Вівторок
19 бер., 2024
     

Ukrainian English

Берестяні грамоти

Рейтинг 4.2 з 5. Голосів: 5

Берестяні грамоти

До виявлення берестяних грамот учені думали, що на Русі вміли писати тільки священики та бояри. Зміст повідомлень простих людей їх вразив. Батько писав синові, чоловік — дружині, сестра — брату, купець — прикажчику. Залишали боргові розписки, скаржилися на образи, запрошували в гості, віддавали накази, нагадували про поставки. Короткі листи по 20—50 слів дряпали на внутрішньому боці березової кори. Одержувачі зазвичай відразу їх викидали. Часто — розривали задля збереження таємниці листування.

65 років тому при розкопках у Новгороді була виявлена перша берестяна грамота. Відтоді там знайшли понад тисячу.  Потім вони були знайдені (хоча і в незрівнянно меншій кількості, ніж у Новгороді) в Старій Руссі, Пскові, Смоленську, Твері, Торжку, Москві, Вітебську, Мстиславле, Звенигороді Галицькому (під Львовом). Зміст цих середньовічних повідомлень перевернув уявлення про те, як жили слов’яни в 10—15 століттях.

Як зазначає Ст. Л. Янін в книзі «Я послав тобі бересту...» (3-е изд. М., 1998. С. 30, 51), «берестяні грамоти були звичним елементом новгородського середньовічного побуту. Новгородці постійно читали і писали листи, рвали їх і викидали, як ми зараз рвемо і викидаємо непотрібні або використані папери», «листування служила новгородцям, зайнятим не в якійсь вузькій, специфічній сфері людської діяльності. Вона не була професійною ознакою. Вона стала повсякденним явищем».

beresta

“От Говєновой ко Нєжьньчю дає 6 деся(ть) куно лодієную повєдало Говєно іда на судо а поп п(і)с(а)л а дає Луцє олі нь водасі то я у конязя паєма отрока пріжь прієдю а во болє ті вонидь”. Переклад цього тексту на сучасну українську мову звучить так:

“Від Говенової [вдови] до Нежнича. Дай шістдесят кун лодійного (платні за перевезення лодіями – човнами). [Так] сказав Говен перед смертю (буквально: йдучи на суд), а піп записав. Дай [їх] Луці. Якщо ж не віддаси, то я візьму у князя отрока (слугу) і разом із [ним] приїду, а це тобі стане у більшу суму”.

Clip2net 180206212021

Грамоту було знайдено 28 липня 1989 р. у Львові на території північно-східного передмістя у культурному шарі, також дато- ваному 1110–1137 рр. Вона є збереженим листом розміром 6,5х30 см, висланим у Звенигород з якогось іншого міста.

Clip2net 180206200047

Більш детально історичний, юридичний, економічний, палеографічний і лінгвістичний аспекти цієї грамоти було розглянуто у статті Ігоря Свєшнікова, присвяченій усім трьом берестяним пам’яткам . У ній він, зокрема, на підставі відомих науці фактів і знань висловив припущення, що грамота Говенової була написана в Перемишлі у період між 1110 і 1124 р. за правління князя Володара Ростиславича, батька майбутнього звенигородського князя Володимирка. Навіть поверхневий лінгвістичний аналіз тексту описаної грамоти дозволив вченому зробити висновок, що вона є найдавні- шим документом розмовної давньоруської мови з елементами південного діалекту, що ліг в основу формування української мови.

Соціальний склад авторів і адресатів берестяних грамот дуже широкий. Серед них не лише представники титулованої знаті, духовенства і монашества, але також купці, старости, ключники, воїни, ремісники, селяни та інші особи. У листуванні на бересті брали участь жінки. У ряді випадків вони виступають як адресати або автори грамот. Збереглося п'ять листів, відправлених від жінки до жінки.

А ось листи, отримані Юрієм Онцифоровичем. Ці документи подвійно цінні для нас не тільки тому, що вони знову і знову малюють вершителів доль Новгородської республіки вотчинниками, власниками великих земельних ділянок і тисяч селян, але й тому, що в них ми вперше чуємо голос самих селян, що оповідає про їхню долю, про життя під управлінням боярських прикажчиків. Однак будемо знайомитися з цими листами л про порядку.

Грамота № 386. У крихітному обривку лише кілька букв, але ці букви складаються в слова: «...про землі...».

Грамота № 96. Знову обривок: силі без емников і я омеши двої за Федора з бра...». Згадуються «омеши» - сошники і «емнвки» - рукояті. Лист повідомляє про стан сільськогосподарського інвентарю.

Грамота № 97. Уривок з початку листа: «Пану Юрію чолом бее Ортьмъка і Деица. Жито продають по...». Артемко і Деица, як можна здогадуватися, повідомляють Юрію Онцифоровичу про ціни на жито.

Грамота № 104. Обривок, в перекладі не потребує: «...а земля сама ся окупити твоїм здоровием».

