Четвер
06 жовт., 2022
    

Ukrainian English Polish

Кіт та кішка у давніх віруваннях

Рейтинг 3.9 з 5. Голосів: 13

kit-ta-kishka-v-davnih-viruvannyah

Кіт та кішка - домашні улюбленці, покровителі дому та родини, обереги домашнього вогнища і дітей. Вони поставали головними персонажами численних байок, пісень, казок та приказок українців. Ставлення до них було завжди особливим - в народі їх любили, лілеяли, захищали і шанували. 

Кіт - універсальний транскордонний символ, який межує на межі різних світів, Дня і Ночі, Добра і Зла. Він подорожує світом живих і померлих, може виступати і духом-охоронцем, провісником добра і заступником, так і маленьким бісеням, злодюжкою, який чинить шкоду, посланником темних сил. Принести у дім як спокій, так і сварки.

У слов'янській міфології коти є часто супутниками різних богів, демонологічних персонажів та епічних героїв, наприклад слов’янської богині Прії (у скандинавів - Фрейя), яка їздить на колісниці, запряженій котами. Ця тваринка дуже тонко відчуває світ та настрій людей і природи, реагує на найменші зміни та коливання, може навіть віщувати.

Богиня Фрейя з колісницею, запряженою котами

У більшості колискових пісень головним героєм витупає кіт («Котику сіренький», «Котику сіренький, котику біленький»), який символізує спокій, дружбу. До нас дійшов древній міфопоетичний образ кота - "Кіт Баюн". Цей звір поєднював у собі якості різних тварин: був мудрим, як видра, добрим, як бобер, хитрим, як лисиця. За давніми повір'ями, Кіт Баюн сам складав казки, володів унікальним голосом (чутним за сім верст), міг своїми піснями як зачарувати до смерті, так і виліковувати від хвороб, адже казки Баюна - магічні, цілющі. Кіт-баюн може напустити на людину міцний сон, зробити людину невидимою (особливо це стосувалося чорної кицьки). Сама назва "Баюн" походить від слов'янських архаїзмів "баяти" або "баїльник" - той, хто примовляє (примівник), замовляти. В народних легендах кіт Баюн зображається сидячим на високому, зазвичай залізному (іноді золотому) стовпі. Мешкає Баюн за тридев'ять земель в тридесятому царстві або у лісовій глушині. Контактує з відьмами та відунами. Існує велика кількість казок, де головній дійовій особі дають завдання виловити Баюна. Як правило, такі завдання давали з метою згубити доброго молодця. Наприклад, Іван-царевич надягає залізний ковпак і залізні рукавиц, щоб спіймати кота. Спіймавши тварину, Іван-царевич доставляє його до палацу свого батька. Там переможений кіт починає служити царю - казки розповідати і зцілювати заколисуючими байками.

kit-bayun

Етимологія слова "кіт" грунтується на праслов'янському корені gǟtu, що первісно мало кілька значень: 1) дитинча четвероногої тварини; 2) виводок дитинчат. Крім цього у слов'ян зберігся вислів "котити ся" (kotiti) - тобто, народжувати (у тварин). Мовознавець П.А. Лукашевич проводить парелелі коренів "кот" і "ток" в значенні: текти, литися потоком. Тут він наводить інше слово "скот" - стадо, яке розмножується "котком". Звідси, можливо, дієслово "соктіти" - сочитися. Недаремно,  кіт і кішка у різних культурах були пов'язані з культом родючості і плодовитості. Загалом, слово "кіт" зустрічається у всіх мовах і народах світу: лат. cattus, catta, catulus (дикий кіт/кішка, дитинча), гот. katts, давньорус. котъ, котъка, гр. κάττα, англ. cat, фр. chat, нім. kater,  болг., сербохорв. кот, чес., луж., слов., ст.-пол. kot, авар. kéto тощо.

tumblr mjscdgyfSg1rgrde6o1 500

Кіт - чи не перша тварина, яку було одомашнено. Найдавніші свідчення про кота сягають ще Трипільської цивілізації - це близько 6000-7000 років до н.е. Кіт часто зображається на трипільській кераміці. Виступають охоронцями зерносховищ і полів. У древньому Єгипті побутував цілий культ кішки - коти вважалися священними, божественними істотами, їх вшановували на державному рівні, з ними асоціювалася велика кількість божеств, зокрема богиня Баст - зображалася в образі жінки з котячою головою, яка відповідала за любов і домашнє вогнище. За вбивство кицьки чи кота карали на смерть. У єгипетській "Книзі мертвих" кіт бореться зі змієм. Можливо, саме звідси й образ кота-змієборця, який часто побутує у східнослов’янських казках.

kit-trypillya

bogynya-bast

В українських легендах та переказах кіт також дуже часто фігурує, він постає роботящим та вірним, твариною, котра часто рятує, сповіщає про майбутні події, оберігає. На Поділлі до новозбудованої хати на одну ніч пускали чорних півня та кур­ку, на другу — чорних кішку та кота, й тільки потім уже перебира­лися самі перед сходом сонця із хлібом у руках. В українських колискових і в дитячих забавлянках Кіт-Муркіт — дивовиж­но гарне й ніжне створіння, що “носить сон у рукаві”, “скаче в червоному чобітку”, “чеше хвостом лободу”, воркоче — й так заколисує малюка. У казці “Котик і півник” котик щоразу приходить на допомогу своєму побратимові-півникові. За допомогою магічного приспіву (“Ой, тили-лички, // Та було в лисички // Та чотири дочки…”) котик-братик виловлює весь лисячий виводок у мішок, а півника визволяє від смерті.

Кота часто пов'язували з самим духом-охоронцем оселі - домовиком. Коти - охоронці домашнього затишку і вогнища.

Кіт - сімейний психотерапевт: може заспокоїти, допомогти зняти нервовий стрес та напругу, позбавити душевних страждань, знімає болі спазматичного характеру. 

Кіт - оберіг

Використані джерела:

  1. ТОП-10 книг з української міфології.
  2. Багнюк А. Л. Символи українства. Художньо-інформаційний довідник/ А. Л. Багнюк. – Тернопіль : Навчальна книга – Богдан, 2010. – 512 с
  3. Давидюк В. Українська міфологічна легенда / В. Давидюк. – Львів : Світ, 1995. – 175 с
  4. Голубовська І. О. Метафорико-символічні іпостасі зоонімів у рамках фрагмента мовної картини світу “царство тварин” / І. О. Голубовська // Мовознавство. – 2003. – № 6. – С. 61–68.
  5. Гончарова Т. І. Спільність та специфіка мовних зооморфних картин світу : автореф. дис. … к. філол. н. : 10.02.15 “Загальне мовознавство” / Т. І. Гончарова. – Харків, 1996. – 22 с.
  6. Культура і побут населення України : [навч. посібник] / [Наулко В. І., Артюх Л. Ф., Горленко В. Ф. та ін.]. – 2-ге вид. доп. і перероб. – К. : Либідь, 1993. – 288 с.
  7. Українські казки про тварин / [ред. О. Г. Гриценко]. – К. : Техніка, 2005. – 320 с.

© Портал SPADOK.ORG.UA


Підписатись на електронну розсилку нових матеріалів: