СПАДЩИНА ПРЕДКІВ

Головна Трипільська культура ЕПОХА ТЕЛЬЦЯ, ТРИПІЛЬСЬКА КУЛЬТУРА І ВСЕСВІТНІЙ ПОТОП

ЕПОХА ТЕЛЬЦЯ, ТРИПІЛЬСЬКА КУЛЬТУРА І ВСЕСВІТНІЙ ПОТОП

e-mail Друк
Рейтинг 5.0 з 5. Голосів: 1

Un25252525titled-1VI тисячоліття до н.е. — переломна епоха в історії людства. З того часу починається відлік літочислення задекількома древніми календарями, зокрема тими, котрими користувались індоєвропейці. Рік початку світової (тобто: “від створення світу”) ери становить:Антіохійської — 5969 р. до н.е.Візантійської — 5509 р. до н.е.

Давньоруської — 5508 р. до н.е.’

Александрійської— 5493 р. до н.е.

Науці не відомо, які реальні події настільки вразили тогочасне людство, що через свою надзвичайність спричинили прийняття нового календарного літочислення. Такою подією міг стати або якийсь природний катаклізм (ланцюг катаклізмів). або — як у випадку з “нашою ерою” — прихід Месії.

Варто зануритися в глибину тисячоліть і вияснити, що відбувалося тоді в світі і зокрема в Україні.

У VII—V тис. до н.е. землеробсько-скотарські общини ранніх індоєвропейців займали в основному циркумпонтійську зону: від Анатолії — через Балкани і Карпати — до причорноморських, приазовських та прикаспійських степів. За рівнем культурно-господарського життя вони тоді дещо відставали від сучасників з Близького Сходу і Передньої Азії.

VI—V тисячоліття — це період “латентного” розвитку цивілізації на терені Північної Припонтиди (Пра-України), котра поки що “накопичує енергію” для майбутнього бурхливого розвитку.

На думку ряду вчених (В.Даниленко, А.Кіфішин, Ю.Шилов та ін.) тогочасним головним осередком цивілізації ранніх індоєвропейців було Подунав’я. Саме там спочатку сформувалася протодержава Аратта, яка пізніше — у другій половині V тис. до н.е. — “посунулася” на східний терен — між Карпатами і Дніпром. Матеріальним свідченням цивілізації Аратти кінця V — початку II тис. до н.е. стала відома археологічна культура Трипілля—Кукутені3.

Головною причиною “зсуву” Аратти до Придніпров’я вчені вважають зафіксований у шумерських джерелах спогад про навалу з південного сходу “воїнів богині Ішхари” (датується другою половиною V тис. до н.е.), в результаті чого в Подунав’ї
утворилася так звана культура Вінча, що принесла протоєгипетські традиції.

Звичайно, не є випадковим, що першорядним осередком цивілізації давнього світу стала Пра-Україна. Причому —наголошуємо! — піднесення охопило майже всі її терени — не лише “трипільське” Правобережжя (Дніпра), а в цілому — від Карпат до Дону (пізніше — і Задоння).

Україні в її історичних межах — “від Сяну до Дону”, як вже зазначалося і що є загальновідомим, енергетичне відповідає зодіакальний знак Телець. І ті епохальні події — розквіт древньої цивілізації на її землях — збігаються в часі з приходом так званої “епохи Тельця”, коли на тлі однойменного сузір’я знаходилася точка весняного рівнодення.

Епоха Тельця окреслюється у межах другої половини — кінцем III тис. до н.е. Використовуючи різні дані та різні підходи, за її початок приймають: від 4500 р. до 4000 р. до н.е.

Можна ще додати, що точка весняного рівнодення перетнула умовні кордони сузір’я Тельця — згідно їх кресленню на сучасних астрономічних картах зоряного неба — близько 4400 р. до н.е. (А вихід за межі сузір’я Тельця, котре істотно перекриває 30-градусну дугу екліптики, припадає тоді приблизне на 1700 р. до н.е.).

