Сопіт - один з наймальовничіших водоспадів Львівської області. Знаходиться на околицях села Сопіт, стрімко в горах, тихо шепоче собі у самому серці Сколівських Бескидів. Вражає своєю мальовничістю - ним можна милуватися з різних ракурсів. Це природна оаза, утворена від однойменного струмка Сопіт (або Сопонятнка), який бере початок на схилах гори Високий Верх (1178 м). Висота водоспаду - 8 метрів. Водоспад належить до типу "хвощ", однокаскадний, збігає по скелі, яка утворена відслоненням порід менілітової світи Сколівських Бескидів. При підніжжі скелі водоспад утворив розлогий неглибокий водобійний казан, заповнений галькою пісковиків.
Сопітська оаза з усіх боків оточена лісом, що створює атмосферу абсолютно затишку. Неподалік є паркувальний майданчик, стоять альтанки, сувенірні лавки та міні-кіоск, де можна пообідати, придбати каву-чай. Туристична завантаженість - середня. Підіймаючись вище водоспаду можна вийти на гірський хребет по якому проходить маршрут: с. Сопіт - г. Високий Верх - с. Майдан.
Історія села Сопіт. Археологічні відомості.
Одна з легенд про походження назви Сопота розповідає про засновника поселення на ім'я Сопко. Під час нападу ворогів на давньоруську фортецю Тустань, він разом зі своєю родиною врятувався втечею, перебравшись через річку Стрий. На притоці Стрия він заснував село, яке згодом назвали на його честь Сопотом. В селі існує місцина, що зветься «Сопковим городом». Згідно з іншою версією, назва села пов'язана з річкою, що протікає через нього - р. Сопотянка (Потік). Вона має гірський характер, багато перекатів, порогів, що створює значний шум «шепіт» або «шопіт», від цих слів і утворилось «Сопіт».
У 1969 році археологи Інституту суспільних наук АН України провели розвідку на території села Сопіт і виявили в північно-західній околиці на правому березі р.Стрий в мисоподібному урочищі Нижня Кечера могильник. У 1972 році в рамках Підкарпатської археологічної експедиції його було розкопано (СОПІТ-ІІ) і датовано періодом так званого "Фракійського гальштату", а саме Ґава-Голіградської. Експедицію очолювала видатний археолог - Лариса Крушельницька.
На площі 700 м2 було відкрито 80 поодиноких, парних і групових поховань з тілоспаленнями в керамічних урнах, прикритих плоскими річковими каменями. В одній із урн знайдені бронзові персні та браслети. У деяких урнах знаходили чорні маленькі, добре відполіровані камінці. Поруч виявлена кам'яна площадка. Пам'ятки відносяться до часу з ХІ по ІХ ст. до н. е. Деяка кераміка нагадує риси Лужицької культури.
Матеріали та документація досліджень зберігаються у фондах і архіві Інституту українознавства ім. І.Крип'якевича НАН України. До сьогоднішнього дня Сопітський могильник залишається найбільшим у західних областях України. Виявлення Сопітського могильника дало підстави міркувати про активне заселення Карпат - міграційні процеси тогочасних племен (кельти, фраки, даки, гети, лужичани), які долали Карпатські перевали (напр., Торунський, Верецький, Ужоцький) і виявляли соляні поклади, після чого прокладали торгівельні соляні шляхи в з Карпат в Європу.
Голіградсьска культура - це культура раннього залізного віку, поширена в Східних Карпатах (Подністров'ї) та Подунав'ї в 1200-500 (1100-600) рр. до н.е. Назва "Ґава" походить від культури Ґава в Північно-Східній Угорщині, а "голігради" - від поселення біля с. Голігради на Тернопільщині. Ґава-голіградська культура почала формуватися в Верхньому Потиссі, поступово просуваючись у сусідні райони. В Україні пам'ятки цієї культури поширені в Тернопільській, Чернівецькій, Івано-Франківській, Закарпатській, Львівській та південній частині Хмельницької областей. Поселення неукріплені, житла наземні і вкопані в землю. Для поховального обряду характерне тілоспалення покійників і захоронення решток у глиняних посудинах (урнах). З речей матеріальної культури переважає глиняний ліпний посуд - глечики, горщики, миски. Чимало бронзових знарядь - сокири, серпи, наконечники списів, браслети та різні прикраси. Найвідоміша знахідка Ґава-голіградської культури - Михалківський скарб. Найвірогідніше, що ґава-голіградське населення є одним із північно-фракійських племен, формування яких відбулося в Карпато-Дунайському регіоні протягом 1200—900 рр. до н.е. Разом з тим, є думка про ілірійське походження згаданих племен.
Як дістатися до водоспаду Сопіт?
Водоспад Сопіт знаходиться в південно-західному напрямку села Сопіт, Сколівського району, Львівської області. Їхати до нього можна зі сторони курорту Східниця, прямуючи селами: Новий Кропивник - Рибник - Довге (водоспад Лазний) - Сопіт. Але дорога тут в жахливому стані (хоча вже зараз проводиться капітальний ремонт, частина заасфальтована, й можливо в майбутньому це буде один з кращих туристичних шляхів). Однак, на даний момент, краще всього добиратися на Сопіт з села Підгородці.
При в'їзді в село Сопіт (переїзд по мосту через річку Стрий), рухаємо вліво за монументом Богородиці і далі направо - буде стовп з табличкою, яка вказує поворот на Сопітський водоспад. Їдемо довгою грунтовою дорогою вздовж потічка, підіймаємося вгору, аж до самого водоспаду. Автобусом проїхати максимально близько до водоспаду не вдасться, тому необхідно буде зупинитися поруч з крамницею.
Використані джерела:
- Бандрівський М. Лариса Крушельницька: життя віддане науці.
- Крушельницкая Л.И. Могильник конца бронзового века в Сопоте. «Slovenską Archeológia», Praga, 1979, №2 - с. 291
- Л.Мацкевий. Старожитності Дрогобицького Передгір'я
- Лариса Крушельницька. Культура Ноа в Україні. – Львів, 2007
- Володимир Кобільник. З археольоґії Бойківщини // Літопис Бойківщини. – Самбір. – Ч. 1. – с. 38–42.
- Лариса Крушельницька. Нові пам’ятки культури Гава-Голігради // Пам’ятки гальштатського періоду в межиріччі Вісли, Дністра і Прип’яті. – Київ. – с. 56–122
- Р.Н. Граков. Ранній залізний вік (1977)
© Портал SPADOK.ORG.UA
