Четвер
28 бер., 2024
     

Ukrainian English
♦ Етнографія ♦ Українські Карпати » ♦ Гуцульщина

Обсерваторія на горі Піп-Іван

Рейтинг 4.3 з 5. Голосів: 3

Обсерваторія Піп-Іван

Астрономо-метеорологічна обсерваторія на горі Піп-Іван - найвище в Україні розташована споруда, в якій постійно жили й працювали люди (2028 м над рівнем моря). Діяла в 1938-1941 рр. Була відома як "Білий Слон". Розташована на території Верховинського району Івано-Франківської області.

Піп-Іван: історичні відомості

Після Першої світової війни у Польщі постало питання про будівництво нової обсерваторії, бо існуюча Варшавська обсерваторія ставала все менш придатною для астрономічних спостережень.

В 1935 р. інженер, генерал Леон Бербецький від імені Ліги протиповітряної оборони держави (LOPP) запропонував директорові астрономічної обсерваторії Варшавського університету М. Каменському організувати астрономічний відділ у метеорологічній обсерваторії, яку планували збудувати у Карпатах, на вершині гори Піп-Іван. Того ж року командування протиповітряної оборони Польщі за результатами оголошеного ним конкурсу схвалило проект будівництва обсерваторії архітекторів К.Марчевського та Й. Погоського.

shema-observatorii

Будівництво розпочалося влітку 1936 року. Обсерваторія зводилася переважно з використанням місцевого будівельного матеріалу - каменю-пісковика, що здешевлювало і спрощувало будівництво. Робочу силу складали теж переважно місцеві мешканці сіл. Камінь на гору підвозили кіньми чи несли в руках, на спині. Так само транспортували інші будівельні матеріали, обладнання, доставлені залізницею до найближчої станції Ворохта (70 км від будівельного майданчика). Багато зусиль було витрачено на перенесення до вершини гори Піп-Іван 33 скринь із елементами купола та іншими деталями. Найбільша з них важила 950 кг.

Стіни обсерваторії, що побудована у стилі конструктивізму, складені із вапнякових блоків і сягають 1,5 м товщини на рівні цокольного поверху та 1 м - на рівні верхніх поверхів. Для утеплення приміщення з внутрішньої сторони між тиньком і кам'яною кладкою закладено прошарок просмоленого корку. Споруда має два поверхи зі східної сторони, і п'ять - з західної. Її двосхилий дах був покритий мідними листами. З південної сторони розташована ротонда, де розміщувався телескоп.

guculy-i-observatorija

Урочисте відкриття обсерваторії відбулося 29 липня 1938 р. Вона складалася із 43 кімнат і має 57 вікон. Серед них - конференц-зал, помешкання керівника обсерваторії, інші житлові приміщення, їдальня, кабінети, зал для метеоінструментів тощо. У підвалі обладнали акумуляторну та котельню.

В обсерваторії працював виходець із села Микуличина Владислав Мідович. Тут же він і жив разом із дружиною та сином. Ще кілька осіб допоміжного технічного та наукового персоналу забезпечували постійні астрономічні та метеоспостереження. В обсерваторії постійно перебував загін польських прикордонників.

Перше обсерваційне фотографування новим апаратом виконав 1937 року Мацей Бєліцький. Йому вдалося отримати 4 фотографії планетоїда Інтерамня. Кількома місяцями пізніше було зроблено дві фотографії комети Юрофф-Ахмаров-Гассель. Отримані таким чином дані були опубліковані у журналі Варшавської обсерваторії у 1938 - 1939 рр.

teleskop1

Навесні 1939 року до роботи в обсерваторії приступив доктор Володимир Зон. Він фотографував зірки у двох кольорах, які вирізнялися інтенсивністю свічення на чорно-білих фотознімках. Робота стосувалася сузір'я Чумацького Шляху. Недопрацьований матеріал доктора Зона, що зберігався у Варшаві, загинув під час Варшавського повстання 1944 року.

У квітні 1939 року до обсерваторії прибув магістр Стефан Щирбак для проведення астрономічної роботи (за дорученням професора Камінського). Тоді він здійснив близько 70 візуальних оцінок яскравості миготливих зірок, виконав серію малюнків з обертання Марса, визначив 6 позицій комети Брукса. Він витратив близько 20 годин на пошук нових комет за допомогою 80-міліметрового телескопа. Стефан Щирбак виконував спостереження в обсерваторії, де й загинув у період воєнних дій.