Культ Бика, що існував і засвідчений у середовищі багатьох народів стародавнього світу, сучасні вчені пояснюють саме тим, що за тієї епохи в момент весняного рівнодення — тобто на початкуастрологічного року — Сонце перебувалона тлісузір’я Тельця’ (Бика). Але — як це не дивно читачеві почути від астролога, ким є автор цих рядків, – зподібним поясненням не можна погодитися. Бо причиново-наслідковий ланцюжок уявляється дещо іншим.

По-перше, зазначена виділеність космічного Тельця за законами енергетики Всесвіту спричинила не лише глобальний вплив — розвиток у світі скотарства й землеробства, культ родючості, початки приватної власності, будівництво перших міст та ін., — а й природньо мусила відбитися на територіях, які мають відповідні (“тельцівські”) домінанти.Наприклад, ‘Під Тельцем”, окрім Північної Припонтиди, “стоять” Мала Азія (в цілому), Егеїда та Кіпр — це також осередки прадавньої (“тельцівських” часів) цивілізації. Материкова Греція і Кріт — під Дівою, а цей знак за канонами астрології гармонійно співвідноситься з Тельцем. Також у гармонійному зв’язку з Тельцем — Риби, а це енергетична домінанта Шумеру.За епохи Овна — час утвердження агресивних імперій, початок “залізного віку” — відчутний імпульс розвитку отримали такі овенські території: Єгипет, Юдея (стала духовним лідером). Персія (метропольна — це край у Південно-Східному Ірані), Рим2.

Стосовно епохи Риб, то це — ера утвердження християнського світу (християнство — “під Рибами”). Це епоха загальної суперечливості, нестабільності, перемішування. Риби — знак специфічний, що являє собою примхливу суміш якостей різних знаків Зодіаку (кажуть: містить у собі весь Зодіак), тому тут не знаходимо виразних прикладів (“риб’ячий” характер мала Імперія Габсбургів — Австро-Угорщина).

До речі, є цікавим, що дві індоєвропейські правітчини за законами астрології природньо узгоджуються поміж собою: Вірменія-Каппадокія—Лев, котрий є четвертим знаком (місцем походження, родоводу) для Тельця (Північної Припонтиди).

По-друге, культ Бика з’явився не тому, що на початку весни Сонце знаходилося на тлі сузір’я Тельця (Чмихов застосовує вислів: “головування в Зодіаку”, хоча з астрологічної точки зору Зодіак завжди починаєтьсяЗ Овна), а тому що цей культ з’явився на землі Тельця (жерці, принаймні, про відповідні властивості землі Пра-України знали).
Появу культу вперше “у нас” засвідчують найдавніші – і численні знахідки: зображень биків, статуеток,серед яких фігури жінки на рогатому бику, іншиї предметів культу, а також і Зодіаку з Тельцем на чолі ( у Кам’яній Могилі).По-третє, лише згодом культ поширився по всій ойкумені — як вплив Пра-України-Аратти, а не як повсюдне “самостійне” відзначення астрономічного явища. Між іншим, воно не піддається безпосередньому спостереженню, бо коли світить сонце, то зірок не видно, а отже, треба мати неабиякі знання з астрономії.По-четверте, проти астрономічної причи
(знаходження “точки весни” в сузір’ї Тельця) культу свідчить і те, що в інші епохи не було не тільки аналогічно розвинутого, а й взагалі культу — аніБлизнят (раніше), ані Овна, не кажучи вже про Риб – в останню, “освічену” епоху.
Отже, повторюємо: в епоху Тельця “відзначилася” вся територія Пра-України — “від Сяну до Дону”. І треба розглядати її комплексно, незважаючи на те, що вона поєднує два основні ландшафті культурні ареали: перший — лісовий (з лісостепом) та — другий — степовий. Перший — це переважно Правобережжя Дніпра, а другий — Лівобережжя. В інших “вимірах” межею двох регіонів виступає сам Дніпро. Ця поділеність України-Русі навпіл простежується з віку в вік аж до нашого часу і впливає лише на спосіб життя, а й на етнотипологію (аратти й орії, боруски і роксолани, “западенці” і “східняки”4).Звідки така роздвоєність (і двоєдність) України? Спробуємо знайти пояснення (Автор іще трохи “погарцює” на астрологічному “конику”).

