English German Polish Spanish
Головна♦ Духовна культура♦ Знахарство ➤ Українські назви цілющих рослин в тлумаченні з санскриту

Українські назви цілющих рослин в тлумаченні з санскриту

Рейтинг 4.7 з 5. Голосів: 3

Untitled444ttttt4-478Мало хто здогадується, що таке часто вживане слово як трава має кільктисячолітню історію. Здолавши шлях від Дніпра до Інду із нашими Предками-Аріями воно законсервувалося у санскриті як "ТРІНА" — трава, стебло, солома. Первісне значення слова "трава" складається з двох основ: тра+ва. "Тра" - означає захищати, рятувати, а лексема "ва" — поширюватися, плести, зв’язувати. Ці санскритські значення підходять і до нашого "трава" - та, що захищає (можна заховатися в ній), поширюється по землі і заплітає (ноги).

Збираючи трави, первісні люди, звичайно ж, не могли не зауважити її велику оздоровчу дію при окремих недугах. Про давнє використання Предками окремих рослин у якості цілющих свідчать рукописи Русі-України, що містять дані про наявність у волхвів-сонцепоклонників рукописних книг «ЗІЛЬНИКІВ». Про дуже давні Традиції застосування трав з метою зцілення є, наприклад, чимало даних у судових справах ХVIII ст. Так, Дубенсь­кий магістрат у 1742 році розглядав справу однієї міщанки, яка успішно виліковувала цілющими травами ревматизм, туберкульоз, кольки, трясцю, головні болі. А в 1710 році Кам’янець-Подільський магістрат розглядав скаргу міщанина про викрадення із його дому горщика із завареними зіллями, які призначалися для хворої дитини. Недаремно в українській мові деякі рослини, наприклад, називаються: гойниця, гойове листя (загоювали щось), ранник (від ран), дивосил, бождерево.

Ще й у наш час у деяких українських хатах можна побачити пучки різних трав, що розміщені на покуті. В українській мові є архаїзм (за Б. Грінченком) "пакут" - що по-сучасному означає пучок трави. А от хронологічну глибину цього терміну та й сакральне його значення можна збагнути, звернувшись до санскриту, де слово "па" - означає захист, а слово "кута" — це те, що і в нас куток. А українці у святому кутку зроду-віку ставлять ритуальну кутю і сніп жита. Отже, в нашому архаїзмі пакут заховався якийсь прадавній сакральний звичай наших предків. А про те, що наші подніпровські пращури використовували різні трави не лише для їжі та лікування, а й для принесення пожертвувань сонцепоклонницьким Богам, для ритуальних ватр, чарувань, гадань можна судити, знайомлячись із українськими доісторичними обрядовими піснями сонцепоклонницького походження та й із ведійською літературою.

Чимало українських назв цілющих рослин приховує глибокі мовні корені, прадавність яких можна збагнути завдяки санскриту. Скажімо, у нашій назві "бождерево" обидві основи і за звучанням, і за значенням мають виразні паралелі у санскриті: Бог — "Бгага"; дерево — "дарава". А в назві дивосил перша основа див є однокореневою із санскритським словом "дів’я" — дивовижний. Цей же праукраїнсько-санскритський корінь бачимо і в українській назві іншої рослини — дивина. Згадана вище назва рослини ранник має той же мовний корінь, що й санскритський термін врана — рана. Ще одна українська назва рослини відкасник, правдоподібно, витворена нашими предками від того ж мовного кореня, що й санскритська лексема "кас" — кашель, а наші назви лікувальних трав материнка, мати-й-мачуха, маточник, поза сумнівом, постали від того ж мовного кореня, що й українське мати і санскритське матар— мати, матір.

Санскрит проливає світло на прадавність українських назв цілющих рослин кровавник та заяча крівця: там "крав’я" означає кров. За останньою зі згаданих трав закріпилися в нас і назви веснівка та ключики, а назви ці є однокореневими із санскритськими "васанта" — весна та "ґлюч" — ключ. А санскритські терміни мадга/мід у значенні мед; "лепа" — ліплення; анкха/акші — око; "родга" — родити уможливлюють вис­новок про доісторичне походження таких українських назв рослин, як медунка, липа, очанка, вороняче око, курячі очка, родовик. Кілька назв лікувальних рослин пов’язали наші предки із водою, вологою, росою, а інші, навпаки — із засухою: ірниця/ірний корінь, росянка, росичка, сухоцвіт, суховершки, сушниця, сухарики, суходревник. Мовні корені цих назв тисячі років тому здолали шлях від Дніпра до Інду і законсервувалися у санскриті: "іра" — вода; "раса" — роса; "шус"— сушити, "вішуска" — висушений. Той же шлях пройшли і корені українських назв цілющих трав стоголов, болиголов, тарка, тарник, таралишник, тарлабан, тарапунька, бо є спільними із коренями санскритських слів "галава" — голова; "тарна" — трав’яний; Тара — Зірка. Санскритсько-українські мовні паралелі віднаходимо і в українських наз­вах лікувальних рослин кульбаба, калган, галган. У санскриті є слово "кулі" — сім’я, рій, множинність, себто щось зібране докупи, а квіти кульбаби якраз і є зібрані докупи багато пелюсточок. Щодо мовних коренів кал/кала і ган, то вони дуже поширені у санскриті і є багатозначними.