Після початку Другої Світової війни працівники обсерваторії евакуювали найцінніше обладнання, яке потрапило до Будапештської астрономічної обсерваторії, потім до Відня, звідки повернулися до Польщі після війни. Змонтований трилінзовий об'єктив знаходиться в Сілезькому планетарії.

bilyi-slon

Будинок обсерваторії та залишки обладнання в кінці 1939 р. перейшли у власність радянських властей. До червня 1941 р. тут проводились метеорологічні спостереження. Згодом німці вивезли металеві частини астрографа до Львова, де до останнього часу вони зберігалися у фізичному корпусі Львівського університету.

Надалі приміщення було покинуте, і місцеві мешканці розтягли з неї все, що являло якусь цінність, зокрема, мідні листи з куполу та даху обсерваторії. Із них вони зробили великі чани, в яких варять сир на навколишніх полонинах. Після цього діяльність обсерваторії не відновлювалася.

У жовтні 1996 року в м. Яремче відбулася науково-практична нарада "Метеоролого-астрономічна обсерваторія на горі Піп-Іван", в якій взяли участь представники різних установ України і Польщі. На нараді обговорювалася можливість відбудови та відновлення діяльності обсерваторії. Протокол намірів наради було направлено до урядів України і Польщі.

Івано-Франківська філія інституту "Укрзахідпроектреставрація" виконала архітектурно-археологічні обміри, інженерні обстеження, технологічна лабораторія - роботи з обстеження складу будівельних матеріалів та розчинів, які використовувались при спорудженні будівлі. На замовлення Головного управління будівництва і архітектури обласної держадміністрації виконані робочі креслення ремонту та реставрації обсерваторії. Але досі не визначено функціональне використання обсерваторії.

Дехто запевняє, що тут вигідно було б заснувати інститут природничих наук; професор О. Адаменко пропонував створити туристичний центр. Була пропозиція у відреставрованому будинку обсерваторії розмістити інститут лікарських рослин (у тутешній флорі налічується понад 1000 видів рослин, в т. ч. лікарських). Астрономічна обсерваторія Львівського університету вважає за необхідне відновити високогірну станцію для проведення метеорологічних, астрономічних, екологічних, біологічних і сейсмічних досліджень.

За участю провідних науковців України та Польщі, представників органів місцевої влади та проектно-будівельних організацій у 2002 році було проведено три науково-практичні семінари-наради з питань вироблення концепції відновлення та діяльності вищезгаданої обсерваторії. На першій науково-практичній конференції, яка відбулася у Яремчі 24 січня 2002 року, була створена Наукова рада з питань відновлення обсерваторії. Ця споруда одночасно могла б використовуватися не тільки як науковий, але й як екскурсійно-туристичний об'єкт. Польські науковці звернулися з відповідним запитом до органів влади Республіки Польща та отримали схвалення щодо продовження роботи над проектом.

observatorija-zyma

На початку жовтня 2002 року голова Івано-Франківської обласної держадміністрації Михайло Вишиванюк надіслав Президентові Л.Кучмі листа про необхідність підтримати ідею відбудови і відновлення роботи обсерваторії. Наприкінці листопада 2002 року на адресу Вишиванюка надійшов лист від першого заступника глави Адміністрації Президента України Валерія Хорошковського про те, що "розглянуто та визнано слушними пропозиції ОДА щодо необхідності винесення на рівень міжурядових переговорів питання відновлення астрономо-метеорологічної обсерваторії, розташованої на вершині гори Піп Іван у Верховинському районі Івано-Франківської області". З цього приводу Міністерству закордонних справ України було дано відповідне доручення.

Незважаючи на 50 років запустіння і руйнації, фундаменти та стіни будівлі збереглися у задовільному стані. Необхідно поновити дерев'яні перекриття, столярні вироби, дах, виконати заново все інженерне забезпечення. Але перш за все потрібно відновити дорогу від лісництва у присілку Явірник до обсерваторії.

"Просвіта", листопад, 1994 р.

