Четвер
28 бер., 2024
     

Ukrainian English

Підгородці: історія та археологія села

Рейтинг 4.2 з 5. Голосів: 5

pidgorodci-istoriya-archeologiya-sela

Короткі відомості про село Підгородці

Підгородці — село Сколівського району в 33 км від Стрия і 20 км від залізничної станції у село Верхнє Синьовидне, населення становить близько 2 тис. осіб. На північний захід від нього лежить село Урич, на cході село Ямельниця, на півдні село Крушельниця, на південному заході села Сопіт і Дольче. Сільраді підпорядковані села - Сопіт і Урич. Перша згадка про село датована у 1397 році як підграддя давньоруського наскельного міста-фортеці Тустані. Потім - у 1469, 1535 та 1541 роках. 1880 року налічувало понад 1300 селян, переважна більшість яких була українцями (бойками), нині ж має майже 1400 мешканців. Входило до Сколівського району, а від 2020 року - до Стрийського.

Потік ріки Стрий в ПідгородцяхРічка Стрий біля Підгородців

З книги Ореста Мацюка "Замки та фортеці України" дізнаємося, що "у верхньому кінці села - в Кичері - є урочище Замок, яке ще ніким не досліджувалося. Крім цього в селі біля ферми збереглись якісь "загадкові" вали, що тягнуться в напрямі до Урича. Біля села - гора Чорна вежа, звідки дуже добре видно Урич і річку Стрий - аж до Синевідська, можливо це місце спостережної (сигнальної) вежі, які зафіксовано в інших місцях біля фортеці Тустан.

Село Підгородці на старій карті

Поселення у навісах Підгородці IV (Паровоз-Соколе)

Пам’ятка розташована за 2 км на північ від села Підгородці, в урочищі Соколе, на правому березі р. Соколівка, на висоті близько 15 м від рівня водойми. Абсолютна висота пам'ятки - 650 м.

rsz pidgorodciy-kamin

У 1998 році Львівською обласною експедицією у межах зависання стель навісів у камені Паровоз було закладено 3 шурфи, загальною площею 6 м2 [Мацкевий, 2000, с.27, 30]. Загалом, у різних товщах ґрунту були знайдені такі речі:

  • ламок трубчатої кістки доби мезоліту;
  • крем’яний ніж і відщеп. Ніж має розміри 1,2 х 2,0 см і оброблений типовою для мезоліту дрібнофасетковою ретушшю з одного краю;
  • фрагменти кераміки давнього часу і пізньосередньовічного посуду;
  • кістки тварин;
  • фрагменти кружального глиняного посуду XIХ–ХХ ст.

Скелі в Підгородях

Як стверджує археолог Леонід Мацкевий, заселення навісу Підгородці ІІІ у добу мезоліту та пізньосередньовічний і наступний час були короткотривалі. Можливо, у ньому зупинялися мисливці, рибалки або пастухи, які знаходили тут короткочасний притулок у негоду. Про це свідчить як кількість знахідок так і незначна потужність культурного шару та його розсіяність.

Скелі в ПідгородцяхСкелі в ПідгородцяхСкелі в Підгородцях
Скельний масив в Підгородцях

В іншому урочищі - «Гори» було виявлено поселення епохи неоліту, віком бл. 5000 р. тому.

Костянтин Петруський і підгорецький звіринець

Найгучнішу славу для села Підгородці здобув свого часу звіринець, який заснував натураліст Костянтин-Станіслав Петруський. Він народився, жив і працював у цьому селі, зробивши Підгородці відомими у Європі. Родина Петруських володіла маєтками на сколівщині, до складу яких також входили  села Ямельниця, Сопіт та Урич. Батько Костянтина Петруського збудував у Підгородцях гуту, вапнярку і цегельню. Також він запровадив чотири ярмарки в рік, чого не було навіть у містечку Сколе. Ним же був збудований невеличкий звіринець в селі Ямельня, опис якого не зберігся. То ж не дивно, що Костянтин ще змалку захопився природознавством. З 19-річного віку він розпочав переписку з найвідомішими зоологами Европи, зокрема з Альфредом Бремом, яка тривала до 1848 року і нараховувала 3 томи по 600 сторінок кожен. Після закінчення Болонського університету, Костянтин Петруський разом із ботаніком Олександром Завадським представляли Галичину на европейському з’їзді натуралістів у місті Відень(1832 р.). Саме після цього з’їзду у Петруського зародилася ідея створити свій звіринець у Підгородцях, який згодом став найбільшим центром зоологічних досліджень у всій Австро-Угорщині.

