П'ятниця
29 бер., 2024
     

Ukrainian English

Краєзнавча розвідка про село Орів

Рейтинг 3.9 з 5. Голосів: 8

Орів - краєзнавство та історія

О́рів — село в Сколівському районі Львівської області. Населення становить 1724 осіб. Орган місцевого самоврядування — Орівська сільська рада. Орівській сільській раді підпорядковане с. Зимівки. Орів розташований в історико-етнографічному регіоні Бойківщини. Село лежить у Стинаво-орівській річковій долині та має протяжність із заходу на схід — майже 14 км, а із півночі на південь — 6 км. Це село є порівняно великим, але сільські будиночки досить розкидані по мальовничих і чарівних місцях Орова.

«Горів» — давня назва населеного пункту, котра мала побутування, за народними переказами, до 19 ст. Згідно з легендами топонім має походження через розташування на високогір'ї відносно всієї округи. За іншою версією, в часи татарської навали населений пункт, на місці сучасного Орова, був спалений, тому отримав назву «Погорів» чи «Погорове». Практично до 19 ст. зазначений топонім побутував нарівні з сучасним.

«Орове» та «Оровзе» польськомовнні варіанти назви села. «Урьове» досить малопоширений варіант назви села. Знаходив побутування в окремих публіцистів діаспори.

«Діл» або «Дів» — топонім гірського хребта, який відмежовує сільську долину. Офіційна назва «Орівська скиба» — частина гірської системи Східних Бескидів. Безпосередньо назва «Діл», можливо, походить від слова «вододіл», тобто лінії розмежування річкових басейнів, що звісно прийнятно до гірського хребта. Умовно в селі вирізняють «Ямельницький Діл» та «Зимівський Діл», через сусідство з відповідними населеними пунктами (Ямельниця та Зимівки).

«Цюхів» або «Цюхів Верх» — найвища гірська вершина в межах Орова та одна з найвищих вершин Сколівських Бескидів. Вона домінує над північною частиною села. Топонім виник як данина пам'яті дідича (пана) Цюха, який володів полонинами на схилах гори. До речі, досі лісові галявини називаються в цій частині села — «Цюхові кітлини». Крім того, з постаттю Цюха пов'язаний комплекс легенд та народних переказів.

Основний гідротопонім села — річка Стинавка. Назва походить від сіл Верхня та Нижня Стинава, по яких проходить головна частина річки.

«Горішній (верхній) Кінець» та «Долішній (нижній) Кінець» — головні територіальні одиниці, через розміщення села вздовж річки Стинавки. «Горішній кінець» міститься на півночі села, у високогір'ї, на противагу «Долішньому».

Із розповіді старожила Петра Грицика із села «Зимівки», урочище «Соломіне»: «На горі Гулярня є криниця — джерело — з дуже чистою і лікувальною водою (сприяє покращенню зору). Так цю воду використовував дідич Добуш для виготовлення високоякісної горілки. Ще перед відміною кріпацтва (тобто до 1848 року), дідич повіз до Дрогобича збувати горілку, а селяни-кріпаки, які були невдоволені його жорстокістю, потруїли 12 його псів, що сторожували гуральню, а саму гуральню спалили. Повернувшись, дідич застав одне згарище і, боячись наруги над собою, виїхав звідтам назавжди».

Орів на старій карті

«Довгий потік» — значна частина села, урочище, найдовший водний потік в селі, найвіддаленіша група садиб. Приблизна довжина ланцюга садиб сягає 2—2,5 км.

«Белаїв». Ще один подібний підпал в тих же часах відбувався і на горі «Белеїв», де також кріпаками-орівчанами було спалено гуральню дідича Белея. Власне від нього походить назва місцевості.

«Версоня» — значний за населенням кут села, розташований на схилі Ямельницького Долу, за логікою топонім, напевне, походить від трави «верес» або ж через розміщення на крутих схилах «верхах».

«Кілемановець» — частина заселеної території, однойменний потік та боковий гірський хребет. Топонім, згідно з народними тлумаченнями, від прізвища польського (або австрійського) пана Келемана, що володів значними землями в цій місцевості.

«Чорногора» — урочище, розташоване на схилах гори Цюхів.

«Погар» — топонім у «Горішньому Кінці», пов'язане з подіями татаро-монгольської навали. Згідно з переказами саме тут татари спалили древнє поселення, яке відповідно «погоріло».

«Зарубина» — також топонім пов'язаний з татарами. За легендами тут відбулася кривава битва, у якій зарубали багато воїнів — «зарубали татар».

«Шевський горбок» — невеликий кут села, поблизу центральної осі поселення, через проживання, за переказами, на «горбку» шевця виник цей топонім.

«Вапнярки» — місцевість з великою кількістю площ з ґрунтом, який містить вапно. Населення використовувало їх для випарювання вапна.

