СПАДЩИНА ПРЕДКІВ

Головна Звичаї і обряди Весняні звичаї та обряди Права Середа за українськими джерелами

Права Середа за українськими джерелами

e-mail Друк

В Україні з давніх часів знали про рахманів-брахманів. Найранішу писемну згадку про них подає «Влесова книга», написана волхвами (слов’янськими жерцями) в ІХ столітті, ще до прийняття Володимиром християнства. Дощечка 37-а цієї пам’ятки починається словами: «Се б’є крильми Мати-птиця, що браманове йдуть на нас» (ВК, 124). У цій же пам’ятці зустрічається багато інших «індійських» реалій, зокрема, божества Індра, Кришень, Вишень, Сур’я, Тваштар тощо.

У «Повісті врем’яних літ» літописець Нестор схвально відгукується про уктріан, відомих своїм благочестям. А в другій редакції «Історії» Татищева читаємо: «Уктриане, глаголемые брахманы астровници иже от прадед наказанием и благочестием прославляяся, мяс не едят, ни вина пиют и никоея злобы творят, страха ради вкорененного им, ибо паче хранят предания прилежащих к ним индов» (Яценко, 61–68).

Тобто уктріани — це брахмани, й вони пов’язуються з індійцями. Тут очевидна схожість уктріан з бактріанами, бактрйцями, насельниками стародавньої Бактрії — Бактріани. І справді, давня індійська традиція має бактрійців за колишніх вихідців з кшатрійських, воїнських племен, що позбулися свого колишнього статусу через недотримання брахманських приписів. Таке саме ставлення індійської традиції і до шаків-скіфів.

В уявленнях українців рахмани — святі люди, праведники. Про них українські дослідники зібрали чималий фактичний матеріал в різних куточках України. Павло Чубинський, котрий одним із перших звернув увагу на побутування в українському фольклорі праведників-рахманів, пише, що рахмани — не мають власного літочислення і тому святкують Великдень тоді, коли до них допливе шкаралуща з яєць. Тому серед українців існує звичай класти шкаралущу з яєць на річку. Шкаралуща через три з половиною тижні допливає до рахманів, і ті починають своє свято, яке називається Рахманський Великдень (МВ, І 218).

Олекса Воропай відзначає, що найдавніша літературна згадка про рахманів-брахманів зустрічається ще в літописі Нестора, котрий посилається на Георгія Амартола, що в другій половині ІХ ст. написав свою хроніку, одне з найстаріших джерел слов’янської історичної літератури. Одночасно О.Воропай подає повніші дані про рахманів і Рахманський Великдень. Це свято традиційно відзначають по четвертій середі після Великодня — воно ще називається Переполовення (день, на який припадає половина (середина) періоду між Великоднем і Зеленими святами) або Права Середа. Ось один із записів, що його дослідник зробив на Полтавщині:

«Як їдять крашанки на Великдень, то лушпиння збирають і несуть до річки та кидають його на воду. Вода понесе те лушпиння десь далеко аж до моря до рахманів; припливе воно до них на десяту п’ятницю, тоді й буде Рахманський Великдень» (ЗНН, 48).

На це свято гріх працювати, хто ж так не чинить, того бог карає. На Поділлі О.Воропай чув легенду, що на це свято сестра з братом поїхали в поле орати й були покарані за це: разом із волами й плугом обоє провалилися під землю і над ними постала висока могила. І якщо на Брахманський Великдень підійнятися на цю могилу й прикластися до неї вухом, то можна почути, як сестра і брат погейкують волів (ЗНН, ІІ 48–50).

Подібну легенду, але вже з Галичини, наводить і Степан Килимник, ще один український дослідник «рахманської» теми. Один селянин на Рахманський Великдень поїхав орати поле і провалився під землю разом із погоничем, плугом і волами. А коли на це свято прикластися вухом до землі, то можна почути, як погонич благає порятувати його (УР, ІІ 223).

С.Килимник подає деякі інші подробиці щодо рахманів. Звичай кидати шкаралущу з яєць, призначених для освячення, в річку, поширений в Україні й зберігся до початку ХХ століття. Коли кидають у воду ту шкаралущу, то або мовчать, або повільно проказують: «Плиньте, плиньте в рахманські краї, про Великдень сповістіть…»

Дослідник зазначає, що в українській народній творчості, серед численних сказань-апокрифів є оповіді про рахманів і Рахманський Великдень. За ним, десь далеко, в раю, живуть блаженні люди рахмани. Одне сказання мовить, що цей рай на острові, інше — що під землею. Сказання про блаженне життя рахманів, навернених у християнських легендах на праведних християн, чи не найкраще, на думку С.Килимника, подано в «Ходінні Зосими до рахманів». Преподобний Зосима сорок днів нічого не їв і благав Бога показати йому країну блаженних. Бажання його збулося — після деяких пригод він опинився в землі рахманів, пробув серед них 7 днів і побачив зблизька їхнє життя.

Є також апокриф про “Зустріч Олександра Македонського з рахманами”, але він прямої відповіді на те, хто ж такі рахмани, не дає. З нього лише можна судити", що це найпевніше індійські брахмани.

Рахмани день і ніч моляться, харчуються земними плодами й п’ють солодку воду, що б’є з джерела з-під кореня священного дерева. Вони не знають винограду, залізного посуду, ножів. У них немає осель, вогню, золота й срібла, одягу. Коли в подружжя народжується двоє дітей, рахмани розлучаються і живуть цнотливо. Вони сплять у печерах на землі, підіславши листя. Янголи прилітають до рахманів і сповіщають про праведних і грішних людей, і скільки кому визначено жити. У піст рахмани, замість плодів з дерев, живляться манною, що сиплеться з неба. По цьому вони знають і про зміну часу. Рахмани живуть від 100 до 360, і навіть до 1800 років. Вони знають, коли настане їхня смертна година і вмирають без остраху і мук.

Один подільський переказ мовить, що шкаралуща, яку люди кидають у річку, поки вона допливе до рахманів, стають цілими яйцями. Одне яйце припадає на 12 рахманів, і їдять вони це яйце цілий рік, доки знову настане їхнє свято (УР, ІІ 221–222).

Митрополит Іларіон (Огієнко) зазначає, що мерці здавна звуться в Україні рахманами, що живуть вони на південному сході в далекій країні. Бо, за уявленнями українців, сторона, в якій сходить сонце — райська, там вічна весна, вічне світло й тепло. На сході живуть і померлі — рахмани або браміни. На думку дослідника, рахмани — це індійські брахмани, а різні наші подорожні до Індії поширили відомості про рахманів-брахманів (ДВ, 242, 290).

Українська письменниця Наталя Кащук у статті «Рахманський Великдень» називає це свято днем вселюдського прощення і додає, що молоді й старі цього дня ідуть до потоків, а дівчата й хлопці стрибають через воду й вогонь — вибирають собі пару. І щаслива буде та сім’я, яка спарувалася на Рахманський Великдень. дійстві цього свята виразно відлунюють язичницькі благання-заклинання, єднання людини з природою.

В українців слово рахман має два значення: «мешканець міфічної місцевості», «праведник» і «жебрак», «старець», «прохач». Останнє навіть відбилося в приказці: Поти рахман плохий, поки собаки не обступили (СУМ, ІV 7). Прикметник рахманний означає «сумирний», «лагідний». Це означення вжиткове як щодо людей, так і щодо тварин (рахманний кінь), землі (рахманна земля) тощо. Сучасні поети знають і рахманну журбу.

Існує, як ми бачили, й означення рахманський: На Юра-Івана, на Рахманський Великдень (СУМ, IV 7). Митрополит Іларіон, з посиланням на В.Плавюка подає примовки: віддасть на рахманський великдень (тобто бозна-коли) й постимо, як рахмани (ДВ, 242).

Подібні факти засвідчено й у білоруській мові. «Туровський словник» подає кілька слів, похідних від рахман, та самого слова рахман не фіксує, хоча воно, поза сумнівом, було відоме білорусам. Це іменники рахманеча й рахманіна з однаковим значенням «дуже спокійна людина», «тишко»: Попаліса на такіх рахманечоу, а ек бу на бойкіх, то й голова злецела б або: Рахманіна да добрец чоловек ее.

Прикметник рохманезны у білоруській мові означає «дуже спокійний», «винятково мирний»: Вон чоловек, таке рохманезно целя!

Як і в українській мові рахманний, так і в білоруській мові рахманы мають близькі значення:

1) спокійний, лагідний, тихий: А інша корова рохмана, то й одзін чоловек можа пераняць;

2) несмілий, соромливий: Была рахмана-рахмана, да потом стала смела;

3) покірний, слухняний: На рохманого нарваліса, да усе его и его посылаюць;

4) приручений, свійський: На зіму буська кінулі, да такі ужэ буу рахманы, да замерз недзе (ТС, IV 287).

Як бачимо, і в білоруській мові існує дві форми слова — рахманы й рохманы, як і в українській — рахманний і рохманний. Тому не дивно, що в українців існують і дві форми прізвища — Рахманенко й Рохманенко.

Рахман/рохман стало основою і для інших українських прізвищ: Рахман-Рохман, Рахманин-Рохманин, Рахманюк-Рохманюк, Рахманець-Рохманець, Рахманченко-Рохманченко Рахманний-Рохманний тощо. А також для українських назв: історичне місто Рахманів на Чернігівщині, Рахманівка на Дніпропетровщині, Рохманів на Тернопільщині. Село Рохманів було в колишньому Стародубському повіті (ОЛУ, 143).

Таким чином, зі сказаного випливає, що українці віддавна знали про рахманів-брахманів, причому знали не з чиїхось уст, а з власного досвіду. Бо інакше вони не могли так рясно й глибоко відбитися в українських святах, прізвищах, назвах і фразеологізмах. Українці знали рахманів іще в язичницькі часи, а це заперечує твердження деяких дослідників, буцімто українці взнали про рахманів лише після прийняття християнства, коли набули поширення церковнослов’янські пам’ятки.

Степан Килимник підкреслює, що найбільш характерне й загадкове те, що Рахманський Великдень відомий тільки в Україні, причому з дуже давніх часів (УР, ІІ 221). Олекса Воропай і собі доходить висновку, що це свято — залишок стародавніх, іще дохристиянських вірувань українців (ЗНН, ІІ 50). Український фольклор зберігає пам’ять про те, що рахмани жили на півдні, біля Чорного моря, де колись існувала Сіндика (Сіндська Скіфія), тобто Індія. Ще одна Сіндика-Індія, про яку пише Геродот у V ст. до н.е., була на Таманському півострові. А сінди-сувіри, тотожні слов’янським сіверам, входили до тисячолітньої Боспорської держави, попередниці Київської Русі.

Степан Наливайко

Джерела:

С. Витвицький. "Історичний нарис про гуцулів" (1863)
В.Шухевич. "Гуцульщина" (1904)
Як. Ковальчук. "Свята на Україні у звичаях та забобонах" (1930)
С.Наливайко. "Таємниці індоаріки України" (2009)
І.Франко "Людові вірування на Підгір'ю"

Теги:

Поділитись у соц. мережах:
e-max.it: your social media marketing partner
 

Підписатись 
на публікації проекту: