Василь Михайлович Рудий (Відун Рувит) народився 24 січня 1939 року в селі Борщі Барського району Вінницької області (Україна). Дитинство письменника важко назвати безхмарним через війну, голод і часткове сирітство. Деякий час він був вимушений мешкати в землянці, палатці і інших, не зовсім затишних, місцях (таких як цвинтар).
Ми тут жили ще до часів потопу.
Наш корінь у земну вростає вісь.
І перше, ніж учити нас, Європо,
На себе ліпше збоку подивись.
Ти нас озвала хутором пихато.
Облиш: твій посміх нас не допече,
Бо ми тоді вже побілили хату,
Як ти іще не вийшла із печер.
(Борис Олійник)
Список професій, освоєних Василем Михайловичем, вразить будь-кого: механізатор, машинобудівельник, моторист на підводному човні, вчитель, журналіст, історик і інші. Він приймав участь у освоєнні цілини, служив на флоті, працював на лісорозробках півночі та на шахтах Донбасу.
Василь Михайлович бував у далеких морських подорожах, а також піших та велосипедних мандрівках Україною. Безсумнівно, такий спосіб життя відобразився на творчості письменника. Автор був членом Спілки письменників України, літературно-художнього об`єднання „Гроно Надбужжя”, а також головним редактором газети Народного Руху України „Побожжя”. Василя Михайловича було нагороджено однією з найвищих відзнак України - Орденом „За Заслуги” 3-го ступеню за розбудову Української Державності і іншими відзнаками.
Зліва - служба на підводному човні. Справа - після армії.
Слід додати що письменник приділяв багато часу і уваги громадсько-політичній діяльності, очолюючи Тиврівську районну організацію Народного Руху України і районну організацію дослідників Голодомору і політичних репресій „Меморіал”.
Помер Василь Михайлович Рудий 14 вересня 2008 року. Справою свого життя він вважав розповсюдження серед українського народу інформації щодо його правдивої історії і древньої віри. Нині творчість письменника користується доволі великим попитом у людей, зацікавлених альтернативними версіями історії України.
Особливої уваги заслуговує трилогія написана письменником в останні роки його життя: «Роде наш красний» (2007), «Око Роду» (2008) та «Містифікація Тисячоліть» (2008). Поки книги ще не отримали достатнього поширення, але віриться, що пройде небагато часу, і вони займуть почесне місце в бібліотеці кожного українця поруч з кобзарем Шевченка, творами Івана Франка та Лесі Українки, чи «Велесовою книгою». Сам автор в передмові до видання пише, що відуни так довго оберігали свої знання від широкого загалу, що люди перестали цілком їх сприймати, і стали відноситись до них як до чогось неймовірного, казкового, неправдоподібного, а тому прийшов час їх розкрити і детально пояснити.
Сказати, що книги надзвичайно цікаві - нічого не сказати. Якщо коротко, то в першій книзі - "Роде наш красний" - на тлі розповіді про життя знахарської родини дано базові відичні знання Нашого Роду. Друга - про характерницькі практики і скарби Тібету. А "Містифікація тисячоліть" вражає, напевне, найбільше. Тут дано опис історії нашої планети від моменту створення до сьогоднішнього дня.
Помер Василь Михайлович Рудий 14 вересня 2008 року після тривалої хвороби.Завантажити книги Відуна Рувита
- Містифікація тисячоліть - завантажити
- Око Роду - завантажити
- Роде Наш Красний - завантажити
- Уроки здоров'я - завантажити
Придбати книги можна тут.