Грамота № 273. Клаптик листа, посланого Юрію та Афанасію. У нього по суті немає ніякого конкретного змісту. Але названі авторами листа Павло і «все Мравгицы», тобто жителі села Мрав-гицы. Знову селянське лист феодалам.

І, нарешті, цілий лист, грамота № 370:«Уклін до Юрью і до Миксиму від всіх сиріт. Цто єси дав нам за клуцка, за нас не етоть, нас продаеть, і окрадони від ного есми. А лежини від ного, не від'їзді так. А ми есми у тому загинули. Аже йому будьть сидить, намам сили ниту сідити. А так нам сумирного чоловека. А на тому тобе цолом».

У листі багато помилок, пропущених літер. Це і зрозуміло - адже написано воно від імені селян, що називалися в Новгороді XIV століття «сиротами». У перекладі селянська скарга звучить так:

«Уклін до Юрія і до Максима від всіх селян. Що ти дав нам за ключника? Він за нас не стоїть, обтяжує нас поборами, і ми ним розорені. Ми через нього стали лежнями, так як він не дозволяє нам від'їхати... Якщо він від нас не поїде, нам залишається загинути. Якщо він буде і далі сидіти, нам нема сил. Дай нам сумирну людину. А в тому тобі чолом б'ємо»

Берестяні грамоти Оригінальна новгородська берестяна грамота.  Мабуть, звідси черпав натхнення Ю.Миролюбов, коли компілював "Велесову Книгу".

Найчастіше уривки грамот знаходять під мощеними вулицями, на місці смітників і попелищ. Близько 30 грамот випадково потрапили в ґрунт, що вивозився на міські квітники та газони.  Першу грамоту знайшли під час розкопок культурного шару 14 століття в Новгороді 26 липня 1951 року. Згорнені шматочки бересту траплялися археологам і раніше, але їх вважали риболовецькими поплавцями. На цьому ж навіть через бруд був чітко видний текст — перелічування сіл, що відбували повинність якомусь Ромі.  Того ж року були розкопані ще вісім грамот. Стало ясно, що безліч знайдених паличок — це писала (стилоси), а не приколки.

Clip2net 180206203401

Листи на бересті роз’яснили уклад життя, особисті й суспільні відносини, лексику предків.  Відкриттям стало те, що відправниками й адресатами були люди різних верств і жінки. Навіть більше, багато записок від дружин чоловікам мають наказовий характер. Перше вважалося, що писати вміли тільки бояри та церковнослужителі.  Грамоти показали, що письму прагнули навчати дітей. Великого розголосу набули грамоти хлопчика Онфима, який жив у середині 13 століття. На радість археологам він загубив кілька десятків своїх перших уроків з правопису і малюнку.

Clip2net 180206203627
Clip2net 180206203642

З листів можна дізнатися, як звали предків — Гостята, Ноздрька, Радонег, Онанія, Пленко, Воїслав, Нежка, Твердята, Дрочило, Офонос (ніяких Олег, Ігор чи Ольга - імена Рюриковичів). Ціни — 31 гривня 3 куни за 750 ліктів водмолу (грубе небілене сукно), 3 гривні за корову. Міри ваги — берковець, улка.  Грамоти спростували міф, що лайка дісталася Русі у спадок від монголів. Задовго до нашестя в них трапляються слова «курва», «бл**ь», «їб**ь».  Чого вчені не зрозуміли, то це хто і як доставляв послання. За однією з теорій, уже в 11 столітті в Новгороді діяла якась служба доставки.

Стають близькими і зрозумілими душевні переживання невідомої закоханої жінки, яка жила в Новгороді на початку XII століття. Берестяна грамота з її листом коханому була знайдена археологами при розкопках:

«Я посилала до тебе тричі. Що за зло ти проти мене маєш, що в цей тиждень ти до мене не приходив? А я до тебе ставилася як до брата! Невже я тебе зачепила тим, що посилала до тебе? А тобі, я бачу, не любо. Якби тобі було любо, то ти б вирвався з-під людських очей і примчав... Буде навіть я тебе за своєю нерозумністю зачепила, якщо ти почнеш треба мною насміхатися, то судить тебе Бог і моя худость.»

5

Грамота №952, 1140–1160 р. "От Радка к отьцьви покланяние. Товарьць есьмо послаль Смольньскоу. А Поутилоу ти оубили. А хотять ны яти в Фому (А хотят нас взять, захватить, арестовать за Фому, вместо Фомы) с Вяцыпькою (Вячешкой?), а млвя: "заплатите четыри ста гривьн или а зовите Фому семо. Пакы ли да всадимо вы в погрьбо". И покланяютисяние от Вяцьшьке (Вячешки) к Лазорьви (Лазорю). Послаль есмь конь юковоуцько (вьючного), а самь семь доспель (поспел, приготовился)".

У перекладі:

"Від Радка уклін батькові. Товарець я послав у Смоленськ. А Путилу-то вбили. А нас із В'ячешкою хочуть арештувати за Хому кажу "Заплатіть 400 гривень за Хому. Якщо ж ні, то всадимо вас у погріб". І уклін від В'ячешки Лазорю. Я послав коня в'ючного, а сам готовий.

