СПАДЩИНА ПРЕДКІВ

Головна Звичаї і обряди Зимові звичаї та обряди Космічні води в світотворчих українських колядках

Космічні води в світотворчих українських колядках

e-mail Друк

Untitled444535345344-478У всіх космогонічних колядках виступає оден мотив, усім спільний, іменно: невідлучний попередник первовічних подій, космічні, творчі води. Вони появлюються в подобі первовічних рік або первісного світового моря. Виняток творить група колядок про прадерево, між якими замість мотиву космічних вод стрічаємо мотив широкого поля, або якоїсь таємної сторони, а часом – містичної будівлі, де відбуваються біля прадерева і за його причиною первовічні події.

Мотив космічних вод, з яких зродився світ, є поширений в світотворчих переказах майже усего світа. Мають його староіндійці в кількох варіянтах, маюь алтайські і монголоїдні племена. Окрему ідею про космічні води та їх творчість в почині світа мають фінські й естонські племена. В висшім мітольогійнім вислові був він у вавилонців. У староіранців в другій части їх повісти про сотворения світа був міт про перше земне море, утворене Агура-Маздою після сотворения землі. Загально є поширений океанський мотив в Америці.

alt

З мотивом космічних вод майже в цілім світі є нерозлучний мотив прадерева в ріжних варіянтах– та звязані з ним ріжноманітні ідеї про поодинокі події з первопочину світа.

У супоставленні з світовими переказами про космічні води являються Колядкові перекази відмінними й у великій части независимими ідейно від чужих.

Вони є троякого типу:

v     про первовічні води – море, або бистрі ріки, що істнували, коли ще нічого не було на світі і на них та за їх причиною творився світ;

v     мітичні киринці, Дунай, озеро або море серед широкого поля, які ставали з роси упавшої з неба або з райського дерева і були чудодійними та приносили всяке добро і щастя народови;

v     елементарні і благодатні води, які повставали зі сльоз Творця або іншого святого єства (Сокола-Рода)

Таку ріжнородність ідей про первісні світові води спричинили на Україні не так мабуть ріжні традиції світа, як географічні й життєві колишні обставини українського народу.

Космічне море в Колядкових мітах це завсігди море первовічне, яке було перед сотворениям неба і землі. Але це „єдна водонька", „синє море – „темненькії моря" – „Чорне море". Самі отсі фрази нагадують географічне Чорне Море, яке український нарід завсігди називав і називає такими самими прикметниками. Це те етнічно руське відвічне море, про яке згадує проф. Н. Я. Марр (Про теорію „Чорного озера” і світового потопу див.  http://vk.com/wall-31744227_8563).

Але мітична кирниця серед широкого поля, або під прадеревом на пісковій полянці серед ліса; буйний Дунай при білім камени, – про які співають колядки, про почин світа, це виразна традиція народних переживань серед степу широкого, або в горах та на степових і підгірських ріках.

Колядкові космічні води, без огляду на їх подобу, це для народу святість і об`єкт культу. Дуже часто співають колядки про води, які мають особливу благодатність ї силу через те, що зродилися з небесної роси, або зі сліз мітольоґійного духовного єства: "І пустив Сокіл золоту Сльозу-Росинку, що впала на Око. І вмить розрослося воно у великий острів серед мороку. І пустив Сокіл срібну Сльозинку, і впала вона посередині острова, де утворилося озеро Живої Води. І пустив Сокіл зелену Сльозу-Росинку, і від неї проросли дивовижні квіти й густі високі трави на острові й берегах озера. Тоді Сокіл сів між квіти й став глибоку думу думати" (Сергій ПЛАЧИНДА, "СЛОВНИК ДАВНЬОУКРАЇНСЬКОЇ МІФОЛОГІЇ"). В єгипетських найдавнійших переказах також знаходимо міти про те, як заплакало око сонця, а з цих сльоз сталися люди.

alt

З розвідки про райське дерево (прадерево), понизше, ми увидимо, що нарід уважає й райське дерево за святість та за містичну світотворчу силу і віддає їй релігійну почесть. Постійна ж поява цего дерева на космічних водах, додає тим водам – в очах народу – ще більше святости. Тому усе, що з дна цих космічних вод добувають світотворчі духові єства на світ, є прямо чудотворне й приносить добро та благословення світові й людям.

Так, приміром співають колядки (Ґр. І, 3), що оден з трьох голубів, які сиділи на первовічній рослині серед моря, виніс з дна моря і розсіяв часточку піску, з якого стало „свитаннечко ясне". Який ніжний, мілонький та чудодійний мусів бути в уяві народу цей пісочок, що утворив свитання поранку. З інших часток того піску з дна моря ставали: місяць, сонце та дощик. В другій колядці (І, 2) голуби добувають з дна моря золотий камінь на сотворения небесних світил, а дрібний пісок на сотворения землі і т. і.

Ой як ще не було ні Землі ні Неба
А що тільки було та Синєє Море
А посеред Моря Зелений Явір
На Явороньку три Синії Птаxи  
Три Синії Птаxи та Радоньку радять 
Та Радоньку радять як Світ засновати
Тай пірнули Птаxи в Світові Глибини 
Тай винесли птаxи Жовтий Красен-Камінь  
Стало з того каменю та Яснеє Сонце
Тай пірнули Птаxи в Світові Глибини 
Тай винесли Птаxи Злоту Павутинку
Стала з Павутинки Ясна Твердь Небесна 
Ще пірнули Птаxи у Світа Глибини   
Тай винесли Птаxи Синій Срібен-Камінь  
Став з того Каменю Блідесенький Місяць  
Ще пірнули Птаxи у Світа Глибини   
Тай винесли Птаxи Золотий Пісочок  
Стали із Пісочку Дрібнії Звіздочки  
Ще пірнули Птаxи у Світа Глибини   
Тай винесли Птаxи та Темного Мулу   
Стала з того Мулу Чорная Землиця 
Тай зросли на Землі Жито і Пшениця  
Жито і Пшениця і всяка Пашниця

Староукраїнські релігійні роздуми про Бога
© Видавництво "Павутинонька",
Нью Йорк – Львів – Київ – Харків – Москва, 2004

Улюбленим мотивом колядок, замість праморя, є Дунай. В українськім фолькльорі цей мотив взагалі має визначне місце. Дунай це містична струя, синонім неначе одухотвореної сили і активности в світі водного елементу. І поза Колядковими космогонійними мотивами нарід сю ідею високо ставить і до водного елементу відноситься з напіврелігійною пошаною і все видить у нім таємні сили і цінності. Етимольогійне значіння імени Дунай – це староіранське Danav, значить таємна, буйна, струя, пливуча з нутра землі.

alt

В дальшім перебігу отсеї праці увидимо, як український нарід лучить з святоріздвяними спогадами про праводу цілий світ своїх життєвих ідеалів, що їх сподіється здійснити при містичній чудотворній помочі тої води, через яку стався увесь світ, її сила і святість немов степенується в святочнім часі від Різдва до Богоявління (Водорщів) та доходить до зеніту в великій містерії Водорщів. Майже кожда Колядка й Щедрівка нагадує народови про мітичні, незглубимі таїнниці світових вод.

З славянських народів має лише болгарський нарід космогонічні перекази про праводу. У Поляків є переказ про Бога, що сотворив найперше воду, яка сягала до неба, і кроплячи відтак цею водою сотворив світ (є це повна анальогія до староіндійського переказу про творця світа, Праяпатіса, (гл. Екскурс ч. ІІІ). У росіян є космольогійний переказ про Тиверіядське море (гл. Oskar Dаhnhardt, op. c. cтop. 44) у почині світа. Та цей апокрифічний переказ, оснований на євангельськім оповіданні про чудо Ісуса Христа при ловитві риб, вважає Михайло Драгоманів твором не раньшим ХVІ-ого віку після Хр., поширеним літературно, і перейнятим росіянами або від Богарів або з Кавказу; може бути що з Малої Азії через Чорне Море, – або від турецьких племен зі Сходу (Osk. Dahn. op. с. 45-51).

alt

Скачати за посиланням: http://vk.com/doc96911347_257873666

 

Теги:     Праводи      праморе      океан      всесвіт      вода      водокрес      водохреща      космогонія      світотворчі      колядки      коляда      різдво      дунай      сльоза сокола      рода      сосенко

Поділитись у соц. мережах:
e-max.it: your social media marketing partner
 

Підписатись 
на публікації проекту: