Вівторок
19 бер., 2024
     

Ukrainian English

ТОП-13 неоготичних храмів України

Рейтинг 3.7 з 5. Голосів: 7

Готичні храми України

Продовжуємо впорядковувати реєстр архітектурних пам'яток культурно-історичної спадщини України. Сьогодні завітаємо в різні куточки нашої Батьківщини у пошуку неоготичних храмів. Цим дивовижним, художньо та майстерно виконаним соборам не одна сотня літ. Вони досі ховають безліч загадок і таємниць та вражають своєю витонченістю й стануть в пригоді, якщо ви плануєте фотосесію або історико-культурну, краєзнавчу подорож.

Костел св. Антонія Падуанського у с. Лосяч

Костел Святого Антонія Падуанського - головна пам'ятка села Лосяч, Борщівського району Тернопільської області. У шематизмах храм датований 1889 роком, а в інших джерелах зутрічаються 1896—1906 роки. Збудований в стилі історизму (стилізація з використанням романсько-готичних рис), надає відкрите від тиньку мурування стін. Фундатор - графи Голуховські. Храм був зведений із тесаного каменю, а його тоненький шпиль підноситься високо вгору. Груба фактура стін і невеличкі контрфорси по боках надають храму середньовічного вигляду. На жаль, трохи псує його вигляд нова металочерепиця, якою замінили старе, справжнє черепичне покриття храму.

IMG 0012 small

У ХІХ столітті римо-католики з Лосячу належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії в Скалі-над-Збручем Язловецького деканату. У 1885 році в селі нараховувалося близько 600 парафіян. У 1903 році чисельність прихожан парафії зросла до 8 сотень, а перед Першою Світовою війною налічувала півтори тисячі. 31 серпня 1932 року храм консекрував архієпископ Болеслав Твардовський.

kostel-u-losychi

gotychnyy-kostel5

losyach-kostel3

Лосяч – село з мальовничими краєвидами навколо на шляху з Кам’янця до Чорткова. Вперше згадується у 1785 році. Відомо, що на місці сучасного Лосяча поселення існувало ще з XVI століття, але під іншою назвою – Рогізна. Залишки цього поселення і сьогодні простежуються в урочищі Глибока Долина. Назву поселення отримало від заростів лоз, в яких нібито ховались жителі Рогізни від турків і татар. У ХІХ століття Лосяч, як і інші поселення в околицях Скали-Подільської, належав впливовій в Австро-Угорщині родині Голуховських. За останнім переписом в селі проживає близько 1250 мешканців.

kostel-gotyka-losyach

Костел Богородиці у м. Кам'янка-Бузька

Костел Внебовзяття Пресвятої Діви Марії — культова споруда, збудована на початку ХХ ст. у містечку Кам'янка-Бузька Львівської області. Занесений до Реєстру пам'яток України місцевого значення за охоронним номером 846-М. Споруджувався храм за проектом архітектора Теодора Таловського. Костел будували з перервами будували у 1910-1929 роках на місці раніших храмів, що існували на цьому місці з XVII століття.

kostel-kamjanka-buzka

Костел збудовано у формі латинського хреста, з п’ятигранними крилами трансепту і вівтарної частини, до якої примикають дві захристії. Фасад храму формує вежа з простим порталом, завершена гострим дахом з чотирма гостроконечними декоративними баштами. Триярусна дзвіниця з великим вікном має трикутне завершення з фігурою Розіп’ятого Ісуса. Її почав виготовляти Річард Пліхаль у 1913 році, а завершив Францішек Ясковський у 1922-му. Фігура була копією скульптури з фасаду львівського костелу святої Єлизавети, створеної Петром Війтовичем. Проте над відміну від оригіналу, поруч з Христом немає пристоячих фігур святих Петра і Павла – спершу вони планувалися, але до виготовлення так і не дійшло. По сторонах вежі до початку дзвіниці розміщено два квадратні корпуси з сходами на музичні хор та дзвіницю. Вгорі на них розміщено невеликі каплички.

Kamyanka kostel-00

Kamianka Buzka 03

74 big

За проектом Тальовського, інтер’єр мали також виконати з нетинькованої цегли з профілями і декоративними елементами з бетону. Але його всупереч проекту потинькували і побілили. Склепіння центральної нави через брак верхніх вікон є затемненим, оскільки освітлюється лише через низькі арки з вікон низьких бічних нефів. Головний вівтар, який вважають одним з найкращих зразків неготичного мистецтва, прикрашає коронований образ Ісуса Христа Милятинського. Крім того у костелі є ще вівтарі Найсвятішого Серця Ісуса (з розп’яттям 1741 року), Матері Божої Болісної (оздоблений гіпсовим барельєфом з поліхромією) та святої Терези, що походить з старого костелу.

kamionka-kostiol2

Будівництво костелу перервала Перша світова війна, в ході якої він зазнав серйозних пошкоджень. Зокрема, влітку 1915 року російська артилерія зруйнувала вежу храму, пошкодила мури і дахи, знищила вітражі. Відновлення поступово розпочали ще до завершення війни, але вже за рік, в ході українсько-польської війни 1919 року храм знову було пошкоджено вогнем артилерії. Тож після завершення усіх бойових дій, у 1920-х, костел довелося водночас і добудовувати, і відновлювати. Завершено ці роботи було лише у 1929-му, коли архієпископ Болеслав Твардовський нарешті освятив новий костел. А вже через десять років почалася нова війна.

Костьол функціонував 15 років (1929 – 1944). У 1944 році радянська влада закрила храм. Його спочатку зробили зерносховищем, потім – складом, в якому зберігали багато всякої всячини: і меблі, і книги, і паливно-мастильні матеріали. У 1969 році пожежа знищила частину вежі костьолу, а в подальші роки споруда продовжувала потихеньку руйнуватись. Коли у 1989 році костьол передали католицькій громаді Кам’янки-Бузької – споруда була вже на третину зруйнованою. Реставрували святиню на кошти римо-католицької церкви та інвесторів-меценатів із Польщі.

Костел Успіння Богородиці у місті Кам'янка-Бузька знаходиться по вулиці Хомина, 5.

kamjanka-buzka-kostel3

Костел Різдва Пресвятої Богородиці у м. Стрий

Костел Різдва Пресвятої Богородиці — культова споруда, діючий храм Римо-Католицької Церкви в Україні в м. Стрий Львівської області. З 8 вересня 1995 року Санктуарій Матері Божої Покровительки Людських Надій. Парафіяльний костел Різдва Пресвятої Богородиці був збудований у 1425 році, і пережив чимало важких і болючих хвиль. Такими були для нього, без сумніву, пожежі. Перша, котра знищила костел і півміста, вибухнула у 1604 році. Як пишуть парафіяльні хроніки, завдяки багатим пожертвам міщан було відбудовано костел вже в 1640 році. Його було значно збільшено, а у фронтоні побудовано вежу тієї ж ширини, що й костел. У листопаді 1827 року вибухнула друга пожежа, котра з надзвичайною швидкістю огорнула значну частину міста, разом з костелом і плебанею. Спалахнув дах на вежі і на костелі, дзвони сплавились, а найбільший зірвався і розбився. Середина костелу вціліла завдяки міцному даху. Храм був відреставрований зусиллями пароха о. Франциска Рогачевського.

