Історія Давньої Греції багато у чому перетинається з історією Стародавньої України. І не тільки завдяки грецьким містам-колоніям у Північному Причорномор'ї. Цю державу початково заснували пелазги ("білі лелеки", "перелітні птахи") - вихідці з культур Вінча-Кукутень-Трипілля, які були вигнані зі своїх земель загарбниками (кочовими племенами).
Як свідчать історики, пелазги культурно, технократично і технологічно були набагато розвинутішими, ніж місцеві давньогрецькі племена - ахейці, дорійці. У пелазгів було значно розвинуте мистецтво, зокрема гончарство, господарство (землеробство, хліборобство, скотарство), будівництво (містобудування, черепичний дах, обробка каменю).
Пелазги, як і трипільці, творці дивовижної кераміки. Археологами знайдена величезна кількість декорованих керамічних виробів з різноманітними сюжетами, сценами, оздоблені рослинними орнаментами, солярними знаками. Також широко розповсюджена ритуальна художня пластика.
Пелазги - автори так-званої "циклопічної кладки". Давні стіни Афін та інших давньогрецьких міст були зведені пелазгійськими каменетесами.
Пелазги винайшли хітон (давньогрецьку одежу), тим часом як місцеві племена ще вдягались у шкури тварин. Значна роль відводилась касті жерців, зокрема жрицям Великої Богині-Матері - вона постає центральним образом у космогонії пелазгів. Міф про світове яйце вперше згадується в культурі пелазгів. Перші оракули в Давній Греції з'явилися також завдяки пелазгам. Серед деяких родів пелазгів, у чоловіків побутував звичай вибривати чуба на голові, про це свідчать давні фрески.
Персоніфікованих богів початково у пелазгів не було, і тільки згодом у них з'являються такі імена як: Посейдон, Тім, Мінерва, Сурінь, Аплу (пра-Аполон), Нефус (пра-Нептун), Віллі, Іліхія, Паланд (фаланг, фалічний культ). Цей пантеон пізніше перейняли і трансформували греки-елліни, а також інші сусідні народи - етруски, мінойці.
Пелазги були індоєвропеоїдами, зображались високими, з ідеальною статурою, світлою шкірою та золотистим кучерявим волоссям людьми, через що їх власне й прозвали - "білими лелеками". Столиця пелазгів - Аркадія ("рай", "райська земля"). Адміністративним центром Аркадії, до речі, було поселення - Триполіс. Інші міста - Ларіса, Архус, Діметріос, Картона, Гонус і т.д. Мова пелазгів до кінця не вивчена, вона була подібною до мови етрусків та мінойців, проте докорінно відрізнялася від місцевого населення - ахейців. Греки не розуміли мову пелазгів. До наших днів дійшло лише кілька пам'яток, які можуть свідчити про писемність пелазгів, зокрема надгробна плита на острові Лемнос з викарбуваними на ній рунічними знаками:
Власне, через деякий час ахейці таки витіснили пелазгів, при цьому асимілювавши їх культуру, звичаї та обряди, утворивши ядро Давньогрецької культури. В подальшому якась частка пелазгів була змушена покинути Давню Грецію й посунутись вбік Малої Азії.
Територію Стародавньої Греції прийнято умовно ділити на три частини: Південну, Середню і Північну. У Південній частині розташовувалася Лаконіка, більш відома як Спарта. Афіни - головне місто Греції - перебуває в Середній частині держави, поряд з такими областями, як Аттіка, Етолія і Фокіда. Ця частина була відділена від Північної практично непрохідними горами і розділяла Афіни і Фессалію, яка на сьогоднішній день сама по собі є великим історичним центром.
В кінці XIII століття до н.е., так само, як свого часу окупували пелазгів ахейці, на давньогрецьку землю прийшли дорійці. На жаль, завойовники знищили практично всі міста і все ахейське населення, хоча самі, при цьому, знаходилися на нижчому щаблі розвитку цивілізації. Цей факт не міг не відбитися на культурі Стародавньої Греції. Була забута найдавніша писемність, створена ще пелазгами (прото-трипільцями), не кажучи вже про те, що припинилося будівництво і розвиток знарядь праці. Цей період, який прийнято заслужено називати «темним» тривав не багато, не мало з XII по IX ст н.е. Серед міст все так же виділялися Афіни і Спарта, де знаходилися два антагоністичних суспільства.
Так, в Лаконіці (Спарті) намісниками були два царя, які правили, передаючи свою владу у спадок. Проте, не дивлячись на це, реальна влада була в руках старійшин, які приймали закони і займалися суддівством. Любов до розкоші в Спарті суворо переслідувалася, а головним завданням старійшин було не допустити класового розшарування суспільства, для чого кожна грецька родина отримувала від держави наділ землі, який мала обробляти без права отримання додаткових територій. Незабаром спартанцям було заборонено займатися торгівлею, землеробством і ремеслами, було проголошено гасло, що «заняттям кожного спартанця є війна», яка і повинна була повністю забезпечувати населення Лаконіки всім необхідним для життя. Про рівень моральності спартанців красномовно говорить той факт, що воїна могли вигнати з загону тільки тому, що він не до кінця з'їв свою порцію їжі на загальній трапезі, що говорило про те, що він пообідав на стороні. Більш того, поранений спартанець повинен був помирати на полі бою мовчки, не показуючи нестерпного болю.
Головним суперником Спарти була нинішня столиця Греції - Афіни. Це місто було центром мистецтв, а люди, що населяли його, були повною протилежністю грубих і жорстких спартанців. Проте, не дивлячись на легкість і безтурботність життя, саме тут з'явилося слово «тиран». Спочатку воно мало значення «володар», але коли влада Афін почала займатися відвертим грабунком населення, це слово набуло той відтінок, який має до цього дня. Примирення в розорене місто вніс цар Солон - мудрий і добрий правитель, який зробив дуже багато для поліпшення життя городян.
VI століття принесло жителям Греції нові випробування - небезпека виходила від персів, які досить швидко підкорили Єгипет, Мідію і Вавилонію. Перед обличчям Перської держави народи Греції об'єдналися, забувши про вікові чвари. Звичайно, центр армії становили спартанці, які присвятили своє життя військовій справі. Афіняни ж, в свою чергу, зайнялися будівництвом флотилії. Дарій недооцінив міць греків і програвши перший же бій, який увічнено в історії тим, що радісний гонець пробіг з Марафону до Афін, щоб повідомити радісну звістку про перемогу, і, подолавши 40 км, впав замертво. Саме пам'ятаючи про ту подію, спортсмени біжать «марафонську дистанцію». Ксеркс, син Дарія, заручившись підтримкою і допомогою завойованих держав, проте, програв ряд найважливіших битв, і відмовився від будь-яких спроб завоювати Грецію. Таким чином, Греція стала найвпливовішою державою, що дало їй ряд привілеїв, особливо Афінам, які стали столицею торгівлі в Східному Середземномор'ї.
Об'єдналася Спарта з Афінами й перед обличчям македонського завойовника Філіпа II, який, на відміну від Дарія, швидко зламав опір греків, встановивши владу над всіма областями держави, крім Спарти, яка відмовилася підкорятися. Таким чином, закінчився Класичний період розвитку еллінських держав і почався розквіт Греції в складі Македонії. Завдяки Олександру Македонському, греки і македонці до 400 року до н.е. стали повновладними господарями всієї Передньої Азії. Елліністична епоха закінчилася в 168 році до н.е., коли почалися масштабні завоювання Римської Імперії.
Історики сходяться на думці, що культурний світовий розвиток був би неможливим без того спадку, який залишила нам Стародавня Греція. Саме тут були закладені ті фундаментальні знання про світобудову, якими користується сучасна наука. Перші філософські поняття були сформульовані саме тут, визначивши основу розвитку духовних цінностей всього людства. Грецький філософ Аристотель заклав основи уявлень про матеріальний і нематеріальний світи, грецькі спортсмени стали першими чемпіонами перших Олімпійських Ігор. Будь-яка наука або сфера мистецтва так чи інакше пов'язана з цією великою Стародавньою державою - будь то театр, література, живопис або скульптура. «Іліада» - головний твір, що дійшов до наших днів, дуже яскраво і барвисто розповідає про історичні події тих часів, про устрій життя древніх елійців, і, що більш важливо, присвячений реальними подіями. Внесок в розвиток історії вніс відомий грецький мислитель Геродот, чиї праці були присвячені греко-перським війнам. Внесок Піфагора і Архімеда в розвиток математики неможливо переоцінити. Більш того, стародавні греки були авторами численних винаходів, які використовувалися, в першу чергу, в ході військових дій.
На окрему увагу заслуговує грецький театр, який представляв собою відкритий майданчик з круглою спорудою для хору і сценою для артистів. Така архітектура передбачала створення відмінної акустики, а глядачі, які сидять навіть на далеких рядах, могли чути всі репліки. Примітно, що актори приховували свої обличчя під масками, які ділилися на комічні і трагічні. Трепетно шануючи своїх богів, греки створювали їх статуї і скульптури, які до сих пір дивують своєю красою і досконалістю.
Особливе місце Стародавньої Греції в світовій античної історії робить її одним з найзагадковіших і дивних держав в стародавньому світі. Матір наук і мистецтва Греція донині приковує до себе увагу всіх, хто захоплюється світовою історією.
- Культурно-історичний портал "Спадщина Предків"