Те, що Телець — другий за звичайною черговістю знак Зодіаку, не може слугувати достатнім аргументом. За нумерологією Тельцю відповідає число 3 — число сталості, стійкості, індивідуалізації, гармонії, краси. Звичайно, трійка “присутня” в Україні ( стосовно давньої історії, то вищезгаданий М.Чмихов, наприклад, виділяє три лінії етногенеза в Україні). Але беручи до уваги, що історія — це процес динамічний, процес розвитку, то — за канонами астрології — Телець рухається в напрямку своєї мети, тобто десятого від нього знака — Водолія, нумерологічний код якого — 6, що як раз і містить “двійку”: 6=3х2. Між іншим, за Божим
задумом, Україні весь час прищеплюються “водолійські” енергії — аж до такого суворого урока, як панування над нею “водолійської” Росії.

Незважаючи на різні типи господарювання, де у першому ареалі переважало (або мало вагоміше значення) рільництво, а у другому — скотарство, — це не означає, що Правобережну і Лівобережну України населяли аж зовсім різні народи (згадаймо часи Запорізької січі — Гетьманщини). Тобто, різні типи матеріальної культури можуть існувати — і так нерідко буває! — в межах одного етнічного масиву. І навпаки: подібність її (культури) не є запорукою етнічної тотожності чи навіть просто — близькості.

Середнє Наддніпров’я — це одне з особливих, сакральних місць земної кулі. і тому аж ніяк не випадково, що саме тут постала та досягла розквіту Трипільська культура, — як надзвичайно видатне (і досі належно наукою не оцінене) явище світової історії.

Відповімо тепер коротко на питання: яку роль відіграли у світовій цивілізації культура Трипілля та низка суміжних культур на терені Пра-України, серед яких особливо слід виділити (бо мова піде, в основному, про IV тисячоліття до н.е.) середньо-стогівську’ культуру (у степу та лісостепу межиріччя Дніпра та Дону)?

Перелічимо досягнення і здобутки Пра-України:

1. Трипільська культура зробила чи не найвагоміший внесок у світове сільське господарство.

Слід зазначити, що за висновками сучасної науки українські чорноземи сформувалися саме перед рубежем V—IV тис. до н.е.

У Трипіллі культивувалися не лише плівчасті пшениці (спельта) і просо, як в інших землеробських регіонах, але й — уперше в світі — голозерні пшениці і ячмінь (є аргументи і стосовно жита). Причому, досягнута врожайність зернових культур стала найвищою в тогочасному світі. Власне, з тих пір Північна Припонтида-Україна стала всесвітньою житницею, де розпочали вирощувати зерно на експорт, і отримала назву Країни Оратаїв (Аратта, Оріяна).Досягти високої врожайності вдалося не лише завдяки найродючішим грунтам, але й — високої агро технології, зокрема виведенню стійких до засух та морозів сортів злаків, використанню спочатку
розвинутого мотичного, а згодом орного землеробства внаслідок винаходу плуга (рала прямо- та кривогрядильні; причому найдавніші плуги — епохи бронзи — археологами знайдені саме “у нас”), з
використанням волів як тяглової сили.2. Був досягнутий високий рівень розвитку тваринництва, де переважала велика рогата худоба. Бик, корова мали особливе значення, шанувались як священні тварини. Розводилися дві породи биків —довго- і круторогі.

