СПАДЩИНА ПРЕДКІВ

Головна Народні звичаї та обряди Зимові звичаї та обряди 2 ЛЮТОГО - ГРОМНИЦЯ, СВЯТО СТРІТЕННЯ ЗИМИ З ВЕСНОЮ

2 ЛЮТОГО - ГРОМНИЦЯ, СВЯТО СТРІТЕННЯ ЗИМИ З ВЕСНОЮ

e-mail Друк
Рейтинг 5.0 з 5. Голосів: 1

gromodsadasd2 лютого слов’янський народний календар відзначає день Громниці-Перуниці [також Громи, Зимобор (укр.), Грамнiцы (біл.), Hromnice (чех.), Свjeтло (серб.)] - небесної Богині, втілення блискавки. Здавалося б, парадоксально, що це свято відзначається взимку – але у Традиції все закономірно. Цей день ще називають Срітенням – себто Зустріччю – зустріччю Зими і Літа. Вважається, що саме у цій точці Сварожого Кола – річного кругообігу – ці дві протилежні пори року „позирають” одна на одну. І „містком” між ними є саме Перуниця. За переказами, це єдиний день взимку, коли можна почути грім та побачити блискавку. Як маленьке „відзеркалення” небесного полум’я люд запалював скрізь великі та малі вогники.

Відгуком цього звичаю є так звані „громові свічки” чи „громниці”, що збереглися у народній традиції під машкарою християнства. Як відзначає український етнограф Василь Скуратівський: "...В давнину кожен господар мав обов'язково приготувати власну "громничну" свічку й нести її на посвяту. Після повернення зі служби Божої запалював її - "щоб весняна повінь не зашкодила посівам і щоб мороз дерев не побив". Цей обрядовий виріб лаштували на покуті".

Селяни іноді виливали такі свічки дивовижних розмірів — два аршини завдовжки й до десяти футів вагою. Часто громниці складалися з трьох переплетених у „косу” свічок, які розходились зверху маленьким Тризубом – символом триєдиності Наві, Яві та Праві, будови Всесвіту. Такі свічки виробляли переважно жінки, а особливо - дівчата, які у цей день втілювали свої задуми, чарували. Громові свічки вважались в народній магії дуже сильним магічним оберегом. За їхньою допомогою від окремої хати, села чи поля можна було, наприклад, відвести блискавку чи взагалі грозу. Чи навпаки – закликати у посуху грозу з дощем. Тяжко хворіючим давали в руки запалену громницю, прохаючи при цьому очисну та цілющу силу богині прогнати хвороби – вони ж бо також були у народній міфології окремими істотами, демоницями.

Загалом, громничну свічку запалювали у таких випадках:

  • коли над оселею гуляє страшна негода
  • коли виникали труднощі при пологах
  • коли у селі пожежа, або катаклізм
  • коли починалася війна
  • коли людину схопить "чорна хвороба” (епілепсія)
  • як людина помирала, запалювали свічку, аби спокійніше перейти їй у світ інший.

    Iu6qnpwg9No

Також у цей день освячують воду. Стрітенську воду збирали з сосульок і додавали до звичайної води, за повір’ями – така вода цілюща і лікує від багатьох напастей:

  • лікує рани і внутрішні захворювання
  • рятує від "злого ока”, відьми, вовкулака, від "пристріту”
  • нею кропили вояків перед боєм та чумаків перед походом
  • пасічники окроплювали нею вулики на початку сезону
  • а господарі окроплювали худобу під час першого вигону на пасовисько
  • окроплювали стайні та обори від відьм, щоб "не виссали з корови молока”

Чимало спогадів про використання стрітенської води знаходимо в етнографічних джерелах. Нею благословляли батьки своїх синів, проводжаючи на війну, також чумаків. Господар давав їм хліб-сіль і, скропивши стрітенською водою власника валки, волів та мажару, напучував словами: "- Боже тобі помагай!". Цікавий обряд, пов'язаний з "наданням магічності" цій воді, записав у 20-х роках краєзнавець М. Рябий у селі Кукавиці Могилівської округи на Вінниччині. Удосвіта хтось з родини йшов до криниці, щоб набрати джерелиці. Коли ж повертався, то йому назустріч мав вийти будь-який член сім'ї з кухликом. Вода в посудині набувала цілющої властивості.

В Україні було відоме ще одне ім’я богині Громниці – Паляниця (така сама назва ритуальної хлібини, що її пекли господині на визначні свята). Або як у численних піснях і переказах - Дівчина-Воячка.

XKkRCXrdLG0

Перуниця – це вольовий, сильний бік Жіночого початку. У давніх слов’ян були жінки-богатирі, їх так і звали – діви-паляниці. Вони билися нарівні з чоловиками свого племені проти ворогів, що викликало подив та захоплення у чужеземців. Можливо, ця традиція сягає аж до амазонок античності, які мешкали саме на нашій Землі, у Приазов’ї, поруч зі скіфами. Та й потім, у різні часи, українські жінки часто брали у руки зброю і воювали не гірше, а часто й ліпше, за чоловіків, згадаємо хоча б уславлених козачок, які відзначились під час різноманітних повстань та Визвольної війни.