kostel-rizdva-stryy

Але насправді найбільша і найтрагічніша в історії споруди пожежа відбулась 17 квітня 1886 року. Від жару і вогню впала вежа костелу, цілий інтер'єр був знищений, справжнім чудом можна вважати те, що вціліла фігура Розіп'ятого Христа, розташована у бічному вівтарі. В полум'ї загинув також образ Різдва Божої Матері.  Реставрація та добудова храму, які проводились за пароха о. Людвіка Оллендера, завершились у 1891 році. Добудовано нове захристя, значно розширено наву, і побудовано нову вежу, на якій встановили 3 нових дзвони та годинник.

kostel-stryy

На місці старого дерев'яного вівтаря збудовано новий, алебастровий, до котрого вміщено образ Найсвятішої матері на троні в оточенні святих патронів, намальований в 1888 році краківським художником Флоріаном Цинком. Вироблено нову, алебастрову хрестильницю. Збудовано також чотири бічні вівтарі, в одному з них знаходиться скульптура Розіп'ятого Христа, вціліла в пожежі. У 1894 р. костел освятив львівський єпископ-помічник Йоан Пузина. Велика пожежа міста 17 квітня 1886 р. цілком знищила оздоблення костелу, при цьому згорів і орган. На внески громади відразу приступили до відбудови та відновлення оздоблення храму, які закінчили у 1891 році. На кошти околичних мешканців був справлений вітраж, а у складчину парафіяни закупили орган та дзвони (запис 1907 р.в інвентарі від 1935 р.).

GlJsd

Парафія Стрий входила до складу Перемишльськоі дієцезії (з 1396 р. два роки перебувала у складі Галицької архідієцезії). У 1594 р. Стрий увійшов до Самбірського деканату, і лише 1787 року остаточно перейшов під юрисдикцію Львівських архієпископів у складі Галицького деканату. На початку XIX ст. Стрий став осередком деканату, а стрийська парафія у 1885 р. нараховувала майже 4 тисячі вірних з міста і двох з половиною десятків сіл.

kostel-stryy44

8 вересня 1995 року храм був проголошений Санктуарієм Матері Божої Покровительки Людських Надій. 26.06.01 Святіший Отець Йоан Павло ІІ, перебуваючи в Україні з Апостольським візитом, освятив у Львові корону Матері Божої Стрийської, а 9 вересня 2001 року Львівський митрополит кардинал Мар'ян Яворський коронував цей образ. Нині до складу парафії входить, окрім Стрия, ще й Сколе.

kostel-stryy22

Ймовірно на межі XVI і XVII ст. з'явився у костелі орган. Перша документальна згадка про нього припадає на 1620 рік, але невдовзі святиня знову була сильно пошкоджена татарами: горіли дахи, два вівтарі, та орган. Інвентарний опис костелу за 1743 рік відзначає: "Хори дерев'яні на чотирьох стовпах дерев'яних, помальованих в чорне […] орган добрий, але дуже забруднений, помальований у червоне, на вісім голосів, міхів старих, поклеєних два."

stryy-old-photo

Після останньої великої пожежі був встановлений орган фірми «Gebruder Rieger», ор. 426. Проспект органа дерев'яний, різьблений, з золоченими профілями та елементами орнаменту. Орган ідеально, як по висоті, так і по ширині, вписується в розміри простінків на хорах і складений з двох трьохосьових сегментів з широким просвітом, відкритим на вікно з західній стіні костьолу, в якому відкривається вітраж. Орган має два мануала по 54 клавіші і педаль на 27 клавіш. В 16 регістрах органа задіяно 864 труби. Трактури регістрів, мануалів та педалі — механічні. Два 16-ти футових регістра, сім 8-ми футових, п'ять 4-х футових і дві мікстури лабіальних труб утворюють густе звучання, характерне для костьольних органів. Інструмент розстроєний і звук більше нагадує велику фісгармонію.

Stryi Cathedral 1

Костел св. Станіслава у м. Чортків

Костел Матері Божої св. Розарію і св. Станіслава (Домініканський костел) - культова споруда у місті Чорткові на Тернопільщині. Його побудували на початку XX століття на місці домініканського собору, побудованого ще в 1610 році коштом С. Гольського. Архітектором споруди був видатний архітектор Ян Сас-Зубжінскій, скульптури храму виконали відомі майстри Чеслав Стовп і Діаман Станкевич. У період з 1946 року по 6 липня 1989 року костел було закрито. З 2009 року храм проголошено Санктуарієм Mатері Божої Святого Розарія. Храм входить до ТОП-7 найвеличніших католицьких храмів України. У 2017 р. на горищі храму, знайшли фігурку покровительку Європи, Катерини Сієнської. Парафію обслуговують отці-домініканці (орден Братів Проповідників), працюють черниці-домініканки
згромадження Сестер св. Домініка в Польщі.

1. Чортків Костел Св.Станіслава

Місцеві мешканці кажуть "Якщо не бачив костел Mатері Божої Святого Розарію та святого Станіслава, значить, у Чорткові не був". Чортків - друге за кількістю населення в Тернопільській області. Розташоване в долинах річки Серет, оточене вершинами Галицького Поділля. Сюди навідується багато туристів. Дехто заради лише одного побачення – наблизитись і побувати в костелі. Чортків не уявити без цієї святині.

chortkiv-kostel333

Костел св. Миколая у м. Київ

Костел святого Миколая - римо-католицький храм у Києві, один з двох римо-католицьких у місті, побудованих до 1917 року. Розташований у самому центрі міста на Великій Васильківській вулиці. Храм побудований у 1899—1909 роках у неоготичному стилі київським архітектором Владиславом Городецьким за проєктом С. В. Валовського. Дозвіл на спорудження храму отримав граф Владислав Міхал Пій Браницький, який також надав значні кошти для будови.

kostel-kyyv

У 1936 році церкву святого Миколая закрила більшовицька влада, відтоді вона використовувалася як господарське приміщення. У 1978 за наказом Ради Міністрів Української РСР будівля церкви була віддана Будинку органної музики, для цього в Чехословаччині був замовлений орган компанії «Rieger-Kloss», в 1981 була закінчена реставрація і з того ж року церква почала працювати як концертний зал.

kostel7-648x1024

0o7urm9ksjcz2d4y

kostel-mykolay-kiev

Наразі Костел св. Миколая ділять між собою Національний будинок органної та камерної музики України як приміщення для концертів, та парафія Святого Миколая Римсько-Католицької Церкви в Україні, яка проводить в ній служби для релігійної громади. Київська влада відмовляється передати приміщення Римсько-Католицькій Церкві повністю до розв'язання питання що до нового місця розташування Органного залу. Приміщення костелу (станом на кінець 2009 року) перебуває в аварійному стані. Міністерство культури планує до кінця 2023 року реалізувати проєкт будівництва в Києві Будинку музики та перемістити до нього будинок органної та камерної музики. У наш час в храмі служать священники зі Згромадження Місіонерів Облатів Непорочної Марії.

St. Nicholas Roman Catholic Cathedral Kyiv 8

Миколаївський костел — одна з найцікавіших споруд архітектури початку XX ст. Збудований в стилізованих готичних формах з високими стрілчастими шпилями, вирізняється стрункими пропорціями, легкістю, ясністю композиційної структури. У планово-просторовій композиції костел св. Миколая вирішено у вигляді хрещатої в плані базиліки з розвинутим трансептом, двома вежами на головному, західному фасаді, і меншою третьою – над середхрестям, сигнатуркою з дзвоном.

kostel-sw-mykolaya-kiev

Головну увагу зосереджено на західному фасаді – з трьома порталами, величезним вітражованим круглим вікном-«трояндою», над яким підноситься трикутний фронтон. Обабіч – високі готичні фіали й ажурні стрільчасті вежі. Загальна висота споруди 55 метрів. Бездоганна пропорційність і врівноваженість всіх мас, довершеність і ясність композиційного задуму поєднуються з таким само бездоганним виконанням кожної деталі, починаючи від скульптурних зображень святих на фасаді і закінчуючи латунними дверними ручками, завісами та засувками. Впадають в око і сірі ящірки, що ховаються у шпаринах архітектурних форм – то вже дійсно задум В. Городецького і вправна рука Е. Сала.

Костел Воздвиження Христа у м. Фастів

Костел Воздвиження Святого Хреста (Дім Воздвиження Святого Хреста у Фастові) — парафіяльний костел у місті Фастові на Київщині; оригінальна неоготична пам'ятка, одна з небагатьох історичних, зокрема культових, споруд міста; значний духовний і благодійницький осередок міста. Костел розташованний неподалік сучасного центру міста на правому березі Унави на майдані, що носить ім'я Зигмунда Козара.

kostel-u-fastovi-hrysta

На фундаменті з бутового каменю зведено стіни з жовтої цегли. Конструкції покрівлі первинно були виготовлені з сосни та покриті зеленою і червоною черепицею. Головний — західний фасад вінчають дві башти, між якими розташований центральний вхід до костелу. Над входом — велике кругле вікно («роза»), що є традиційним елементом готичних храмів. На фасаді розміщена скульптура єпископа і барельєфна сюжетна композиція «Христос благословляє дітей». Костел має істотну особливість — західний фасад споруди є асиметричним. Асиметрія проявляється в усьому: в елементах декору, формах вікон, окремих деталях тощо. Дві його башти, що є однакововими в плані, зовні абсолютно різні. Південна — майже вдвічі вище за північну, чотирикутна по всій висоті, з наскрізними спареними арками у верхній частині. В інтер'єрі храму одразу привертають увагу галерея, хори, підлога, стрункі пілястри та колони з пишними капітелями.

kostel-u-fastovi-barelief

Радянська влада у 1934 році закрила костьол, а найактивніші члени парафіяльної громади були в 1937 році або страчені, або вкинуті у в'язниці на багато років. Останнім настоятелем перед Другою світовою війною лише формально був Францішек Андрушевич, якого також було засуджено на багаторічне ув'язнення. Незважаючи на репресії, меси продовжували відправлятися вдома у довірених парафіян.

У повоєнний час у костьолі деякий час діяла православна церква. У 1989 році до Москви на ім'я жінки-космонавта Валентини Терешкової надійшов лист з проханням про повернення костьолу католицькій громаді, підписаний 600 особами. Численні петиції до влади мали своїм наслідком повернення культової споруди фастівським католикам. Відтак, у червні 1990 року храм було знову освячено — обряд здійснив ксьондз Яніс Крапанс.
Могила о. Зигмунда біля костелу.

fastivkyy-kostel10

У 1991 році розпочалися масштабні ремонтно-реставраційні роботи фастівського костелу Воздвиження Святого Хреста за проектом київського архітектора Юрія Дмитревича. Роботи виконували будівельні фірми з Польщі. На честь відродження храму секретаріат Ватикану в той час направив телеграму: "Його Святість Іван-Павло II перебуває в духовному єднанні з пастирями і вірними фастівської громади, що зібралися поруч зі своїм єпископом на торжестві освячення відродженої святині. Святіший Отець бажає, щоб цей храм став для віруючих особливим місцем зустрічі з Богом і зростання у вірі, надії і любові."

Відновленням храму опікувався отець Зиґмунд Ян Козар. Цей домініканський священик тривалий час проповідував у рідній Польщі (Прудник, Вроцлав), Білорусі, Ленінграді та на заході України. Він і відправив першу службу Божу у заново освяченому фастівському костелі в 1990 році. 8 вересня він став настоятелем костелу і пріором монастиря.

У 2003 році духовенство і широка громадськість Фастова відзначали 100-ліття фастівського костелу. З цієї нагоди у місцевому державному краєзнавчому музеї відбулася науково-практична конференція «Костелові Домбровського у Фастові — 100 років», а 20 вересня в храмі проведено урочисту месу, присвячену 100-річчю костелу Воздвиження Святого Хреста у Фастові. А за декілька днів по тому — 2 жовтня 2003 року Зигмунд Козар помер. Згідно з останньою волею священика, його поховали у Фастові — біля костелу. 18 вересня 2004 року ремонт костелу було завершено, і з цього приводу відбулася урочиста служба Божа. 2 жовтня 2005 року отець єпископ ординарій Києво-Житомирської дієцезії Ян Пурвинський відправив урочисту службу Божу, під час якої було проведено реконсекрацію (повторне освячення) храму.

kostel-fastov-gotyka3

У теперішній час (2000-ні) костел Воздвиження Святого Хреста у Фастові є значним духовним і благодійницьким осередком міста. Це — визначна історико-культурна і архітектурна пам'ятка, туристична принада Фастова, завдяки оригінальним неоготичним формам споруда нерідко є локацією різноманітних заходів, зйомок тощо.

Костел Пресвятої Богородиці у с. Трибухівці

Костел Неустанної Помочі Божої Мати у с. Трибухівці - кам’яний храм з неоготичними рисами, зведений на кошти Городиських. До цього в селі був інший храм, Успенський костел (освячений 14 серпня 1763 р. архієпископом Вацлавом Сераковським). Певно, старий храм вже не вміщав всіх католиків поселення – відомо ж, що перед Першою світовою війною їх нараховувалося понад тисячу. Спорудження нового костелу розпочалося у 1903 році і тривало упродовж двох десятиліть. Лише 1923 року будівництво храму завершили, після чого освятили на честь Неустанної Помочі Божої Матері. У 1933 році на селі створили окрему парафію, що вплинуло на статус храму – з філіального він став парафіяльним.

kostel-v-trybuhivcyah

В радянський час у святині влаштували спочатку зерносховище, а потім гараж. Коли в 1965 р. в Трибухівцях звели нормальний гараж, в костелі влада хотіла облаштувати спортивний зал, та селяни не погодилися. Ну, принаймні так це написано в книзі про село "Трибухівці. Минуле і сьогодення" С. Страшків.  Храм повернули католикам Трибухівців у 1992 р. Головна ікона з нього весь час, поки храм не діяв, зберігалася в будинку жительки села Марії Криськів.

kostel-gotyka-trybuhivci

Поселення Трибухівці у документах згадується у 1578, 1611 та 1672 роках. Його назва походить від трьох величезних буків, які, за переказами, росли при в’їзді в село, і трансформувалась у Трибухівці. Село у 1961-1991 роках називалось Дружба. Населення - понад 4300 мешканців.

Костел Неустанної Помочі Божої Матері знаходиться на околиці села Трибухівці, на вулиці М. Грушевського. Через селище пролягає траса Т2001, яка йде від міста Бучач. Доїхати до села можна рейсовим автобусом або власним транспортом. Місто розташувалося поблизу, тому навіть велосипедна прогулянка до села виявиться нескладною.