3. Саме на терені України — не пізніше IV тис. до н.е. здійснилася доместикація коня, спочатку для потреб культових і господарських, а згодом виникло вершництво (пріоритет за південним сходом країни) і новий рід війська—кіннота.

Цікаво, що саме у землях України археологи знаходять найбільшу кількість кісток домашньої свині. Отже, особливе ставлення українців до цієї милої, але, як здається, не дуже естетичної тварини, а також до продуктів її культивування (насамперед, сала) сягає аж у таку сиву давнину.

Особливого значення у хазяйстві трипільців мало також бортництво. Мед входив до складу священного напою — суриці (сурині, соми).

4. Перейдемо тепер до здобутків у технічній сфері. Окрім згаданого винаходу плуга, з археологічних
досліджень випливає, що саме на теренах України було винайдено колесо і були сконструйовані вози, а
для потреб військових також—колісниці. Вершництво і колісний транспорт забезпечили давнім індоєвропейцям військову перевагу над іншими народами і полегшили їм міграції на далекі відстані. Транспортними засобами були також човни й сани.

5. Винятково високого рівня досягло гончарство. Посуд формувався конусним способом на правилах, а пізніше — на гончарському кружку, причому деякі дослідники схиляються до думки, що гончарський круг був відомий трипільцям давніше за його появу в Месопотамії (власне, потрапив туди з Аратти). Трипільська кераміка була напрочуд високохудожньою і технічно досконалою, з безліччю спеціалізованих форм і багатьма способами орнаментального виконання: мальована, моно- і поліхромова, ямково-гребінцева, бороздкувата, покреслена. (Кераміка в пізніші часи в Україні деградувала). Також високо-художньою була антропоморфна і зооморфна пластика.

Високий рівень мала металургія міді та бронзи (мідна руда — з Донбасу, Трансильванії та Анатолії). Металообробне ремесло (ковальство) мало особливе пошанування, що відбилося у міфах, легендах і казках нащадків трипільців — від скіфів до українців. Знаходить все більше прибічників
думка, — бо ж авторитету Амміана Марцелліна та Плінія Старшого виявилося колись для науки замало, — що Північна Припонтида першою почала виготовляти вироби і зброю з заліза (у середині IIтис. до н.е.; найдавніші ж залізоплавильні печі археологами поки що знайдені в Західній Грузіі).

На передових позиціях було станкове ткацтво. Виготовлялись як грубі (з коноплі), так і тонкі (льняні) полотна, які фарбувалися тривкими барвами.Поширеним в індоєвропейській ойкумені був імовірно, сконструйований в Араті-Україні – вертикальний ткацький верстат, з яким гікси (про них
мова пізніше) познайомили єгиптян.

Як все це контрастує з точкою зору, що була панівною (і досі не здає позиції) в науці і за якою —
це з Близького сходу і Передньої Азії “здавна до степів Північного Причорномор’я доходили різноманітні культурні винаходи” . Але ми ще не всі видатні досягнення перелічили.

6. Трипільська культура знаменита будівництвом величезних протоміст (нині розкопано близько 20 поселень площею понад 100 га кожне, а щодо сільських, невеликих поселень, то їх виявлено понад
3000), — еліптичної форми в плані, з кварталами переважно двоповерхових будинків. Це були суспільні, економічні, військові та культурні центри з розвинутою архітектурою. Звичайно житла трипільців були дво- і трикімнатні, наземні (або напів-землянки) дерев’яні або глиняні на дерев’яному каркасі, з підлогами, дверима на бігунах, вікнами (з оболони міхурів тварин), призьбами і печами (оптимальний тип української печі є еволюційним удосконаленням печі трипільців). Але будувалися і багатокімнатні будівлі типу мегарона — чотирикутні, з чотирисхилими дахами (покривалися соломою або очеретом). Цікаво, що періодично міста спалювались — схоже, з релігійних причин — через кожні 60—150 років, і будувалися нові. У III тис. до н.е. будівництво міст припиняється.

7. Але найвидатніші вершини і здобутки були досягнуті у сфері релігії та культури.

Сформувався новий світогляд, що був пізніше (у II тис. до н.е.) зафіксований у міфах “Ригведи” та
інших ведійських пам’ятках. Вище згадуваний “культ бика” — це лише один з елементів розвинутої системи релігійних уявлень.

8. Серед божеств мала велике пошанування Велика Праматір. А в суспільстві трипільців особливе

місце займала жінка (вчені трактують це як “пережитки матріархату”.

9. Особливу роль у суспільстві відігравала каста жреців, а суспільним (державним) устроєм була не військова, як у пізніших державах, а священна, або жрецька демократия, де царі (князі) обиралися вічем (не було спадкоємної влади) і здійснювали лише адміністративне й військове керівництво, натомість керівництво загальне, ідейно-політичне було за жерцями. Пам’ять про такий устрій зберігає “ВК” (див.розділ 31)

10. З території Пра-України розгорталась мережа святилищ-обсерваторій (типу Казаровичів—Стоунхенджа).

11. У Північній Припондиті наприкінці IV тис. до н.е. розпочалося будівництво курганів – цих, як називають, “степових пірамід”. Пра-Україна “відзначилася” й новаціями поховального обряду: катакомбами, поховальними масками, довгими курганами та іншим.

12. Вже накопичені не лише непрямі, але й документальні докази (графіті) того, що за часів трипільської культури вже існувала писемність (дослідження А.Кифішина, В.Хитрука та ін.), яка була
спочатку ідеографічною, а пізніше — складовою та, нарешті, фонетичною (дивіться про це докладніше у 22-му розділі нашої книжки). Найдавніші знахідки письма в Україні відносяться до III тис. до н.е., але мають характер “дошумерський”, а отже виникнення писемності заглиблюється в часі. Зазначимо, що писемність в Аратті була сакральною, довгий час нею користувалися виключно у середовищі жерців.

13. Трипільське суспільство побудувало державу, згадки про яку знайдені в шумерських (під іменем “Аратта”, одна з поем шумерського епосу саме має назву: “Ен-Меркар і правитель Аратти”) та ведійських (як “Бгарата-варша”. “Ар’я-варта”") джерелах. Спираючись на документальні та археологічні матеріали, Ю.Шилов доводить, що на терені України у IV—III тис. до н.е. держав було дві: Аратта та Аріан.

За інформацією Діодора Сіцілійського та Помпея Трога, трипільці (вони називають їх скіфами) створили першу в світі імперію. Діодор пише так: “Скіфи… стали сильніші своєю силою і змаганням, поширюючи свої границі в довжину й ширину, довели свою націю до великої могутньої імперії та слави” (ІБ, 11.43). Територію імперії часів її найбільшої могутності він окреслює від Атлантики до Тихого океану, а на південь — до Індії та кордонів Єгипту (у північному напрямку Діодор указує лише верхів’я Танаїсу-Дону).

14. В означенх епоху сформувалося нове ядро індоєвропейської спільності, стався демографічний
вибух
(за умов диференціації на племена і народності), в результаті чого давні індоєвропейці рушили у різних напрямках шукати собі інших земель, розсуваючи межі ойкумени та асимілюючи неолітичну людність інших країв.Цивілізація Трипілля — найдавніша в післяпотопній історії людства. Вона утвердилася і розквітла раніше за цивілізації Дворіччя і Єгипту, випередивши їх майже на тисячу років (а то й більше, якщо рахувати від Аратти Наддунайської).Півтора століття тому, ще задовго до розкопок В Xвойки під Трипіллям, коли знання про прадавню історію — а особливо Східної Європи—були вкрай обмежені, Тарас Шевченко на початку поеми “Саул” геніально промовив (одкровення “згори” чи інформація з надр власної духовно-генетичної пам’яті?), провіщаючи майбутні відкриття:

В непробудимому Китаї,В Єгипті темному, у нас (! — виділення наше — А.П.) І понад Індом і Євфратом

Свої ягнята і телята

На полі вольнім вольно пасЧабан, було, в своєму раї.Отак-то: “у нас” — в Україні-Аратті… І навіть “у нас” давніше…

Згадаймо, коли виникли, заявили про себе інші
прадавні осередки цивілізації (як протодержави):

Шумер — наприкінці IV тис. до н.е.

