Українські козаки, запорожці, січовики

Якого походження козаки, звідки вони прийшли?  Їх виводять від кімерійців, литовців, черкесів, татар, поляків, хазар, половців, бродників, печенігів, скіфів та сарматів. Чи мали вони відношення до нас, українців? Спробуємо проаналізувати у цій статті.

Дехто вважає, що козаки — творці української нації. Тому українець і козак — майже одне й те саме. Козацтво є «стержнем» ідентифікації українців, відрізняє їх від сусідніх народів. Згідно з цим поглядом, козацтво справило позитивний, власне прогресивний вплив на розвиток українського народу, його господарського, соціального, політичного, культурного й релігійного життя. Словом, воно є своєрідним ідеалом для українця і водночас його «візитною карткою» в світі.

Досі не вдалося на всі сто відсотків визначити, де народився майбутній гетьман. Батьком великої людини був чигиринський сотник Михайло Хмельницький. Говорячи про те, яким був великий чоловік, можна однозначно сказати – освіченим. Із Київської братської школи він вступив на навчання до єзуїтів у Ярославлі-Галицькому. Вчився він старанно: досконало оволодів польською та латиною. Згодом вивчив французьку та турецьку мови.

«В першій українсько-російській війні загинуло вже стільки-то українських військовослужбовців». «У війні на сході знищено стільки-то російських диверсантів». Заголовки такого штибу віднедавна можна зустріти у наших ЗМІ. З одного боку правильно, що теперішні стосунки між Україною та Росією почали називати саме такими, якими вони є насправді. З іншого боку, ця війна з північним сусідом аж ніяк не перша. Криваві сутички, конфлікти, грандіозні битви. Все це відбувалося задовго до того як з’явилися терміни «українці» та «росіяни» у їх сучасному розумінні. Ми розповімо лише про деякі, найбільш яскраві, епізоди стосунків, які російська влада чи то царська, чи радянська описувала не інакше як братерські, звісно відводячи місце старшого брата собі. 

З поміж багатьох козацьких ватажків раннього періоду козацької історії чи не найбільшою славою вкрив себе князь Дмитро Вишневецький, що походив з роду князів Гедиміновичів і який на початку 1550-х років заснував замок на ос трові Мала Хортиця, згуртував навколо нього козаків і цим поклав початок Запорозької Січі. Саме тому його вважають першим козацьким гетьманом.

Під проводом Богдана Хмельницького було сформовано розгалужену розвідувальну мережу, яку складали підрозділи козацької розвідувально-дозорної служби, військові розвідувальні загони, дипломатичні місії, резидентури та окремі емісари на території інших країн. Серед тогочасних українських розвідників, які добували особливо цінні відомості, найколоритнішою є постать Верещаки.

Запорозьке козацтво подарувало світові цілу плеяду видатних вождів, які мужньо протистояли іноземним загарбникам. Найяскравіша постать серед них, якщо говорити про часи по смерті Богдана Хмельницького, - кошовий отаман Іван Сірко. Ще за життя його ім'я було оспіване в думах та піснях, увійшло в легенди, стало символом не тільки запорозького козацтва, а й усього волелюбного духу українського народу. За часів Руїни, коли на очах гинула відроджена Богданом Хмельницьким незалежна й суверенна Українська Держава, коли тіло матері-України шматували зусібіч вороги, запорожці мужньо боронили волю народу, і часто в бій за праведне діло їх вів Іван Сірко. Саме тоді його ім'я стало відоме всій Європі і не тільки їй.

Козаки - знавці корабельної слави. Вони успішно перемагали турецькі ескадри і навіть навчали морської справи американських адміралів. Війна на морі довгий час була коронною для запорожців. Про це та про інше читайте у нашій статті. 

Гетьманщина багатьма істориками оцінюється чи не найкращий період українській державності. Однак явище це далеко не однозначне. Про роль гетьманів і гетьманщини в історії України суперечки йдуть і сьогодні. Ким були насправді гетьмани та яку роль виконували? Війни, зради, інтриги козацьких гетьманів - про все це ви дізнаєтесь у нашій статті.  

Про мужність, відвагу і звитяги запорожців ось уже багато століть ходять приголомшливі легенди. Не перестають дивувати їх винахідливість, кмітливість, гострий розум у веденні боїв як на суші, так і на морі. Чого тільки вартували їх знамениті “Чайки”, що наводили жах на ворожу флотилію, і тактика “герць”, який називали кривавим танцем смерті, що міг нагнати на будь-якого супротивника в панічний страх.

Український народ дуже довго терпів знущання від панів та різних чужинців, але кожному терпінню надходить кінець. На початку вісімнадцятого сторіччя люди, які втікали від нелюдської долі, почали збиратися в низах Дніпра та утворювати загони. Ці люди були хоробрими бунтарями, які повставали проти лихого відношення до селян, та ставали на захист простого знедоленого народу. Люди звали їх своїми захисниками та справедливими лицарями або просто - гайдамаки.

Особисте життя гетьмана, як свідчать документи, склалося не дуже вдало, навіть трагічно. У 1674 році І. Мазепа мав дружину в Корсуні. З царської грамоти дізнаємося, що Івану Мазепі після повернення з Москви того ж року «жить… веліли с женою и с дітьми при своих добрах на сей стороні Дніпра».

У внутрішній політиці Іван Самойлович започаткував виділення з козацької старшини т. зв. значкового (знатного, значного) військового товариства, яке стало прообразом українського («малоросійського») дворянства. Намагався об'єднати Правобережжя та Лівобережжя.

Герць (герець) — поєдинок українських козаків з ворогами перед боєм, двобій окремих воїнів перед головною битвою, в якому виявлялося військове мистецтво; бій, боротьба між противниками; поєдинок, турнір, двобій, дуель; боротьба думок, поглядів. Група відчайдухів та сміливців серед запорізьких козаків перед боєм виходила зі строю та наближалася до супротивника ближче ніж на відстань пострілу рушничниці і починали лайкою або жестами знущатись і кепкувати над ворогом. 

Розбійництво в Україні через низку соціальних причин овіяно легендами – від Довбуша до Махна. Однак класичний розбійницький “пантеон” виявиться неповним без наявності жінки – і то не підстави для злочину, а яскравої його учасниці. Хочу представити вам мешканку міста Зінькова (нині – Полтавська область) Агафію Воздвиженську – непересічну постать місцевої історії 80-х рр. XVIII cт. Коли її заарештували, Устиму Кармалюку тільки виповнилося два роки.

Усе почалося з того, що влітку 1740 року Генеральний військовий суд у Глухові одержав листа з Лубенської полкової канцелярії. Річ у тім, що в містечку на Полтавщині не наважувалися стратити чотирьох злочинців і попрохали розібратись із ситуацією на вищому рівні.