Уявлення про рослин як оберегів, тотемів дійшло до наших днів — згадаймо прибирання українцями домівок різними травами і квітами (маювання) та вітами дерев (клечання) на Трійцю. А за даними етнографів, українці здавна мали звичай обтикати двері хлівів гілками осики для захисту худоби від нечистих сил. Та й аби буцімто уберегтися від русалок українці, за Номисом, використовували полин. У назві цієї рослини саме й заклали наші предки значення захист, адже мовний корінь па/пал зустрічається у санскритських термінах зі значенням захист, захисник. Уява наших предків відводила якусь особливу роль рослинам із назвою ТРОЙЗІЛЛЯ — недаремно воно опоетизоване в народних піснях: «Ой хто мені тройзілля достане, Той зо мною на рушничку стане». Із коренем трой нам дісталося від предків кілька назв рослин: тройчак, трой­ноголов’як, тройняг, тройнячок, а хронологічну давнину їх­­нього мовного кореня засвідчує санскрит своїми лексемами: трі — три; трая — троякий; трідіва — тройнебо; трішула — тризуб; тріншат — тридцять і ін.

Згадане українське тройзілля уявлялось як ЧАР-ЗІЛЛЯ, га­­дай-зілля. Ці вислови стосовно рослин ввійшли в український фольклор. Є в нас і реальна цілюща рослина із коренем чар — чарник, за якою закріпилася ще одна назва арніка. Сам же термін чар-зілля має прадавнє походження, як і його санскритський відповідник "чару" — чарівничий, жертовна їжа. І згадане вище гадай-зілля у першій складовій назви має виразну санскритську паралель: "гад" — гадати, ворожити. Використання «чарівничих» особливостей певних трав для привернення уваги коханої особи оспіване в українських на­­родних піснях: «на вечорницях дівки-чарівниці солому па­­лять, зілля варять»; «Дівоча громада зіллє пізнала... А то зіллє — бедринец... загнати парубка у сивинець, А то зіллє — кокота... На парубки сухота». Факти використання чар-зілля зустрічаються і в давніх судових справах. За даними А. Си­­лецького, у 1731 році Барський магістрат розглядав справу про наміри одного шляхтича відбити дружину в іншого шляхтича за допомогою відвару чемериці та інших спецій.

Про використання предками українців як ритуальних, сак­раль­­них багатьох рослин свідчить їхнє пошанування нашим народом з давніх-давен і закріплення за ними глибокого символізму, важливої емблематики. С. Килимник наводить список таких 50 рослин. З-поміж них варто виділити ласкавці, материнку, рожу, зірочки, маруну, руту, розмай, любисток, полин, ряст, трилич, братки, ірний корінь, м’яту, калину. За цими рослинами не тільки прадавні вірування, а й прадавнє походження їхніх назв, себто свідчення прадавності української мови.

Відомий український лікар-травник І. Носаль пише: «Дивосил і барвінок, рута і любисток, калина і хміль — це рослини, які широко ввійшли в стару українську поезію і зв’язуються з чарами і любовними приворожуваннями». Оці, згадані Носа­лем, назви рослин мають прадавні мовні корені. Так, у назві ДИВОСИЛ перша основа див є однокореневою із санскритським терміном дів’я — чудовий, дивовижний, божественний. Цей же дивосил, за М. Максимовичем, розцінюється в народі як приворотне зілля під іншою назвою — оман/воман. Мовний корінь ман також простежується у доісторичних часах — у санскриті цей корінь зберігає з-поміж інших значень ще й значення манити/приваблювати, про що свідчить санскритське слово маніка — коштовність (приваблює ж!). Власне, у санскриті є тотожний нашому термін оман, що означає прихильність, допомога, захист, друг — усе якраз і розкриває семантику приворотного зілля.