Традиція підкреслює дівочість Перуниці, вона саме Дівчина-Воїн, дочка Перуна, його найперша помічниця та соратниця. Тут можна провести цікаву паралель з іншою арійською традицією – давньогрецькою. Афіна – Діва-Воїтельниця, дочка Громовика-Зевса. При чому не просто дочка – Зевс сам її народив зі своєї голови. Себто вона – це частина його сутності, його „жіноча аніма”, „Зевс у спідниці” (точніше – у пеплосі). І це не лише сила, це і хоробрість, і гострий розум. Це – незалежна сильна жінка, що йде своїм шляхом. Невипадково, Афіна – не лише воїн, але й покровителька мудрості, що зображувалась із символом цієї чесноти – совою. Atheneum – храм Афіни – так називали з античності і до сьогодні „святилища мудрості” – бібліотеки, музеї, наукові установи.

xk2oBwK qR8

Цікаво, що зброєю Афіни є спис – у якому вбачають можливий символ блискавки. І Діва Перуниця зображується із золотим „громовим” списом.

Ще одне співпадіння традицій – з кельтами. 1 лютого (а у деяких слов’ян Громниця відзначається саме першого, а не другого) святкують Імболк – дуже давнє свято, яке збереглося до наших днів вже не у слов’янському, а у кельтському двовір’ї, як „день святої Бригіти”. Ця „свята” – насправді „замаскована” кельтська богиня Бригіта. Вона здавна шанується, зокрема, як покровителька ремесел (як і Афіна), найбільше ж – ковальства. А ковалі в усі часи в усіх міфах були пов’язани з Вогнем, особливо ж – з громовими божествами.

Отак вічна Традиція відзеркалюється у віруваннях різних народів єдиної арійської родини.

lAH0gghoDNo

З дня Перуниці у слов’ян починалися закликання Весни. Це свято давало нашим Предкам світлу надію дожити до теплого Сонечка, до першої весняної грози, коли Перуниця золотим списом-блискавкою впаде на Землю.

OORBKa -tfg

Оскільки Стрітення чи Зимобор вважали періодом зустрічі Зими з Літом, то відповідно стежили й за погодою. Про це побутує чимало прикмет та прислів'їв. Скажімо, на Бойківщині вважали, якщо ясно, то: "Ой буде ведмідь поправляти гавру й сидіти далі", себто зима ще втримається; коли хмарно й туман, то звірина "вже буде розмітувати гавру, буде вже тепло". Якщо під вечір потепліло, то вважалося, що літо перемогло, а тому - "Зима йде туди, де було літо, а літо йде туди, де була зима".

Якщо на Стрітення півень нап'ється води, то хлібороб набереться біди.
Коли на Громницю півень нап'ється водиці, то на Юрія (6.V) кінь напасеться травиці.
На Громницю маєш зими половицю.
На Громницю ведмідь буду свою або руйнує, або заново будує.
Якщо сонце ясне на Громницю буде, то більш, ніж перед тим, снігу випаде всюди.
Як на Громницю день ясний, то буде льон прекрасний.
Як на Громницю з дахів ся тече, то зима довго ся приволоче.
Як на Стрітення метіль дорогу перемітає, то корм відмітає.
Як на Стрітення капає зі стріхи - не найдеться з літа потіхи.
Дуй не дуй, не к Різдву йде, а к Великодню.
Як капає зі стріх, так капатиме з вуликів.
Ясний і тихий день - на хороший врожай і рійбу бджіл.
Коли на Стрітення відлига - пропаде ще весна надовго.
Якщо на деревах іній - зародить добре гречка й бульба.
Якщо вранці випав сніг - на врожай ранніх хлібів, коли ж у полудень - зернові будуть середні, а увечері - недорід.
На дахах довгі бурульки - стільки ще випаде снігу.
Стрічаються на Стрітення зима з літом, щоб поборотися: кому йти вперед, а кому назад.
На Стрітення обертається птиця до гнізда, а хлібороб до плуга.
Як капає зі стріх, то так капатиме з очей (себто повернуться морози).
Якщо на Стрітення холодно, то вже скоро весна.
Зимобор з відлигою - на ранню й теплу весну, зі снігом - на дощову й тривалу, а коли хуга - весна буде пізня й холодна; якщо в цей день не видно сонця - чекай суворих морозів.

SQVb52CbZxQ

 

Ось так відзначалося одне з найзнаменніших лютневих свят. Переважна більшість прислів'їв та прикмет стверджує: якщо перемагає холод, то незабаром настане весна.

— Культурно-просвітницький проект "Спадщина Предків"

Теги:     Громниця      Стрітеня      громові свічки      обрядовість      українці      календар      звичаї      Перуниця      зимобор      традиція
AddThis Social Bookmark Button

Залишити відгук:

blog comments powered by Disqus
 

Підписатись 
на публікації проекту: