Дорога від центру Львова до Личаківського цвинтаря пролягає повз один з найелегантніших львівських будинків – споруджений у стилі ранньої неоготики палац Туркулів-Комелло. Попри свою витончену красу, зовні палац не надто й примітний. Справа у тім, що найрозкішніші елементи його архітектурного декору спрямовані в сторону парку, а ось вигляд споруди з боку вулиці доволі скромний. Проте варто через невеличку хвірточку пройти на паркову сторону – і опиняєшся у казковому середньовіччі.
Точна дата побудови палацу досі викликає суперечки. За однією версією, він був споруджений у 1810-1830 роках, за іншою – дещо пізніше, близько 1840-го. Нема певності і щодо автора проекту будівлі, хоча, найімовірніше, ним був відомий львівський архітектор і скульптор курляндського походження Фридерик Бауман. Сумнівів не викликає лише ім’я замовника – цей розкішний, хоча й невеликий палац було збудовано з примхи графа Генрика Северина Дідушицького. Стиль венеційської готики, в якій збудовано палац, був обраний не випадково – родина Дідушицьких була тісно пов’язана з представниками італійської аристократії.
Фасад палацу з боку вул. Пекарської
Дідушицькі недовго тішилися збудованим для них шедевром. У 1845 році Генрик помирає,залишаючи палац своїй вдові Теодозії з Мельжинських. Графиня запам’яталася тим. що в ставку біля палацу влаштувала купальню для львів’ян, коли тих прогнали з сусіднього монастирського Вороблячого ставу черниці-сакраментки. Втім, за кілька років Теодозія Дідушицька відступає палац графові Тадеушу Туркулу. У 1870 році маєток отримує в спадщину його дочка Феліція. За примхою долі, палац став подвійно «венеційським» – Феліція перебувала в шлюбі з венеційським графом Анжело Феліче Ніколо Комелло. Граф Комелло був доволі непересічною особистістю, активно боровся за незалежність Італії від австрійського панування і навіть очолював батальйон італійської Національної гвардії, що втім, не заважало йому мирно жити в австрійському Львові. Саме за прізвищами цього подружжя будівля і отримала свою загальноприйняту сьогодні назву – палац Туркулів-Комелло.
Готичний портик палацу
Вивчення картографічних матеріалів дозволяє дослідникам припустити, що палац неодноразово міняв свою конфігурацію іі ниніній вигляд отримав десь у 1890-і роки, саме за часів господарювання там сім’ї Туркулів-Комелло, тож прийнята назва споруди видається цілком справедливою.
Стрільчаті вікна на фасаді
Як вже згадувалося, палац було зведено у манері венеційської готики XV століття, що поєднувала ранньоготичні форми з візантійськими та мавританськими елементами. Це двоповерхова, прямокутна в плані будівля, з двоповерховою мансардою та прибудовою зі східної сторони. Внутрішній простір має зально-анфіладне планування, частково змінене у другій половині ХХ століття, коли приміщення переобладнали для потреб навчального закладу. При цьому в інтер’єрі донині збереглося кілька стрілчатих порталів дверей з неготичним оздобленням.
Вікно фасаду з боку вул. ПекарськоїЗа часів Феліції Комелло невисокий тоді дах палацу був вкритий гонтом. Після 1937 року, коли будівля стала власністю ветеринарної академії, дах перебудували, влаштувавши в ньому два ряди трикутних люкарн, завдяки чому пропорції будівлі дещо змінилися.
Гербові картуші на південному фасаді розкривають імена власників палацу. Герб «Тривдар», що розміщений на балюстраді портика, належав графам Полетилам, з роду яких походила дружина Тадеуша Туркула Гелена.. Гербом «Сас», зображеним на пілястрі над портиком, володів рід Дідушицьких, перших власників ділянки. Поруч вмонтований видозмінений герб «Остоя», яким володіли Туркули.
Фронтон з гербами Дідушицьких і Туркулів на пілястрах
Північний фасад значно скромніший. Його центральну частину виділено тонким триосьовим ризалітом зі стрільчатими вікнами на другому поверсі. Подібні ж вікна, поєднані з прямокутними бічними, фланкують фасад з боків. Стрільчате завершення мають і пілястри з канелюрами. Увінчує фасад аркатурний пояс фризу.
Так палац виглядав на поч. ХХ ст.
У 1920-30-х роках будинком володів адвокат Євген Батицький, який відкрив тут свою правничу канцелярію. Його донька, артистка Софія Батицька, відома тим, що у 1930 році, в 23-річному віці першою здобула титул «місс Полонія». Того ж року ця чарівна львів’янка стала щей віце-місс Європи. До речі, наступного року конкурс «Miss Polonia» не відбулося, позаяк Софія відмовилася віддавати корону (мовляв, вродливішої від неї панянки в тогочасній Польщі все одно немає) виїхала разом з нею до Сполучених Штатів для продовження акторської кар’єри.
Інтер’єр палацу у 1920-і роки
У 1937 році колишній магнатський маєток опинився у віданні Львівської Академії Ветеринарної Медицини (тепер – Львівський національний університет ветеринарної медицини і біотехнологій). Навчальний корпус університету розміщено тут і зараз.
Палац Тукркулів-Комелло до перебудови. Фото першої пол. XX ст.
З південного боку палацу колись існував великий парк зі ставами, який тягнувся аж до нинішньої вулиці Костя Левицького. У радянські часи стави було засипано, а від парку залишився невеличкі зелені острівці поміж корпусами студентських гуртожитків.
© Портал SPADOK.ORG.UA