Берестяні грамотиГрамота 344, Новгород, {1300-1320р.}  Від Петра до його брата Кузьми (діловий лист).

Від Петра до Кузьми. Я тобі братові своєму, наказую відносно тебе так: чи спорядився він (Дрочила) з тобою чи не спорядився, а ти з Дрочилою (все одно) виконуй (усе) за угодою. А я кланяюся. 

Зараз виявлено 1196 берестяних грамот. 1089 штук — у Новгороді. У Києві, столиці Русі, знайшли лише одну, та й то порожню. Археологи не могли зрозуміти. Київ у ті роки переживав економічний розквіт, і його жителі вміли писати не гірше за новгородців.

Причина криється у ґрунті. Вологий новгородський ґрунт закриває доступ повітря до предметів, що потрапили в нього, і прекрасно консервує шкіру, деревину, кору, кістки. Для Києва характерні пористі льосові ґрунти, а на глибині 4—5 метрів залягають ґрунтові води. Органіка тут згниває.

Найпізніші зі знайдених грамот належать до середини 15 століття. Згодом подешевшав папір, і його почали використовувати для повідомлень.

Clip2net 180206211941

Невелика підбірка слов'янських імен на основі берестяних грамот:

Гостило (Новгород, грамота 2), Черт (грамота №4), Гостята (Новгород, грамота 9), Вигуй (Новгород, грамота 25), Зуберь (новгород, грамота 84), Завид (Новгород, грамота 103), Кулотка (Новгород, грамота 105), Жизномир (Новгород, грамота 109), Чернек, Людьслав (Новгород, грамота 113), Богша (Новгород, грамота 114), Рознег (Новгород, грамота 119), Вигарь, Валит (Новгород, 130), Репех (Новгород, 134), Домажир (Новгород, 149), Полчак, Домаслав (Новгород, 155), Ростих (Новгород, 160), Храрь, Шибенец (Новгород, 198), Радослав, Местятко (213), Твердила (Новгород, 231), Нажир (Новгород 233), Жироша (Новгород, 237), Жадок (Новгород, 239), Ждан (241), Кощей (Новгород, 242), Стоян (Новгород, 246), Наум (Новгород, 281), Вышеня, Воронец (Новгород, 332), Мирослав, Ратмир (Новгород, 334), Волчок, Нустуй, Рожнет, Даньша (Новгород, 336), Полюд (Новгород, 350), Мара (Новгород, 357), Стойнег (Новгород 384), Лихоча (Новгород, 412), Панок (Новгород 420), Братята, Нежил (Новгород, 421), Местята, Сдил (Новгород, 422), Жаден (Новгород, 433), Нежка (новгород 644), Хотеславк (Новгород, 654), Тверьша, Сбыслав (Новгород, 621), Радила (Новгород, 442), Несдила (Новгород, 443), Боян (Новгород 516), Вышок (Новгород, 525), Моислав (Новгород 548), Воюта, Радогость (Новгород, 571), Имоволож (Новгород 573), Орешек (Новгород 581), Милята (Новгород, 583), Нежата (Новгород, 586), Жила (Новгород, 589), Неган (Новгород, 600), Смолиг (Новгород, 603), Волос (Новгород, 604), Жизнобуд (Новгород, 607), Русил (Новгород, 615), Черень (Новгород, 624), Станимир (Новгород, 626), Кур, Боран (Новгород, 690), Доброшка (Новгород, 710), Душила (Новгород, 723), Селята (Новгород, 731), Дристив (Новгород, 736. , Ревята (Новгород, 743), Братонежк (Новгород, 745), Зубец, Потка (Новгород, 750), Малята (Новгород, 769), Дрочила (Новгород, 775. И нечего смешного, это "дрочить "- тереть, мелко рубить, нарезать и т.д.), Бездед (Новгород, 788), Марена (Новгород, 798), Незнанок (Новгород, 804), Шишак (Новгород, 805), Борята (Новгород, 819), Жирок (Новгород, 824), Борз, Путьша (Новгород, 850), Негл, Говен (Новгород, 867), Полуд (Новгород,878), Радята (Новгород, 879), Добрил (Новгород, 889), Домагость, Хотен (Новгород, 902), Тютка (Новгород, 904), Ретка, Хвалис, Тешата (Новгород, 905), Сдеслав (Новгород, 940), Носок (Новгород, свинцовая грамота 1), Дедила (Ст. Русса, 6), Сольмир (Ст. Русса, 7), Ярило (Ст. Русса, 9), Жирошка (Ст. Русса 17), Неговит (Ст.Русса, 19), Сбыня (Торжок, 2), Рожнега (Торжок, 18)

- Культурно-історичний ресурс "Спадщина Предків"


Долучайтесь до спільноти та діліться публікацією у соцмережах:

Підписатися на Twitter та Viber