DSC 8837

Костел св. Ольги та Єлизавети у м. Львів

Костел святих О́льги і Єлизаве́ти (раніше церква свято́ї Єлизавети Угорської) — чинна неоготична церква УГКЦ у Львові, на площі Кропивницького. Церква збудована на пам'ять про імператрицю (цісареву) Єлизавету Баварську (Габсбурґ), відому як Сісі, — дружину цісаря Австро-Угорщини Франца-Йосифа I. Нині ця будівля є найвищою в місті, її висота 88 метрів.

elyzaveta-olga-hram-gotychnyy

Photo0268

elgbeta37

В останній половині ХІХ століття в Європі дуже інтенсивно почали розвиватися шляхи сполучення, а особливо залізничний транспорт. У західній частині Львова був споруджений залізничний двірець з інфраструктурою та почалася забудова навколишньої місцевості будинками помешкань для залізничників, так звані «коліївки». Населення цього району міста прибувало з центральних районів Польщі та околиць Львова. Великі темпи приросту, особливо польськомовних мешканців, вимагали задоволення їхніх релігійних потреб. Чому в основному польськомовного населення? В ці часи українці не могли одержати на теренах Західної України освіту, необхідну для обслуговування залізничного транспорту, а етнічні поляки мали можливість одержувати її в навчальних закладах Німеччини та Австро-Угорщини. Крім того, залізниця в усі часи вважалася стратегічною галуззю, і туди з певних міркувань не пускали греко-католиків та православних.

453CD932C2DBB9CD75056CA72BADE85B

Photo0317

Місцем спорудження обрали площу Солярні, обабіч вулиці Городоцької. Вибір було зроблено так, щоб споруда церкви закривала від головного вокзалу вид на Собор святого Юра, який був греко-католицьким, і нагадував всім прибуваючим до Львова залізницею, що тут живуть українці. Будувався костел за кошти залізничників для їхньої парафії. Був проведений конкурс проектів, в якому взяло участь 19 учасників, серед яких найкращим був визнаний проект під девізом «Тріо», виконаний професором Львівського політехнічного інституту Теодором-Мар'яном Тальовським (1857—1910) — відомим архітектором свого часу, вихованця політехніки Відня та Львова, учня львівського архітектора Юліана Захаревича. Під час проектування споруда церкви була введена в уже існуючий архітектурний ансамбль. Архітектори та будівничі прийняли єдино правильне рішення — спорудити майбутню церкву в традиціях готичної архітектури.

elgzbeta1

Будівництво храму розпочалося 25 вересня 1904 р., під керівництвом інженера Кароля Ріхтмана із закладання фундаментів, костел збудовано на пам'ять про популярну імператрицю (цісареву) Єлизавету Баварську (Габсбурґ), відому як Сісі, дружину цісаря Австро-Угорщини Франца-Йосифа I. 10 вересня 1898, шістдесятирічну імператрицю поранив загостреним ножем у серце молодий анархіст Луїджі Лучені. Напад стався під час прогулянки по набережній Женевського озера, де цісарева мала сісти на борт пароплава Genève, що відпливав до міста Монтре. Не усвідомлюючи серйозності поранення, імператриця сіла на пароплав, і, стікаючи кров'ю, й померла. Убивця сподівався вбити принца королівського дому Орлеанів, проте не зміг його знайти, тож замість нього він вирішив вбити Єлизавету. Після скоєння злочину Лучені казав: «Я хотів вбити когось з королівської сім'ї, тож для мене не мало значення кого саме з них».

0ebccb12415ce2ea3f239a5ae4af20e3

Костел Ольги і Єлизавети у Львові
Під час останніх відвідин Львова 13 вересня 1903 року 73-річний Франц Йосиф I взяв участь у закладанні першого каменю під храм. Тоді цісар саме прямував на маневри цісарсько-королівської кавалерії в околицях Комарного. Таким способом Франца Йосифа хотіли залучити до цього проекту, використовуючи його кошти. Скульптори: П. Війтович, Л. Жепіховський, Ю. Шостакєвич та ін., художник — К. Сіхульський. Неоготичний стиль собору повторює багато елементів готичної архітектури: високі гостроверхі шпилі, стрільчасті вікна, портал з великою трояндою в центрі, внутрішній вертикальний простір. Петро Війтович, якого називали «львівським Фідієм», прикрасив церкву скульптурною композицією «Розп'яття з Пристоячими».

kostel-elizabeth-1915

posvyachennya-kostelu-elizabeth

history-04

Kościół-św.-Elżbiety-na-Placu-Bilczewskiego-we-Lwowie-Ельжбети-Львів-1039x1536

cerkwa-elizavety-lviv

На початку Першої світової війни австро-угорський уряд конфіскував церковні дзвони на військові потреби.

  • 1918—1919 рр. - під час українсько-польської війни  церква була пошкоджена українською артилерією. На стіні є пам'ятка «Ex obsidione ruthenorum» («З української облоги 6 і 9 березня 1919 року»).
  • 1926 — у церкві встановили один із найбільших органів у Польщі роботи відомої польської фірми братів Домініка і Вацлава Бернацьких.
  • 1939 — в перші дні Другої Світової війни під час бомбардування Львова поряд з церквою розірвалася авіаційна бомба, пошкодивши шпилі та стіни.
  • 1946 — церкву закрили, залишки органних труб звалили на хорах. Оскільки влада УРСР не піклувалася про релігійні споруди і більше сприяла їхньому знищенню, безлад панував у церкві до 1970-х, коли будівлю передали під склад.
  • 1991 — церкву передали греко-католицькій громаді і освятили як церкву св. Ольги та Єлизавети.Нині інтер'єр церкви простий та скромний: білі стіни, деякі елементи декору темно-червоного кольору, м'яке світло крізь вітражі.
  • 2013 — була встановлена зовнішня підсвітка церкви.
  • 2016 — групою художників-вітражистів (Юрій Павельчук, Олександр Личко) в церкві було встановлено перший в Україні вітражний іконостас.

Костел св. Йосифа у м. Гнівань

Костел святого Йосифа знаходиться в місті Гнівань Тиврівського району Вінницької області. Будівля виконана в стилі неоготики і примітно виділяється серед інших споруд міста. Відкрито костел у вересні 1906 року. На той момент він був найбільшим храмом напівготичного типу у всій Європі. Головними меценатами стали Я. Барановський та К. Ярошинська, крім них будувати костел допомагали і прихожани. Всередині костел прикрашений різними сценами зі Святого Письма, які вирізані по дереву. У храмі встановили великі люстри з свічниками і вікна з вітражного скла. Великий і шикарний вівтар, біля якого стоять статуї Святого Йосипа з Немовлям на руках і ікона Марії надають приміщенню величі і спокою. Також присутнє розп`яття Христа. У дворі костелу спорудили ґрот Марії.

gnivan-kostel-josefa

Гніванський костел – це тринавова базиліка з прибудованою з боку вежею-дзвіницею. На її фасадах на фоні червоної цегли помітні вертикальні білі смуги. Ні центральному фронтоні та по периметру будівлі виділяються високі вузькі ніші, вкриті білою штукатуркою. В завершенні стін по периметру є імітація машикулей – середньовічних бійниць, у вигляді великого зубчатого фризу. Храм мав три дзвони з романтичними назвами: Зігмунд, Кароліна і Сигнатурка. Навесні 1930 року совіти зняли дзвони для потреб електротехнічної промисловості. Наступним на черзі був хрест, який скинув з вежі комуністичний активіст Пьотр Євтіхов. Цей акт не пройшов для окупанта безслідно: після цього він прожив лише тиждень.

db16d78e760c

Костел остаточно закрили у 1935 році, а приміщення перепланували для гуртожитку пожежних курсів. В часи Великої Вітчизняної війни німці відкрили храм для богослужінь, який згодом знову закрили визволителі. У 1958 році в костелі розмістили цех підшипникового заводу. Для цього об’єм храму поділили на 4 поверхи і розібрали вежу. Римо-католицькій громаді костел повернули у 1992 році. Згодом святиню відновили у первісних формах.

gnivan 2.jpg.dbc03f2f287ff34d3a09bbc16a63af33

Перша письмова згадка про Гнівань походить з 1629 року. Аж до кінця ХІХ століття це було нікому невідоме село, яке навіть не мало свого храму. Його дивна назва, вочевидь, пов’язана з гнівливістю місцевих мешканців. Історія повернулася до Гніваня обличчям, коли повз нього проклали залізницю Київ – Одеса і почали розробку граніту, яка ведеться і в наш час.

Як дістатися: до станції Гнівань можна дістатися з семи залізничних станцій, розташованих у Вінницькій, Житомирській та Київській областях.

Костел Пресвятого Серця Ісуса у м. Чернівці

Костел Пресвятого Серця Ісуса — костел єзуїтів в Чернівцях. Пам'ятка неоготичної архітектури 19 століття. З 1963 року тут розташовувався обласний архів. Починаючи з 1 березня 2010 року храм належить релігійній громаді Римо-Католицької церкви.

max-20151226112209428

В кінці 70-х років 19 століття у Чернівцях з'явилися перші місіонери єзуїтів. У 1885 р., архієпископ Зигмунт Щесни Фелинськи офіційно звернувся до Товариства єзуїтів з проханням сприяти поширенню діяльності отців-єзуїтів також на територію Чернівців. Серед цивільних осіб, які сприяли діяльності єзуїтів, можна виділити наступних: бургомістр краю барон Піно де Фриденталь, бургомістр Чернівців Антон Кохановський, професори університету Хіллер, Скедел та Холбан, військовий лікар Поллак, військовий капелан капітан Хіммель, лікар Майер, аптекар Крижановськи, полковник Тум, придворний радник барон Фекете, директор крайового банку Пашкіс.

На початку вересня 1885 року священиком єзуїтів був призначений отець Симон Тиховськи. Перші служби він проводив у маленькій каплиці. Кількість послідовників єзуїтів росла, з'явилася необхідність негайного будівництва нового костелу. Ініціатива належала отцеві Францишеку Ксав'єру Еберхарду. Під будівництво костелу міська влада подарувала єзуїтам земельну ділянку, на якій раніше солдати 41-го буковинського полку проводили свої практичні заняття.

122328192 2700099860304146 6327167297350067528 o

Автором проекту костелу став директор Чернівецької вищої Промислової школи (зараз — це приміщення середньої школи № 4) професор Ляйцнер. Кошти на будівництво складалися з пожертвувань місцевих віруючих та високопоставлених осіб, а також пожертвувань віруючих з сусідньої Галичини. Початкову вартість будівлі архітектор Ляйцнер визначив у 160 тис. злат. В кінцевому результаті, разом зі скульптурами, дзвонами, більшим органом, і резиденцією, що була побудована з тильного боку костелу, вартість склала 208 тис. злат. Освячення костелу відбулося 7 червня 1891 року. Львівську митрополію представляв архієпископ Северин Моравський. На освяченні були присутні предстоятелі та віруючі трьох віросповідань: католицького, православного й юдейського.

Професорові Ляйцнеру у спорудженні костелу допомагали будівельник А. Леопольд, муляр Л. Кукурудз і слюсар Шустер. Віконні вітражі привезли із Гротова (Бєльско-Бяла, Польща). Автором настінних розписів став художник Каша з Миколаєва, а автором головного вівтаря й амвона — майстер Штуфлесер (Тіроль, Австрія). Встановлений у костелі орган вартістю 5 тисяч флоринів виготовлено на заводі Рігера в Едендорфі (Біненбюттель, Німеччина). Весною 1894 р. з Единбурга (Шотландія, Сполучене Королівство Великої Британії) було привезено три дзвони. Найбільший з них назвали «Серце Ісуса».

21-го листопада 1894 року Йозеф Шмідт освятив чернівецьку парафію єзуїтів, а 25-го листопада того ж року львівським архієпископом Северином Моравським була освячена новозбудована святиня. 21-го червня 1895 р., відбулися торжества з нагоди присвоєння храму імені «Найсвятішого Серця Ісуса».

Костел у Чернівцях

kostel-chernivci

У костелі Серце Ісуса періодично проводилося висвячення католицьких священиків. 7 липня 1935 року до Чернівців з цією метою спеціально приїжджав з Бухареста митрополит Міхай Робу. В цей день у костелі Серце Ісуса було здійснено висвячення священиків Йозефа Єнжиєвського і Яна Новацького.

Обряди хрещення, одруження чи відспівування у костелі не проводилися, оскільки костел був ректоральним. Проте у 1941 році, під час окупації Чернівців німецькою й румунською арміями та з початком репресій проти євреїв, багато з них прийняли католицьке хрещення в цьому костелі. Головний вівтар костелу був виконаний у неоготичному стилі. Окрім головного вівтаря, у костелі були й бічні вівтарі. По одній стороні розташовувався вівтар Пресвятої Богородиці Марії. Ікона, що розміщалася в цьому вівтарі, мала корону, прикрашену 12 зірками. Із двох сторін ікони розміщувалися дві скульптури: Святої Терези від Дитини Ісуса (Л'єжської) і Святої Маргарити Марії Алякок. З іншого боку містився вівтар Святого Ігнатія Лойоли, засновника католицького ордена просвітителів і місіонерів Товариства Ісуса (єзуїтів). У цьому вівтарі перебувала фігура благочестивого Святого Франциска Ксав'єра-місіонера, члена ордена єзуїтів. Поруч було ще кілька менших фігур. У костелі також були вівтарі Святого Станіслава Костки (послушника ордена єзуїтів, який вважався заступником Львова) і Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії.

Однією з прикрас костелу був Хресна Дорога — складова частина Страстей Господніх, що включає в себе Несення хреста з кульмінацією — Розп'яттям. З середини костел був прикрашений поліхромією й вітражами, переважно знищеними під час реконструкції будівлі під архів.

138515886 2751620741768860 1234032124309804570 n

У міжвоєнні роки Свята Меса у костелі проводилася о 9 годині ранку щодня, а по неділях також о 9-й годині, але тільки для німецьких віруючих, а о 11.30 — для польських. На Різдво костел прикрашали, а при бічних вівтарях влаштовували вертепи. На святковій службі, крім органа, часто грав малий оркестр під керівництвом органіста Зажимського.

В 1940—1941 костел продовжував працювати, але перебував під наглядом органів НКВД. У 1945 році, місцева влада передала цей єзуїтський храм віруючим православного віросповідання. Ще через рік костел було відібрано і у правосланої общини.

125054523 2721490678165064 2614186071760441640 o

Певний час храм було закрито, згодом там вирішили розмістити документи обласного архіву, що до цього моменту зберігалися у чотирьох різних приміщеннях міста. В результаті, більшу частину внутрішнього інтер'єру храму було втрачено. Двома залізобетонними перекриттями, які кріпилися у стінах костелу, внутрішній простір храму розділили на три поверхи. Для зміцнення стелажів архівосховища між колон звели цегельні стіни. Нижні вітражі вікон були знищені, верхні — вціліли.

У 1996 році місцева громада розпочала клопотати про повернення комплексу будівель єзуїтів. Храм повернули місцевій громаді у 2010 році. Зараз триває його реконструкція.

Kostel temnyi

Одна з каплиць розташовувалася в підвальному приміщені костелу. За однією з версій там було поховано 60 польських солдатів, що загинули під час Першої світової війни. Інша каплиця — «Святого Антонія». Вона розташовувалася у скверику з лівого боку костелу. У жовтні 1978 року будівля згоріла, після чого невдовзі руїни було знесено; за однією з версій до цього було причетне КДБ.

145232746 491455322019995 4084940445885240647 n

Костел св. Варфоломія у м. Дрогобич

Костел Святого Апостола Варфоломія (Вартоломея) (Внебовзяття Пресвятої Діви Марії) — римо-католицький храм у місті Дрогобичі Львівської області; давній духовний осередок, взірець архітектури готики та бароко (інтер'єрні розписи) кінця XIV—XVI століть, історико-архітектурна пам'ятка національного значення. Входить до переліку 15 містичних та таємничих храмів України.  Одна з найстаріших споруд Дрогобича. Костел розташований у середмісті Дрогобича за адресою: вул. Данила Галицького, 12. Храмове свято — 24 серпня. Костел є пам'яткою архітектури національного значення.

Drohobych-pomnik-Jurij-Kotermak-kosciol

Король Ягайло своїм указом від 16 грудня 1392 року ухвалив будівництво нового мурованого готичного костелу – якраз того, про який йтиме мова. Невідомий автор у своєму «Путівнику по Дрогобичі та його околицях» (1879 – 1880 рр.) так описує цю подію: «Ягайло на місці замку заложив костел та вивінував його селом Добрівлянами». З того ж документу дізнаємося, що при будівництві будівельникам платили хлібинами, вартість якої рівнялася тодішній найменшій грошовій одиниці. В одній зі стін бачимо таку спеціально вмуровану кам’яну хлібину. Отож, маємо середньовічний пам’ятник хлібові.

pamyatnyk-hlibu-drogobych

800px-Drohobych-7

За деякими джерелами, костел був збудований на місці – замку, боярських палат або терему княжого воєводи. Проте серед дрогобичан побутує  інша легенда, що під костел було використано не «замок» і не терем, а українську церковицю, яку латинники відібрали.  Щоправда, в старих польських документах про це нічого не сказано.

 

 

3 bartolom777ew

kostel-bartolomeja-maliunky

Вартоломеївський костел у Дрогобичі — однонефний, з подовженим гранчастим п'ятистінним вівтарем. Фасади цегляних стін храму і контрфорси декоровані мереживним ромбовидним орнаментом, що також із цегли, який має темно-коричневу або темно-червону поливу. Нава костелу має на західному і на східному фасадах високі ступінчасті готичні фронтони. Костел виглядає монументальним завдяки відсутності дрібних членувань.

0 55739 e4444e3181a9 XL

foto-uzor-kostel-drogobych

У інтер'єрі храму — чотири опорних стовпи, що несуть систему хрестових склепінь; у вівтарній частині — нервюрне склепіння. Вівтар складається із 3 частин (шир. 8 м. вис. бл. 15,5 м). У бічних частинах вівтаря знаходяться дерев'яні білі фігури Апостолів Петра і Павла, на вершині бічних частин – олійні образи намальовані у Дрогобичі, на яких представлені архангели Гавриїл та Рафаїл. В середині вівтаря табернакулюм оточує ряд золотих колон, над якими є 2 ангели, а між ними ікона Матері Божої Неустанної Помочі (ікона якій більше 100 років є римською копією зі Стрия). У центральній частині вівтаря знаходиться розп'яття, яке вдалося врятувати від спалення. Над хрестом знаходиться фігура Св. Апостола Вартоломея, а на завершенні вівтаря поставлена фігура св. Архангела Михаїла, яку виготовив різьбяр з околиць Дрогобича.

kostel-varfolomija-drogobych

drogobych-kostel-kaplycia

Шедевром оздоблення костелу вважається пізньоґотичний надгробок Катерини Рамултової, дружини адміністратора дрогобицьких соляних жуп. Замовником пам’ятника був Ян Рамулт, адміністратор дрогобицьких соляних жуп за правління короля Стефана Баторія і “поміщик сіл Снятинка, Вацовичі і Воля Вацовська”. Походив він зі старої і заможної руської шляхти. Про цю родину читаємо під 1400 роком в “Актах гродських. і земських”, том XIII. В XV ст. вони покинули Русь і з двох братів старший – Станіслав – дав початок лінії Рамултів із Сольця. Сином Станіслава був Ян, жупник дрогобицьких жуп, одружений з Катериною, вдовою Мацея з Вацович” (Wacowic; с.Вацевичі – теперішнє с.Залужани Дрогобицького району). Рамулти, мабуть, були щедрими донаторами, якщо пам’ятник розмістили в центрі костьолу, поблизу вівтаря. Автор надгробку – польський скульптор Себастіан Чешек, про що свідчить напис латинською мовою на заверші надгробку, який перекладається так: “Це твір Себастіана Чешека, краків’янина, громадянина львіського, 1573”.

nadgrobok-ramultovoi
11035621 10153306033737853 7559574409171503913 n

Цікава історія південних дверей костьолу. Зверху, над дверима, зображений герб Дрогобича за часів Польщі: орел з розпростертими крилами, а поряд щит із зображенням 9 соляних топок. Обабіч висічені з каменю два великі хрести. А історія їх така. Тевтонські рицарі, під Грюнвальдом (1410р.) принесли польському королю Владиславу Ягайлові і литовському князю Вітовту два мечі й заявили: “Прийміть, щоб мали чим битися”. Прийняв зухвалий дар вірний воєвода короля Ян Менжик. А коли польсько-литовське військо, в якому було багато українців, розбило тевтонську силу, король подарував ті мечі Менжику. У 1422 році король призначив Менжика війтом у Дрогобич. У Дрогобичі новопризначений війт спорудив собі на горбі будинок. Звідси і назва вулиці Війтівська гора. Давши гроші на оздоблення дверей костьолу, він звелів по боках вирізьбити два свої незвичайні мечі. Під час поновлювальних робіт у 1791р. зображенням надали форми хрестів – як їх бачимо нині.

kostel-bartolomeja-drogobych

0 b8fb7 8e5b29c0 XL

У джерельних згадках про костьол ХІУ-ХУ ст. інформація про дзвіницю при ньому відсутня, хоча вона, існувала. Можливо, це була дерев’яна дзвіниця. У середі XVI ст., в зв’язку з інтенсифікацією локації міста на німецькому праві, лівська влада прийняла ряд ухвал для зміцнення міської фортифікації, м міської громади (універсал Сиґізмунда 1542 р.). Очевидно, саме в цей костьольну площу зміцнили валами і ровами, а також дерев’яними та мурованими вежами. В 1551 р. укладено угоду з Яном Грендошем з Перемишля побудову надбрамної вежі, що розміщувалась між костелом і наріжжям Ринкової площі.