Відвідавши Косів, Кути, Коломию, одразу бачиш, яку велику зацікавленість мешканців усього гуцульського краю викликають навіть найменші відомості з історії та можливої подальшої долі унікальної споруди, що наче фортеця піднеслася на одній з найвищих вершин Українських Карпат. Це астрономо-метеорологічна обсерваторія, яка була побудована у 1936 - 1938 рр. на горі Піп Іван у хребті Чорногори, але діяльність якої виявилась дуже короткою. До 17 вересня 1939 р. тут проводили астрономічні та метеорологічні спостереження польські спеціалісти, а з вересня по червень 1941 - працівники колишньої радянської метеорологічної служби. Війна, а потім неувага та безгосподарне ставлення Академії наук України, власника споруди у радянські роки, призвели до значного руйнування будинку. Але ще й зараз височать над усіма Карпатами міцні стіни, а пусті отвори вікон немов би кличуть допомоги, не дати марно пропасти затраченій титанічній людській праці. Цікавість гуцулів до обсерваторії викликана кількома обставинами. По-перше, це найвище розташована фундаментальна будівля не тільки в Гуцульщині, але й в усій Україні. І хоча ініціатива та фінансування будівництва належали військово-повітряним силам Польщі, під владою якої до 1939 р. знаходилась Західна Україна, здійснення такого складного фундаментального будівництва в умовах високогір'я стало можливим тільки завдяки важкій праці гуцулів з навколишніх поселень. Це вони своїми руками без потужних механізмів, з брил місцевого каменю-пісковика виклали кількаповерхову будівлю з грубезними понад метр завтовшки стінами. Це вони доставили з найближчої - за 70 кілометрів - залізничної станції у Ворохті, деручись угору гірськими стежинами на невеликих гуцульських конях, а часом вручну, 800 тонн будівельних матеріалів та 33 скрині (деякі до 950 кілограмів вагою) з інстументальним обладнанням. Доводилось їм ночувати просто неба, харчуватися скупими домашніми пайками. Погода ж тут нерідко раптово і різко змінюється... Вибране для будівництва обсерваторії місце добре знайоме кожному гуцулові. Гора Піп Іван (або Чорна Гора) - третій за висотою двотисячник Українських Карпат, піднеслася на 2022 м над рівнем моря. Вищі від неї тільки Бребенескул (2038 м) та Говерла (2061 м). Але на вершину Попа Івина ведуть зрізнобіч найлегші шляхи. З цієї верховини відкриваються незабутні краєвиди, нескінченні карпатські пасма. Звідси далеко проглядаються широкі долини обох Черемошів, а в добру погоду можна виразно бачити Маромороські Карпати, увесь величавий, густо перерізаний виходами суворих скель хребет Чорногори. І будинок обсерваторії, споруджений за конкурсним проектом польських архітекторів Марчевського та Погодського у стилі конструктивізму, був добре вписаний в рельєф, був наче часткою навколишньої природи, водночас виконував роль наукової інституції, де її персоналові забезпечено було в будь яку пору року комфортні умови для роботи і побуту в суворому високогір'ї. Просторий центральний корпус під двосхилим дахом з мідної бляхи мав на східному боку два, а із західного п'ять поверхів. Північний край корпусу мав надбудову, призначену для залу з метеорологічними інструментами, яка завершувалася відкритим майданчиком для метеоспостережень. З наукового обладнання обсерваторія, крім метеорологічних приладів, мала великий сучасний телескоп, спеціально для неї збудований в Англії, астрономічні хронометри, прилади для опрацювання астронегативів та інші. Телескоп складався з трьох паралельно змонтованих астрономічних труб різного призначення. Найважливіша з них - астрограф, мала довжину 2 м і діаметр об'єктиву 33 см. За допомогою астрографа фотографували на пластинки розміром 20 х 20 см ділянки зоряного неба з метою точною визначення координат малих планет і комет, а також яскравостей змінних зірок. В обсерваторії постійно мешкав з дружиною і малим сином її керівник Владислав Мидович, родом з Микуличина, ще один-два науковці - спостерігачі, декілька осіб обслуговуючого персоналу, а також невелий пост прикордонників. На різні терміни приїздили працювати на телескопі професори астрономії з Варшавського Університету. Астрономічні спостереження проводились лише від жовтня 1937 р. до вересня 1939 р. Однак зібраний науковий матеріал, навіть частково підготовлений до публікації, був загублений у воєнній завірюсі. 18 вересня 1939 р. на початку Другої світової війни, майже весь персонал евакуювався вглиб Закарпаття, забравши з собою об'єктиви телескопа і астрономічні годинники. Після війни оптичні деталі були передані Польщі. У 1941 р. з червня до пізньої осені будинок обсерваторії займав загін угорських вояків. Після його відходу мародери почали розбирати залишене без охорони приладдя. У березні 1942 р., як засвідчував спеціальний інспектор німецької армії, вже не було бляхи на даху і куполі, не залишилось нічого цінного, крім металевих вузлів монтування телескопа, які тоді ж були евакуйовані до Львова, однак дальшого застосування так і не знайшли. Відтоді унікальна споруда стоїть закинута і все більше руйнується. Стан обсерваторії обслідували експедиції Укргідрометслужби, Головної астрономічної обсерваторії АН УРСР, двічі - астрономічної обсерваторії Львівського держуніверситету. Дирекція Головної астрономічної обсерваторії після досліджень астроклімату вирішила, що тут мало ясних днів, і вигідніше побудувати високогірну астрономічну станцію на північному Кавказі. Львівські астрономи пропонували відбудувати обсерваторію на горі Піп Іван як комплексну високогірну наукову установу для дослідженнь в галузі астрономії, метеорології, екології, біології, сейсмології, космічних променів, але відповідної підтримки в той час не знайшли. В останні роки, завдяки старанням архітектора І.Могитича, що сам походить з Гуцульщини, залишки обсерваторії включено до числа пам'яток архітектури. На замовлення Держбуду України львівський Інститут "Укрзахідпроектреставрація" в 1991 р. виконав науково- технічні дослідження і архітектурно-археологічні обміри будівлі. Укладена угода на виконання екскізного проекту реставрації та робочих креслень. Деяку зацікавленість в цьому питанні проявило керівництво Західного наукового центру, розглянувши його на засіданні призидії. Однак, джерела фінансування для практичного здійснення відбудови поки ще немає. Незвичайне розташування, цікаве навколишне середовище, особливі кліматичні умови роблять обсерваторію на горі Піп Іван унікальною науковою і архітектурною пам'яткою не тільки для України. Її відновлення як комплексної високогірної наукової установи було б корисним для науки, мало б також велике значення для піднесення культури краю, для розвитку міжнародного туризму і, без сумніву , сприяло б росту авторитету держави.

