Літні звичаї та обряди

Розмаїття музичних купальських мотивів, визначене С. Килимником, разом із пісенними текстами, в загальних рисах засвідчує і характер купальських хороводів, настрій і темпоритм яких відзначався мінливістю – чергування радісного збудження і прозорого смутку, повільного руху по колу й шаленого, з вигуками і стрибками, кружляння довколо вогню. Можна припускати, що темпоритм хороводів упродовж свята розвивався по висхідній – шлях повільного наростання, а чергування мотивів створювало своєрідний «ефект стримування».

Головним атрибутом купальського святкування на Лемківщині було палення у святкову ніч традиційного вогнища, званого "Собітка". Назва ця, мабуть, походить від назви гори в Німеччині - Собот, - де в давнину палилися традиційні вогнища у честь Перуна. Лемківські собітки теж присвячувалися Перунові - богові вогню, блискавки і грому, про що свідчать численні знаки-громовиці – на хатах, на знаряддях праці, на зброї. Не виключена можливість, що давнє лемківське село Перунка отримало назву саме від Перуна, ідол якого міг стояти на місці пізнішого християнського храму.