СПАДЩИНА ПРЕДКІВ

Головна Народні звичаї та обряди Обряд ім'янаречення у слов'ян

Обряд ім'янаречення у слов'ян

e-mail Друк
Рейтинг 4.0 з 5. Голосів: 3

imjabaОбряд ім'янаречення у слов'ян чимало дослідників називають віковою ініціацією, яка насправді характерна для багатьох культур. Насправді це не зовсім так. Обряд ім'янаречення - не просто ініціація. А глибинне, сакральне дійство, яке фактично визначало, а якщо точніше, то розкривало долю людини...

Як випливає з назви, обряд полягає в тому, щоб дати людині ім'я. З одного боку все просто, і в той же час усі ми знаємо приказку: «Як корабель назвеш - так він і попливе». 

До вибору імені наші Пращури підходили особливо серйозно, тому що ім'я - це одночасно і оберіг, і доля людини. Це ключ до внутрішнього Я.

99547667

Насправді, у зрілого чоловіка могло бути і декілька імен. Перше Ім'янаречення проводить новонародженому батько. При цьому, усі розуміють, що це ім'я тимчасове, дитяче. Коли дитині виповнюється 12 років - проводиться друге Ім'янаречення, де жерці змивають їх старі дитячі імена в священних водах і з цього моменту діти несуть повну відповідальність за всі свої вчинки, слова і діяння перед Небесним Родом, як це й належить дорослій людині. Не варто це порівнювати з сучасним поняттям повноліття, мова тут йде про зовсім інший аспект. В дванадцять років дитина вступає на свій життєвий шлях, вона стає самостійною (відносно, звичайно) і незалежною людиною, а фактично перестає вважатися дитиною. 

Змінювали ім'я і протягом життя: дівчатам, що виходили заміж, або воїнам, на межі життя і смерті, або в разі переходу людини з одного варнового стану в інший, або коли людина здійснювала щось надприродне, героїчне чи видатне.

Під час обряду жрець вводив дитину в стан медитації, в стан трансу, дозволяючи їй самостійно визначити свою життєву долю. При цьому дитина далеко не завжди могла правильно інтерпретувати побачені нею образи, тому жрець також входив в медитативний стан і слідував за дитиною в її мандрах. У підсумку, дитина відкривала своє призначення.

V9B1xu6w4oY

Залежно від призначення, жрець давав дитині два імені - істинне (таємне) і загальне (світське). Ця традиція існувала як захист від недобрих духів і недобрих людей. Адже не маючи ключа до єства людини, заподіяти зло набагато складніше. Істинне ім'я знали лише дитина і жрець, більше ніхто ніколи не повинен був знати це ім'я (навіть родичі). Світське ім'я, що підбиралось згідно дня і часу народження, а також успадкованим і набутим навичкам, відтепер ставало особистим ім'ям цієї людини, під цим ім'ям її знали, цим ім'ям її називали.

v6Tugp1LY7E 1

Дуже добре, коли ім'я саме відкривається людині з допомогою внутрішнього зору, розуміння себе як частки цілого неосяжного світу, дитини Природи. Вдало підібране ім'я може підкреслювати характерні риси людини, спонукати її до самовдосконалення, відображати внутрішню суть і служити зовнішнім оберегом (імена тварин, дерев, стихій).

Перед ім'янаречення бажано постити і прийняти водне очищення - відвідати лазню або вмитися джерельною водою, зшити або придбати собі вишивку і опояски - це додає обряду більше урочистості, значущості, а людині допоможе відчути ті животоки сил, які жрець закликатиме, вдихаючи дух Предків.

Бували випадки, коли під час медитації жрець розумів, що в дитині втілився її древній Предок, приходячи в земний світ для вирішення певних завдань. Тоді сутність сама називала жерцеві своє ім'я, або через деякі причини просила назвати її іншим ім'ям. Насправді, під час обряду ім'янаречення могло відбуватися безліч дивовижних явищ, але підсумок завжди був один - дитина отримувала сакральне і загальне імена. При цьому сакральне ім'я відображало суть людини, її життєвий стержень, тоді як загальне ім'я було її орієнтиром, нагадуванням про призначення. Взагалі, у наших Предків з іменами пов'язано дуже багато особливостей і нюансів, про які ми обов'язково поговоримо в рамках інших матеріалів. 