Анатолій ДУЛЬЦЕВ 

Загадка гори Піп Іван

У Східних Карпатах, у Чорногорії, на вершині гори Піп Іван височіє кам’яна «коробка» із зіницями вибитих вікон та плоским дахом. Мабуть, не один турист дивувався: що ж тут було раніше?

Мало хто знає трагічну історію цієї споруди. Ще в 1935 році на кошти військово-повітряних сил Польщі почали споруджувати на горі Піп Іван астрономо-метеорологічну обсерваторію. У липні 1938 року відбулося її урочисте відкриття. На той час обсерваторія була підпорядкована Варшавському університету.

Місцеве населення — гуцули — сприймали обсерваторію з пересторогою. Ходили навіть чутки, що натисканням кнопки ліфта можна спуститися у глибінь гори, де влаштовано ангари для літаків. А телескоп-астрограф вважали за спеціальну пушку, що мала обстрілювати все навкруги. Насправді обсерваторія була суто науковою установою, а астрограф призначався для спостереження за великими і малими планетами та змінними зірками. Вже в 1938—1939 роках працівники обсерваторії отримали багатий матеріал спостережень, сюди приїздили відомі вчені Європи. Наприкінці вересня 1939 року обсерваторія на горі Піп Іван відійшла Радянській Україні.

Саме з обсерваторією на горі Піп Іван пов’язана одна з найцікавіших сторінок біографії академіка АН УРСР О.Орлова (1880—1954). Олександр Якович був першим академіком-астрономом Української академії наук: він був одним із перших учених, який оцінив можливість використання як астрономічних спостережень за рухом полюса Землі, так і геофізичних даних про зміни сили тяжіння, морських припливів тощо для визначення механічних властивостей Землі та перевірки гіпотез про її внутрішню будову. З цією метою він заснував 1926 року Полтавську гравіметричну обсерваторію, організував гравіметричну зйомку України, а також активно займався питаннями, пов’язаними зі створенням академічної обсерваторії в Україні. Взагалі діапазон його діяльності був дуже широкий, і, певне, тому президія АН УРСР саме йому (вже не дуже молодому — напередодні його 60-річчя) доручила піднятися на гору Піп Іван для з’ясування можливості поновлення функціонування обсерваторії. У грудні 1939 року О.Орлов вирушає в дорогу.