526927 214760835366931 258949104 n

Люстрації міста середини XVI ст. вежу не згадують. В інвентарному описі 1568 р. згадуються лише дві муровані брами, котрі вели до міста з боку старостинського двору і Стрия. За книгою міської ради середини XVI ст., споруда була саме вежею з в’їзною брамою, загальна висота – 15 шихт цегли, з 4 вікнами. Найдокладніший опис вежі міститься в люстрації Дрогобича 1661-1665 рр. Подаємо текст опису: “Виходячи з міста з ринку до костьола, є міст з дубового різаного дерева, міцно збудований, збитий залізними гвіздками. На тому мості з обох боків дубове поруччя… Входячи з мосту, мурована з цегли брама, а рами в воротах як з міста, так і з брами виходячи на цвинтар, з тесаного каменю. Стеля на тій брамі ялинова, на дубових сволоках, а ворота в тій брамі на окованих залізними обручами чопах… Над тією брамою є велика ізба, без печі, стеля на ній ялинова добра… Над тією ізбою вище, подібно до ізби, сховок на потребу з вікнами, з тесаного каменю… Сходинки від землі аж до верху тієї брами добрі, муровані, цілі. У тій брамі 7 залізних гармат у дубових лежаках…”.

044463

До XVIII ст. джерела вказують на використання вежі з однією функціональною метою: оборонною. Саме так її зобразив невідомий художник XVIII ст. на стіні костьолу, нижче напису про заснування святині Володиславом II: двоповерхова споруда з зубчастим завершенням стін. У XVIII ст. вежу почали використовувати і з сакральною метою, що зафіксовано, наприклад, у візитації костелу 1743 р. Тоді ж, з ініціативи кс. Швірського, добудовано ґонтовий дах з хрестом. У першій третині XIX ст. давні оборонні споруди міста ліквідовано. Вежу почали використовувати тільки як дзвіницю. У 1882 р. Едмунд Остоя Солецький надбудував третій ярус в стилі неоромантизму, що диктувалось бажанням до¬сягнути завершеності споруди, яка в XIX ст. вважалася реліктом давнього замку з часів Володара Осмомисла. У1914 р. Тадеуш Рибковський виконав фрески в приміщенні вежі, адаптовані до поховальних потреб. Як дзвіниця, споруда використовувалася до закриття костелу комуно-російським режимом.

sc0009df56

У 1511 році Варфоломіївський костел відбудували після значних пошкоджень, яких він зазнав під час нападу на місто татарів та волохів у 1498 році. Напади на місто, що супроводжувались руйнуваннями святині, продовжувались і надалі, зокрема у 1594, 1624 та 1648 роках. Меморіальна дошка на башті повідомляє, що “Восени 1648 року в Дрогобичі селянсько-козацькі загони та повсталі мешканці міста і навколишніх сіл розгромили польсько-шляхетські війська і визволили місто”. Може й так. Але громили вони безпосередньо в храмі, куди за свідченням деяких дослідників увірвалися зі зброєю. В пам’ять про цю жахливу трагедію той вхід, яким вдерлися до святині повстанці, було навічно замуровано. Відновлено костел було у 1648 р.  У 1664 році костел частково відновили.

napady-na-kostel

Протягом XVII—ХХ століть перебудовано оборонну вежу на дзвіницю (1739), переобладнано старі та споруджено нові вівтарі, ліквідовано бійниці та понижено дах (1790—93). Тоді ж, наприкінці XVIII століття до храму була прибудована каплиця. Наступні реставрації дрогобицького костелу св. Варфоломія здійснювались у 1881—82, 1906—13 та у 30-х роках ХХ століття (зокрема, тоді були відновлені фрески).

0 e49e d9806c7 XL

0 e498 fe92c83a XL

Багато цінних речей інтер'єру загинули у роки Другої світової війни, та ще більше було знищено більшовицькими варварами, однак декілька цікавих об'єктів все-таки збереглося. Це, зокрема, фрагменти розписів Соліцького, давня фреска із зображенням Святого Христофора, яка поєднує в собі мистецькі традиції пізньої готики та ренесансу. Заслуговують на увагу і вітражі, виконані за ескізами художників XIX століття — Я. Матейка, С. Висп'янського та Ю. Мехоффера. У вівтарній частині храму збереглася старовинна ікона, написана відомим італійським художником Томмазо Долабелла. Над оздобленням інтер'єру свого часу працював також український художник і різьбяр Вендзилович Іван Лукич.

barelief-kostel-drogobych

Drohobycz ko ci farny 4 fasada wschodnia r ka noga i m zg 11.07.06

golova-kostel

Серед міщан Дрогобича про костел у центрі міста ходить чимало цікавих легенд та фольклорних переказів, які вносять своєрідну загадку та цікавинку у вивчення історії костьолу й міста загалом. Так, зокрема, дізнаємося, що у сиву давнину на тому місці, де зараз стоїть костел Варфоломія, ніби то стояла язичницька контина (капище). З історії нам добре відомо, що саме на пагорбах і висотах встановлювали кам'яних ідолів наші предки, просто неба виростали язичницькі дерев'яні храми. А в минулому Дрогобич якраз і був таким пагорбом, вершина якого припадає на Замкову гору костела. Також з різних розповідей старожилів дізнаємося, що нібито при будівництві костелу було знайдено розбитого ідола й вирішено було його рештки (голову, руку, стопу) вмурувати в стіну костелу під дахом. Ці атрибути можна побачити й сьогодні на лівому фронтоні костелу, на майже двадцятиметровій висоті. Зрештою, автритетні історики називають цю чутку просто "байкою" і приводять приклади триптиху з вмуруваннями трьох християнських символів на інших римо-католицьких костелах. На їх думку, на голову личини було «всаджено» не що інше як інфулу – головний убір вищої католицької ієрархії.

Костел св. Анни у м. Борислав

Це́рква свято́ї А́нни (колишній парафіяльний Римо-католицький костел Святої Барбари) — греко-католицький храм у Бориславі. Розташований на вул. Володимира Великого 45 а, м. Борислав, Львівська область, 82300. Храм Святої Анни – один з пам’яток архітектури місцевого значення. Посвячення храму відбулося 1902 року на честь Святої Барбари (Варвари), покровительки гірників (у Бориславі та його околицях було вдосталь шахт, де гинуло багато людей від раптової смерті). Автором проекту був архітектор Станіслав Маєрський. Споруда костелу, вимурувана у формі латинського хреста, характерна для епохи неоготики та неороманського стилю. Будували цей костел, як і багато інших храмів цього періоду, мандрівні майстри будівничого цеху за кошти парафіян та нафтових промисловців. Розписали його майстри під керівництвом традиційного костельного художника з Кракова Антонія Процайловича.

kostel-anny-boryslaw

Парафіяльний Римо-католицький костел Святої Барбари, збудовано в 1902 року кошти парафіян та власників копалень. Посвячений 04.12.1902 року. Архітектор Станіслав Маєрський. Храм виконаний з цегли використанням природного каменю характерна для епохи неоготики та неороманського стилю. Будували цей храм, як і інші храми цього періоду, мандрівні майстри будівничого цеху, про що свідчить вмурована  на фронтоні храму цехова емблема: "Це різьблений кам'яний щит із зображенням чотирьох будівельно - креслярських предметів, розташований один на одному: циркуль ,трикутник, кутник і лінійка. Поруч бачимо і щит, на якому зображено герб (знак) гірників, перехрещені молотком і коротке кайло (кирка). Ці два символи (герб) також були зображені на центральному ( головному) вівтарі (престолі) та на вітражах у костелі."