SndAaPAzAmg

Але мова зовсім не про те, що хтось визначав майбутнє людини замість неї самої. Насправді, сутність чудово знала, куди, коли і навіщо вона прийшла, але її втілення в земному світі майже завжди було пов'язане з певними потрясіннями. Тому, приходячи в явний світ, сутність зважаючи на неминучі обставини, фактично втрачала пам'ять про те, хто вона, звідки прибула і які цілі переслідувала. Завдання жерця під час обряду полягала в тому, аби, грубо кажучи, «нагадати» сутності про неї саму. 

Наші давні предки вважали, що вивідавши ім'я людини, вороги могли завдати їй шкоди. Тому, у деяких племен побутувала традиція використовувати імена-замінники. Таке ім'я було або образливим - Лихо, Горюн, Хвороба, щоб злі сили, почувши таке ім'я не стали застосовувати свої чари до такої незавидної дитини. Або носило охоронний характер - Некрас, Неждан, було небажаним, щоб «розчарувати» хворобу і смерть, і змусити їх шукати собі «гідну» поживу в іншому місці. Якщо дитина хворіла, погано росла, їй проводили ритуал заміни імені, сподіваючись, що зі старим ім'ям підуть і всі біди, які переслідують малюка.

qpY4BxVWzPg

Обряд Ім'янаречення, зазвичай, проводиться в особливі, святкові дні річного кола, присвячені язичницьким Богам або в астрономічні дати: Рівнодення (Осіннє/Весняне) або Сонцестояння (Зимове/Літнє).

Сьогодні, багато хто просить, щоб з ними провели обряд розхрещення. Таких обрядів на Русі не було і бути не могло, бо Предки наші не були християнами, і за народженням всі ми - язичники, діти Богів. Вольове рішення, яке приймав родович, знявши з себе християнський знак (хрестик, або іконку), і є розхрещенням для нього. Перед Ім'янареченням кожен проходить обряд очищення, і все лихе та зле знімається з людини. Але не варто думати, що у вашому житті все почне змінюватися одразу після зміни імені, хоча буває й таке. Щоб побудувати щось нове в своєму житті, потрібно зруйнувати старе.

ХІД ОБРЯДУ

Обряд починається зачином:

Кличу Силу Рода Всевишнього! 
Богів Рідних собі у допомогу, на поміч добру!
Прийдіть Предки Святі, душі захистіть від нечисті всякої,
як Сонце встає - ніч відступає, так зле, недобре,
нас не бачить і не чує, стороною минає! 
Во славу Богів і Предків!
Хай здійснюються діяння наші!

 paganz06

Місце обводять замкнутим колом. Коло креслиться ритуальним ножем, який потім залишають у землі до закінчення обряду.

1372054481 425203 4

В обряді повинні бути присутні елементи усіх чотирьох стихій: вогню, води, землі і повітря, а це:

- ковш з водою як елемент води;
- благовонія або обкурювання як елемент повітря;
- зерно як елемент землі;
- священна ватра як елемент вогню.

 

Розпаливши ватру, жрець проказує славослів'я:

Славимо Огнебога Семаргла,
Який гризе дерево і солому
І вогнехурделицю розвіває
Вранці, вдень і ввечері.
А тому вдячні за сотворені
Борошна і питія, які є єдині,
які зберігаємо в попелі.
А вогонь роздмухаємо,
Щоб горіло!
(ВК. д. 31)

Nx1fo6Zb0 U

Узявши в руку ріг з молоком та розчиненим у ньому медом жрець проказує славослів'я Велесу:

Вночі Велес іде по Сварзі,
По молоці небесному, іде до свого чертогу.
А на Зорі звертається до воріт.
Там ми ждемо Його, щоб зачати співи
І славити Велеса від віку й до віку.
І славимо його храмину,
Яка блестить многими вогнями,
І стається уся жертовницею чистою.
Це Велес навчив Праотців наших
Орати землю, засівати цілини
І жати снопи колосисті
На струджених полях, і ставити Снопа
При вогнищі у хаті,
І почитати Його, Як Отця Божого.


