СПАДЩИНА ПРЕДКІВ

Головна Давні вірування РОДОВІ ДУХИ-ОХОРОНЦІ СЛОВ'ЯН

РОДОВІ ДУХИ-ОХОРОНЦІ СЛОВ'ЯН

e-mail Друк
Рейтинг 0.0 з 5. Голосів: 0

duhiohoronaАнгел-охоронець — абсолютно не слов'янський персонаж, це службовий дух, в християнській, мусульманській і іудейській релігії, який ніяким чином не стосується світогляду українців-русів. Тож переглянемо родових духів-охоронців слов'ян.

 

Наші Предки вважали, що у кожної людини є свій дух-охоронець. Багато людей вірять в це і зараз. Віра в духів-покровителів набагато старіша християнства — вона була частиною слов'янської традиції з глибокої давнини. Чудову роботу про духів-охоронців в традиційній культурі наших пращурів написав на початку XX століття мовознавець Олександр Панасович Потебня. Вона називається «О доле и сродных с нею существах».

ДІДИ — ХРАНИТЕЛІ РОДУ

Діди — Старовинна слов'янська назва духів (душі) Предків, що полетіли в Ірій. Діди виступають у ролі охоронців Роду і в першу чергу, звичайно, своїх дітей та онуків. Дідом є домашнє Родове Божество, яке охороняє сім'ю і сімейне вогнище, звичаї та стійкість моральних принципів.

ЧУР — ОХОРОНЕЦЬ ЛЮДИНИ ТА ЙОГО РОДОВОГО СПАДКУ

Чур — Один з найдавніших і найпопулярніших у давніх українців «домашніх» Богів; охоронець домашнього вогнища, тепла, затишку. Бог Чур освячує право власності та зберігає родовий спадок. Суворий Небесний Бог, охороняє початкові рубежі і межі, що розділяють володіння слов'янських Родів і володінь нащадків Роду Небесного. Крім того, Чур охороняє людину і все її добро, а також знахідки або скарби від темних (нечистих) сил і лихих людей (розбійників), необхідно було тільки сказати: "Чур, моє!".

МОКОША — ПОКРОВА РОДУ

Матінка Мокоша все те стереже, про все піклується, щоби життя орія, що постало з первовіку, ніколи не згасало. Велику Богиню, як і заступницю роду — Берегиню, орій-хлібороб зображував на рушниках із зведеними вгору руками. Мокоша — покровителька пологів і заступниця породіль, покровителька родини, материнства, здоров'я дітей, плодючості, добробуту, домашнього статку. Благословенна сонцем Дажбога породільниця-мати — то велика берегиня святого духа Предків, домашнього вогнища, яка є матір'ю живучої сили природи.

ЛАДА — БЕРЕГИНЯ РОДУ

Берегиня — Заступниця, хранителька роду люд­ського, Богиня дому, за­хисниця родини, сільського народу, що жив на берегах річок, від усіх бід. Берегиня відома під багатьма іменами. У слов'янському шануванні найчастіше використовується ім'я — Лада. Лада-Берегиня — покровителька сімейного щастя, матерів, дітей, вдів і сиріт. Ім'ям Лада давні слов'яни називали не лише первинну Богиню любові, а й увесь уклад життя — лад, де усе повинно бути гаразд, тобто, добре. Незаміжні дівчата просили у Лади доброго чоловіка і щасливого життя в шлюбі. Заміжні — сімейного благополуччя і заступництва. Звертаються до Лади і по допомогу перед початком літніх польових робіт, з проханнями про дощ, з турботою про перші сходи і про врожай хліба. Берегиня — як дух-покровитель, оберігає гідних синів і дочок роду. Гідних — значить тих, хто живе за законами Предків (Покон Роду). Життя відповідно до канонів честі, гідності, життя в згоді з власною совістю — це доля гідних. Таких людей Берегиня захищає від зла і горя.

"Без Твоєї та й доброти
Шляху Життя нам не пройти!
Ти — хранителька Душ Українських,
Богине!
Без любові і теплоти
Нам цього шляху не здолати!
Ти Сварогом послана до нас,
моя Берегине!" (Вогнедар Шапошник)

ПЕРЕГИНІ — ДОБРІ ДУХИ-ОХОРОНЦІ

Перегині (Верегині, Вила) — У нижчій ієрархії східних слов'ян — жіночий персонаж, добрий дух. Берегині або Вила — це божества, які займаються обереговою діяльністю людей, тварин і природи. Це сили світла і добра. Вони оберігають людей, худобу, працю людини, посіви, врожай, угіддя, побут, сімейний лад. Зображалися (вишивалися) на білих рушниках, вивішувалися над вікнами й дверима і, за уявленнями, мали захищати домівку від чорних сил. Схематичний образ Берегині вишивався на одязі, вирізьблювався на дереві (на віконницях, дверях, ганках і т.д.). Невеликі зображення Берегині (глиняні чи мідні обереги) українці носили на грудях.

