Роксолани - група скіфо-сарматських племен, які у II ст. до н.е. мешкали в Північному Причорномор'ї і Приазов'ї та перебовували у союзі з готськими племенами. В історії також відомі під назвами "рексінали" та "росомони". Основу цього етносу складав напівготський рід "аланів", що проживав над Азовським морем (Меотидою).
Є версія, що "роксолани" - це "рокс-алани", тобто "білі алани", або алани, які об'єднались з "роксами". Сама назва "алан" є дуже древньою та може означати - благородний, білий, світлий, знатний, хоча зустрічаються і інші версії, наприклад від "elen" - олень.
Роксолани заснували на Півдні України потужне племінне об'єднання, яке позначалося на історичних картах як "ROXOLANIA". Ця держава могла, на думку дослідників, простягатися аж до Дунаю. До цього союзу також входили загадкові племена "аси" - пращури готських племен, про яких згадує ісландський скальд Сторрі Стурлуссон (1178) у своєму "Колі Земному" (Heimskringla).
Карта "SARMATIA ASIATIСAM", 1701 р.
Карта "TABVLA EUROPAE VII" Себастьяна Мюнстера, 1540 р. За основу взяті карти Птолемея. На карті зображена вся Сарматія з назвами племен, які в ній проживали. В районі Танаїсу (р.Дон) позначені Roxolani.
Роксоланія на карті Г. Сансона "Cimmeria quae postea Scythia Europaea seu Parua Scythia".
Плем'я роксоланів уперше зафіксоване грецьким істориком Страбоном: "За Борисфеном живуть роксолани, останні з відомих скіфів... Південніше роксоланів живуть савромати (за Меотійським озером), а також скіфи, країна яких простяглася аж до східних скіфів". Римський історик Тацит також згадує "сарматське плем'я роксоланів". Чимало інформації про це плем'я подає Густинський літопис (Густинського монастиря) XVII ст.:
Другий син Гомерів — Рифат. Од сього Рифата народилися паггнагони, енети, генети, венеди, венедиці, анти, алани, роксани, роксолани, од яких начебто пішла русь [в оригіналі: «роксоляны, аки бы, русь»], і алани, русь-москва, ляхи, слов’яни, болгари, серби. Сесі всі одного суть народа і язика, а саме слов’янського.
...Діодор Сікульх свідчить, що пафлагонські народи [тобто енети] у північних сторонах широко розпросторилися і сарматами нареклися. Суголосний із ним і D. Tetiemanius Stellax [Д. Тетіман Стелла — латин.], описуючи генеалогію, де про початок народів так каже: «І розійшлись енети од Чорного моря, і наповнили Європії многі сторони північні. І нині там живуть русь та інші...» Той же і в іншому місці ене тами називає всіх, які слов’янської мови вживають. Поминають і Страбон та Птоломей у «Географіях» своїх, описуючи всю піднебесну, про сих енетів, чи слов’ян, що в Сарматії і при Чорному морі живуть, біля озера Меотійського, називаючи їх роксоланами. Так, ніби русь і аллани. Gramatik ze Wojciech Cranoius у Jan Gotus MagnusX11 [Граматик же, і Войцех Краній, і Ян Гот Великий — латин.— пол.] розповідають, що сі роксолани ще задовго до Різдва Христового війну мали з свеонами, тобто шведами9; з ними ж і границю мали, яка й нині є. Мали також війну із Мітрідатом, царем понтським і партським, який ту сторону держав, що її нині цар турецький держить. Суголосить сьому й Trogus Pompeusxin [Трог Помпей — латин.], коли їхнє оружжя і броню поминає, кажучи: «Роксолани — хоробрі вої; роблять вони собі броню із сурових шкур волових, тими ж шкурами і щити свої обтягають, на війну ж кінно і пішо вибираються. Оружжя ж їхнє — шабля, лук і дреколь. Такого оружжя і досі русь уживає».
...Длугош, наш літописець, пише, що в рік 476-й, у дні першого Леона, царя грецького, прийшов Одонацер, князь роксоланський, тобто слов’янський, на Рим, і взяв його, і держав його 14 літ, аж поки од готів не був переможений, і не втік до Равенни, і там убитий не був8. Остатки ж отих роксолан повернулися од готів і осіли там, де нині Поморська земля є, і там город великий Ругію спорудили.