Вшановується саме Велес, яко цар Світу Нави, Мудрості, світу звідкіля приходять нові (навії) сутності. Уславляється Велес аби людина вийшла із Нави сильною та міцною, аби у ній сформувалась могутня особистість у світі Яви.

Волхв проливає молоко та мед по колу навколо вогнища так щоб дві третини потрапили у вогонь. При цьому Волхв (Відун) промовляє:

z14487233QOgolnopolski-zjazd-pogan-w-Lodzi

Прийміть Боги!
Пожертва прямує у Сваргу!

Власне, далі жрець проводить очищення посвячуваного чотирма стихіями:

І. Вода

Посвячуваний знаходиться увесь час в колі, він сидить біля священної Ватри, духовним зором споглядає за полум'ям. Йому тричі злегка омивають голову (маківку, чоло і тім'я), уста, обидва плеча, руки, груди і черево  джерельною холодною водою, вимовляючи такі слова: 

Яко тая вода чиста, тако буде чисто лице,
Яко тая вода чиста, тако будуть чисті помисли,
Яко тая вода чиста, тако буде чисто йм'я!

Силою Богів та Предків Рідних - очищую!

mqbNqlU rr0

ІІ. Вогонь

Семаргл-Сварожич!
Великий Огнебожич!
Спали біль-хвороби,
Очисти утробу,
У чада людини,
У всякої тварини,
У стара й мала,
Ти Божа улада!
Вогні запалюючи,
Міць душ творячи,
Врятуй чадо Бога -
Хай згине хвороба
Тако бисть, тако єси, тако буде,
і від віку й до віку. 

full1331061170

З посвячуваного зривають старий одяг. Рублять його або топчуть сокирою і промовляють: "Прощай життя старе, здраво будь нове!".
Потім жрець відрізає пасмо його волосся і кидає у Вогонь, вимовляючи при цьому пошепки нове ім'я. До того, як людина отримає ім'я, ніхто, крім жерця і нареченого не повинен обране ім'я знати. Після цього жрець підходить до людини і голосно вимовляє світське ім'я: «Наречемо ім'я тобі .. (ім'ярек)». І так тричі. 

ІІІ. Земля

Після очищення нареченого потрібно закріпити в системі роду, а для цього слід звернутись до Землі-Матінки, Прародительки. Жрець бере в жменю зерно і обсипає ним людину, промовляючи:

Ой ти Мати-Сира Земля,
Ой ви духи лісу,
Кличу Вас на допомогу я!
Закликаю Велеса!
Велес-Влес приходь
Своїм чадам поможи!
Тако бисть, тако єси, тако буди,
від віку й до віку.

ABBYNv9ZZG4

ІV. Повітря

Людину обдувають димом ароматної палички або пучка тліючого полину (друге переважно):

Вітре-Стрибоже!
Болі підхопи 
та подалі віднеси,
да за тридев'ять земель,
да в море-окиян,
да за межу.
сам повертайся,
а біль - там залишайся. 

BcRb-JsNbmM

По закінченні, посвячуваному дають головні атрибути: 

- нагрудний оберіг, освячений чотирма стихіями;
- жменю зерна
 для принесення першої треби і ріг Сур'ї для поминання Предків.

Тоді жрець бере посвячуваного за руку, обходить коло і ще раз звертається до 4 стихій-сторін світу:

Свят Вогонь гори-гори коло вогню нам сотвори!
Свят Земля до тебе взиваю - твою силу викликаю. Чадо боже огради, біль-хвороби не пусти!
Свят Вода течи - течи, в добрій справі поможи!
Свят Вітре бруд весь підхопили та подалі замети!

Посвячуваний кладе праву руку на серце, а ліву кладе на живіт і повторює за жрецем: 

Боги мої, Предки світлі і трисвітлі!