ВЕДОГОНЬ — МАГІЧНИЙ ОХОРОНЕЦЬ

Ведогонь — Дух сплячої людини або звіра. Після смерті відогонь перетворюється у навь (дух мертвої людини). Частіше всього ведогонь з'являється восени, коли літає павутиння. Керує ведогонями Посвист — слуга Стрибога. Вважалось, що ведогоні під час сну допомагають людям творити, складати, але вони забіякуваті, якщо зачеплять один одного, влаштують колотнечу. Ведогоні дружні з дрімотою, яка насилає на людину сон. Ведогоні — душі, що мешкають в тілах людей і тварин, і в той же час хатні божки, оберігають родове майно і житло. Кожен чоловік має свого ведогоня; коли він спить, ведогонь виходить з тіла і охороняє належне йому майно від злодіїв, а його самого від нападів інших Відогонів і від магічних чар. Якщо ведогонь буде убитий в бійці, то людина або тварина, якому він належав, негайно вмирає уві сні. Тому якщо трапиться воїну померти уві сні, то розповідають, ніби ведогонь його боровся з ведогонями ворогів і був убитий ними.

"Їду я Світлом Перуновим захищений(а),
Горить Ведогонь у душі моїй,
сили ворожі мене оминають,
Дажбожого онука(у) не чіпають"

ХАТНІ ДУХИ-ОХОРОНЦІ

Історія появи в будинку духа-охоронця дуже давня. Можливо, їй 5 тисяч років, можливо і більше. Ще в кам'яному віці самим священним місцем у будинку вважалось вогнище. В епоху бронзового століття в IV-III тисячоліттях до нової ери почав широко розповсюджуватися культ чоловічих покровителів домашнього вогнища. Можливо, тоді і зародився образ духа-хранителя сім'ї та оселі. Наш слов'янський домовик був тісно пов'язаний з силою вогню. У хаті він мешкав біля печі (малий Перунів вогонь), міг перетворитися на мерехтливий вогник або вуглинку. Домовик міцно прив'язаний до своєї хати. Навіть якщо вона занепала, покинута на завивання хуртовин та холодних осінніх дощів, домовик залишиться жити в холодній старій печі в повній самоті. Плаче, стогне він на руїнах. Родині аж ніяк не можна без домового-охоронця. Хто ж буде її ночами від усякої нечисті та нежиті оберігати? Тому здавна зберігся звичай: при зміні житла беруть зі старого будинку горня з вугіллям і переносять у нову хату. Ставлять горщик у піч, примовляють: «Іди, хазяїн, з нами жити». Також при переїзді в новий будинок домового можна перевозити з собою на вінику. А в старовину перевозили на хлібній лопатці. При цьому слід казати: «Ось тобі сани, поїдь із нами». Домових пов'язують з духами Предків — Дідами.

ВЕЛЕС — ОХОРОНЕЦЬ ДУШ ПРЕДКІВ

Пастухи — слуги і жерці Бога Велеса. Вони зобов'язані знаходити спільну мову з тваринами і лісовиками. Обрядовість пастухів складна, а як людина — пастух таємничий. Щоб бути пастухом, потрібно уподібнитися Велесу. Для цього у пастуха повинна бути книга замовлянь, «Отпуск». Такі книги з чарівним знанням передавалися з роду в рід. Основне завдання священної дії пастуха полягає в збереженні стада — щоб воно не розбіглось, і звірі його не з'їли. У цьому пастух подібний Велесу, який утримує душі померлих і береже їх від підступів Чорнобога. Пастух читав по книзі: Угодник божий Власій! Не покинь худобу в дорозі і на дорозі, йти їй без жодної перешкоди. Ключ і замок — міцні слова". На початку травня, в Юріїв день, при першому вигоні худоби в поле, пастух з трубою, батогом, залізом, каменем, водою, сіткою та іншими предметами обходив стадо і читав відпускну змову. І все літо худоба зберігалася силою цього слова. Пастухові без замовної книги худобину не довіряли. З усього цього випливає, що: Велес — Охоронець душ предків, історичної пам'яті і договорів.



В.В.Іванов, В.H.Топоров "Міфи наpодів світу"
В.Артемов "Міфи і перекази слов'ян"

Теги:     Слов'яни      пращури      предки      вірування      духи      чури      хранителі      рід      спадщина      українці      міфологія
AddThis Social Bookmark Button

Залишити відгук:

blog comments powered by Disqus
 

Підписатись 
на публікації проекту: