На посудині з села Петрен (Молдова) майже у всю висоту повітряного простору зображений незвичайний триярусний велет поряд з небесними смугами-потоками та Сонцями по різні боки. Ноги титана вростають в Землю, у нього обидва торси (один над іншим) і чотири руки з довгими пальцями та одна голова, яка майже впирається у небо. Подібні трипалі істоти широко зустрічаються на інших трипільських посудинах та, що цікаво, в Індії, у декоруванні хатніх стін...
Отже, що це за витоковий образ? Підкаже нам Рігведа. У ряді ґімнів знаходимо ім'я цього загадкового велета: Пуруша - символ безкінечності, символ всезростаючого життя, першолюдина, першооснова і концепт Всесвіту, а також сам Всесвіт:
Із духу його був народжений Місяць, із ока – Сур’я-Сонце, боги Агні і Індра – із рота, Вайю – з подиху. Пупок його став повітрям і небом, голова його, ступні – землею, простором – слух.
В інших, більш пізніх Ведах Пуруша ототожнюється з Мітрою-Сонцем. Це пояснює наявність Сонця у малюнку з трипалим титаном:
"Величезна його святість, але ще більший сам Пуруша.
Четверта частина його - все суще (на землі),
Три частини - безсмертя в Небі,
На три частини вознісся Пуруша у вись.
Четверта частина його залишилася (у землі)".
(Рігведа, X, 90)
Пізніші Веди відбили дещо іншу версію, розповідаючи про те, як ріші (індійські віщуни) з сімох пурушів «сотворили одного-єдиного Пурушу. У те, що вище пупа, перетворили вони двох ... ».
Обидві версії знаходимо на трипільській посудині з Петрена та ряді інших, знайдених археологами на території України: ноги титана наполовину занурені у землю, а тулуб «вище пупа» утворено двома торсами, насадженими один на одного, але так, щоб оглядач зрозумів, що на цю частину новоствореного велетня пішли саме дві істоти.
За Ведами, Пуруша існував у трьох видах:
- Зовнішній Атман (ототожнений з тілом, яке народжувалося та вмирало),
- Внутрішній Атман (що виявлявся в діяльності органів чуття)
- Вищий Атман (вища загальна сутність, наддуша).
Пуруша створив також різні ґрунти, землі, каміння, метали. Він був першопращуром людей усіх варн, з нього виникли тварини й птахи. Пуруша увійшов у всі тіла й істоти, але заразом заповнив собою увесь світ, став над ним, обійняв усю землю, простягся над нею.
Образи Пуруші присутні й у вигляді чотирирукого сонячного Аполлона Тетрахейра в культурі Греції, й у вигляді трипалих фігурок в культурі Ірану, Італії і навіть присутні на Великодніх яйцях етрусків!
Зображення бітрикутної фігури на одному з Маллачандрійських дольменів, Крішнагірі, місто в штаті Таміл Наду, Індія. З точністю 1:1 повторює зображення бітрикутних богинь-танцівниць на Трипільських горщиках. Подібні бітрикутні зображення, насправді зустрічаються всюди, де колись ступала нога арія. Це ще один доказ того, що в минулому Індо-Арійські племена опанували величезну територію від Північного Причорномор'я до ІндоСкитії та Кушанії, Пенджабу і Персії (Ірану), Китаю (Таримський басейн, Сінь-Цзянський автономний округ) і Японії (Культура Ян-Шао, айни).
Декоративні композиції горщиків, горняток у трипільців-хліборобів - майже завжди триярусні, трискладові, тримірні. У Вишньому Небі перебував Господар світу і життєдайні Води, в середньому сяють пресвітлі Сили — сонце, місяць, зорі або дощ чи виростає зерно. Нижня частина композиції посуду не означена розвитком — тільки кола, бо там “той світ" - Потойбіччя. Взагалі, Триєдність є найбільш розповсюдженою у сюжетах трипільців. Та сама назва гучно говорить про це - Трипала, Триполі, Трипілля...
Цілком ймовірно, що з часом, ведичний велет, розПорошуючий життя викристалізується у слов'янського Триглава - скупу трьох Богів, Сварога, Перуна і Світовида, являючи собою таким чином концепцію творення світу. Можемо вичитати тут і триєдність світів - Прави (Вищого), Яви (Видимого) і Нави (Підземного).
Що цікаво, на старих українських вишиваних і тканих рушниках, писанках, кераміці теж присутній даний образ, однак у вигляді триєдиної Богині - Берегині-Матері. Це можна простежити на рушниках із Кролевця (ХVІІІ-ХІХ ст.), на яких виткано триярусну Берегиню – Прародительку всього сущого. Чотири-семимірними ромбами витрактовується родюча сила її космічної енергії. Інспірують дії вічного Проросту чотири (навсібіч) стихії Світла-Вогню, зображені накладанням раменного хреста на прямий.
Петренський малюнок дозволяє обгрунтовано нарешті довести зв'язок Індо-Арійських Вед з Праукраїною. Більше того, це дає змогу відверто говорити, що писалися ранні Веди не в Індії, а на території сучасної України, про що свідчать і численні малюнки, й описи Природи, харатерні для праукраїнців - гідроніми і топоніми, жодного слона чи пальми, зате сонячне життєлюбство, хліборобство, землеробства, вшанування божественної пари - Неба і Землі. Багаж фактів приводять наші українські дослідники ідологи та санскритологи, такі як: С.Наливайко, С.Губерначук, В.Мицик, О.Фисун, В. Триліс, Ю.Шилов, М.Відейко, Н.Бурдо та ін.
© Портал SPADOK.ORG.UA
