П'ятниця
29 бер., 2024
     

Ukrainian English

Генетичний аналіз гуцулів, бойків, лемків

Рейтинг 4.3 з 5. Голосів: 11

ДНК-генеалогія гуцулів, бойків та лемків

Генетичний аналіз є одним із важливих інструментів дослідження минулого людства. У статті робиться спроба вивчення походження етнографічних груп Карпат на основі генетичного дослідження мітохондріальної ДНК бойків, гуцулів і лемків, яке було здійснене міжнародною групою вчених. Результати цих пошуків показують складні міграційні процеси в Карпатах і документують генетичні сліди цих міграцій у місцевого населення.

Нині все більшу актуальність набувають дослідження, пов’язані з вивченням генофонду, тобто всієї різноманітності ДНК у популяціях, генетичної історії населення окремих регіонів, расово-етнічних груп, родоводів сучасних етносів1. До вивчення історії походження народів Європи потрібно підходити комплексно. Окрім археології, антропології й етнографії, багато історичної інформації знаходимо й у генетиці. Різні групи європейських мешканців відрізняються географічним та історичним походженням, що пов’язано з деякими нефункціональними відмінностями в складі їх мітохондріальної ДНК (мтДНК). За цими відмінностями у Європі визначають біля десяти мтДНК-типів (гаплотипів, або гаплогруп).

mtDNA-бойки-лемки-і-гуцули

mtDNA-H

З’ясувати походження засновників будь-якої популяції можна через відсоткове співвідношення існуючих гаплогруп. Генетичні дослідження, розпочаті в рамках міжнародного проекту “Карпати”, у якому брали участь фахівці з трьох установ (Grand Valley State University, Michigan, US; Інститут археології НАН України; Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника), здійснювалися на території Івано-Франківської області2. Генетичні зразки були зібрані як на традиційно гуцульських і бойківських територіях, так і в сусідніх із цими регіонами зонах. Обмежена кількість проб була також узята в бойків і гуцулів, які мешкають на території Опілля та Покуття.

Через те, що лемки в Україні є переважно переміщеною популяцією, генетичні проби збирались у місцях їх нинішнього проживання, хоча більшість їх була зібрана на фестивалях “Лемківська ватра”, які відбувалися поблизу міста Монастириська Тернопільської області та села Копанки Калуського району Івано- Франківської області у 2006 р.* , а також у США, де проживає численна лемківська діаспора.

Оскільки ми були зацікавлені суто материнською генетичною лінією, з усіх добровольців, які брали участь у дослідженні, була зібрана анкетна інформація стосовно їх етнічного походження за материнською лінією. Генетичні лінії, які ототожнюються із впливом неолітичних мігрантів із ближнього Сходу, були виявлені в бойків і гуцулів, що мешкають переважно на долинних ділянках Карпат, а також у проміжних зонах і місцях підвищенної скупченості населення, зокрема, в таких населених пунктах, як Долина, Калуш, Делятин і Коломия. Популяції в гірських регіонах належали переважно до генетичних груп, які асоціюються з палеолітичним європейським походженням.

Генетичний аналіз гуцулів

У цілому, в гуцулів частота європейських генетичних груп збігається з частотою цих груп у мешканців Східної та Західної Європи. Але одна із цих груп, походження якої пов’язане з Іберійським масивом у Західній Європі, в гуцулів була дещо більшою порівняно з іншими європейцями. Цікавим є й те, що в гуцулів загальна різноманітність палеолітичних генетичних груп була значно вищою, ніж в інших популяцій сучасної Європи.

Галицький гуцулГалицький гуцул.

Закарпатський гуцулЗакарпатський гуцул. 

Покуто-Буковинський гуцул Покуто-Буковинський гуцул.

4zh4XloxxRI

Генетичний аналіз бойків

У бойків частота палеолітичних груп була значно нижчою, ніж у сучасних європейців, хоча частота неолітичних груп подібна до решти населення Європи. Згадаємо сучасне розташування цієї етнографічної групи (рис. 1). У межах Івано-Франківської області бойки займають весь Долинський район і південно-західну частину Рожнятівського, у Львівській області – південну частину Дрогобицького, Самбірського, Стрийського, більшу частину Старосамбірського районів, нарешті, в Закарпатській області – північну частину Міжгірського, Великоберезнянського та Воловецького районів, а також частина території бойків знаходиться в межах Словаччини й Польщі3 . Саме через цю територію проходили важливі шляхи, що здавна сполучали Передкарпаття й Подністер’я з територіями на захід від Карпат, що, вірогідно, й спричиняло активні міграційні процеси через ці землі.