istoriya-sela-pidgorodci

Площа цього звіринця становила близько 11 гектар. Розкинувся він біля лісового урочища «Соколе». Тут упродовж 16 років утримувалось більш ніж 500 тварин і птахів різних видів, зокрема рідкісні екзотичні папуги з Африки та Амазонії, багато з яких могли розмовляти. Сучасники згадують про пару журавлів, які були настільки прирученими, що вільно гуляли по парку, а куниці та борсуки бігали за господарем, як собаки. У звіринці вперше у неволі (1843 р.) розмножилися карпатські бурі ведмеді, а дещо раніше – у 1838 р., дикі голуби-гривачі. Альфред Брем зафіксував цей факт у одній з своїх праць, оскільки розмноження у неволі цих птахів не могли добитися кращі зоологи Берліна і Парижа. Серед мешканців звіринця були антилопи, бобри, сарни, їжаки, рисі, дикі коти, лисиці (7 видів), білки, ховрахи, вовки, видри, дикі свині і навіть кроти. Але найбільшою атракцією звіринця був 24-річний крук, який  розмовляв кумедним польсько-українським суржиком. Він вважав себе головним з поміж інших птахів, давав їм різні розпорядження, замовляв собі каву, фамільярно кликав господаря по імені, а коли мав поганий настрій, то називав його занудою.

Підгорецький звіринець припинив своє існування 6 січня 1848 році. Причиною була провокація (скоріш за все, свідома) управителя маєтку, який примушував місцевих селян перед Святвечором та на православне Різдво чистити клітки і вольєри у звіринці. Виник стихійний бунт жителів. Обурені таким приниженням і неповагою, люди підпалили звіринець та деякі інші будівлі, що належали Петруському. З усієї звірини врятувати вдалось лише пару голубів-гривачів. Уціліла також частина наукової бібліотеки, що складала 800 книг, ентомологічна колекція з 6 тис. комах, а також декілька опудал карпатських ведмедів (все це стало власністю варшавського Оссолінеуму).

z d5cd2ed9

Петруський був у розпачі. Він навіть хотів продати маєток і еміґрувати до Бразилії, однак знайшов у собі сили і упродовж десяти наступних років писав наукові праці за результатами багаторічних досліджень. Найвизначніша з них – «Historia naturalna zwierzat ssacyh dzikih galicyjskih», написана у 1852 р., у якій міститься детальний опис понад 60-ти видів тварин Східних Карпат. З 50-х років XIX ст. новим захопленням вченого стало садівництво та розведення різних порід курей. Він також вивчає географічні умови Сколівщини, цікавиться етнографією і народознавством, веде метеорологічні спостереження. Але це вже інша тема.

Костянтин-Станіслав Петруський був удостоєний безлічі почесних звань. Ось перелік лише деяких з них: член Академії дослідників природи у Йєні, Наукового товариства у Кракові, Товариства вивчення природи в Альтенбурзі, Природознавчого товариства «Лотос» у Празі, Товариства садівників у Баварії, Товариства природничих наук у Швейцарії, Цісарської академії дослідників природи.

Label - PietruskiКолекція комах Костянтина Станіслава Петруського. Етикетка.

Але Костянтин Петруський не здобув належного визнання ні у Польщі, ні в Україні. Його ім’я довгий час замовчувалось в обох країнах. Польська наукова еліта не могла йому вибачити лібералізму та прихильного ставлення до «русинів», а в Україні до нього ставились з підозрою через «шляхетське» походження. Зрештою, перебування на марґінесі – доля багатьох неординарних особистостей.

На старості літ, Станіслав Петруський щедро дарує свої ентомологічні колекції, які налічували 9 тисяч галицьких та екзотичних видів комах, свою бібліотеку, опудала звірів і птахів Варшавському закладу ім. Оссолінських (Оссолінеум). Він стає академіком Цісарської академії дослідників природи у Відні.

Нестало великого натураліста і вченого Костянтина Станіслава Петруського у 1874 році в його рідному селі Підгородці.

istoriya-sela-pidgorodci2

У 1979 році влада УРСР вирішила розпочати будівництво водосховища вище села Підгородці. Але будівництво велось дуже повільно. У 2006 році КМУ остаточно відмовився від цього проекту. Тепер долину річки Стрий біля Підгородців прикрашають великі бетонні споруди. Крім цих споруд це місце цікаве двома водоймами. Перша (ближча до Підгородців) – глибока (достеменно глибина невідома, можливо 20 м, а може і більше), друга мілка. Під час повеней ці водойми сполучаються з річкою Стрий. Є риба (переважно дрібний голавль, окунь), але на жаль ці місця не обходять браконьєри (як електрики так і сіточники). Навпроти глибшої водойми на р. Стрий є перспективні для рибальства місця. В теплу пору року ці місця популярні серед відпочиваючих. Добратись можна по маршруту: Верхнє Синьовидне – Корчин – Підгородці – за Підгородцями вздовж лівого берега Стрия (не заїжджати на міст в селі Сопот). Також в сусідніх селах Сопіт та Довге Гірське можна помилуватись найкрасивішими водоспадами Львівщини - Сопітський водоспад та Водоспад Лазний.

© Портал SPADOK.ORG.UA


Долучайтесь до спільноти та діліться публікацією у соцмережах:

Підписатися на Twitter та Viber