів, коли бик був культовою твариною і його приносили у жертвоприношення богам.

Ці скали високі, подекуди перевершують старі смереки, знаходяться в лісі званому Сигла. Схили вкриті густим ягідником (так звані афини, які в селі називають «сині ягоди», або ж «чорні ягоди») та кущами.

Найвищі камені цієї групи, які проглядаються з села – це Шиятий, Острий, Високий (чи Великий) та Циганський. Варто зауважити, що "Шиятим" каменем деякі називають також певні скелі в Нижньому Кінці (Під Черенинов) та Підділі. Усі вони мають характерний вигляд голови велетня чи то пак тварини з клювом-дзьобом:

Скелі в Бичковій

bychkova-skel

Скеля на Бичковій

Скелі Бичкової

Юшкова Яма (Пуща Велеса або Урочище Велеса)

Скельна група Юшкова Яма, мабуть, є наймістичнішим  та найзагадковішим місцем Ямельниці, найдужче віддаленими від села. Їх можна побачити лише йдучи по хребту вбік Урича. Власне так ми їх й побачили у 2000-х роках та назвали "Пуща Велеса", через те, що вони по суті знаходяться в глибокій пущі-долині, в яку треба спускатитися гущавиною лісу, щоб потрапити на вершину, де вони розташовані. Щоправда є і інший маршрут, збоку села, через Бичкову. 

jushkova-jama

Адміністративно ці камені знаходяться на території села Підгородці. Вони вражають своєю закинутістю, загадковістю, відокремленістю від світу, немов би тут зупинився час.

jushkova-jama2

Нашу увагу привернув один величезний камінь з терасою, який має цікаву форму, ніби з ріжками, власне за що ми і назвали цю місцину в честь давньослов'янського рогатого бога Велеса - покровителя худоби, волхвів та господарників:

rogatyi-kamin-z-terasoyu-yamelnycia

Юшковая Яма містить чимало цікавих "атракцій" - тут є гроти, ущелини, різноманітні підвищення, оглядові майданчики і майдани, оточені зі всіх боків лісом з чудернацькими брилами. За суб'єктивними відчуттями і переконаннями тут у дохристиянську добу цілком могло бути язичницьке капище. Місце за своєю атмосферою та структурою сильно перегукується з іншою містичною групою скель - Нижнім Кінцем (див. нижче).

yushkova-yama

yushkova-yama-maydan

yushkova-yama-kapyshche

Загалом, Юшкова Яма потребує окремого ретельного дослідження.

Скелі Підділом

Кінець села в напрямку до Орова має назву Підділ, назва походить від того, що гора, яка розділяє Ямельницю та Орів, називається Ділом. В даному кінці кількість мікро топонімів є чи не найбільшою. Підділ та Матьхову розділяє невеликий пагорб, який у Матьхові називають просто Горби, а Підділом Матьхівські Горби. Підділом знаходяться камені, в основному заховані в густому лісі, як от Івахів Камінь та інші. Першими підділянськими каміннями, які зустріне подорожний, є Шиятий Камінь (цікаво, що позаду нього є невеличкий камінь теж у формі «голови» (ніби запасної до тієї, яка є на «шиї» велетня) та камінь у Стіні.

Останній на відміну від інших підділянських каменів є майже зовсім не покритий рослинністю (тільки біля підніжжя), досить стрімкий і без навичок альпінізму вибратися на нього майже неможливо.

Неподалік від каменя у Стіні по дорозі на Івахів є невеличка мальовнича кам`яна печера, яку інколи важко помітити через зарості кущів. Вона може бути прихистком від дощу для групи з кількох осіб, тим більше, що є в ній «вікна», створені самою природою. Йдучи вгору з Підділа на Матьхову, натрапляємо на Кикошів Камінь.

Скелі в Матьховій (Кикошів Камінь)

Кикошів Камінь в минулому міг бути єдиним величезним каменем-пісковиком, розколеним протягом певного часу на кілька частин. Доказом цього є факт розколу одного з кикошівських каменів на дві частини під час однієї з великих повеней 90-х рр. ХХ ст. Висотою понад 15 метрів Кикошів Камінь умовно можна поділити на два «поверхи» - перший з них є легко доступний, на нього ведуть стежки збирачів ягід, зате на другий вилізти вже не так легко. Неподалік від цього скельного комплексу знаходяться менші брили каміння.

Кикошів Камінь зимою на Матьховій

kykoshevi-skaly2-na-mathoviy

Від Матьхової в напрямках Орова, Стинави та Вишнього Синевіцька (так в селі називають селище Верхнє Синєвиднє) – густий ліс, який можна б навіть назвати пралісом. З глибини віків до нас прийшли легенди про місцевість Заглухів на межі Ямельниці, Орова, В. Синевідська, де навіть в полудне страшніше, ніж в інших місцях у північ, де велетенські дерева падають самі по собі, де є змії небаченої довжини та товщини, а перед людиною може постати велетень. Проте в цьому лісі кількість скель є незначною, ці шляхи туристів не приваблюють.

◉ Читайте окремий огляд про Кикошів Камінь >>

Скелі в Нижньому Кінці

Нижній Кінець є найнижче розташованою (над рівнем моря) частиною села, через нього веде дорога, яка сполучає Ямельницю зі світом, вона в селі найкращої якості, оскільки покрита твердим покриттям. До села курсує автобус «Стрий – Ямельниця» і вже з його вікон можна побачити "придорожній" камінь ніби з носом носорога, в народі званий «Під Черенинов», який немов нависає над дорогою. З нього розкриваються чудові крайобрази. Вище, позаду нього, стоїть ще одна скеля. Однак камінь "Під Черенинов" найцікавіший, адже на його західній стороні дослідники виявили петрогліф, що нагадує символ давньослов'яно-кельтської Пшеворської культури під назвою "Руки Бога". Ця культура являла собою союз праслов’ян (дулібів, лендзян, білих хорватів, лужичан, ободритів та ін.) і кельтів (галлів, бойїв).

Камінь під Черенинов

Петрогліфи в Ямельниці на камені Під Черенинов

nis-nosoroga-kamin

IMG ere20240122 144603146

pid-chernynov-kamin-yamelnycia

Якщо уважно придивитися, то з каменя "Під Черенинов" можна побачити ще одну групу скель, які виступають на протилежному боці під назвою «Пищик» - ці скелі розміщені на південному сході Нижнього Кінця і є найпопулярнішими серед туристів, адже потрапити на них можна навіть не побувавши в Ямельниці як населеному пункті. 2 км дороги з Ямельничок (зупинка на дорозі «Верхнє Синьовиднє – Урич») – і ви вже в «Пищику».

kamin-pid-cherenynov-prydorozhniy

Неподалік від нього в давнину проходила так звана «Цісарська дорога» - дорога, яка сполучала Ямельницю безпосередньо з Верхнім Синевидним, оминаючи Крушельницю та Корчин, пов’язано це було з недоцільністю будівництва мостів через примхливу річку Стрий, яка себе під час повені вміє показати не з найкращої сторони.

Скелі в Пищику місцеві дослідники пов`язують з можливістю існування на цих землях дохристиянського язичницького капища, про те, що на цих теренах в давнину жили люди, доводять результати археологічних розкопок, проведених під керівництвом вчителя історії школи в с. Підгородці (згодом керівника музею «Тустань» в Уричі) Романа Щура, проте це тема зовсім іншого дослідження.

◉ Читайте детальніший огляд Ямельницького мегалітичного комплексу "Нижній Кінець" >>

Інші цікаві об'єкти в селі

ЯмельницяВідпочинок в Ямельниці не можна собі уявити як відпочинок пасивний. Гори, скелі, гриби та ягоди, цікаві місцини, альпінізм, потічки та річка Стрий, полювання та риболовля, походи та вишкіл – все потребує активності. Окрім скель, які є, без сумніву, головним, заради чого варто приїхати в Ямельницю, можна просто пройтися лісом, горами, неторканою цивілізацією природою. Білка, яка стрибає по деревах, заєць, який перебіжить дорогу, дикий кабан, якого ви сполошите з його лігва, завивання вовків чи гавкання лисиці, стадо диких козуль чи красень-олень, ведмідь, який ласує малиною чи їжачок, який п’є з потічка, бусьок (лелека), який несе в дзьобі змію, ящірка, плямиста саламандра, спів птахів – це фауна. Суниці, чорниці, малина, ожина, трускавки (полуниця) на городах гостинних ямельничан, пахучі трави на луках та полях, листяні та мішані ліси, а в них гриби «до вибору, до кольору», унікальне здорове чисте гірське повітря, джерельна вода, яка взимку тепла аж парує, а влітку зимна, аж кришить зуби – все це Ямельниця.

cerkva-v-seli-yamelnycia

Церква Івана Хрестителя 1829 р. на пагорбі, в якій є як старовинні ікони, так і особлива атмосфера сільської духовності, цвинтар, сільський клуб, в якому щосуботи – щонеділі дискотека, половити форель руками чи вудкою, побачити поєдинок змії та жаби, в якій перша завжди перемагає та з`їдає другу, полежати на свіжій траві чи на пахучому сіні, сховатися від дощу в печері чи змокнути, а потім сушитися біля вогнища, багато іншого, такого, що немає ніде, окрім нашої Ямельниці.

Джерела:

  1. Веб-сайт села Ямельниця - Yamelnicya.com
  2. Вікіпедія. Ямельниця.
  3. Володимир Ключак. Файне село Ямельниця. Трускавецький вісник, №23, 2010.
  4. Артем Гощіцький. Нова знахідка петрогліфа біля села Ямельниця на Сколівщині.
  5. Nużnyj Aleksandr: Jamielnica i Skały Jamielnickie, w: „Płaj 18 (wiosna 1999). Almanach karpacki. Półrocznik Towarzystwa Karpackiego”, wyd. Towarzystwo Karpackie, (Warszawa 1999)
  6. Facebook-група. Ямельниця.

© Портал SPADOK.ORG.UA


Долучайтесь до спільноти та діліться публікацією у соцмережах:

Підписатися на Twitter та Viber