cerkwa-anny-boryslaw

IMG 86001

cerkwa-anny-boryslaw2

Це свідчить, що в основному цей костел побудовано на кошти бориславських робітників нафтової промисловості. Костел вимуруваний з використанням природного каменю, у формі латинського хреста, костел орієнтовано по осі Сіхд-Захід. Його довжина 36,1 м, ширина 19,25 м, а висота з хрестом 47 м. Фундамент і цоколь з тесаного каменю висотою 1,25 м. Храм оформлений великими вікнами з фігурами вітражами. У головному вівтарі розміщений образ Св. Варвари роботи відомого художника і скульптора А. Попеля (1865 - 1910), одна з його відомих робіт це пам'ятник А. Міцкевичу у Львові.29 травня 1907 р. експозитом костелу на Волянці призначено кс. Войцеха (Адальберта) Карася (04.04.1871-04.07.1931). Він активно береться до впорядкування новозбудованого храму. Завдяки кс. В. Карасю римо-католицький костел св. Барбари стає одним із найкращих храмів Дрогобичини. У 1930-31 рр. костел було розписано майстрами під керівництвом традиційного костельного художника з Кракова Антонія Процайловича. В 1931 році костел було реставровано.

big-58bb1458ff936756fa0ab734-58bd9b979ae95-1cbr6sn-lbcvr

З 20.08.1946 року по кінець 1963 року у ньому знаходилася православна церква.1963 р. місцева влада вирішила закрити у Бориславі один храм. Цей вибір випав на церкву св. Анни, хоча фінансовий та господарський стан цієї парохії був відмінний (податки всі сплачено, а в касі залишкова сума складала 4000 крб., які згодом було використано на оплату податків тустановецької церкви). Храм св. Анни закрили, не маючи на це жодного офіційного документу. Парохіяни деякий час не віддавали ключі від храму, тоді влада 12 вересня 1963 р. на дверях встановила висячий замок.  Після цього парохіяни Волянки належали до інших парохій Борислава (Губичі, Потік, Тустановичі). Люди майже шість років добивалися відкриття храму св. Анни на Волянці, писали численні прохання, оббивали пороги державних установ як в Україні, так і в Москві, але все це було безрезультатним. Вища влада мотивувала тим, що храм закрила місцева влада і питання його відкриття належить їй. Церковне облаштування храму – головний вівтар, лавки та інші речі було вивезено на цвинтар у Тустановичі у церкву св. Миколая. Після закриття храму св. Анни на Волянці там було розміщено склад солі, який належав Змішторгу. Головна мета цього – нищення храму. 1968 р. міська влада розпорядилась облаштувати колишній костел під меблевий магазин, який знаходився у храмі на Волянці до 1983 р. Після 1983 р. для посилення атеїстичної пропаганди та з деяких комунальних та санітарних причин міська влада вирішила відкрити у храмі т.зв. Будинок громадських панахид.  У середині 1980-х рр. тодішня міська влада готувалася до святкування 600-річчя м. Борислава. Серед ряду заходів, які пропонувалися для проведення святкування, було створення і відкриття міського краєзнавчого музею в церкві. Така нелегка доля спіткала колишній храм св. Анни упродовж часу великої комуністичної руїни та релігійного застою та осквернення. Після її закриття- склад солі, магазин  меблів, похоронне бюро, краєзнавчий музей.

00485285

22.12.1988 р. група мешканців Волянки звернулися до місцевої влади про відкриття храму на Волянці. 14.04.1989 р. здійснилися багаторічні намагання мешканців Борислава-Волянки домогтися відкриття храму св. Анни. У цей день прийнято рішення про реєстрацію релігійної громади в Бориславі. Тоді ж, мабуть, стало про це відомо парафіянам ініціативної групи. Однак, як вже згадувалося вище, парохіяни активно приступили до створення виконавчих органів релігійної громади св. Анни. З протоколу № 1 від 15.04.1989 р., довідуємося про проведення парохіяльних зборів в церкві св. Анни по вул. В. Великого, м. Борислава в присутності 250 осіб.Храм був повністю занедбаний. Прекрасні вітражі вибито. З колишнього церковного майна не залишилося нічого. Парохіяни активно приступили до ремонту храму. Релігійна громада церкви св. Анни звернулася із заявою до виконкому Бориславської міської ради про надання офіційного дозволу на проведення біжучого ремонту церкви. Парафіяни оголосили збір коштів на різний будівельний матеріал для ремонту храму. Жителі Борислава щедро давали гроші, різні будівельні матеріали, активно брали участь у ремонті та облаштуванні храму. З матеріалів касової книги довідуємося, що перше хрещення у наново відкритому храмі св. Анни, відбулося 9 липня 1989 р., а до кінця вересня було похрещено 13 дітей; перший похорон відбувся 4 серпня 1989 р., а до кінця вересня – ще 11 похоронів; перша Служба Божа за всяке прощення відбулася 8 серпня 1989 р., а до кінця вересня – ще 5; перше вінчання (шлюб) відбулося у відновленій церкві 31 серпня 1989 р., а до кінця вересня відбулося ще 4 вінчання.

03516357

Початковий розпис вівтаря храму св. Анни здійснював львівський художник Богдан Балицький з групою живописців. Їм допомагав бориславський художник Стефан Кіндратишин. Ними у 1989-1990 рр. було розписано вівтар церкви св. Анни, а завершував, згодом, роботи по розпису храму художник Богдан Панчишин з м. Миколаїва (Львівської обл.). Того ж 1989 р. замовлено для храму іконостас, проект якого виконав архітектор Іван Мельник, доцент, викладач Львівської художньої академії. Українська Греко-католицька церква Святої Анни.

Костел Знайдення Святого Хреста у с. Рихтичі

Костел Знайдення Святого Хреста у селі Рихтичі Дрогобицького району Львівської області збудований графом Юліушом Юноша-Бєльським на початку 20 ст. (1909 р.). Зараз це греко-католицька церква Преображення Господнього. Перед входом до храму на насипному пагорбі встановлена Статуя Христа Спасителя. За місцевими переказами її створив сам Поль Ландовський - французький скульптор польського походження, котрий є автором знаменитого Cristo Redentor в Ріо-де-Жанейро. Подейкують, він приятелював з власником Рихтичів графом Юноша-Бєльським і, бувало, гостював в його маєтку.

65588987 2740205756007835 4238263797728411648 o

Мурований храм у Рихтичах збудували у 1905-1909 роках завдяки зусиллям настоятеля о. Олександра Стопчинського та коштам парафіян і родини місцевих власників Бєльських. 2 жовтня 1910 року костел консекрував єпископ Йосиф Пельчар. За радянської влади святиню спочатку передали православним, а в 60-х роках перетворили на складське приміщення. Від початку 90-х років колишнім костелом послуговуються греко-католики в якості церкви Преображення Господнього.

53767740 2536775613004367 3290569943786979328 n

65458294 2740205849341159 8948236122635370496 n

Римсько-католицька парафія у південних Рихтичах постала саме 1434 року завдяки місцевому власнику Станіславу Коритці. Перший костел був дерев'яним та мав титул Святого Хреста, св. Михаїла Архангела і св. Миколая. Станом на 1637 рік храм був теж дерев'яним на мурованому фундаменті, його збудував у 1612 році Микола Данілович (черговий власник села). Цю святиню замінила 1726 року нова дубова із використанням старого фундаменту, яка 1729 року мала п'ять вівтарів. Понад століття костел очікував консекрації, яка відбулась аж 1858 року під титулом Знайдення Святого Хреста. Ця святиня простояла тут до 1928 року, поки її не перевезли у Верхні Гаї.

130180719

- Культурно-історичний портал "Спадщина Предків"


Долучайтесь до спільноти та діліться публікацією у соцмережах:

Підписатися на Twitter та Viber