Розглянуті щойно рослини в народі називали приворотніми. До таких належав наприклад, зозулинець, інша назва якого — ДУРЕЦЬ. Очевидно, наші предки назвали так цю рослину (дурець), бо вона «задурювала» особу, давала імпульс до любощів. Корінь цієї назви тотожний санскритському "дур", що крім інших значень, ще й має значення дурість, дурний, поганий. Якщо приворотні зілля мали допомогти привернути ува­гу певної особи, то відвернути увагу небажаної особи мали зілля відворотні. Про прадавнє походження мовного кореня ворот обох наших термінів можна судити, порівнюючи його із близькими санскритськими коренями варт/врат у словах "паріварт" — повертатися; "парівартай" — повертати; "віварта" — водоворот; "врата" — повернення; "віварт" — вертітися, повертатися; "апаварт" — відвертатися. Із цим пракоренем ворот в українській мові є назва трави приворотень. А до відворотних трав наші предки зараховували рослину із назвою шанта, про відворотну дію якої співається в наших народних піснях: «Я старого з давніх літ не любила... Єго слідище шантою обсадила... Єму за шапище шантище натикала»; «Дівонь­ка плаче, за старого не хоче, Бо за старого ідучи, З шанти вінки в’ючи». Ця наша назва шанта і за звучанням, і за значенням повторюється у санскритських словах: шанта — душевний спокій; шанті — тиша, смерть. Поширенність лексеми шанта на українських землях засвідчують чимале число закарпатських прізвищ Шанта, назва потоку Шантин у басейні Тиси, назва полонини Шанта/Шантя.

Прадавнє повір’я збереглося в українців про життєдайну силу рослини-первоцвіту із назвою РЯСТ. За С. Килимником, ряст в українців є символом довголіття. І М. Максимович записав повір’я із народних вуст, що для того, аби довго жити, українці топчуть ряст. Про це співається і в народній пісні: «Топчу, топчу ряст, ряст, Через рік Бог дасть, дасть». «Топчи, топчи ряст!» — виголошується і в українській приказці. Ко­­рінь назви цієї рослини маємо у наших словах ряса — волоть певних рослин; рясно, рясити — густо вродити. Значення цих висловів відтворюють природу самого рясту — рослина із великими волотями квітів, що густо покриває землю. Але, може бути, що до виникнення назви ряст спричинилися оті високі почуття замилування, а ще прихильності, які викликає в душах людей весняна краса та й життєдайна символіка рясту. Адже у санскриті є слова ряса, яке окрім інших значень ще й зберігає значення замилування, прихильність. До того ж, ряст був у наших предків-сонцепоклон­ників рослиною-тотемом. Недаремно ще в добу Русі-України на українських землях було поселення Рястовець.

Улюбленою квіткою українців здавна є й інша рослина-первоцвіт із назвою ГОРИЦВІТ. Дехто припускає, що назва горицвіт постала від слова горіти, хоч, якщо врахувати, що ці квіти зацвітають весною на пригірках, з яких тільки но зійшов сніг, то, можливо, назва підказує, що то цвіт гори. Тоді назва ця має прадавній, спільний мовний корінь із санскритським терміном гірі — гора. Популярною в українців є квітка із дещо затуманеною назвою мальва. Та назву цю можна легко вияснити завдяки санскриту, де є терміни мала — поле та ва — поширення. Себто мальви — то квіти, що поширені в полях, чим вони й були в дикому стані. Популярна в нас рослина м’ята теж отримала свою назву від прадавнього мовного кореня. Назва ця, без сумніву, походить від спільного українсько-санскритського кореня матг із дієслівним значенням м’яти.

Окрім розглянутих українських назв рослин у нашій мові ще є чимало інших назв, корені яких кілька тисяч років тому здолали шлях від Дніпра до Інду і там законсервувалися у санскриті. Себто корені ті зайвий раз засвідчують прадавність української мови.

© Станіслав Губерначук, філолог, дослідник


Теги:     Санскрит      мовознавство      назви      травознавство      знахарство      цілющі      лікарські      рослини      медицина      зцілення      відунство

Прокоментувати:

blog comments powered by Disqus

RSS канал Спадщина Предків Facebook Спадщина Предків Vkontakte Спадщина Предків Телеграм Спадщина Предків Twitter Спадщина Предків Instagram Спадщина Предків Flickr Спадщина Предків

Опитування

Який період історії для Вас є найцікавішим?
 

loading...