Антропологічний склад людності раннього етапу Трипільської культури залишається невідомим внаслідок відсутності вихідних даних – кісткових решток. Що ж до середнього періоду, то він представлений передусім краніологічною серією із Більче Золотого, чоловічі черепи якої характеризуються видовженою формою мозкової коробки, помірним розвитком м’язового рельєфу, середнім нахилом лоба, вузьким і низьким ортогнатним обличчям, добре профільованим в горизонтальній площині, низькими орбітами, виразним випинанням носа.
Наведене поєднання ознак властиве давньосередземноморському типу, різні варіанти якого були здавна поширені у Великому Середземномор’ї. Зауважимо, що вони вперше з’явилися на теренах Північного Причорномор’я принаймні в добу мезоліту: саме цим часом датується могильник поблизу с. Волоське в Надпоріжжі, де були виявлені черепи з південноєвропеоїдними рисами.
Аналіз краніологічних матеріалів із Вихватинського могильника показав, що як чоловічі, так і жіночі черепи характеризуються:
- видовженою формою мозкової коробки
- середнім нахилом лоба
- помірним розвитком м’язового рельєфу,
- середньою висотою обличчя,
- ортогнатністю
- низьким орбітами
- виразним випинанням носа.
Вплив цього компонента ще яскравіше простежується в племенах пізньотрипільської усатівської культури. Аналіз краніологічних матеріалів із чоловічих поховань в курганному могильнику поблизу с. Маяки, Біляївського району, Одеської області показав, що в їхньому антропологічному складі наявні два компоненти, а саме: грацильний середземноморський, який характеризується доліхокранією, тонкими стінками мозкового черепа, що має невеликі розміри, вузьким і невисоким обличчям (поховання 1/6, 2/8, 2/9, 6-1/8, 6-2/8, 8/8), та масивний протоєвропеоїдний, якому властива доліхомезокранія, тонкі стінки склепіння, відносно вузький лоб й непропорційно широке обличчя (поховання 1/9, 2-2/10, 2-1/10, 3/10). Крім того, тут наявний ще один краніологічний варіант з контрастнопротилежним поєднанням ознак (поховання 6-1/8, 1/9, 2-2/10), який, за висновками Інни Потєхіної, утворився в результаті взаємодії двох попередніх компонентів, “успадкувавши від одного із них розміри і пропорції черепної коробки і обличчя, а від другого – типи обміну речовин, котрі визначають масивність чи грацильність кісток скелета.
Рештки Трипільської кераміки, знайденої при розкопках поселення-гіганта Тальянки
Ці два компоненти – грацильний середземноморський і масивний протоєвропейський, за даними Костянтина Зіньковського, характеризують і знахідки ґрунтового могильника Усатово. Збірна вибірка черепів із поховань усатівської культури є проміжною між вихватинською серією і серіями черепів із поховань творців сусідніх енеолітичних культур, що свідчить про збільшення в антропологічному складі пізньотрипільських племен Північно-Західного Причорномор’я долі масивного протоєвропеоїдного компонента.
Згаданий компонент зафіксований і серед небіжчиків ґрунтового некрополя початку пізнього періоду трипільської культури поблизу села Чапаївка на південній околиці м. Києва, де було досліджено кісткові рештки 15 чоловіків і 6 жінок. Більшість із них померли у віці від 30 до 50 років, середня тривалість життя дорослого населення – 36,8 років. Візуальне обстеження краніологічних матеріалів незадовільної збереженості, проведене київською дослідницею Світланою Круц, показало, що чоловічі черепи належали до двох морфологічних варіантів, а саме: масивного доліхомезокранного, який характеризується товстими стінками черепа і розвинутим м’язовим рельєфом надбрів’я і потилиці (поховання 7, 10, 12, 15, 22, 26), і грацильнішого доліхокранного, з середнім розвитком м’язового рельєфу.
Загалом аналіз краніологічних даних свідчить про те, що фізичний тип людності Трипілля склався на основі західного варіанта давньосередземноморського антропологічного типу, який в добу неоліту-енеоліту домінував серед їхніх південно-західних сусідів, а саме: людності культур Хамаджія (могильник Черновода-Колумбія в Добруджі), Боян (могильник Черніка в Олтенії), Гумельниця (могильники Дріду та Русе в Подунав’ї) та ін., поширених в басейні Дунаю.
Вже в середній період розвитку трипільської культури він включав у себе й певний протоєвропеоїдний компонент (поховання в Солонченах і, можливо, в Незвисько), “питома вага” якого повільно, але невпинно зростала по лінії середнє Трипілля – Вихватинці – Усатів-Маяки – Чапаївка. Поява даного компонента була зумовлена передусім впливом східних і південних сусідів трипільських племен, що склались на протоєвропеоїдній основі, зокрема: нащадків носіїв києво-черкаської культури дніпро-донецької спільноти, ареал якої охоплював Середню Наддніпрянщину; творців середньостогівської й ямної культур лісостепової та степової зон України.
The Head of a anthropomorphous figurine, representing a sleeping or dying deity/ Republic of Moldova. Stage C 1 of the Cucuteni – Trypillian (Tripolye) culture, the first quarter of the IV millennium B. C. The site of Caracusenii Vechi I. Rhe Village of Caracusenii Vechi, the Briceni region. An occasional find by I. A. Plesca, 1959. Clay. The height is 6,7 cm.
З антропологією трипільців пов’язано ще одне питання, яке викликає жвавий інтерес серед науковців, причетних до вивчення цього яскравого історико-культурного явища. Йдеться про роль т. зв. “вірменоїдного” компонента (округла форма голови, сплощена формою потилиці, різке випинання носа, спинка котрого має опуклу форму), який, на думку Тетяни Пассек, домінував в антропологічному складі трипільських племен. Підставою для цього висновку став стилістичний аналіз антропоморфних статуеток, виявлених на поселеннях Трипільської культури.
Справді, серед них є чимало зображень “носатих” круглоголових людей. Однак їх реалістичність викликає серйозні сумніви: відомо, що прадавні скульптори в своїй творчості часто керувались мистецькими канонами, які формувались під впливом ідеологічних уявлень. Крім того, форма носа на трипільських статуетках могла визначатись суто технологічними прийомами, які використовуються й сучасними митцями при зображенні носа на глиняних статуетках. Хиткість своєї аргументації, очевидно, розуміла й Тетяна Пассек, а тому згодом зробила спробу залучити до неї й антропологічний матеріал.
Джерела:
- Пассек Т. С. К вопросу о древнейшем населении в Днепровско?Днестровском бассейне // Советская этнография – 1947. – №6–7. – С. 29–38.
- Пассек Т. С. Новое из истории трипольских племен Днепро-Днестровского междуречья // VІІ Международный конгресс антропологических и этнографических наук (Москва, август 1964 г.) – М., 1964. – С. 8–9.
- Дебец Г. Ф. Антропологическая характеристика черепа из Незвиско... – С. 94.
- Круц С. І. Антропологічний склад населення... – С. 376.
- Алексеева Т. И. Истоки антропологических особенностей славян // Антропология и геногеография. – М.: Наука, 1974. – С. 44.
- Segeda S. Najstarsze slowianskie materialy antropologiczne. Wstep do problematyki // Prez pradzieje i wczesne sredniowiecze. – Lublin, 2004. – S. 279–288.
- Попов М. Антропология на българская народ // Т. – Физически облик на българите – София: Издание на българская Академия на науките, 1959. – 295 с.
- Сегеда С. Антропологічний склад українського народу: етногенетичний аспект…– C. 197–199.
© Портал SPADOK.ORG.UA