mapdnkcarpattrdf

Статистично бойки взагалі не були схожі на європейців за генетичними групами материнського походження, тоді як гуцули були схожі на сучасні групи населення Центрально-Східної Європи, які мешкають у Карпатському регіоні. У зв’язку із цим згадаємо спостереження Є.Данилової, котра на основі гематологічних досліджень відмічає генетичну своєрідність українців Карпат. Зокрема, на основі серологічних характеристик відзначається близькість українського населення Карпат до молдаван, болгар, північно-східних румунів, угорців, словаків. Дослідниця пояснює це територіальною близькістю регіону з Балканським півостровом і давніми генетичними взаємостосунками з етнічними групами Південно-Східної Європи, а також спільним із Балканами напрямком мутаційних процесів, зумовленим схожістю ландшафту й відносною ізоляцією окремих невеликих популяцій у гірській місцевості, що мала місце в минулому4.

gal2965
18-TSDAZU F17 Op1 Spr19 Str1

З цією думкою погоджується й доктор історичних наук С.П.Сегеда, відзначаючи, що карпатська антропологічна зона може розглядатись як своєрідний “місток” між українським народом і етнічними групами Центральної та Південної Європи5. За наявними палеоантропологічними даними, риси карпатського варіанта були властиві давньоруській людності Галича (ХІ–ХІІІ ст.), а ще раніше – носіям дністрянсько-прутського варіанта черняхівської культури (перша половина І тис. н.е.)6.

Генетичний аналіз лемків

У лемків виявилися генетичні сліди найдавніших європейців (індо-іранських племен, білих хорватів - С.П.). У мтДНК лемків визначена наявність двох кластерів, непоширених у сучасних популяціях груп, котрі, як вважається, з’явилися близько 40 тисяч років тому, в час, коли перші сучасні люди тільки почали освоювати територію Євразії. Одна із цих груп набула поширення в Азії й тепер майже відсутня у Європі. Інша група характеризується у світі дуже низькою частотою проявів. Її частота підвищена майже в десять разів у двох сучасних популяціях, однією з яких виявилися лемки, а також в неолітичній популяції культури лінійно-стрічкової кераміки, виявленої за аналізом рештків представників цієї культури в Західній Європі (Haak et al., 2005)7.

Lemko78
original

Мапа ЛемківщиниКарта Лемківщини. Оранжевою лінією позначено кордон між Польщею (48%), Словаччиною (41%) та Україною (11%), у межах яких знаходиться територія Лемківщини. Розроблена спільно Львівським товариством “Лемківщина” та Географічною комісією Наукового товариства імені Т.Шевченка. Львів – 2002. Автор – Іван Ровенчак, консультант – Марія Старчак-Вавричин, компютерне опрацювання – Юрій Гонек, Степан Ямелинець.

Наявність суто західноєвропейських генетичних груп у гірських гуцулів складно пояснити людською міграцією із заходу на схід в історичні часи. Цілком можливо, що ми маємо справу зі зворотним напрямком міграції, яка трапилася на початку поширення сучасної людини у Євразії. Карпати є унікальним консервантом генетичної різноманітності людства та потребують подальших генетичних досліджень.

Автор: Ігор Кочкін, Олексій Нікітін (м.Івано-Франківськ, Україна; м. Аллендейл, СШA)

Література:

  1. Животовский Л., Хуснутдинова Э. Генетическая история человечества // В мире науки. – 2003. – № 7. – С. 90.
  2. Нікітін О., Кочкін І., Відейко М. Карпатський напрямок неолітизації Східної Європи: аналіз генетичного матеріалу // Трипільська культура. Пошуки. Відкриття. Світовий контекст. (До 100-річчя від дня народження О.Ольжича): Збірка наукових праць. – К., 2007. – С. 137–140.
  3. Прикарпаття: спадщина віків. – Івано-Франківськ, 2006. – С. 461.
  4. Данилова Е. Гематологическая типология и вопросы этногенеза украинского народа. – К.: Наукова думка, 1971. – С. 99.
  5. Сегеда С. Антропологічний склад українського народу: новий погляд // Народна творчість та етнографія. – 2001. – № 4. – С. 100.
  6. Сегеда С. Антропологічні особливості українців Східних Карпат // Етногенез та етнічна історія населення Українських Карпат. – Львів, 1999. – С. 482.
  7. Haak W., Foster P., Bramanti B. et al. Ancient DNA from the First European Farmers in 7500-Years-Old Neolitic Sites // Science. – 2005. – № 10. – P. 1016–1018.

- Культурно-історичний, просвітницький  портал "Спадщина Предків"


Долучайтесь до спільноти та діліться публікацією у соцмережах:

Підписатися на Twitter та Viber