Субота
26 вер., 2020
      

Історія Борислава: походження топонімів, перші писемні згадки

Рейтинг 3.9 з 5. Голосів: 10

Давня історія міста Борислава

Борислав (англ. Boryslav, нім. Boryslau, пол. Boryslaw) - місто обласного підпорядкування у Львівській області України. Розташоване на півдні Дрогобицького району у передгір'ї Сколівських Бескидів та у міжгірних улоговинах річки Тисмениця (притока р. Бистриця-Тисменицька басейну р.Дністер). На сході Борислав межує з м. Трускавець, на півночі - м.Дрогобич, на півдні - с.Опака та на заході - с.Попелі. Площа міста - 30,73 км, населення - 34766. Через Борислав протікають притоки і струмки р. Тисмениця: Раточинка, Крушельниця, Понерлянка, Лошень, Безіменний, Ропний, Жовтий та ін. 

Давнє поселення Борислав виникло на перехресті торгових доріг. Одна з них проходила вздовж Карпат, інша з міста Дрогобича, одна гілка через село Губичі, інша через село Тустановичі, присілок Волянка, далі через село Мразницю на Бухівський перевал, і через Карпати в Угорщину. 

stara-karta-boryslawa

Назва Борислав вперше зустрічається 19 березня 1387 року в дарчій грамоті польської королеви Ядвіги на село Тустановичі (джерело: Sulimierski та Walewski ред., 1880, с. 332–334.) і монастир Борислав (villam Thustanowicze manastiro dicto Borzislaw) братам Юркові та Ананію Доброславичам.  З роду Доброславичів вийшли шляхетські родини: Тустановські, Бориславські, Кропивницькі, Колодницькі, Літинські, Любинецькі та інші представники родового гербу Сас, а також Шренява. 

pysemni-zgadky-boryslav

Місцезнаходження монастиря "Борислав" досі невідоме. Однак, ряд дослідників вважають його розташування над річкою Тисменицею, на горі Городище - 646 м., знаходиться в південно-західній частині Борислава. На цій горі дослідники локалізують сліди давнього городища в Бориславі. Я.Пастернак на карті городищ Перемиського князівства також позначає городище у Бориславі.

Гора Городище на старій мапіГора Городище в БориславіГора Городище, Борислав

Мешканка Борислава, Данута Вацик з дому Штайнер 21.02.1919 р. н. згадує, що близько 1933 року під час навчання у Бориславській гімназії, їх учнів, приблизно 25 чоловік, вчитель географії та природи Леонард Горбулевич водив на гору Городище (північний захід), і там їм показував залишки руїн давнього городища. 

Давній Борислав

Про давність поселень або торгових шляхів на території Борислава свідчить і такий факт, що:

В м. Бориславі 1971 року діти знайшли п’ять срібних античних монет Стародавньої Греції. Одна з них випадково попала до мешканця м. Дрогобича Бориса Фура. Можливо, якраз ця знахідка підтверджує думку про давність заснування цього населеного пункту. Донині серед місцевих бойків побутує прислів’я “Давній, як Борислав”, “Старий, як Борислав.

Можна припустити, що давній монастир "Борислав" і давні укріплення на горі Городище – це одне й те ж саме. Однак, побутують інші версії: гора над річкою Раточиною називається “Чернече”. Про неї говориться ще в акті розмежування сіл Борислава і Попелів у так званій Йосифінській метриці 1787 року. Існує також переказ, що монастир Борислав знаходився на Гуковій горі, яка розмежовувала села Губичі і Тустановичі та 1525 року називалась “Сторожня”.

Гукова гора МонастирМонастир на Гуковій горіПам'ятний хрест на Гуковій горі з табличкою.

На нашу думку, монастир Борислав знаходився десь у цих місцях, адже більшість монастирів, церков навіть до XVIII століття виконували й оборонні чи сигнальні, під час нападів ворогів, функції. Так, В. Тарас пише:

“Протягом багатьох століть населення Галичини змушене було захищатися від татаро-монгольських орд, пізніше кримських татар і турецьких військ. За такої політичної ситуації монастирі в ХІІІ столітті потребують оборони від ворожих нападів, … Будують монастирі в природно недоступних місцях, на горах, які, по можливості, обмивають потоки або в недоступних лісах, в урочищах, улоговинах, ярах. Найчастіше для будівництва монастиря вибирали гору, що виходила рогом або мисом до двох ярів, які сходилися в тому місці. Монастир відгороджували ровом і валом, а навкруги ставили стіни, спочатку дерев’яні, потім муровані. Монастир представляв собою ансамбль споруд, які були оточені фортечними стінами, з вбудованими бойовими вежами”.
У літописах та писемних джерелах з того часу згадуються у Карпатах укріплені монастирі: у Розгірчі на правому березі річки Стрий та Синевидську. “Монастир, – пише М.Грушевський, – часом потрібував укріплень і ставав оборонним замком.” Свідченням того, що монастирі часто ототожнюються з городищами, вказує такий факт: 6 березня 1414 року у Самбірському дистрикті на межі з Дрогобицьким, король Владислав ІІ для мельника Солецького надає ряд поселень, серед них і монастир Городище (Monasterz dictum Grodzisko). Однак, і сам топонім монастиря Борислав зустрічається згодом у писемних джерелах, як однойменне поселення. Це може розглядатися як ототожнення монастиря з городищем, оборонним двором чи поселенням, яке вже існувало.
 
Старий Борислав
 
Райони сучасного м. Борислава були на той час окремими селами, перші згадки про яких датовані різним часом. 1427 р. вперше згадується с. Раточна, назву якого згодом було змінено на с. Баня Котовська (зараз в межах Бо­рислава), яке було засноване польською родиною шляхтичів Попелів. Із 1430-х років вперше згадується с. Губичі, яке належало до королівських (державних) маетностей Дрогобицького староства. У писемних джерелах 1460 р. зустріча­ється згадка про Грицька з Борислава, нащадка Тустанівських, який одержує прізвище Бориславський, започаткову­ючи українську шляхту Бориславського гербу Сас. Територія с. Борислава почат­ку XVI ст. - це територія власне с. Борис­лав і с. Мразниця, яке вперше згадується 1529 р. як присілок Борислава.
 
Борислав на фото 1930-х роківБорислав, 1934 рік.
 
Цікавою є походження назви "Губичі". Перша  версія — говорить, що це були землі, якими у давнину управляв "кметь" (вільний селянин з правом переміщення) Губа, що замолоду служив при охороні південно-західного кордону князівства руського. І от за вірну службу дістались йому в нагороду угіддя на підгір’ї, де він випасав худобу й орав землю понад річками Тисмениця та Лошень. Після смерті Губи власниками угідь стали його сини Губичі. Один з них залишився, а другий — оселився на горі. Тому місцеві жителі й казали, що там мешкає другий Губич, і закономірно верхнє поселення навколо його загороди згодом стало називатися Дрогобич. Друга версія вказує, що поселення виникло і дістало таку назву після кривавої січі між захисниками цих земель і монголо-татарами. Внаслідок цієї битви було вигублено масу народу, і місце, де це діялось, нарекли Губище, яке з часом перейшло у звичну нам назву Губичі. Те, що в цій місцевості відбувались кровопролитні бої свідчать назви невисоких гір Гукова і Сторожня, а потічок Крушельниця, який тече через це поселення, походить від слова «крушити». Є й третя, не менш захоплива, версія. Губичі походять від кельтського слова gobann – коваль. Колись на цих землях було їхнє поселення. Вони підковували коней та робили зброю для кельтів. Та були вони настільки вправними, войовничими та бойовими, що згодом їх почали кликати бойками.
Борислав на карті
 
Щодо походження назви Борислав, то найпоширенішою є версія – від словосполучення “славних борів”, “славних борців” або від назви особи “славний з борів”. Однак, ці твердження, при відсутності дальшого обґрунтування, аж ніяк не можуть бути прийняті при більш прискіпливому дослідженні. Також є спроби пояснити походження назви Борислав від короткої форми субстантивованого давньоруського прикметника "бруслав" – кам’янистий, та від давньоруського слова "брение", що, за певних умов, могло служити означенням нафти, яка тут споконвіку виступала із земних надр. Однак, і ці припущення вимагають глибшого дослідження.
 
