Книги відуна Рувита

Василь Михайлович Рудий (Відун Рувит) народився 24 січня 1939 року в селі Борщі Барського району Вінницької області (Україна). Дитинство письменника важко назвати безхмарним через війну, голод і часткове сирітство. Деякий час він був вимушений мешкати в землянці, палатці і інших, не зовсім затишних, місцях (таких як цвинтар).

Ми тут жили ще до часів потопу.
Наш корінь у земну вростає вісь.
І перше, ніж учити нас, Європо,
На себе ліпше збоку подивись.
Ти нас озвала хутором пихато.
Облиш: твій посміх нас не допече,
Бо ми тоді вже побілили хату,
Як ти іще не вийшла із печер.
(Борис Олійник)

Список професій, освоєних Василем Михайловичем, вразить будь-кого: механізатор, машинобудівельник, моторист на підводному човні, вчитель, журналіст, історик і інші. Він приймав участь у освоєнні цілини, служив на флоті, працював на лісорозробках півночі та на шахтах Донбасу.

Василь Михайлович бував у далеких морських подорожах, а також піших та велосипедних мандрівках Україною. Безсумнівно, такий спосіб життя відобразився на творчості письменника. Автор був членом Спілки письменників України, літературно-художнього об`єднання „Гроно Надбужжя”, а також головним редактором газети Народного Руху України „Побожжя”. Василя Михайловича було нагороджено однією з найвищих відзнак України - Орденом „За Заслуги” 3-го ступеню за розбудову Української Державності і іншими відзнаками.

Зліва - служба на підводному човні. Справа - після армії.

Слід додати що письменник приділяв багато часу і уваги громадсько-політичній діяльності, очолюючи Тиврівську районну організацію Народного Руху України і районну організацію дослідників Голодомору і політичних репресій „Меморіал”.

Помер Василь Михайлович Рудий 14 вересня 2008 року. Справою свого життя він вважав розповсюдження серед українського народу інформації щодо його правдивої історії і древньої віри. Нині творчість письменника користується доволі великим попитом у людей, зацікавлених альтернативними версіями історії України.

ruvyt-vidun

Особливої уваги заслуговує трилогія написана письменником в останні роки його життя: «Роде наш красний» (2007), «Око Роду» (2008) та «Містифікація Тисячоліть» (2008). Поки книги ще не отримали достатнього поширення, але віриться, що пройде небагато часу, і вони займуть почесне місце в бібліотеці кожного українця поруч з кобзарем Шевченка, творами Івана Франка та Лесі Українки, чи «Велесовою книгою». Сам автор в передмові до видання пише, що відуни так довго оберігали свої знання від широкого загалу, що люди перестали цілком їх сприймати, і стали відноситись до них як до чогось неймовірного, казкового, неправдоподібного, а тому прийшов час їх розкрити і детально пояснити.

Сказати, що книги надзвичайно цікаві - нічого не сказати. Якщо коротко, то в першій книзі - "Роде наш красний" - на тлі розповіді про життя знахарської родини дано базові відичні знання Нашого Роду. Друга - про характерницькі практики і скарби Тібету. А "Містифікація тисячоліть" вражає, напевне, найбільше. Тут дано опис історії нашої планети від моменту створення до сьогоднішнього дня.

Помер Василь Михайлович Рудий 14 вересня 2008 року після тривалої хвороби.