«Змули» — розміщене поблизу річки, відповідно до свого роду гідротопонім. Місцевість виникла внаслідок нанесення річкою ґрунту — мулу, що замулював річковий потік.

«Соломіне» — частина Зимівків, відзначалося багатими господарствами, які сіяли зернові, від яких було багато соломи.

«Орівець» — урочище, розміщується на схилах «Зимівського Долу». Можливо, через пряму відповідність рельєфу урочища до всього Орова утворилося таке сприйняття місцевості, як малої копії всього села.

«Гулярня» — урочище на межі Орова і Зимівків, де розміщувалася гуральня.

«Гребля» — мікротопонім, до 30-х рр. XX ст. тут була водяна гребля та тартак.

Також: «Верхня Імшичина», урочище «Камінець», урочище «Брама», урочище «Половінь», «Гнила Поточина», «Кути» в Зимівки, «Під горбом», «Горб», «Риба», «Бухали», «Плай», «Сигла», «Іваники».

В документі передачі «власті» орівському парохові Семену Станавському 10 січня 1799 року зазначалися місцевості: «Широковець», «Марковці», «Петросово», «Роп'яні», «Згарьох», «Бобовичі».

Село Орів на карті

Річка Стинавка, що протікає через усе село, тут бере початок. Вона починається в самому початку села, там, де по лівому боці — урочище «Старе поле», а справа — «Венгерщина» (такі назви місцевостей для Орова не дивина).

До річки Стинавка впадає багато потоків: «Воронів потік» — по один бік цвинтаря, з іншого боку цвинтаря тече другий потік «Безіменний», далі — «Когутів потік», «Довгий потік», «Середній потік», «Широковець», «Покуті», «Оровець», «Килиманівець», та ще багато інших струмків і джерел. Річки і потоки кишіли від форелі. Тепер річка Стинавка майже мертва. Хоча можна побачити поодиноко плаваючу рибину.

Дорога на село Орів по хребту

В Орові є величезні камені. Один з них лежить навпроти мурованої церкви Св. Покрови. Його звуть «Чортів Камінь». Легенда переказує, що чорти пхали цей камінь на церкву, одначе запіяв когут, то вони з ляку і залишили.

У краєзнавчому плані вартим уваги є таке речення: «Найбільша зовнішня одиниця Складчастих Карпат — Скибова зона підрозділяється на такі скиби: Берегову, Орівську та інші».

Орів, будучи найближчим гірським селом Трускавця та маючи джерела мінеральної води типу «Нафтуся», на початку XX ст. займав важливе місце у планах з розвитку Трускавця, як курорту. Зокрема передбачалася побудова декількох вілл на «Цухові», згідно з концепцією «про мережу невеликих курортів» Фелінського Р., та будівництво підвісної канатної дороги з Трускавця на Цюхів Діл.

Вигляд з Орівського хребта на Трускавець

Напередодні Першої світової війни Орів разом із с. Зимівки (або як називали «За ділом») мало населення: 4131 жителі. Це було останнє село Дрогобицького повіту, розташоване в Карпатах на висоті понад 900 м.

Орів має досить багато лісу, переважно з боку Борислава, Трускавця, Стебника, Доброгостова та Уличного — це Міський ліс. Там ростуть чудові ялиці, смереки, буки, граби, високі та просторі. Тепер цього лісу поменшало внаслідок нерішучості наших властей.

1 серпня 1934 р. було створено ґміну Стебник в дрогобицькому повіті. До неї увійшли сільські громади: Стебника, Доброгостова, Гассендорфа (Gassendorf), Колпця, Орова, Сільця, Станилі та Уличного.

Орівська скиба

О́рівська ски́ба — геологічна структура скибової зони бескидської низько- і середньогірної зовнішньої зони Карпат, сформованої як насуви на Передкарпатський прогин. Розташована на північ від Сколівських Бескидів, орографічно відповідає Орівській групі низькогірних хребтів.

Орівський хребет в Карпатах

Скибова зона складається із відмежованих регіональними розломами та насунутих одна на одну своєрідних структур — скиб, які простягаються по всьому північному схилу Карпат і утворюють гірські хребти. Утворені скибами крейдового і палеогенового тонкоритмічного алеврито-пісковикового флішу.

Орівська скиба в будові має дві луски: північну (власне Орівську) та південну.

Найвища точка Орівської скиби — гора Цюхів Діл (939,4 м). Умовно починається від Східницького перевалу і сягає р. Стрий (р-н. села Розгірче). Ширина Сколівської скиби не перевищує 1,5–2,0 км

Назва походить від села Орів. Місцеве населення називає хребет — «Діл», «Орівський Діл».

© Портал SPADOK.ORG.UA

 

Долучайтесь до спільноти та діліться публікацією у соцмережах:

Підписатися на Twitter та Viber