Борислав - вигляд на скважини
 
І, нарешті, найбільш поширеним, а також, зважаючи на виявлений на даний час джерельний матеріал, найбільш обґрунтованим виглядає пояснення походження назви Борислав від давньоруського імені Борислав, яке начебто відносилося спочатку до тутешнього монастиря, навколо якого акумулювалась підлегла йому людність. Можливо, саме тому в давніших документах тутешнє поселення нерідко фігурує під назвами Бориславичі, Бориславиці, Бориславці, форми яких більш схожі на власні (збірні) назви людей, аніж на означення поселення ними замешканого.

Старі світлини БориславаБорислав 100 років назадСтарі світлини, мешканці Борислава.

Висловлена гіпотеза також потребує уточнень. Передусім, потрібно з’ясувати достовірність “монастирської” генеалогії назви Борислав, яка, на наш погляд, викликає деякі застереження. Можливо, не монастир, а замок, із яким інколи ототожнювалися давні монастирі, отримав свою назву від імені світської особи – князя, посадника чи навіть тивуна. Адже в давньоруському пантеоні святий з таким іменем не зустрічається.

Натомість ім’я особи Борислав та Бориславич неодноразово зустрічається на сторінках давньоруських літописів, що стосуються найдавнішої історії Києва. В тій же функції особового світського імені воно виявлене і серед написів на берестяних грамотах Новгорода. І ніде воно не зустрічається як ім’я монаха, угодника чи святого. Н. Полонська-Василенко пише: “Недалеко від собору Святої Софії стояв палац митрополита, а далі – княжі палаци. …В цій же частині міста знаходились двори високих сановників: Борислава, Воротислава, Гліба, Чудина, Ратьші, Путети та інших.” Один з них двір Бориславль був боярина Ярослава Мудрого Борислава. Також, під 1152 і 1153 роки у київському літописі згадується посол Петро Бориславич або Борисович з грамотами від князя Ізяслава ІІ (1146-1154) до галицького князя Володимирка.

Слов’янське ім’я Борислав могло бути утворене від коренів: "бор" – боротися, боротьба + "слав" – славити, слава. А слов’янське ім’я Борис – скорочене від Борислав. Монастир Борислав же міг скоріше отримати свою назву від назви місцевості, аніж навпаки. Саме в такий спосіб виникли найменування чи не всіх стародавніх відомих нам монастирів.

Гора Городище, Раточина, Гукова на старій карті БориславаВійськова карта 1934 року. Позначки на карті: 1 - гора Городище, 2 - Мразниця, 3 - гора Раточина, 4 - Бухова, 5 - Гукова гора.

Дрогобицький краєзнавець Я. Ольховий пише:

“Поруч із поселенням охоронців Тустанської фортеці, як засвідчує документ, датований 1387 роком, функціонував стародавній монастир Борислав, у якому в молитвах і мирському покаянні, за давнім звичаєм, доживали віку “уславлені боріннями” пристарілі, а також окалічені в боях хоробрі захисники карпатської фортеці – бориславичі. Назва “бориславичі”, що стосувалася спочатку монастирської братії, як засвідчують записи в стародавніх актах, деякий час виступала навіть як означення самого поселення, котре природно почало акумулюватись навколо згаданого монастиря. Із плином часу, услід за занепадом фортечної застави, адміністративні функції в примонастирському поселенні продовжив виконувати Бориславів монастир, у зв’язку з чим його назва остаточно закріпилась і за самим поселенням та утрималась після цього, як діяльність самого монастиря теж припинилась. У цій формі, витіснивши давнішу назву Бориславичів, назва Борислав збереглася до нашого часу…

Між тим подібність, але підкреслюємо, не достеменна тотожність ойконіма Борислав (при варіанті Бориславичі) до давньоруської особової назви Бориславъ полягає в тім, що в першому випадку назва монастиря і поселення Борислав/Бориславині пов’язана була із збірною характеристикою насельців цього монастиря і першопоселення, тоді як у другому випадку – вона становить вже лиш своєрідний мовний штамп, назву, що закріплюється за окремою особою в основному задля відрізнення її від інших членів спільноти. Сам зміст такої назви, особливо коли вона надавалась новонародженій дитині, становив лиш добре побажання її батьків, яке могло, але не обов’язково мусіло знайти собі виправдання у її подальшому житті. Оскільки ж конкретної особи з такою назвою, яка мала би певне відношення до заснування згаданого монастиря та примонастирського поселення, документально не виявлено, то і надалі залишається найбільш ймовірною гіпотеза, за якою назва цих стародавніх поселенських об’єктів, яка опісля закріпилася за сучасним містом Бориславом, виводиться від означення загальної характеристики хоробрих першопоселенців і сторожких захисників тутешнього краю, уславлених боріннями Бориславі”.

