Субота
28 трав., 2022
   

Ukrainian English Polish

Ще раз про походження князя Рюрика

Рейтинг 3.4 з 5. Голосів: 5

Князь Рюрик - походження

Навколо родоводу Рюрика йде постійна "війна" між прихильниками норманської теорії і її супротивниками. Більше ніж 300 років вчені по всій Європі намагаються відстояти різні точки зору - від скандинавських саг і візантійських хронік до археологічних артефактів та ДНК-тестів. Попри використання такого арсеналу, досі так і не визначено: хто ж був Рюрик насправді за походженням і звідки прийшов?

Історичні відомості про Рюрика

Почнемо з історичних відомостей. Чи не єдиним найпершим та найдетальнішим літописним джерелом інформації про Рюрика є «Повість времяних літ» (ПВЛ), написана на початку XII століття. В літописі повідомляється, що слов'яни, живші поблизу озера Ільмень (ільменські словене), були під владою варягів, а потім піднялося повстання. Після цього між ними самими починаються міжусобиці. За словами Нестора, «встали самі на себе воювати, і була між ними рать велика і усобиця, встав град на град, і не було в них правди». І тоді мешканці Приільмена «реша собі: князя поіщем, іже би владел нами і рядив ни по праву». У висновку, зібрали на віче представників словен, кривичів, чуді і весі та прийняли рішення прикликати народ "русь":

«В рік 6370 [862 р - С.П.] вони пішли за море до варягів, до русі. Ті варяги називалися руссю, як інші називаються шведи, а інші норманами, англами, а ще інші готами - ось такі ці. Сказали русі чудь, словени, кривичі і весь: «Земля наша велика і багата, а порядку в ній немає. Ідіть-но княжити і володіти нами». І вибралося троє братів із своїми родами, і взяли з собою всю русь, і прийшли, і сів старший, Рюрик, в Новгороді, а інший, Синеус, - на Білоозері, а третій, Трувор - в Ізборську. І од тих варягів назва Руська земля. Новгородці ж - ті люди від варязького роду, а колись були словени. Через два ж роки померли Синеус і брат його Трувор. І прийняв всю владу один Рюрик, і став роздавати мужам своїм міста - тому Полоцьк, цьому Ростов, іншому Білоозеро. Варяги в цих містах - прийшлі, а корінне населення в Новгороді - словени, в Полоцьку - кривичі, в Ростові - меря, у Білоозері - весь, в Муромі - мурома, і над тими всіма панував Рюрик». 

Призвание варяговПрикликання варягів. Художник Ф.А. Бруні, 1839 рік.

Повідомлення в "ПВЛ" дає можливість побудувати кілька тверджень:

1. "Русь" на чолі з Рюриком - це окреме від слов'ян плем'я, яке етнічно належить до варягів та згадується поряд з іншими народами: "шведами", "норманами", "англами", "готами" та ін. Арабський мандрівник Ібн Фадлан подає зовнішній вигляд "русів": "... я побачив русів, коли вони приїхали зі своїми товарами і розташовувалися по ріці Ітиль, і я не бачив більш досконалих тіл, ніж вони, як ніби вони пальмові дерева; вони руді". Тобто, і антропологічно вони відповідають скандинавам. Та й сам етнонім "русь" лінгвістично не властивий слов'янам. Наші етноніми мають типові закінчення на:  "-ичі" та "-не". Наприклад: радимичі, кривичі, дреговичі, або полочане, поляне, древляне, лендзяне, хорвате.

2. Ідея закликати народ "русь" - це не ідея полян, древлян, уличів, або інших пимомо слов'янських родів, що є предками українського народу. Це передусім ідея тих, хто жив вище, ближче до Ільмену, Новгорода та Старої Ладоги (чудь, весь), хто до того знався і контактував з варягами, підтримували торгові відносини з ними. Тому їм було нічого втрачати, а навіть вигідно запросити таких талановитих військових стратегів як "русь" до себе. Інша справа, що київських полян або древлян це не цікавило - вони мали вже на той час власне розвинуте об'єднання з центром у Києві  (Куявія) та своїми князями (Мал - у древлян, Кий - у полян). І ідея з приходом русів, на нашу думку, лише руйнувала їх цілісне автономне життя. Власне, якщо забігти вперед, то так і сталось: Рюриковичі сіли в Києві, обложили полян даниною, а Ольга законфліктувала і знищила древлян.

3. Імена Рюрик, Синеус, Трувор та інші - ріжуть вухо. У них відчувається якийсь чи то "скандинавський", чи то "германський" акцент. Заглибившись у порівняльне мовознавство, відкривається цілий ряд середньовічних балтських, данських, шведських, норвезьких та інших документів, у яких згадується ім'я Рюрик або похідні - Рорик, Хроеріх, Ерік. Написи «rorikR» і «ruRikr» знаходимо на рунічних каменях в Скандинавії, і не тільки. Подібні мена (Рорик, Хроеріх, Ерік) були і є невід'ємною частиною скандинавської антропонімії й ономастики (достатньо відкрити будь-яку абонентську книгу чи іменослов).

hroeker-linguoНапис ruʀikr (Рюрік) на фрагменті рунічного каменю U413 у церкві Норрсунда, Швеція

Історичність особи Рюрика

Якщо етнічна приналежність Рюрика більш-менш зрозуміла - був варягом (або балтом), принаймні до київських родів полян чи древлян не належав, то залишається загадковою його історична особистість. Істориками висуваються кілька постатей, які теоретично могли б відповідати літописному Рюрику:

1) Рорик Ютландський - датський конунг, який був на службі у Каролінгів (франкська королівська династія), увіковічнений каролінгськими хроніками. Його родовід до кінця не вивчений, але ймовірно він походить від роду Скьольдюнгів - легендарна династія данів, предки сучасних датчан. Його дядьком був легендарним конунгом з Ютландії - Харольд Клак. Кажуть, був вигнаний з Ютландії та став піратом. Подейкують, Рорік Ютландський брав участь у внутрішньому протистоянні за датський трон і названий історичним прадідом шекспірівського Гамлета. Перша наукова спроба ототожнення князя Рюрика з Роріком Ютландським була зроблена пастором Г. Голлманом (Hermann Friedrich Hollmann), який опублікував у 1816 році в Бремені роботу «Рустрінгія, початкова Батьківщина першого руського великого князя Рюрика і братів його. Історичний досвід». У 1836 році Фрідріх Крузе, професор Дерптського університету, також ототожнив Рюрика з Рориком Ютландським. На користь цієї гіпотези свідчить близька відповідність археологічних шарів ютландського міста Рибе і Ладоги часу Рюрика. Дана гіпотеза була підтримана також академіком Б. А. Рибаковим.

2) Ерік Шведський - шведський конунг, правитель Уппсали. Його згадує скальд Снорі Стурлуссон у своєму "Колі земному". У тексті згадується всенародний схід у 1018 році, котрий проходив в Уппсалі та конунг на ім'я Ерік, який здійснив експедицію в Курляндію і володів багатьма землями на території тодішньої Австразії (частина території сучасних Німеччини, Франції і Бельгії). Згідно з дослідженням шведських істориків, часи правління Еріка відповідають хронології життя Рюриковича. Більш того, початок здійснення влади, тобто 850-860 роки, ототожнюється з періодом завоювання Східних земель. Крім того, на Еріка опосередковано вказують як слов'янські, так і візантійські джерела, які виводять слово «Русь» від імені його сім'ї. Тим часом шведські лінгвісти, що вивчають походження географічних назв з регіону Уппсали, підтвердили численні випадки суфікса «ros». Вони висунули тезу, що в ранньому середньовіччі весь регіон був названий "Uppland" або "Roslagen".

3) Князь Рерік або Рорик - вождь племені ободритів, проживавших в районі гирла річки Одра з центром у місті Рерік на південному узбережжі балтійського моря, згадується у Мекленбургзьких хроніках та Анналах королівства франків. Є версія, що назва "рерік" насправді означає "рарог", тобто сокіл на мові ободритів. Ободрити були балто-слов'янським союзом, куди входили такох різні інші, наприклад скандинавські племена.

Handelsplatz RericМапа середньовічного торгового центру Рерік.

Загалом, з усіх трьох, версія з ободритським походження князя Рюрика хоч і є найцікавішою, виглядає найслабшою через відсутність доказової бази і аргументів. Швидше за все, Рюрик - це шведський або датський конунг, який був достатньо відомим та впливовим в історії, підтримував торгівельні зв'язки зі словенами та прибалтійськими племенами й у 859 році склалися усі необхідні передумови, аби він міг осісти в Ладозі, потім Новгороді та згодом розширити свою владу на інші міста: Полоцьку, Ростові, Білоозері, Муромі. Рюрик аж ніяк не був простою людиною, адже мав напрацьований управлінський досвід. Так, літопис свідчить, що він зуміг придушити повстання новгородців, усунувши їх ватажка Вадима Хороброго. Після цього ще сильніше осів та "наростив" владу.

ДНК-генеалогія та археологія

В сучасній історії були спроби відшукати нащадків Рюриковичів та провести ДНК-тести. Власне, це закінчилось тим, що начебто було визначено дві гаплогрупи Рюриковичів - скандинавську (N1C1) і балтську. Представники першої гілки в основному проживають на території Норвегії, Швеції і Фінляндії. Представники другої в Латвії, Литві, Північній Польщі та Білорусії. Однак, складно спростувати, підтвердити чи піддати сумнівам ці тестування, оскільки вони проводилися в закритому режимі і за межами України. Українські вчені, у свою чергу, після розкопок саркофагу Ярослава Мудрого наче розпочали ДНК-експертизу. В одному з інтерв'ю сказано, що "Рюриковичі - це люди півночі".

radio-swoboda-rurykovychi

Результати археологічних досліджень також свідчать на користь скандинавського, тобто варязького походження Рюрика. Багато років проводилися розкопки в Новгороді і Старій Ладозі. Дослідження дозволило знайти близько 1,2 тис. артефактів, що свідчать про жваву торгівлю зі Скандинавією. Багато речей мають рунічні знаки та орнаменти вікінгів. Знайдено чимало скандинавських мечів. Простежуються їх риси й у суднобудуванні. Власне, скандинави були професійними мореплавцями. Човен був їх "домом". Культ човна знайшов відображення в обрядах поховання (інгумація/кремація) давньоруської знаті, описи яких можна знайти в працях арабських мандрівників.

Похорон знатного русаПохорон знатного руса в Булгарі. Худ. Генріх Семирадський (1833).

Рюрик помер 879 року. Залишивши після себе малолітнього сина Ігоря, регентом якого став соратник Рюрика, князь Олег. Звичайно, всі дати і події, пов'язані з Рюриком дискусійні й потребують подальшого вивчення. Однак можна сказати, що Рюрик - один із найважливіших і водночас найсуперечливіших персонажів ранньої історії Давньої Русі. Він дав початок цілому роду-династії Рюриковичів, які увійшли до історії України.

© Портал SPADOK.ORG.UA


Поділитись статею у соцмережах:


Підписатись на електронну розсилку нових матеріалів:

blog comments powered by Disqus