Збереглися листи Олександра Яковича до дружини Катерини Олексіївни з різних пунктів подорожі до гори Піп Іван. Ці листи він просив зберегти для майбутнього звіту про подорож. Пізніше копії деяких листів до Головної астрономічної обсерваторії НАН України передав онук О.Орлова — професор з Новосибірська І.Неізвєстний.

observatorija-stare-foto

Наведемо фрагменти двох листів О.Орлова, хоча для істориків науки має цінність, безперечно, вся його епістолярна спадщина.

(Публікуються мовою оригіналу.)

«с. Жабье, 28.12.1939 г.

...Еще 26-го вечером поднялись метель и сильный ветер. Идти в горы при такой погоде нельзя было и думать; я выразил желание ехать дальше, но запротестовал начальник милиции и сказал, что будет телеграфировать в ‘центр’. Этот центр — уездный город Косов, которому административно подчинено Жабье. Откровенно говоря, я был рад вынужденной остановке, так как прогулка в музей после хлопот в Станиславе (нині Івано-Франківськ. — А.К.) и поездка на автомобиле до Жабье с остановкой в Ворохте, где пришлось порядочно походить, очень меня утомили. Между тем, с. Жабье— это дачное место на высоте 630 метров. ….

27-го весь день шел снег. Остались мы очень кстати. Начальник местной милиции, который первый побывал на обсерватории после бегства поляков, показал нам интересные документы с планом эвакуации обсерватории и с последними распоряжениями. Судя по этим документам, поляки увезли все ценное оборудование, а то, что осталось, приведено в негодность... Вероятно, на горе ничего не осталось, кроме штатива и барахла, которое в значительной степени разобрано местными гуцулами. Однако с уверенностью никто не может сказать, есть ли там объективы или нет. Как-то не обращали на это внимания, заботясь о другом. Поэтому побывать на обсерватории надо, к сожалению, это сейчас очень трудно. Мне удалось здесь найти открытки с видом на Поп Иван, к которому можно подъехать лишь так, что до обсерватории остается еще 9 км и подъем в 500 м. Летом одолеть это препятствие нетрудно; можно бы и зимой, если бы не сильные ветра. Надо, следовательно, ждать тихой погоды».

«с. Жабье, 2.01.1940 г.

Дорогая Катюшенька, никогда, конечно, я не встречал Нового года при такой обстановке, как 31 декабря 1939 г. на высоте 2026 м
в роскошном здании и необыкновенно мрачной и в то же время красивой обстановке. Я чувствовал большое удовлетворение, что добрался до вершины горы зимой при глубоком снеге и при таком ветре, что нас валило с ног.

...Мы поднялись наверх и очутились на венгерской границе. Здесь место совсем открытое.

Путь идет дальше по границе, которая проходит как раз по вершине хребта, подходяшего к последней горе Поп Иван, где уже стоит обсерватория. Ветер дул так, что приходилось напрягать все силы, чтобы устоять и кое-как двигаться. С той и другой стороны откосы хребта довольно круты и обледенелые. Меня предупреждали, что если свалишься, то придется обходить весь хребет, чтобы вернуться обратно. Однако же полоса на вершине хребта была метров 15 и до ската все-таки далеко.

Так шли с полчаса, и я совсем измучился, а тут подошли опять к горке, уже самой крутой из всех, какие встречались до сих пор. По счастью, она защитила нас от ветра, и мы могли постоять пять минут. Вышло солнце, ветер не мешал, и я мог посмотреть вниз. Венгрию увидел всю как на ладони. Видна была, конечно, и наша сторона прикарпатской Руси. Было очень приятно, а красота такая, что и не опишешь. Однако впереди крутая горка, а на ней закутанная в дымку обсерватория. Сквозь туман виднеется ее силуэт, но подробностей не было еще видно. Мне стало холодно стоять. Вышли из-за камней, защищавших нас от ветра и пошли на подъем. Тут-то и помог нам ветер. Он дул со страшной силой, на горе он чувствовался еще больше, но он дул как-то с боку, справа, но так, что какая-то его составляющая гнала нас наверх. Благодаря этому, самую крутую горку мы одолели с большей легкостью, чем другие. Правда, видна была уже цель нашего путешествия. Обсерватория была уже совсем близко и я вошел в нее 31.12.1939 г в 12 час. 30 мин. Таким образом 3,5 км мы шли 2,5 часа. Что нашли там, что видели и как спустились, как Новый год встретил, опишу в другой раз. Целую».

З інших літературних джерел можна уявити, що саме побачив О.Орлов, піднявшись на гору Піп Іван.

foto-pip-ivan2

Будівля обсерваторії мала форму дзеркального відображення латинської літери «L», товщина стін будівлі становила 1,5 м. Над верхнім поверхом була вежа з мідним куполом діаметром 10 м, який відкривався автоматично. Тут розташовувся астрограф з діаметром об’єктива 33 см, що замовили в Единбурзі. У будинку було 43 кімнати. На першому поверсі розміщувалися конференц-зал, квартира керівника і житлові кімнати. На другому — їдальня, кабінети, готель і приміщення для зв’язку, на самому верхньому — зал для метеорологічних інструментів. У підвалі — акумуляторна, звідки подавали електричний струм, котельня та інші господарські приміщення. Обсерваторія мала власне центральне опалення, електропроводку.

Як згодом з’ясувалося, працівники обсерваторії евакуювали найцінніше обладнання: п’ять лінз великого діаметра, дві лінзи меншого діаметра, два мікрометри та два хронометри. Ці предмети потрапили в листопаді 1939 року до Будапештської астрономічної обсерваторії, а під кінець війни — до Відня, звідки повернулися до Польщі в перші повоєнні роки. Змонтований трилінзовий об’єктив нині в Шльонському планетарії. Об’єктив рефрактора кілька років служив в Островіку для візуального спостереження слабких змінних зірок.

На основі звіту О.Орлова президія АН УРСР постановила: Карпатську астрономічну обсерваторію (саме таку назву отримала обсерваторія на горі Піп Іван) передати до складу АН УРСР (відповідно до постанови РНК УРСР від 2 січня 1940 р.).
Директором Карпатської обсерваторії був призначений академік Олександр Орлов.

Але в подальшу долю Карпатської обсерваторії втрутилася Друга світова війна. Наприкінці 1941 року будинок обсерваторії зайняли угорські війська, які обладнали тут спостережний пункт. Коли війська залишили гору, місцеві жителі рознесли по домівках усе, що ще можна було забрати. Відтоді ніхто не охороняв будівлі, і вона поступово перетворилася на руїни.

***

Розмови про необхідність відновити обсерваторію на горі Піп Іван ведуться давно — як українськими, так і польськими науковцями. На початку 2002 року з участю установ України і Польщі було створено Наукову раду для координації науково-дослідних робіт.

У червні 2004 року в Міністерстві освіти і науки України відбулася робоча зустріч представників польської та української сторін, на якій було домовлено: за умови, що українська сторона відновить обсерваторію на 70%, польська сторона надасть відповідну фінансову допомогу. Міносвіти України пообіцяло сприяння
цьому проекту.

У квітні 2005 року в Івано-Франківську відбулася чергова нарада з питання відновлення обсерваторії на горі Піп Іван та будівництва дороги з села Шибени Верховинського району до державного кордону з Румунією. На нараді зазначалося, що для відновлення обсерваторії необхідно знайти інвестора. Тоді ж було визначено першочергові заходи — зокрема виготовити техніко-економічне обґрунтування та робочу документацію, а також проект ескізної забудови для її відновлення.

І ось нарешті повідомлення в Інтернеті: Коштом Євросоюзу на горі Піп Іван планується відновити обсерваторію.

Згідно з дорученням Кабінету міністрів України від 25 вересня 2009 року передбачено, що колишня обсерваторія на горі Піп Іван стане частиною майбутнього Молодіжного центру.

Після затвердження кошторису на Івано-Франківщину прийде перший транш коштів ЄС на реставрацію споруди. За результатами експертизи було позитивно оцінено український проект відновлення колишньої обсерваторії зі збереженням окремих первісних архітектурних деталей. На підставі висновків експертів, Прикарпатський національний університет ухвалив рішення про відновлення обсерваторії як навчально-наукового центру для студентів, що діятиме з травня по вересень. Крім того, в будівлі обсерваторії планується розташувати науковий підрозділ для дослідження рослинності Карпатського національного парку та археологічну експедицію.

Автор: Алла Корсунь, 
gazeta.dt.ua

- Культурно-історичний портал "Спадщина Предків"


Долучайтесь до спільноти та діліться публікацією у соцмережах:

Підписатися на Twitter та Viber