Цікаво, що тут згадується відомий історичний персонаж, вождь рутенів - Одонацер (також, Одоакр). На одній з плит давніх катакомб у Зальцбурзі вченим вдалося прочитати: "ANNO DOMINI CCC LXXVII ODOACER REX RHUTHENORUM GEPPIDI GOTHI UNGARI ET HERULI CONTRA ECCLESIAM DEI SEVIENTES BEATUM MAXIMUCUM SOCIIS SUIS QUINQUA GINTA IN HOC SPELEO LATITANTIBUS OB CONFESSIONEM FIDEI TRUCIDATOS PRECIPITARUNT NORICORUM QUOQUE PROVINCIAM FERRO ET IGNE DEMOLITI SUNT”. Говориться, що Одонацер був королем рутенів, готів, герулів і гепідів. Останні три входили до союзу готських племен, що сусідив з сарматами.
Карта "SARMATIA" Христофора Келлера, 1701 р. На карті бачимо велике скупчення різних племен довкола Чорного моря. Над Меотами, які проживають в Надазов'ї, позначені Roxalani. Вище на схід від них - Алани.
Про роксоланів часто згадує козацький історик Самійло Величко, і взагалі "Роксоланські краї" у його розумінні це Україна. Однак по суті його дані мало чим відрізняються від Густинського літопису. Цікаву інформацію подає готський історик Йордан у своїй "Гетиці", він розповідає, що в союзі з готами було "зрадливе плем'я" росомонів (rosomonorum). Один з них, начебто, зрадив Германаріха, і за це той скарав на смерть його дружину Сунільду. Потім брати помстились за неї і вбили Германаріха:
“Зрадливому племені росомонів, яке в ті часи служило йому (Германаріху) в числі інших племен, підвернулася нагода нашкодити йому. Одну жінку із вищеназваного племені (росомонів) на ім’я Сунільда за зрадливу втечу (від короля), її мужа, король Германаріх в пориві гніву приказав розірвати на частини, прив’язавши її до диких коней, пустивши їх у галоп. Браття її Сар та Аммій, в помсту за смерть сестри, поранили його бік мечем... Германаріх, перестарілий та здряхлілий, страждав від рани і, не перенісши гунських набігів, помер на сто десятому році життя”. (GETICA, 129)
Ця легенда про убивство росомонами Германаріха підтверджується скандинавськими фольклорними джерелами, зокрема "Волсунг-сагою", що є норманським відповідником "Пісні про нібелунгів". Там розповідається про Сванехільду - дружину Йормунрека, яка була розтоптана кіньми за підозру у подружній зраді. Її брати Хамді та Серлі у помсту відрубали Йормунреку ноги та руки.
Ще одне давнє джерело - Амміан Марцеллін повідає ось що:
"І ось гуни, пройшовши через землі аланів, які межують з грейтунгами, і як правило називаються танаїтами (Ред. - Меоти), зробили у них страшне знищення і спустошення, а з тими що вціліли закріпили союз і приєднали до себе. За їх допомогою вони сміливо пробралися несподіваним нападом на простори і родючі землі Ермеріха. Вражений силою цієї навали, Ерменріх намагався дати відсіч, але добровільно прийняв смерть (покінчив з собою). Витимир, обраний царем після нього, деякий час чинив супротив аланам, проте загинув у битві".
Отже, з цього уривку можна сказати, що алани були досить грізним племенем і під їх тиском, гуни змушені були укласти мир з ними. Далі історія їх тісно переплітається з історією інших племен, які проживали в Північному Причорномор'ї - герулами, гуніами, готами. Наслідком цього імовірно і стала поява держави "Роксоланія", яка збереглась на стародавніх картах.
Роксолани не розчинились безслідно, а залишили по собі численні лінгвістичні і топонімічні вкраплення, наприклад село Роксолани в Одеській області, чоловіче ім'я Руслан (рус-алан) і жіноче Роксолана. Бретонське ім'я Алан теж має аланське коріння. Якщо говорити у контексті етногенезу українців, то на сьогодні нащадками роксоланів розлядаються представники Черняхівської культури, а разом з ними й анти-поляни, які мають скіфо-сарматське коріння - по даним "Повісті минулих літ" вони вийшли з "дунайських слов'ян", з степів-полів України.
Використана література:
- Збірник козацьких літописів.
- Володимир Січинський. Назва України.
- Володимир Січинський. Роксоляна.
- Гетика Йордана.
- Олексій Стрижак. Етнонімія Геродотової Скіфії (1988)
- Олексій Стрижак. Назви розповідають (1967)
- Олексій Стрижак. Етнонімія Птолемеєвої Сарматії (1991)
- Стрижак О. Щодо питання походження та етнічної історії хорватів. Народна творчість та етнологія (2019)
- К.Тищенко. До етимології етноніма кіммерійців.
- В.Балушок. Загадкові севрюки.
- Комар О. Сармати Поросся та "південна" гіпотеза походження русі.
© Портал SPADOK.ORG.UA