М. Худаш та М. Демчук вважають, що: “Посесив на суфікс *-jь, первісно, мабуть з закономірним давньоруським топоформантом на – (в)ль (Бориславль) із значенням “Бориславл (дворъ або ін.)”. Згодом, внаслідок морфологічного вирівняння до ойконімних субстантивів називного відмінку, виник новий варіант цієї назви Борислав. В. Макарський виводить походження назви Борислав з архаїчного типу словотворення та із старого типу основи топоніму (слов’янська складена особова назва). Спільна з староруським ім’ям Боріслав > українське Борислав, і утворилась ця назва ще перед 1340 роком.

Також, топоніми тотожні або споріднені назві Борислав знаходилися і в інших місцевостях. На території Польщі: село Борислав (Boryslaw), повіт Скерневицький, громада Глухів, парафія Яниславиці. Давніша власність гнєздівського архиєпископа, згадується в документах з 1359 року; село Бориславиці (Boryslawice) згодом Божеславиці (Borzeslawice); села Бориславиці костельні (Boryslawice koscielne) і Бориславиці замкові (Boryslawice zamkowe), над річкою Ргелівка, повіт Кольський, громада Кжикоси, парафія Бориславиці. Бориславиці костельні згадуються в документах з 1384 року, Бориславиці замкові, з руїнами замку, посілість Сженявитів (Шренявитів) Бориславських (Srzeniawitiw Boryslawskich), під кінець ХІІІ століття перейшли у власність Ястжебців (Jastrzebcew). Серед підтримуваних королеви Ядвіги, виступає з 1384 року Миколай Ястжебець “de Borzislavice”. На Україні, Львівська область, село Бориславка (Boryslawka), повіт Добромильський, 2 км від с. Риботичі. Згадується з 1494 року, нині не існує.

Підсумовуючи, припускаємо, що назва села Борислав походить від слов’янського ім’я Борислав, яке, до речі, і сьогодні часто зустрічається.

Plan ulic miasta Borysławia Localization: Boryslav
План Борислава, 1932 р.Переглянути мапу у повному розмірі>>

Також досі не з'ясованим залишається походження назви "Мразниця". Існують декілька варіантів. За одним із них, вона походить від слова “мражь”. На Бойківщині так називали туман. Донині існує легенда, згідно якої монахи, які жили у монастирі Борислав на горі Городище, спостерігали як вранці у міжгір’ї спадав мороз і говорили “мражъ ниць” (мороз внизу, мороз малий). Інший варіант, що Мразниця походить від слова "мражъ-мочари" - болото, багно, змішане з нафтою, яка з давніх-давен виступає на поверхню землі цих гірських схилів.

В. Макарський пише:

“Мразниця назва фізіографічна від карпатсько-польської Мражьниця (mraznica) “багно, болото” (укр. mraznyc’a “так само”), також можливо балканського арелятивного походження, що виходить у зв’язку з напрямком волоської міграції на досліджувану місцевість.”

Відомі також і інші села зі спорідненою назвою. У Карпатах на етнічній території Лемківщини є село Мразівці (Mrazovce), сучасний Стропківський повіт, Словаччина; а також село Мрозовиці (Mrozowice), на Холмщині, Польща; та село Мрозовичі (Mrozovicze), перша згадка у джерелах з 1473 року у Самбірському повіті.

boryslav-all-city

- За матеріалами краєзнавця Олега Микулича
- Культурно-історичний портал "Спадщина Предків"


Не забудьте поділитись статею у соцмережах та вподобати нашу сторінку:


Теги:     міста      географія      Галичина

завантаження...
blog comments powered by Disqus

Опитування

Якого Ви віросповідання?
 

завантаження...