Єгипет — на рубежі IV—III тис. до н.е.

Долина Інда — у першій половині III тис. до н.е.

Елам — середина III тис. до н.е.

Аккад — у другій половині III тис. до н.е. (XXIV ст.)

Вавилонія та Ассирія — початок II тис. до н.е. (XIX ст.)

А першим згаданий Шевченком Китай у цьому ряду останній — у першій половині II тис. (XVIIIст.) до н.е.

В цілому період існування Аратти-Трипілля — друта половина V — кінець III тисячоліть до н.е.
Рубіж IV—III тис. — це вершина розквіту, після почався період тривалої кризи та занепаду. Як припускають, причиною занепаду були економична й екологічна кризи, кліматичні зміни — стає сухішим і континентальнішим (так званий — суббореал), що призвело до загальної кризи землеробства.

Дійсно, рубіж IV—III тис. до н.е. у палеокліматології є межею атлантикуму — епохи теплого і вологого клімату — та суббореалу, коли клімат став значно сухішим і континентальнішим. Указаний
рубіж тисячоліть звичайно приймають як загальну межу історичних епох — неоліту та бронзового віку.

А якими будуть аргументи астролога? Якраз на рубіж IV—III тис. (точніше: 3030-ті роки) до н.е.
припадає надзвичайна астрономічна подія, коли точки весняного та осіннього рівнодення внаслідок
прецесії виходять на так звану “вісь катастроф”, тобто співпадають із лінією, проведеною між зірками Альдебаран і Антарес. За астрологією, зірки ці мають руйнівний характер впливу, тому не випадково, що такий катастрофічний космічний показник супроводжував кризу в Трипіллі і взагалі — “точку
перегину” світової історії.

Якщо застосувати астрологічний підхід, вираховуючи відхилення точок рівнодення від зірок в межах 1° екліптичної дуги, то отримаємо такі часові виміри кризового періоду: 3110 — 2965рр. до н.е.
На цей проміжок часу припадає початок ери Калі-юга за ведійською (індуїстською) традицією: 3102 р. до н.е. За розрахунками середньовічних (IX—XII ст.) мудреців і астрологів ісламського світу Аль-Біруні, Абу Машара та Маша’Алли 3101 року до н.е. стався всесвітній потоп (навіть була вказана дата його початку: 18 лютого).

У вітчизняній “Повісті врем’яних літ” сказано: “від потопу до Авраама 1082 роки”. Рік народження
Авраама вираховують або як 1996 р. (частіше), або як 2015 р. до н.е. Тоді за рік потопу матимемо відповідно 3078 р. або 3097 р. до н.е. — знов таки “влучаємо” в окреслений катастрофічний період2.

Як відомо, віддавна в літературі зустрічаються різні дати потопу. Але тут слід зауважити, що потопів у архаїчні часи було декілька, зокрема Платон сповістив про чотири потопи.

збігаються в часі три глобальні комічно-історичні події’.—співпадання внаслідок прецесії лінії рівнодення з “віссю катастроф” (лінією між зірками Альдебаран — Антарес);— Всесвітній потоп;— занепад Трипільської культури.

Теги:     Трипілля      всесвіт      потоп      цивілізації      праісторія      праукраїна      пращури      культура
AddThis Social Bookmark Button

Прокоментувати:

blog comments powered by Disqus
 

Підписатись 
на публікації проекту: