Вівторок
20 жовт., 2020
      
завантаження...

Галичина - земля галлів

Рейтинг 4.2 з 5. Голосів: 22

Галичина - земля галлів, кельтів

Кельти (галли) - войовничий народ, котрий домінував у 2-й половині 1-го тисячоліття до н. е. на всьому європейському континенті, залишивши безліч топонімів: Галісія в Іспанії, ПортуГалія, Галатія у Малій Азії, місто Галаті на Дунаю й Галичина у Західній Україні тощо.

gerb-galychГаличина (пол. Galicja, нім. Galizien, англ. Galicia) — історична область у західній Україні та південно-східній Польщі. Займає території сучасних Львівської, Івано-Франківської, Тернопільської (крім північної частини) областей України і Підкарпатського, Малопольського та частину Сілезького воєводств Польщі. Згідно з "Енциклопедією Українознавства", в етнографічних межах має площу 55700 км².

Передісторія: На початку III ст. до н.е. один з міграційних потоків кельтів попрямував на південний схід, на Балканський півострів. За свідченням Страбона, кельти були суворими і войовничими племенами. У 279 р до н.е. під проводом Бренна вони пройшли через землі Іллірії, спустошили Македонію, потім вторглися у Фракію і Грецію і досягли Дельфу, де зазнали поразки від греків. Величезне угруповання кельтів (галатів) близько 270 р. до н.е. оселилося в Анатолії в районі сучасної Анкари, де утворили цілу державу Галатію. З Греції воїни Бренна відступили на північ і влаштувалися в Подунав'ї в межиріччі Сави і Морави. Тут виникла держава кельтського племені скордисків з центром Сингідунум. Скордиски встановили своє панування над частиною іллірійських і фракійських племен. Продовжувалася кельтська міграція і в східному напрямку. У першій половині III ст. до н.е. вони осіли в Трансільванії, Олтенії і Буковині. Частина кельтів оселилася на нижньому Дунаї. Окремі групи кельтів відомі і на верхньому Дністрі, але були нечисленними й через деякий час розчинилися в середовищі місцевого населення. Кельти проникли й на територію на схід від Карпат, про що буде докладніше нижче. У процесі розселення кельти легко змішувалися з місцевим населенням - іллірійцями, фракійцями, гетами - і всюди поширювали латенську культуру. Культура кельтів панувала майже на всьому європейському просторі. Вплив кельтської культури був настільки сильним і глибоким, що деякі регіони залишалися кельтизованими і після відходу або вигнання самих кельтів. Вже на початку III ст. до н.е. якась частина кельтів перетнула Судети і, відірвавшись від основного масиву, оселилася на родючих землях Сілезії. У II ст. до н.е. ще одна група кельтів перейшла Карпати і, розділившись на дві частини, осіла в Сілезії серед раніше прийшовши сюди кельтського населення, а також зайняла області верхньої течії Вісли. Починається період активного кельто-слов'янського взаємодії, який залишив потужний пласт в культурі слов'ян.

Версії походження назви Галичина

  • Похідне від слов'янської основи «гала» — «гора».celt attack1a
  • Похідне від литовського «galas» — «кінець, вершина».
  • Похідне від готського «hallus» — «скелі».
  • Похідне від слов'янського «голъ» — «голий».
  • Похідне від кельтського «hal» — «сіль».
  • Похідне від слов'янського «галява» — «прогалина у лісі» чи польського «halа» — «голе місто».
  • Похідне від етнонімів «галли», «галати».
  • Також, пов'язана з волоським словом "галос", "halos" — кам'яна сіль.  

Походження самого етноніму «галли» теж є досить дискусійним. Більшість фахових науковців схиляються до думки, що етнонім «галли» пов'язаний із давньоірландським gal — «лютий, відважний», а зовсім не з латинським gallus «півень», як це часто стверджується у популярній літературі. В епоху Відродження слово «галли» стало асоціюватися з його латинським омонімом «півень» (лат. gallus), котрий і став згодом символом Франції, зайнявши місце «коня», що спрадавна був символічною твариною самих галлів. Тут хотілося б нагадати про культ коня у скіфів та сарматів, а потім й в бродників-запорожців. Як стверджують дослідники, тільки в трьох народів світу в старовину існували цвинтарі, де ховали коней: у скіфів, стародавніх греків і в українських козаків. Не виключно, що вони були й у кельтських племен.

Всюди, де ступала нога галлів залишились численні топоніми: село Гали на Волині, гора Галіш-Ловачка на Закарпатті, місто Галич і край Галичина в Західній Україні, портове місто Галац (Galati) в Румунії, край Галісія в Іспанії (де народ розмовляє галісійською мовою), район Галтахт в Ірландії, країни Галатія-Галлія (стародавні назви Малої Азії, Північної Іспанії, Франції), Галілея на півночі Палестини, Гілея на лівобережжі Дніпра біля його гирла, Португалія (від головного міста-фортеці — «порт галлів») тощо. 

Мапа проживання кельтівМапа "Кельтська Європа". Збільшити

У III ст. до н.е. Ієронім Кардійський вперше вжив слово galata, позначаючи кельтів, вторгнувшихся в Македонію, Грецію і Малу Азію. Так само вони названі і в епітафії на могилі молодого афінянина Кідія, котрий загинув у боротьбі з галатами у Дельф в 279 р. до н.е. Застосовує його і Полібій у своїй «Загальної історії». З цього моменту в грецьких джерелах починається вживання термінів keltoi і galata. Діодор Сицилійський називав кельтів keltoi, а племена, які жили за Рейном - galata. Він вважав, що латинські назви gаlli і gаlataе стосуються того ж народу (з латині сеltaе), і що назва keltoi є більш правильною. Цезар і Павсаній вважали, що keltoi - це самоназва кельтів.

celtic-expansionЕкспансія кельтів

Римляни ж усіх континентальних кельтів позначали єдиним словом galli, а для острівних кельтів, навпаки, ніколи цей термін не використали, позначаючи їх термінами brettanoi, brittani, brittones. Для позначення доримського населення Британських островів слово кельти, як зауважив Т. Пауелл, стало використовуватися лише з середини XVIII століття в результаті розвитку романтизму. А. Юбер вважав, що keltoi, galatai і galli є різними формами одного і того ж слова, записаного з помилкою і різною транскрипцією. Нарешті, ряд істориків вважає, що етнонім кельти позначає сукупність етносів, в той час як інші етноніми: галли, валлійці, бретонці, галати, гели являють собою позначення окремих народів.

celtic-setlements
1200px-Celtic settlement-Open-Air Archaeological Museum Liptovska Mara - Havranok Slovakia 1Реконструкція поселення кельтів

Як повідомляє «Лінгвістичний енциклопедичний словник»:

«...галльська мова належить до кельтських мов (континентальна гілка); існувала як група діалектів кельтських племен, що населяли територію Західної і Центральної Європи, а також центральні області Малої Азії (галатські племена)»; «...в I тис. до н. е. кельтські мови були поширені на значній частині Європи (нині це частина Німеччини і Франції, Великобританія, Ірландія, Іспанія, Північна Італія), доходячи до Карпат і через Балкани до Малої Азії».

Однак, на топонімічній карті Європи кельтські племена відомі не тільки як галли. Наприклад, назви Бойківщина, Баварія, Богемія походять від кельтських племен «бойїв», Валлія-Уельс (країна на пд.зх. Великої Британії), Валлонія (етнічна провінція в Бельгії) - від кельтських племен "валлонів", Бельгія - від кельтських племен "белгів" і так далі.

Герби кельтів

Окремо хочеться згадати про геральдику. Майже на всіх гербах з території Західної України зображено лева на задніх лапах. Такі самі герби використовувалися й в інших європейських містах, де мешкали галли, наприклад бельгійській провінції Геннегау або чеській Богемії. 

Кельти і Галичина

Лев в кельтських знаннях завжди був шанованою твариною. Його можна знайти в багатьох аспектах кельтського мистецтва. Кельтські леви і татуювання знайдені на території Англії, Ірландії, Шотландії, Вельсу - і за його межами.

Наводячи жах на всі древні народи, кельти захопили великі території. На межі нашої ери від цього народу багато в чому залежало те, як буде розвиватися історія Європи. Кельтам вдалося розгромити прадавню цивілізацію етрусків. Під їхніми мечами тремтів й Рим — в 390 році до н.е. його легіони були розсіяні, а саме місто розграбоване й спалене. Інша група кельтів діяла на Балканах. Сам Олександр Македонський, коли зустрів їх тут в 335 році до н.е., не ризикнув вступити в бій. На питання, чого кельти побоюються найбільше у світі, вони відповіли, що бояться тільки, щоб небо не впало на них.

Дані археології

Йшов час, і кельти залишили завойовницькі походи, розселившись на величезних просторах Європи. По території нашої України проходив увесь східний кельтський світ. На думку багатьох дослідників, Карпатська улоговина й інші західні райони стали базою, звідки кельти робили свої набіги на інші країни, і бастіоном, що захищав самих кельтів зі сходу. Ця гіпотеза, так само як і кельтське походження назви Галичина, підтверджується археологічно.

Кельтський ідолЛегендарний дволикий кельтський антропоморфний ідол з острова Боа, Північна Ірландія. Досі незрозуміло, якому богу присвячена ця скульптура. Історики відкидають  зв'язок з давньоримським Янусом. Габарити ідола: 73 см заввишки та 40 завширшки. На одному обличчі зображений висунутий язик (бойови жест кельтів). Лики по бокам переплітаються. 

Систематичні розкопки колишніх кельтських областей розпочалися тут давно й тривають досі. Їхні результати приводять нас до переконливого висновку: на рубежі нашої ери кельти заселяли ряд територій сучасної Західної України й залишили глибокий слід у її історії.

Перший пам'ятник чисто кельтського походження був знайдений ще в 1962 р. у районі с.Бовшів, в 11-ох кілометрах від Галича. Це був ремісничий комплекс — майстерня кельтського гончаря, з великою кількістю інвентарю. Відкриття в с.Бовшів розвіяло всі сумніви — кельти це частина й нашої історії. Пізніше такі знахідки перестали бути одиночними. Вони чекали дослідників у все нових і нових областях. У верхньому плині Західного Бугу були виявлені скарби монет I-XI століть до н.е., у верхньому Подністров'ї — кельтське поховання.

Поховальний обряд кельтівПоховання знатного кельта зі зброєю та колісницею. Реконструкція П.Коннолі.

Більше ста років проводилися розкопки в басейні ріки Тиса, де кельтські поселення були найбільш численні. Припускають, що ця назва кельтського або дакійського походження і її стара назва - Tiras, згадувана в V ст. н. е. візантійським істори­ком Пріска Фракійцем, — спотворена форма Tusos (Тиси). Саме тут, у районі міста Мукачеве, був відкритий великий кельтський ремісничий центр, справжнє місто, найсхідніше з відомих у Європі. У цих же місцевостях було виявлено більше двохсот поховань кельтів. Як правило, площа кельтських селищ в Україні не перевищувала одного гектара. Зате дуже багатий археологічний матеріал: залізні й бронзові знаряддя праці, посуд і особливо багато зброї — мечі, списи, дротики, щити, кольчуги. Поширення кельтської культури в Україні не обмежувалося тільки західним регіоном.

Кельти на Закарпатті

Справжню сенсацію викликали розкопки кельтського поселення Галіш-Ловачка на Закарпатті (гори Галіш (204 м) та Ловачка (306 м) на західній околиці м. Мукачева). Поселення (S = 15 га) безсистемно досліджуване археологами-аматорами з середини ХІХ ст. до 1930-х років. Виявлені житла (близько двох десятків) й 3 інгумаційні поховання; одне з них у ямі, обкладеній камінням у супро- воді понад 30 кельтських імітацій монет Філіпа ІІ та Александра Великого. Розкопками 1988–1989 років виявлене житло-напівземлянка (4,1×2,4 м), кілька господарських ям із небагатьма металевими виробами та великою кількістю фрагментів ліпної й гончарної кераміки. Загальна кількість металевих виробів із жител і культурного шару поселення сягає близько тисячі предметів, які зберігаються в Ужгородському державному музеї. Серед них: а) залізні знаряддя праці: ковадла (6), молотки різних розмірів (7), ковальські кліщі, пробійники, зубила, напилок, свердла, сокири (55), долота (25), стамески (13), тесла (10), наральни- ки (33), коси (18), серпи (22), вила; б) ювелірні вироби: два цілих поясних лан- цюги та фрагменти, бронзові (5) та залізні (3) браслети; ножний браслет; духцовська фібула (1), середньолатенські дротяні фібули (8); в) військове спорядження: меч із псеводоантропоморфним руків’ям (l = 41 см), два середньолатенські мечі (72,5 та 75 см), бойові ножі (12), наконечники списів (27), наконечники дроти- ків (2), наконечники стріл (14), залізна бутероль; г) кінське та колісничне спорядження: псалії (6), чеки для утримування коліс (3); д) побутові предмети: замок, ланцюг для підвішування казана, зернотерки, дрібні металеві предмети; є) тиглі (2), ливарні форми (6), у тому числі для виготовлення монетних заготівок [10, с. 140]; ж) 36 ліпних та гончарних посудин, велика кількість фрагментів (гон- чарна кераміка становить бл. 30 % загального обсягу знахідок кераміки) [10, с. 30–33; 20, арк. 17–20, рис. 3; 2, арк. 19–21, рис. 21]; з) монети: тетрадрахми (18), дідрахма (1), драхми (3) дев’яти типів (Kopf ohne Kinn/Rad, W-Reiter, Vogel auf Zweig, Vogel auf Helm, Schnurrbart/Rosette, Audoleontyp, Audoleonmonogramm 1, Reiter mit kurzen Armen, Armloser Reiter, Schild+Kranz, Schild+Schwert).

Кельтські мечі з Галіш Ловачки

Але й це ще не все. Із джерел достеменно відомо, що кельти побували й у Північному Причорномор'ї. Так, наприклад, в III столітті до н.е. їхні племена загрожували грецькій колонії Ольвія (біля сучасного Миколаєва).

celts-olvia
Кельти штурмують Ольвію

Занепад цивілізації кельтів

Вгасання й загибель кельтської культури в Україні датують початком I століття нашої ери. Учені зв'язують його із приходом нових племен. Під час великого переселення народів, через галицькі землі в Західну і Південну Європу одна за одною пройшли хвилі народів:

  • IV–V ст. — сармати (алани);
  • V ст. — гуни;
  • VI–VIII ст. — авари;
  • VI ст. — слов'янські племена сербів, хорватів, чехів та інші;
  • IX ст. — болгари, печеніги, половці, мадяри.

Спустошливі набіги гунів зруйнували більшість місцевих поселень, сильно скоротилась кількість населення, культура прийшла до занепаду. Зрештою, з середини VI ст. на галицьких землях оселились прибулі слов'янські народи — білі і червоні хорвати, дуліби, тиверці, бужани, та ін. Місцеві кельтські і кельтсько-лужицькі племена були частково витіснені в західну Європу, частково асимільовані. 

Вплив кельтської культури на слов'ян

Але кельтська культура не зникла безвісти. Кельти вплинули на культуру наших предків — східних слов'ян. Причому ареал цього впливу був дуже широкий. Завдяки торгівлі, предмети кельтського походження проникали далеко на схід, де вироблялися речі, які наслідували. Багато таких виробництв перебували й у Прип'ятському Поліссі, і в Середньому Подніпров'ї. Вплив кельтської культури на місцеве ремісниче виробництво проіснувало тут ще довго. Сама назва регіону Бойківщина, як вважають дослідники, пов'язана із перебуванням тут кельтських племен бойїв, причетність яких визнана на офіційному рівні в чеській Богемії, до якої, зрештою, вже й не так далеко від Закарпатської Бойківщини. Крім того, ряд вчених-лінгвістів не без успіху намагаються простежити ледь вловимі, але все-таки присутні кельтські релікти в західноукраїнських діалектах.

Кельтський трискельУкраїнський калач та кельтський трискель Світлина 1: Різдвяний калач. с.Марківка, Тиврівського району, Вінничина. Світлина 2: Потрійна спіраль Тріскеле на відомому різьбленому камені в Newgrange, доісторичному насипі в долині річки Бойн. Трискель (Трискеліон, Тріскеле, відомий кельтський Трилисник) — зустрічається у багатьох культурах починаючи з ранньої кам'яної доби, наприклад у мегалітичній стоянці Ньюгрендж в Ірландії.  Один з перших солярних символів, близький у цьому відношенні до свастики.  В Україні Тріскеле зустрічається в оформленні обрядового різдвяного Калача.  

Наручний браслет кельтівСкарб із Александровичів. Наручний браслет, ранньозалізний вік, лужицька культура (лемки-русини), 800-700 р. до н.е.  Знайдений поблизу Кракова під час будівництва ділянки автомагістралі А4 від Кракова до кордону з Україною. 

Кельтський браслет з громовикомКельтський браслет із давньослов'янським символом "Громовик" (в Карпатах - "Перуниця"). Читайте: Громовик - символ Перуна, культовий оберіг слов'ян

Перуниця Перуниця на сволоці (балці) в гуцульській оселі. Кадр із к/ф "Тіні забутих предків"

Автор: Віталій Крашенінін
- Культурно-просвітницький проект "Спадщина Предків"

Список використаної літератури:

  1. Генадій Казакевич - "Кельти на землях України: археологічна, мовна та культурна спадщина" [The Celts in the lands of Ukraine: archaeological, linguistic and cultural heritage]. К.: Видавець Сергій Наливайко, 2010. 304 с.
  2. Генадій Казакевич - "Відгомін карниксів: військові традиції давніх кельтів на землях України, IV-I ст. до н. е". [Carnyx's aftersound: military traditions of the Celts at the territory of Ukraine, 4-1 cc. BC]. К.: Темпора, 2008. 112 с.
  3. Генадій Казакевич - "Українські О’Коннори: родина ірландського походження в культурному житті України ХІХ ст." [Ukrainian O'Connors: the family of Irish ancestry in the cultural life of the 19th century Ukraine] In: Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Історія. 2017. №1(132).
  4. Генадій Казакевич - "The Celtic Military Equipment from the Territory of Ukraine: Towards a New Warrior Identity in the Pre-Roman Eastern Europe" (with the Catalogue of the La Tène Sites, Imports and Stray Finds from the Territory of Ukraine). In: Studia Celto-Slavica. Vol. 6. Łódź, University Press, 2012. P. 169-201.
  5. Генадій Казакевич - "The Late La Tène Decorated Scabbard from the Upper Dniester Area: a Far Relative of the Gundestrup Cauldron?" In: Studia Celto-Slavica. Vol. 5. Part 2. Łódź: University Press, 2010.  P. 171-179.
  6. Генадій Казакевич - "Про етрусько-італійські та кельтські шоломи у Північному Причорномор’ї" [On the Etruscan-Italic and Celtic helmets in the North Pontic area; in Ukrainian]. In: Археологія. 2009. № 3. С. 19-25.
  7. Вячеслав Котигорошко - "Верхнє Потисся в давнину" / Vrchní Potisí v pravěku a raném středověku / Upper Tisza in prehistoric and early Middle Ages (2008)
  8. Котигорошко В. Г. Итоги изучения могильника Иза в Закарпатье. «Советская археология», 1980, № 1
  9. Котигорошко Вячеслав Григорович. Історія населення Верхнього Полісся в латеноримський час (III ст. до. н.е. IV ст. н.е.): Автореф. дис... д-ра іст. наук: 07.00.04 / НАН України; Інститут археології — К., 1997. — 48 с.
  10. Пьер-Ролан Жио - "Бретонцы. Романтики моря" (2005)
  11. Леру Ф., Гюйонварх К.-Ж. - "Кельтская цивилизация" (2001)
  12. Мифы и мaгия индоевропейцев. / Под ред. А. Платова. Вып. 9. — К.: София, 2000. — 176 с., ил.
  13. Мифы и мaгия индоевропейцев: Альманах / Под ред. А. Платова. Вып. 11. — М.: София. Гелиос, 2002. — 224 с., ил.
  14. Платов - Магические Искусства Древней Европы
  15. Черинотти А. - Кельты. Первые европейцы.
  16. Биркхан Г. Кельты. История и культура.
  17. Джон Коллис - Кельты
  18. Аллен Стивен - Кельты. Властители битв
  19. Росс Энн. - Кельты-язычники
  20. Томас Роллестон. - Мифы, легенды и предания кельтов
  21. Маккалох Д.А. - Религия древних кельтов
  22. Мурадова А. - Кельты в анфас и профиль
  23. Михайлова Т.А. Мифологема женщины-судьбы у древних кельтов и германцев
  24. Бондаренко - "Повседневная жизнь древних кельтов"

Не забудьте поділитись статею у соцмережах та вподобати нашу сторінку:


Теги:     Галичина      галли      кельти      культура

завантаження...
blog comments powered by Disqus

Опитування

Якого Ви віросповідання?
 

завантаження...