Русь Велика - Вітчизна мила!
Сонце предковічне огортає променями землю рідну.
Мокоша матінка тче ниті Долі,
Дана охопила руками землю, чорну мов тло одвічного Дива.
Я йду стезею Прави до брами Іру з Прадідами воєдино.
Перун веде мене у Вічність безсмертного Роду.
Чує душа голос Предків у посвисті вітрів Стрибожих,
І єсть то велике Коло явлення Родів Слов'янських,
Коло вічне і незнищенне, безсмертне, мов Віра моя,
Тверде, як Камінь-Алатир!

Обряд завершено.

iAnTTZnYjTY

* Не рідко, перед початком наречення кидають жереб: чи гідна людина такої честі отримати слов'янське ім'я і перейти під покровительство язичницьких Богів. Робиться це таким чином: жрець, стоячи за спиною званого, тричі змахує сокирою над головою останнього, намагаючись злегка торкнутися лезом волосся. Потім кидає сокиру на землю за своєю спиною. Якщо лезо впавшої сокири вказує на нареченого, то продовжують обряд. Якщо ні - відкладають наречення до кращих часів.

ТРАДИЦІЇ ІМ'ЯНАРЕЧЕННЯ

- Приховування імені. Приховувалось від сторонніх ім'я дитини в давні часи, перш за все для захисту людини від нечистої сили, що наводить порчу "на ім'я". Тому до моменту освячення намагалися не розповідати нікому ім'я дитини, щоб не заподіяти їй шкоди. Крім того, на Русі часто було прийнято приховувати справжнє ім'я (дане при освяченні), виставляючи напоказ помилкове ім'я. Навіть у шлюбі дружина не називала чоловіка особистим ім'ям, а використовувала інші слова — чоловік, мій, господар і т.д. Ця традиція в деякому роді (несвідомо) збереглася і до наших днів.

- Не слід "давати ім'я на ім'я". При ім'янареченні (виборі імені для дітей) у слов'ян завжди існували правила (найчастіше певні заборони). Наприклад, не можна було використовувати ім'я, яке вже носить один з людей, що живе в тому ж будинку. Інакше один з людей з однаковими іменами може померти. В основі прикмети лежить повір'я, що у кожного імені є свій дух-охоронець, який не в змозі встежити відразу за двома людьми в одному будинку. В сучасний час ця прикмета трохи визмінилася — вважається, що не слід називати сина іменем батька, тобто, щоб ім'я та по батькові були однаковими.

- Ім'янаречення на честь недавно померлого члена сім'ї. У більшості традицій вважалося, що носіїв одного імені розділяє схожа доля. Тому не можна було називати дітей на честь недавно померлих близьких родичів, щоб живі не загинули. Особливо боялися називати ім'ям утоплеників. Також аналогічним повір'ям є заборона називати новонароджених іменами розумово відсталих людей або безпробудних п'яниць, щоб дитина не перейняла характер ізгоїв суспільства. Однак, за традицією можна нарікати дитину ім'ям померлого діда чи баби, якщо вони були щасливі — хороша доля успадковується через покоління.

- Перейменування. Зміна імені людини — використовувалася як інструмент практичної магії. У народній медицині зміна імені вважалася засобом "переродження" людини, а значить засобом розриву зв'язків з хворобами і демонічними силами. Наприклад, українці Закарпаття тяжко хвору дитину символічно "продавали" в сім'ю зі здоровими дітьми, нарікаючи її при цьому новим ім'ям. В якості профілактики перейменування дитини застосовувалося в сім'ях з високою дитячою смерністю. Перейменування широко застосовувалося і в скотарстві: для захисту корів від нечистої сили в купальську ніч селяни давали їм нові клички.

- Самооклик — це викликання власного імені. У південних слов'ян цей метод вважався ефективним оберегом від змій. Навесні, коли людина в перший раз побачить змію, повинна голосно вигукнути своє ім'я, щоб потім весь рік змії трималися від нього на дистанції чутності її голосу.

- Культурно-просвітницький проект "Спадщина Предків"

 

Теги:     ім'янаречення      язичництво      посвята      ініціація      рід      родина      людина      рідна віра      предки      традиція
AddThis Social Bookmark Button

Прокоментувати:

blog comments powered by Disqus
 

Підписатись 
на публікації проекту: